Рішення № 92407237, 21.09.2020, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/19354/20

Провадження № 2/761/6500/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Мальцева Д.О.

при секретарі Чугаєва І.В.

представник позивача ОСОБА_3

представник відповідача-1 Онищенко Т.

представник відповідача-2 Міхальов А.О.

представник відповідача-3 Барзилович І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ПП «Агенство нерухомості «Ріел-Кудрявський», ТОВ «Ріелжитлобуд», ТОВ «Компанія з управління активами «Інвестиційна група Прометей» про визнання недійсними договорів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернулася з позовом до Приватного підприємства «Агентство нерухомості «Ріел-Кудрявський» (далі по тексту - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелжитлобуд» (далі по тексту - відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційна група Прометей» (далі по тексту - відповідач-3) про визнання недійсними договорів.

Свої вимог позивач обгрунтовує тим, що 11.01.2019 між нею та відповідачем-3, від імені та за рахунок якого на підставі Договору доручення від 25.05.2018 діяв відповідач-1, було укладено Попередній договір купівлі-продажу квартири (далі по тексту - Попередній договір). Відповідно до п. 3.1. Попереднього договору, для забезпечення виконання свого зобов`язання щодо укладення Основаного договору позивач зобов`язалася сплатити відповідачу-1 забезпечувальний платіж у розмірі 587 112,00 грн. Як вказує позивач, на виконання умов Попереднього договору, нею було сплачено суму забезпечувального платежу у розмірі 536 081,36 грн. В подальшому, позивач надала відповідачу-3 повідомлення від 17.04.2020 про розірвання Попереднього договору з власної ініціативи та повернення забезпечувального платежу за відповідними реквізитами. Також, позивачем було надано відповідачу-1 аналогічне повідомлення від 22.04.2020 про розірвання Попереднього договору з власної ініціативи та повернення забезпечувального платежу за відповідними реквізитами. Натомість, відповідачем-1 надано лист від 24.04.2020, яким повідомлено про неможливість повернення частково сплаченого забезпечувального платежу по Попередньому договору у зв`язку з перерахуванням вказаних коштів згідно з Договором №1604-20/2КД поворотної фінансової допомоги від 16.04.2020. Позивач зазначає, що відповідач-1, уклавши Договір поворотної фінансової допомоги із відповідачем-2, безпідставно розпорядився грошовими коштами позивача, які були сплачені в якості забезпечувального платежу за Попереднім договором від 11.01.2019, чим порушив права позивача. В свою чергу, відповідач-1, отримавши грошові кошти від позивача, діяв на підставі Договору доручення від 25.05.2018, з огляду на що відповідач-1 діяв від імені відповідача-3.

Як вказує позивач, внаслідок укладення відповідачами-1, 2, 3 вказаних договорів відбулося порушення прав позивача, а тому позивач вважає, що ці договори, а саме: Договір доручення, укладений між відповідачем-3 та відповідачем-1, а також Договір про надання фінансової допомоги, укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2, мають бути визнані недійсними.

06.07.2020 ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху.

16.07.2020 ухвалою суду відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду з повідомленням (викликом) сторін за правилами позовного провадження в спрощеному порядку.

21.09.2020 на адресу суду надійшов відзив від відповідача-1, згідно якого останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог. При цьому, зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими та відсутні підстави для задоволення позову.

21.09.2020 на адресу суду надійшов відзив від відповідача-2, згідно якого останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог. При цьому, зазначає, що позивач невірно тлумачить положення Закону України «Про фінансові послугу», оскільки, Договір №0503/4 поворотної фінансової допомоги від 05.03.2020 не є фінансовим кредитом за своєю природою. Водночас, вказаний договір є договором позики. З огляду на вказане, відповідач-2 зазначає про те, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог, укладений Договір №0503/4 поворотної фінансової допомоги від 05.03.2020 є законним та відповідає вимогам чинного законодавства.

21.09.2020 відповідачем-3 також подано відзив, зі змісту якого вбачається, що останній заперечує щодо задоволення позовних вимог та вважає, що вони є необґрунтованими. Зазначає, що угода про розірвання Попереднього договору укладена не була, тому Попередній договір є діючим і може бути розірваним в односторонньому порядку лише за ініціативою продавця. Окрім того, зазначає, що відсутні підстави для визнання недійсним Договору доручення від 25.05.2018.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представники відповідачів заперечили щодо задоволення позовних вимог, просили відмовити в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.01.2019 між позивачем та відповідачем-3, від імені та за рахунок якого на підставі Договору доручення від 25.05.2018 діяв відповідач-1, було укладено Попередній договір.

Відповідно до п. 3.1. Попереднього договору, для забезпечення виконання свого зобов`язання щодо укладення Основаного договору, керуючись ч. 2 ст. 524 та ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України та домовленістю Сторін Сторона 2 (позивач) сплачує Стороні 1 (відповідач-1) забезпечувальний платіж у розмірі 587 112,00 грн., що на момент укладення цього договору еквівалентно 20 771,70 доларів США.

