Рішення № 92406164, 10.09.2020, Оболонський районний суд міста Києва

10.09.2020 Справа № 756/12916/18

Справа № 756/12916/18

Провадження 2/756/1974/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2020 року Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Жука М.В.,

при секретарі Шершньові В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», Управління житлово-комунального господарства Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання розпорядження, свідоцтва про право власності на житло, договорів дарування, свідоцтва про право власності на спадщину недійсними, скасування записів про право власності, визнання права власності на частку в квартирі та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 та ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КП Київської міської рад «Київське міське бюро технічної інвентаризації», Управління житлово-комунального господарства Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа ЦМУ МЮ (м. Київ), про визнання розпорядження, свідоцтва про право власності на житло, договорів дарування, свідоцтва про право власності на спадщину недійсними, скасування записів про право власності, визнання права власності на частку в квартирі.

В обґрунтування позову зазначає, що у 1972 році його матері ОСОБА_4 та членам її сім`ї, яка складалась з його батька ОСОБА_6 , брата ОСОБА_1 та нього було видано ордер на квартиру АДРЕСА_1 , в яку вони в подальшому вселилися та в якій було зареєстровано їх місце проживання.

Однак у 2018 року він дізнався про те, що у 2002 році указана квартира була приватизована без його участі. Згодом його мати ОСОБА_4 подарувала за договором дарування 1/3 частку квартири доньці дружини від першого шлюб - ОСОБА_2 . Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його батька ОСОБА_6 , він відмовився на користь матері від прийняття спадщини, яка в свою чергу, відмовилася від прийняття спадщини на користь брата ОСОБА_1 , який ввів її в оману та став власником 2/3 часток квартири, яку згодом подарував своїй доньці ОСОБА_3 , яка також придбала у ОСОБА_2 належну їй 1/3 частку у цій квартирі за договором купівлі-продажу.

Оскільки проведення приватизації відбулося без його письмової на те згоди, враховуючи, що він не був позбавлений права користування спірною квартирою у судовому порядку, відтак повинен був стати учасником приватизації, у зв`язку із чим був позбавлений законного права власності на 1/4 частку квартири, ОСОБА_1 просить суд визнати недійсними розпорядження КП «Управління житлового господарства» Оболонського району м. Києва від 19.11.2002 року № 2378, на підставі якого видано свідоцтво про право власності від 19.11.2002 року на квартиру АДРЕСА_1 , договір дарування № 3789 від 06.05.2003 року, договір дарування № 2-32 від 25.01.2018 року, свідоцтво про право на спадщину № 41489977, видане 12.01.2007 року Одинадцятою київською нотаріальною конторою; скасувати в Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме майно - записи про право власності від 25.11.2002 року № 1462, яким зареєстровано право власності на вказану квартиру за ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , який був зроблений КП «Київське міське БТІ»; визнати за ним право власності на 1/4 частину спірної квартири.

До початку розгляду справи по суті ОСОБА_3 подано зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди.

Зустрічний позов ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 . Вона жодним чином не порушувала прав та інтересів ОСОБА_1 , однак поданий ним та його представником ОСОБА_5 позов, викладені у ньому обставини суперечать дійсності, а накладення арешту на спірне майно у якості забезпечення позову порушує її права та законні інтереси, у зв`язку із чим вона втратила спокій, що в свою чергу призвело до незгладимих тривалих фізичних, душевних та моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, а тому ОСОБА_3 просить суд стягнути на її користь з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 2 000 000 грн. компенсації моральної шкоди та скасувати заходи забезпечення позову.

Крім того, ОСОБА_3 подала заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності та просила відмовити ОСОБА_1 в первісному позові, у зв`язку з пропуском строку звернення до суду за захистом порушеного права.

У відзиві на зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_5 просили відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 повністю, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.

У судове засідання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не з`явилися, від ОСОБА_5 , який діє також як представник ОСОБА_1 , надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, в якій він просить первісний позов задовольнити у повному обсязі, а в зустрічному позові відмовити.

У судовому засіданні представник ОСОБА_3 - ОСОБА_7 у первісному позові просив відмовити, а зустрічний позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені зустрічній позовній заяві.

