Ухвала суду № 92402724, 23.10.2020, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/6597/20

Провадження №2/639/1912/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову у відкритті провадження

23 жовтня 2020 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі судді Баркової Н.В., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАВАТОРТА УКРАЇНА», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання трудових відносин припиненими, -

ВСТАНОВИВ:

19.10.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовом до відповідача ТОВ «КАВАТОРТА УКРАЇНА», зазначивши третіми особами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просить суд визнати трудові відносини між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «КАВАТОРТА УКРАЇНА» припиненими на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України. Крім того, позивач ОСОБА_1 просить звільнити його від сплати судового збору, у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем.

Дослідивши надані матеріали позову, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для відмови у відкритті провадження у вказаній цивільній справі, виходячи з наступного.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачені в частині першій статті 19 ЦПК України: суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції і розглядають справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин в усіх випадках, крім справ, розгляд яких прямо визначений за правилами іншого судочинства. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне. По-друге, таким критерієм є суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Відповідно до ч.2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Стаття 20 ГПК України визначає справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів.

Так, згідно з п.п.1,8 ч.1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

п. 3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення їх повноваженнями на управління товариством або позбавлення таких повноважень на управління товариством. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

У зв`язку із цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Отже, зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити на свій розсуд повноваження члена виконавчого органу у будь-який час з будь-яких підстав.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Висновок про необхідність розгляду зазначеної категорії справ у порядку господарського судочинства підтверджується і не суперечить висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц (провадження № 14-613 цс 18), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18 (провадження № 14-524 цс 19), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 (провадження № 14-670 цс 19).

В даному випадку позивач, який не є найманим працівником, а є одним із учасників ТОВ «КАВАТОРТА УКРАЇНА», згідно з наказом №1 від 24.06.2010 р. «Про вступ на посаду директора ТОВ «КАВАТОРТА УКРАЇНА» вступив на посаду директора ТОВ «КАВАТОРТА УКРАЇНА» з 24.06.2010 року на підставі Рішення загальних зборів учасників від 22.06.2010 року. Порядок призначення та усунення директора ТОВ «КАВАТОРТА УКРАЇНА», який є одноособовим виконавчим органом у даному товаристві, передбачений Статутом і закріплений законом, в тому числі ст. 99 ЦК України. Отже вирішення позовних вимог про припинення трудових відносин між позивачем та ТОВ «КАВАТОРТА УКРАЇНА» в порядку, передбаченому для вирішення трудових спорів, буде суперечити сутності правовідносин, що склалися між сторонами, оскільки такі питання знаходяться в компетенції загальних зборів ТОВ «КАВАТОРТА УКРАЇНА» і пов`язані з управлінням та діяльністю вказаного товариства, тобто виникають з корпоративних відносин.

Зважаючи на вищевикладені положення процесуального закону, враховуючи, що розмежування між юрисдикціями на даний час відбувається не лише за суб`єктним складом, а за характером правовідносин, з яких виник позов, зважаючи на те, що предмет даного позову, не зважаючи на посилання позивача на положення ст. 38 КпПУ, стосується не трудових, а корпоративних правовідносин, у зв`язку з чим під час розгляду справи підлягає оцінці порядок скликання та компетенція загальних зборів та директора, суд приходить до висновку, що даний позов належить до юрисдикції господарського суду.

Згідно з ч.2-5 ст. 186 ЦПК України про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу. До ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді. Ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржено. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду. Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Керуючись ст.ст. 19, 186, 260, 261, 272 ЦПК України, ст.ст. 4, 20 ГПК України, ст. 99 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАВАТОРТА УКРАЇНА», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання трудових відносин припиненими – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена вапеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя Н.В. Баркова