З платіжних доручень від 14.01.2019, 09.04.2019, 10.07.2019, 12.08.2019, 16.01.2020, 15.04.2020, копії яких долучені до позовної заяви, та акта звірення розрахунків, який підписаний відповідачем-1, вбачається, що позивачем було сплачено суму забезпечувального платежу у розмірі 536 081,36 грн.

17.04.2020 позивач звернулася до відовідача-3 з повідомленням про розірвання Попереднього договору, а 22.04.2020 з таким самим повідомленням звернулася до відповідача-1.

Листом від 21.04.2020 відповідач-3 повідомив позивача про необхідність звернення з її вимогами до відповідача-1, водночас, листом від 24.04.2020 відповідач-1 повідомив позивача про неможливість повернення забезпечувального платежу по Попередньому договору від 11.01.2020 у зв`язку із направленням даних коштів на безпосереднє будівництво об`єкта нерухомого майна, в якому буде розташована квартира, купівля якої є предметом Попереднього договору.

Також, як вбачається з матеріалів справи, 25.05.2018 між відповідачем-1 та відповідачем-3 було укладено Договір доручення, а 16.04.2020 між відповідачем 1 та відповідачем-2 було укладено Договір №1604-20/2КД поворотної фінансової допомоги.

Звертаючись до суду з позовом, позивач стверджує, що вказані вище договори є недійсними, зокрема з тих підстав, що у Договорі доручення від 25.05.2018 не чітко визначені дії, які належить вчиняти повіреному.

Водночас, з вказаним суд не може погодитися, оскільки, відповідно до статті 238 ЦК України, повірений може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має сам довіритель.

Як вбачається зі змісту пункту 2.1. Договору доручення від 25.05.2018, предметом договору доручення є обов`язок повіреного сприяти відчуженню, шляхом укладання від імені Довірителя попередніх та основних договорів купівлі-продажу, але не виключно, об`єктів нерухомості, що належать чи будуть належати Довірителю.

Відповідно до ч. 1 ст. 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

В пункті 2.1. Договору доручення від 25.05.2018, узгоджений перелік юридичних дій, які Повірений зобов`язаний вчиняти від імені Довірителя.

Відповідно до ч. 2 ст. 1000 ЦК України, договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Згідно з п. 2.1. Договору доручення, для виконання обов`язків на час дії договору Довіритель передає Повіреному Ексклюзивні права щодо об`єктів. Тобто, сторонами визначено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором.

Відповідно ст. 245 ЦК України, форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню.

Договір доручення від 25.05.2018 посвідчений нотаріально відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст. 1003 ЦК України, у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

В пункті 3.1 Договору доручення сторонами договору узгоджений чіткий перелік юридичних дій, які Повірений зобов`язаний вчиняти від імені Довірителя.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З огляду на викладене, судом не встановлено підстав щодо визнання Договору доручення від 25.05.2018 недійсним, а тому позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги про визнання недійсним Договору №1604-20/2КД поворотної фінансової допомоги, варто зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 3 пункту 1 статті 1 ЗУ «Про фінансові послуги», фінансовий кредит - кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк.

Як вбачається, сторонами не встановлено визначеного строку договору поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до підпункту 5 пункту 1 статті 1 ЗУ «Про фінансові послуги», фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Відповідно до п.п. 14.1.257 п. 14.1 cт. 14 Податкового кодексу України, фінансова допомога - це фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Пунктом 1 Договору №0503/4 поворотної фінансової допомоги від 05.03.2020 визначено, що фінансова допомога є поворотною та безвідсотковою.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, з викладеного слідує, що відсутні підстави для визнання Договору №0503/4 поворотної фінансової допомоги від 05.03.2020 недійсним, оскільки, сторонами оскаржуваного Договору №0503/4 поворотної фінансової допомоги від 05.03.2020 є юридичні особи; договір підписано особами, яким установчими документами надано право підписувати договори від імені та в інтересах юридичної особи; правочин між юридичними особами вчинено в письмовій формі; оскаржуваний правочин спрямований на реальне настання правових наслідків.

За таких обставин, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 11, 203, 215, 238, 245, 1000, 1003, 1046 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 10-13, 17-19, 76-81, 133, 137, 141, 258-259, 263-268, 272-273, 274, 352, 354-355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ПП «Агенство нерухомості «Ріел-Кудрявський», ТОВ «Ріелжитлобуд», ТОВ «Компанія з управління активами «Інвестиційна група Прометей» про визнання недійсними договору доручення від 25.05.2018 року та договору поворотної фінансової допомоги № 1604-20/2КД від 16.04.2020р.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Києва.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного тексту рішення суду 05.10.2020.

Суддя