Представник відповідача УЖКГ Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації за первісним позовом просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, при вирішенні зустрічного позову поклалася на розсуд суду.

В судове засідання представник третьої особи Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за первісним позовом не з`явився, подавши заяву про розгляд справи за відсутності представника.

Решта учасників про час та місце розгляду справи повідомлялись належдним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у первісному та зустрічному позовах, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судом установлено, що 03.03.1972 року ОСОБА_4 видано ордер № 177739 на право зайняття сім`єю з чотирьох осіб квартири АДРЕСА_1 . До складу сім`ї ОСОБА_4 увійшли чоловік ОСОБА_6 та діти ОСОБА_1 , ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 24-25).

Як вбачається зі змісту довідок за Формою № 3 від 27.03.1998 року за № 52 та від 17.04.1998 року за № 891 у квартирі АДРЕСА_1 проживають та прописані ОСОБА_4 (наймач), ОСОБА_6 (чоловік), ОСОБА_1 (син), ОСОБА_1 (син), ОСОБА_8 (невістка), ОСОБА_2 (онука), ОСОБА_9 (онук), ОСОБА_10 (онук) (т. 1 а.с. 26, 27).

З витягу із розпорядження Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації від 10.01.2002 року № 8 вбачається, що ОСОБА_1 надано на сім`єю з 4-х осіб окрему трикімнатну квартиру № 131 жилою площею 46,82 кв. м АДРЕСА_4 (т.1 а.с. 231).

Згідно відмітки у паспорті ОСОБА_1 , 28.02.2002 року він був знятий з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 20-22).

04.03.2002 року Оболонською районною в м. Києві державною адміністрацією на підставі розпорядження від 10.01.2002 року № 8, ОСОБА_1 та членам його сім`ї: ОСОБА_2 (дочці колишньої дружини), ОСОБА_9 (сину) та ОСОБА_10 (сину), видано ордер на право зайняття жилого приміщення площею 46,82 кв. м, яке складається із 3-х кімнат в ізольованій квартирі за адресою: АДРЕСА_4 (т.2 а.с. 40, 79).

Як вбачається зі змісту довідки за Формою-3 від 17.04.2002 року у квартирі АДРЕСА_4 проживають та зареєстровані ОСОБА_1 (наймач), ОСОБА_9 (син) та ОСОБА_10 (син) (т. 2 а.с. 41).

17.04.2002 року ОСОБА_1 звернувся до органу приватизації Мінського району м. Києва із заявою про передання в приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність квартири, що займає разом із членами сім`ї на умовах найму (т. 2 а.с. 77).

Розпорядженням органу приватизації КП «Управління житлового господарства» Оболонського району від 30.04.2002 року № 2286 передано у спільну сумісну власність ОСОБА_1 та членам його сім`ї ОСОБА_9 , ОСОБА_10 квартиру АДРЕСА_4 загальною площею 94.71 кв. м (т. 2 а.с. 76).

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 30.04.2002 року, квартира АДРЕСА_4 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та членам його сім`ї ОСОБА_9 , ОСОБА_10 в рівних частках (т.2 а.с. 72).

Зі змісту довідки Управління житлово-комунального господарства Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 27.03.2019 року вбачається, що квартира АДРЕСА_4 приватизована згідно з розпорядженням органу приватизації від 30.04.2002 року за № 2286 на 3-х осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які приймали участь в її приватизації та використали своє право на приватизацію житла в обсязі 31,6 кв. м при нормі 24,3 кв. м на кожного (т.2 а.с. 38).

Разом з цим, як вбачається зі змісту довідки за Формою № 3 від 30.10.2002 року в квартирі АДРЕСА_1 проживають та прописані ОСОБА_4 (наймач), ОСОБА_6 (чоловік), ОСОБА_1 (син) (т. 2 а.с. 44).

11.11.2002 року ОСОБА_4 звернулася до органу приватизації Оболонського району м. Києва із заявою про оформлення передання у приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність квартири, яку вона займає разом із членами сім`ї на умовах найму, зазначивши про письмову згоду інших членів її сім`ї: чоловіка ОСОБА_6 та сина ОСОБА_1 на приватизацію житла, а саме квартири АДРЕСА_1 (т.2 а.с. 43).

