Рішення № 92402954, 23.10.2020, Коломацький районний суд Харківської області

Справа № 625/368/20

Провадження № 2-а/625/6/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2020 року Коломацький районний суд Харківської області

в складі: головуючого судді - Лосєва Д.К.,

за участю секретаря - Рахімової О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с. Різуненкове справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 4 батальйону № 1 УПП в Полтавській області Сергеєва Ростислава Євгеновича щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати постанову серії ДП18 №336472 від 15.09.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 15.09.2020 року відповідач виніс постанову серії ДП18 №336472 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, в якій застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень за порушення ч.3 ст. 121 КУпАП до ОСОБА_1 .

Відповідно до змісту постанови від 15.09.2020 року ОСОБА_1 , керував транспортним засобом MERCEDES-BENZ SPRINTER 316 CDI, днз НОМЕР_1 керував транспортним засобом, який підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно не пройшов його, чим порушив п. 31.3 б. ПДР України, чим порушив ч. 3 ст. 121 КУпАП.

Позивач вважає дану постанову незаконною, та такою, що підлягає скасуванню, оскільки розгляд справи на місці зупинки транспортного засобу позбавив можливості позивача скористатися правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, чим фактично проігнорував вимоги ч.2 ст.33 КУпАП та унеможливив виконання вимог ст. 245 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

В судове засідання позивач не з`явився, про день час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, надав до суду телефонограму в якій просив розглядати справу за його відсутності/

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив, надав суду відзив, в якому просив у задоволенні позову відмовити у зв`язку з тим, що позов є безпідставим та необгрунтованим (а.с. 22-29).

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ст. 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ч.2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Враховуючи викладене положення ст. 286 КАС України, ст. 289 КУпАП, суд приходить до висновку, що позивач при зверненні до суду з позовом 28.09.2020 року, який він направив засобами поштового зв`язку 25.09.2020 щодо оскарження постанови від 15.09.2020 року, не порушив передбачений 10-денний строк для захисту своїх прав в судовому порядку.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, що 15 вересня 2020 року відповідачем було винесено постанову серії ДП18 № 336472 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, згідно з якою на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення - штраф у розмірі 340 грн., за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.121 КУпАП.

Згідно даної постанови ОСОБА_1 , керував транспортним засобом MERCEDES-BENZ SPRINTER 316 CDI, днз НОМЕР_1 керував транспортним засобом, який підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно не пройшов його, чим порушив п. 31.3 б. ПДР України, чим порушив ч. 3 ст. 121 КУпАП.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності (стаття 68 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 6 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень» належить перевірити, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух« встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України).

Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

На підставі ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно з п.1.1.Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих вплів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п.1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган (п.1.5 ПДР України).

Згідно з п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність ( ч. 1 ст. 9 КУпАП).

Згідно з п.п. 2, 3 ст. 23 Закону України « Про Національну поліцію» поліція виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Поліцейський може зупиняти транспортні засоби в разі якщо водій порушив ПДР (ст. 35 Закону).

Частиною 1 чт. 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають, зокрема, справи про адміністративні правопорушення: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, передбачені ч. 3 ст. 121 КУпАП.

Пунктом 31.3 «б» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, встановлено, що експлуатація транспортних засобів забороняється згідно із законодавством: якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).

Частина 3 ст. 121 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність водіїв за керування транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, - у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 1 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що обов`язковому технічному контролю не підлягають легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.

Згідно із ч. 7 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» періодичність проходження обов`язкового технічного контролю становить: для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки.

Частиною 3 ст. 19 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що при державній реєстрації вантажних автомобілів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх призначення згідно з документами виробника (вантажний автомобіль, причіп, напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, для аварійного ремонту, автокран, пожежний, автомобіль-мішалка, вишка розвідувальна чи бурова на автомобілі, для транспортування сміття та інших відходів, технічна допомога, автомобіль прибиральний, автомобіль-майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для пересувних телевізійних і звукових станцій тощо).

Суд зазначає, що з аналізу зазначених норм можна дійти висновку, що вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, які знаходяться в експлуатації понад два роки, підлягають обов`язковому технічному огляду.

Згідно наявного у матеріалах справи свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу MERCEDES-BENZ SPRINTER 316 CDI, днз НОМЕР_1 , зареєстрований 04.05.2019 року, за конструкцією та типом класифіковано і зареєстровано як «загальний вантажний - загальний бортовий (Дубль Кабіна)». (а.с. 7).

На підставі вище зазначеного, суд приходить до висновку, що керований позивачем автомобіль за своєю конструкцією та типом є вантажним автомобілем вантажопідйомністю до 3,5 тонни, а отже підлягає проходженню обов`язкового технічного огляду кожні два роки його експлуатації.

Датою початку користування (вводу в експлуатацію) транспортних засобів, що були в користуванні вважається дата їх першої реєстрації, визначена в реєстраційних документах, які видано уповноваженими державними органами та дають право експлуатувати ці транспортні засоби на постійній основі.

З наявного у матеріалах справи свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вбачається, що автомобіль MERCEDES-BENZ SPRINTER 316 CDI, днз НОМЕР_1 , 2014 року випуску, дата першої реєстрації 04 травня 2019 року, а тому на момент винесення оскаржуваної постанови строк експлуатації автомобіля під керуванням позивача становив менше двох років.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи із закріпленого в ч. 4 ст. 129 Конституції України принципу змагальності та рівності сторін у судочинстві, обов`язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.

Згідно зі ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом, тобто які є недопустимими. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, суд вважає, що в діях позивача, відсутній склад адміністративного правопорушення, за яке передбачена відповідальність відповідно до ч. 3 ст. 121 КУпАП.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки відповідачем не доведено правомірності свого рішення, а тому притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися законним, внаслідок чого оскаржувана позивачем постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю на підставі п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України.

Враховуючи правову позицію, викладену 18 березня 2020 року в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 543/775/17, у зв`язку з задоволенням позову, з УПП в Полтавській області області ДПП слід стягнути на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 420,80 грн.

Стягуючи вказані кошти з УПП в Полтавській області ДПП, суд виходить з положень ч.1ст. 139 КАС України, відповідно до якої при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 8, 14, 22, 72-79, 211, 220, 241-246, 250, 271, 286 КАС України, суд

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП18 № 336472 винесену 15.09.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 121 КУпАП.

Провадження по адміністративній справі у відношенні ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України( м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 коп.

Відповідно ч.2 ст.271 КАС України копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених ст. 286 КАС України можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273,275-277,280,282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283,статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя: Лосєв Д.К.