Рішення № 92406762, 19.10.2020, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/5742/20

Категорія

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2020 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Товченко К.М., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Слесарчука В.М. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення боргу, -

УСТАНОВИВ:

В провадженні Подільського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення боргу.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 07.10.2020 року з відповідача було стягнуто борг за договором безпроцентної позики в розмірі 7 542 124,88 гривень.

15.10.2020 року від представника позивача Слесарчука В.М. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення. В обгрунтування своєї заяви Слесарчук В.М. зазначає, що судом під час ухвалення було рішення не враховано заяву про збільшення розміру позовних вимог, а відтак, просить стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу в розмірі 9 220 647,74 гривні.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Суд бере до уваги, що 26.08.2020 року від сторони позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог. Зокрема, позивач зазначає, що оскільки з моменту пред`явлення позову пройшов час, то сума заборгованості збільшилася, з урахуванням зміни курсу євро до гривні, пені та відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Відтак, просить стягнути суму заборгованості в розмірі 9 220 647,74 гривні, а саме: 7 628 593,50 гривень еквіваленту суми позики (235 000 євро) за офіційним курсом НБУ євро до гривні станом на 25.08.2020 року, пеню за 179 днів прострочення зобов`язання в розмірі 1 365 518,24 грн, 3 % річних в розмірі 111 927,72 грн за 179 днів прострочення зобов`язання, інфляційні втрати в розмірі 114 608,28 гривень.

Перевіривши розрахунки, надані стороною позивача в заяві про збільшення позовних вимог, судом встановлено наступне.

Позивач просить стягнути з відповідача гривневий еквівалент суми позики, пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.

Станом на 25.08.2020 року офіційний курс НБУ до євро становить 32,2416 грн за 1 євро. Отже, основна сума боргу становить 235 000 євро * 32,2416 = 7 576 776 гривень.

Суд встановив розбіжність між офіційним курсом НБУ до євро, встановленим станом на 25.08.2020 року, та курсом, за яким стороною позивача розраховано основну суму боргу (і здійснено всі подальші розрахунки пені, 3 % річних та інфляційних втрат).

Сума пені за указаний період (з 28.02.2020 по 25.08.2020 року - 179 днів) становить 7 576 776 * 0,1/100 * 179 = 1 356 242,90 гривень.

Сума 3 % річних за указаний період (з 28.02.2020 по 25.08.2020 року - 179 днів) становить 7 576 776 * 3/100 * 179/366 = 111 167,45 гривень.

Щодо стягнення інфляційних втрат з відповідача суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року N 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає. Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях. Разом з тим у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у справі № 752/10525/16-ц (Постанова від 22.06.2020 року).

Враховуючи те, що умовами договору позики сторони визначили, що позичальник бере на себе зобов`язання повернути кошти в тому ж розмірі (еквівалент євро), нарахована позивачем сума інфляційних втрат стягненню з відповідача не підлягає.

Таким чином, судом встановлено, що підлягає стягненню з відповідача загальна сума заборгованості (з урахуванням збільшення позовних вимог) в розмірі 9 044 186,35 гривень, а саме: 7 576 776 гривень основного боргу, 1 356 242,90 гривень пені, 111 167,45 гривень 3 % річних.

Суд враховує, що Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 07.10.2020 року з відповідача стягнуто 7 542 124,88 гривень, тобто, підлягає додатковому стягненню різниця між 9 044 186,35 гривень та вказаною сумою, тобто 1 502 061,47 гривень.

Оскільки стороною позивача подано заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення суми боргу в розмірі 9 220 647,74 гривень, така заява підлягає частковому задоволенню. Суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу (з урахуванням курсу гривні до валюти зобов`язання), пені та 3 % річних, та відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 265, 270, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Слесарчука В.М. про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково;

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором безпроцентної позики грошей від 17.12.2019 року у розмірі 1 502 061 (один мільйон п`ятсот дві тисячі шістдесят одна) гривня 47 копійок;

В задоволенні решти вимог про ухвалення додаткового рішення відмовити;

Повне найменування сторін:

позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

відповідач - ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 );

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (враховуючи положення п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України);

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Гребенюк