Розпорядженням органу приватизації КП «Управління житлового господарства» Оболонського району від 19.11.2002 року № 2378 передано у спільну сумісну власність ОСОБА_4 та членам її сім`ї ОСОБА_6 та ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 60,47 кв. м (т. 2 а.с. 42).

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 19.11.2002 року, квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 та членам її сім`ї ОСОБА_6 , ОСОБА_1 в рівних частках (т.1 а.с. 178 зворотна сторона).

Зі змісту довідки Управління житлово-комунального господарства Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 27.03.2019 року квартира АДРЕСА_1 приватизована згідно з розпорядженням органу приватизації від 19.11.2002 року № 2378 на 3-х осіб: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 (т.2 а.с. 39).

За договором дарування частки квартири від 06.05.2003 року ОСОБА_4 подарувала, ОСОБА_2 прийняла у дар 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 28-29, 45-46).

17.10.2008 року державним нотаріусом Одинадцятої київської державної нотаріальної контори видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 181, 182).

25.01.2018 року ОСОБА_1 передано за договором дарування ОСОБА_3 2/3 частки у квартирі АДРЕСА_1 , а 18.12.2018 року ОСОБА_2 продано ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу 1/3 частку в квартирі АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 222, 224).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Як зазначено у п. 2 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15.09.1992 року № 56, передачі у власність громадян підлягають квартири багатоквартирних будинків та одноквартирні будинки, які використовуються громадянами на умовах найму.

Згідно ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз (ч. 5 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, якщо загальна площа квартир (будинків), що підлягають приватизації, відповідає площі, передбаченій абзацом другим статті 3 цього Закону, зазначені квартири (будинки) передаються наймачеві та членам його сім`ї безоплатно. До членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

Кожний громадянин, який приватизував займане ним житло безоплатно, з компенсацією чи з доплатою, вважається таким, що використав право на безоплатне одержання житла від держави (п. 39 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15.09.1992 року № 56).

Частиною 1 ст. 215 ЦК України установлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Вимоги про визнання правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси.

Враховуючи, що під час розгляду справи на підставі зібраних доказів установлено те, що позивач за первісним позовом ОСОБА_1 до приватизації ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , в цій квартирі вже не проживав, оскільки вибув на постійне місце проживання до квартири АДРЕСА_4 , в яку вселився як наймач на підставі ордеру та використав своє право на приватизацію цієї квартири, суд дійшов висновку про те, що він не мав права на приватизацію спірної квартири та відповідно його права під час її приватизації порушені не були, а тому вимога його позову про визнання розпорядження КП «Управління житлового господарства» Оболонського району м. Києва від 19.11.2002 року № 2378 недійсним задоволенню не підлягає.

Оскільки при приватизації спірної квартири права ОСОБА_1 порушенні не були, то решта вимог первісного позову про визнання договорів та свідоцтва про право на спадщину недійсними, скасування записів про право власності та визнання права власності на частку в квартирі також задоволенню не підлягають.

При вирішенні зустрічного позову, суд виходить з того, що за змістом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Враховуючи, що звернення до суду з цивільним позовом не є неправомірними діями, а є реалізацією суб`єктивного процесуального права особи на судовий захист, обставин, які свідчили би про пред`явлення такого позову лише з метою завдати шкоду ОСОБА_3 під час розгляду справи не установлено, а також не надання ОСОБА_3 належних та допустимих доказів на підтвердження наявності втрат немайнового характеру, суд не має правових підстав для задоволення вимоги ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації на відшкодування моральної шкоди, у зв`язку зі зверненнями ОСОБА_1 до суду з цивільним позовом та представництво його інтересів у цьому процесі адвокатом Придуваловим В.В.

За таких обставин, зустрічний позов ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди також задоволенню не підлягає.

Відповідно до змісту ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 133, 141, 158, 209, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

У позові ОСОБА_1 до Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», Управління житлово-комунального господарства Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання розпорядження, свідоцтва про право власності на житло, договорів дарування, свідоцтва про право власності на спадщину недійсними, скасування записів про право власності, визнання права власності на частку в квартирі та у зустрічному позові ОСОБА_3 до ОСОБА_5 та ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 17.10.2018 року у виді арешту квартири АДРЕСА_1 - скасувати.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя