Рішення № 92398072, 22.10.2020, Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 588/1068/20

№ провадження 2/588/328/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2020 року Тростянецький районний суд Сумської області у складі головуючої судді Щербаченко М.В., за участю секретаря судових засідань Безкоровайної А.С., представника позивача Жили Е.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження у м. Тростянці цивільну справу за позовомАКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

Представник позивача Гребенюк О.С. у липні 2020 року звернувся до суду з указаним позовом, який мотивував тим, що 06.09.2016 року ОСОБА_2 з метою отримання банківських послуг підписав Анкету-заяву, в якій підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, які викладені на сайті позивача, складає між ними та Банком Договір про надання банківських послуг. Позивач виконав свої зобов`язання за договором у повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому у договорі шляхом відкриття кредитного рахунку та установлення початкового кредитного ліміту. Натомість позивач вважає, що ОСОБА_2 не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, простроченим, відсотками, пенею та штрафами.

Станом на 31.05.2020 за розрахунком позивача утворилась заборгованість у розмірі 38621,46 грн., яка складається з 32435,74 грн. – заборгованість за кредитом; 3720,41 грн. - заборгованість по процентам нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України, 150 грн. пені та 500 грн. штрафу (фіксована частина), 1815,31 грн. боргу зі сплати штрафу (процентна складова).

Ураховуючи, що відповідач, не виконуючи належним чином зобов`язання за договором, порушує його умови, представник позивача просить суд стягнути із відповідача на його користь 38621,46 грн. заборгованості за договором та судовий збір в сумі 2102,00 грн.

Ухвалою суду від 31.07.2020 року було відкрито провадження, вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив задовольнити.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, повідомлений належним чином про час і місце судового розгляду. Від відповідача не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, поважних причин неможливості явки в судове засідання суду останній не повідомив. За таких обставин, враховуючи згоду позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи із таких мотивів.

Судом установлено, що 06.09.2016 ОСОБА_4 підписав підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с. 18).

У вказаній Заяві зазначено, що разом із Пам`яткою клієнта, Умовами і правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, вони складають договір про надання банківських послуг, примірник якого він отримав шляхом самостійного роздрукування.

З довідки позивача судом установлено, що відповідач ОСОБА_2 отримав кредитні картки: номер НОМЕР_1 з датою відкриття 06.09.2016 і з терміном дії до грудня 2019, номер НОМЕР_2 з датою відкриття 19.10.2018 і з терміном дії до серпня 2022 (а.с.17).

За розрахунком позивача станом на 31.05.2020 відповідач має заборгованість у розмірі 38621,46 грн., яка складається з 32435,74 грн. – заборгованість за кредитом; 3720,41 грн. - заборгованість по процентам нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України, 150 грн. пені та 500 грн. штрафу (фіксована частина), 1815,31 грн. боргу зі сплати штрафу (процентна складова) (а.с.6-11).

Вирішуючи питання про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 заборгованості, яка розрахована позивачем, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення позичальником зобов`язання, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Надаючи оцінку поданим сторонами доказам, суди повинні оцінювати кожний доказ окремо, а потім надавати оцінку сукупності доказів у їх співвідношенні. При цьому суд має з`ясовувати як належність та допустимість доказів за формою та їх відношенням до правовідносин між сторонами, так і за їх змістом.

Обґрунтовуючи наявність між сторонами кредитних правовідносин, АТ КБ «ПриватБанк» посилалося на наявність анкети-заяви відповідача від 06.09.2016 року про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, наданого розрахунку заборгованості за кредитним договором від 06.09.2016 року.

В анкеті-заяві від 06.09.2016 року не зазначено кредитний ліміт за платіжною карткою, проценти за користування кредитними коштами, термін дії кредитного договору, строк повернення кредитних коштів.

За змістом анкети-заяви від 06 вересня 2016 року указана Анкета разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, Правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими у рекламному буклеті, складають між сторонами договір про надання банківських послуг.

Наданий позивачем витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» та Тарифів не містять підпису відповідача ОСОБА_4 . Доказів того, що відповідач користувався саме кредитною карткою «Універсальна» позивач до позовної заяви не надав (19-73).

Отже, позивачем на виконання обов`язків, передбачених статтями 12, 81 ЦПК України не доведено погодження з ОСОБА_2 . Умови кредитування в частині сплати процентів на прострочений кредит у розмірі 84 % та неустойки.

Клопотання позивача про огляд і фіксування змісту розділу 2.1.1 Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному веб-сайті позивача, визнано судом необґрунтованим, оскільки в силу вимог частини 7 статті 85 ЦПК України умовою вчинення судом таких процесуальних дій є неможливість їх надання до суду. Позивачем до позовної заяви надано роздруківку розділу 2.1.1 «Кредитні картки», який не містить підтвердження ознайомлення ОСОБА_2 з його змістом.

За таких обставин, надані позивачем Тарифи, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані відповідачем, та якщо ці умови прямо не передбачені в заяві-анкеті позичальника, яка безпосередньо підписана ним і лише цей факт може свідчити про прийняття відповідачем запропонованих умов та приєднання як другої сторони договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Відтак підстави для сплати відповідачем відсотків та неустойки, які нараховані позивачем на підставі Тарифів, Умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк» не узгоджених з відповідачем – відсутні. Таким чином, вимоги позивача про стягнення 3720,41 грн. заборгованості за простроченими відсотками, пені та штрафів, є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно спрямовувались кошти, які сплачував ОСОБА_2 на оплату відсотків, а також згідно з випискою по картковому рахунку ОСОБА_2 і на оплату пені, яка не передбачена умовами укладеного сторонами справи договору, і які безпідставно не зараховувались їх у повному обсязі на оплату зобов`язань відповідача за тілом кредиту.

З виписки про рух коштів та види транзакцій за кредитною карткою ОСОБА_2 з 06.09.2016 по 21.10.2019 року користувався кредитними коштами шляхом зняття готівки, оплати товарів, послуг зв`язку, регулярного списання платежів на оплату комунальних послуг і всього використав кредитних коштів на загальну суму 141515,95 грн. (а.с.12-15).

Разом з тим, відповідно до указаної виписки у рахунок повернення використаних ОСОБА_2 кредитних коштів, а також виписки додатково наданої суду станом на 20.10.2020 відповідач поповнив кредитну картку на суму 165619,02 грн., що перевищує суму використаних коштів на 24103,07 грн. (165619,02 грн. - 141515,95 грн.).

Поданий позивачем до суду розрахунок боргу за тілом кредиту в сумі 32435,74 грн. жодним чином не обґрунтовано, не враховує суму витрачених відповідачем коштів та сплачених в рахунок їх повернення 165619,02 грн.

Отже, позивачем не доведено наявність заборгованості за тілом кредит в сумі 32435,74 грн. за укладеним з ОСОБА_2 договором від 06.09.2016.

За таких обставин, позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Оскільки підстави для задоволення позову відсутні, сплачена позивачем сума судового збору не може бути стягнута з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 23.10.2020 року.

Суддя М.В. Щербаченко