Ухвала суду № 92402848, 23.10.2020, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/7732/20

н/п 2/953/2046/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2020 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого-судді Якуші Н.В.,

при секретарі судових засідань – Коваль А.О.,

за участі:

представника позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в залі суду в м. Харкова питання про закриття провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України за позовною заявою Військової частини 3017 до ОСОБА_3 , про стягнення матеріальної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

19.05.2020 року до Київського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява Військової частини 3017 до ОСОБА_3 , про стягнення матеріальної шкоди.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 11.06.2020 року було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження з викликом сторін (а.с.23).

В судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання про закриття провадження у справі, оскільки спірні правовідносини виникли у зв`язку із завданням відповідачем шкоди державі під час проходження публічної служби, а тому дійсний спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Представник позивача заперечував проти закриття провадження по справі, представник відповідача покладався на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно ч. 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, в якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України (ч. 4 ст. 5 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Зазначеними нормами права прямо передбачено, що військова служба є публічною службою.

Доводи представника позивача про те, що спір виник між рівноправними сторонами у правовідносинах та військова частина звернулася до суду за захистом права не публічного, а цивільного, а саме права на відшкодування шкоди, завданої державному майну, тому спір необхідно розглядати за правилами ЦПК України, не заслуговують на увагу враховуючи наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 734/3102/16-ц та постанові від 5 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16, в якій зазначено про відступ від раніше висловленої правової позиції у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 533/934/15-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 815/5027/15, від 03 жовтня 2018 року у справі № 755/2258/17 в аналогічних спорах, зробила наступні висновки.

У випадку зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом обов`язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи.

Водночас у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів ст. 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.

З огляду на вищезазначені вимоги закону, указані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, і питанням відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди, навіть якщо притягнення цієї особи до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди відбувається після її звільнення з військової служби.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 636/93/14-ц (провадження № 14-524цс18) зроблено висновок, що «у разі якщо до прийняття рішення про стягнення матеріальної шкоди винну в її заподіянні особу було звільнено в запас чи у відставку або така особа вибула з військової частини, командир (начальник) військової частини у порядку, встановленому чинним законодавством, подає позов до суду на суму заподіяної цією особою шкоди. У випадку зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом постає питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи. Водночас встановлення правомірності дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця передбачене в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення. Цей спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такий, що пов`язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби. Аналогічні висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05 грудня 2018 року у справі № 11-892апп18 та від 12 грудня 2018 року в справі № 14-481цс18 і підстав для відступу від вказаної правової позиції не вбачається».

У даній справі позов пред`явлено військовою частиною до фізичної особи – колишнього військовослужбовця про відшкодування майнової шкоди, завданої ним під час проходження військової служби.

Звертаючись до суду з позовом, ВЧ 3017 посилалась на те, що відповідач - ОСОБА_3 в період з 25.08.2014 по 02.09.2015 року перебував на військовій службі у військовій частині 3017 Національної гвардії України за призовом під час мобілізації. Наказом командира ВЧ 3017 ( по стройовій частині) від 26.08.2014 №28 лейтенанта ОСОБА_3 було зараховано в списки особового складу частини та призначено на посаду командира взводу управління мінометної батареї 2-го батальйону оперативного призначення. Наказом командира ВЧ 3017 ( по стройовій частині) від 02.10.2014 №56 лейтенанта ОСОБА_3 було призначено на посаду командира взводу управління мінометної батареї 3-го батальйону оперативного призначення. У зв`язку з призначенням лейтенанта ОСОБА_3 на посаду командира взводу управління мінометної батареї 3-го батальйону оперативного призначення на підставі наказу командира частини від 27.02.2015 року №154 за актом №351 від 04.03.2015 року «Про прийняття та здавання посади командира мінометної батареї 3-го батальйону оперативного призначення військової частини 3017» лейтенант ОСОБА_4 посаду та справи командира мінометної батареї здав, а лейтенант ОСОБА_3 вказану посаду прийняв. Згідно вказаного акту та інвентаризаційного опису, фактична наявність майна в підрозділі відповідала обліковим даним та за результатами інвентаризації, нестачі виявлено не було. Наказом командира ВЧ 3017 ( по стройовій частині) від 02.09.2015 №263 лейтенанта ОСОБА_3 було виключено зі списків особового складу частини у зв`язку зі звільненням з військової служби згідно Указу Президента України від 12.06.2015 року №328/2015 «Про звільнення з військової служби військо службовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації на особливий період». Під час проведення інвентаризації за 2016 рік було встановлено, що лейтенантом ОСОБА_3 , який звільнений в запас рахуються матеріальні цінності, які він не здав на склад при звільненні з військової служби. Наказом командира частини від 07.12.2016 року №1072 по даному факту було призначено службове розслідування. За результатами проведення службового розслідування від 15.05.2017 року №64 факт нестачі військового майна, яке рахується за лейтенантом ОСОБА_3 на загальну суму 157 398,00 було підтверджено та прийнято рішення вжити заходів щодо стягнення матеріальної шкоди, завданої державі. За результатами службового розслідування було встановлено, що відповідачем в порушення вимог ст.11, 16, 119, 120 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, в результаті неналежного виконання ним своїх службових обов`язків щодо збереження військового майна, державі в особі військової частини 3017 було завдано матеріальної шкоди у розмірі 157 398 грн. 00 коп.

Підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов`язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами визначено Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженим Постановою Верховної ради України № 243/95-ВР від 23.06.1995 року. Відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, завдана розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати (пункти 1, 2 цього Положення).

Таким чином, спірні правовідносини виникли у зв`язку із завданням відповідачем шкоди державі під час проходження публічної служби.

З огляду на вищезазначені вимоги закону, вказані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, і питанням відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди, навіть якщо притягнення цієї особи до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди відбувається після її звільнення з військової служби.

Згідно з ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи викладене, суд вважає, що цей спір не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства. При цьому, позивачу слід роз`яснити його право на судовий захист у порядку адміністративного судочинства та на звернення із клопотанням про повернення сплаченого судового збору.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 255, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі за позовною заявою Військової частини 3017 до ОСОБА_3 , про стягнення матеріальної шкоди – закрити, роз`яснивши позивачу, його право на судовий захист у порядку адміністративного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

позивач – Військова частина 3017, код ЄДРПОУ 39309315, в особі начальника юридичної служби родів військ і служб підполковника юстиції В. Печенізького, адреса для листування: м. Харків, вул. Ак. Проскури 1,

відповідач – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , адреса, зазначена в позовній заяві: АДРЕСА_2 . Представник відповідача – адвокат Погребняк Ганна Олександрівна, адреса для кореспонденції: 49000, м. Дніпро, головпоштамт, а/с №125.

Повний текст ухвали суду виготовлено та підписано 23.10.2020 року.

Суддя