Рішення № 92397938, 22.10.2020, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/2733/20

2/583/630/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2020 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого Плотникової Н.Б.

при секретарі Логвиненко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка справу за позовом

ОСОБА_1

до Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»,

третя особа: Охтирська міська рада Сумської області

про визнання права власності на частину житлового будинку за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

27.07.2020 року позивач подав до суду позовну заяву до відповідача про визнання права власності на частину житлового будинку за набувальною давністю, в якій просить суд визнати за ним право власності за набувальною давністю на частину житлового будинку з подальшою приватизацією, загальною площею 41,1 кв.м., що розташований за адресою АДРЕСА_1 . Свої вимоги мотивує тим, що в серпні 2007 р. йому (позивачу) як працівнику Охтирського Цеху ТП №11 ПАТ «Укртелеком» було надане для проживання нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 . Ордер на житло не видався, договір оренди не укладався. Після передачі йому керівництвом Охтирського Цеху ТП №11 ПАТ «Укртелеком» даного приміщення, він (позивач) зробив там капітальний ремонт, вселився разом із сім`єю та проживає до даного часу. 27.11.2012 р. його було зареєстровано за цією адресою. Також рішенням виконавчого комітету Охтирської міської ради від 21.06.2013 р. № 99 приміщення, в якому він проживає разом із своєю сім`єю, було переведено з нежитлового у житлове. В 2014 р його (позивача) було звільнено з роботи у зв`язку з скороченням штату, однак він залишився проживати в даному будинку. В минулому році в телефонному режимі йому (позивачу) ПАТ «Укртелеком» було повідомлено про можливий варіант виселення його з даного приміщення. На даний час він (позивач) є інвалідом 3 групи, іншого житла в його сім`ї немає, він (позивач) добросовісно отримав вказане приміщення, з 2007 р. відкрито та безперервно користується ним, тому звернувся до суду з даним позовом.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлений у передбаченому законом порядку.

Представник позивача – ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляду справи у його відсутності, позов підтримує у повному обсязі та наполягає на його задоволенні.

Представник відповідача ПАТ «Укртелеком» в судове засіданні не з`явився, подав заяву про розгляд справи у відсутності представника відповідача, проти позовних вимог заперечує в повному обсязі. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що ПАТ «Укртелеком» є власником приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_1 , виданим 30.01.2004 року виконавчим комітетом Охтирської міської ради; Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 18.12.2017 р. 01.06.2019 р. за № 59Е000-395/19 між ПАТ «Укртелеком» та ОСОБА_1 укладено договір оренди частини будівлі, розташованої в АДРЕСА_3 , площею 41,1 кв.м. Згідно даного договору позивач користувався зазначеним приміщенням та сплачував орендну плату. Термін дії договору сплив 01.06.2020 р., але позивач продовжує користуватися приміщенням та ухиляється від продовження дії Договору. Також вказав, що дійсно позивача працював водієм в структурних підрозділах відповідача з 08.02.1983 р. по 31.07.2014 р. та був вселений до приміщення рішенням керівництва Охтирського районного вузла зв`язку Сумської області. Всі ремонтні роботи приміщення позивач проводив для власних потреб. Посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на ст. 344 ЦК України є безпідставними, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним, тому просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи - Охтирської міської ради в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений у встановленому законом порядку.

В судове засідання сторони та третя особа не з`явились. В зв`язку з чим справа розглядається відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відсутність учасників справи та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, при цьому суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що власником будівлі виробничо-житлової за адресою АДРЕСА_3 є ПАТ «Укртелеком», що підтверджується копією Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САА номер 899164 від 30.01.2004 р., виданого виконавчим комітетом Охтирської міської ради на підставі рішення виконкому Охтирської міської ради №34 від 29.01.2004 року, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 30.01.2004 р. Охтирського міжміського бюро технічної інвентаризації, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.12.2017 р., згідно якого нерухоме майно в АДРЕСА_3 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1441350559101 загальна площа 118,2 кв.м зареєстроване як приватна власність ПАТ «Укртелеком»(а.с. 54, 55, 56).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 08.02.1983 р. по 31.07.2014 р. працював водієм в структурних підрозділах ПАТ «Укртелеком», що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 9-11).

Встановлено також, що позивач ОСОБА_1 разом з членами своєї сім`ї з 2007 року проживає в приміщенні за адресою АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою виконавчого комітету Охтирської міської ради №215 від 02.06.2020 р., довідкою ПАТ «Укртелеком» № 590000/8-2751 від 23.11.2012 р. (а.с.12) та не заперечується відповідачем.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, вселення позивача в спірне приміщення в 2007 році відбулося з дозволу керівництва ВАТ «Укртелеком» (на даний час ПАТ «Укртелеком») як власника даного приміщення, в зв`язку з тим, що позивач ОСОБА_1 на той час перебував у трудових відносинах з цим підприємством, що не заперечує відповідач у своєму відзиві.

27.11.2012 р. за клопотанням ПАТ «Укртелеком» позивача було зареєстровано за адресою АДРЕСА_3 , що підтверджується копією паспорта позивача, клопотанням ПАТ «Укртелеком» від 26.11.2012 р. (а.с.6-7, 29).

В подальшому рішенням виконавчого комітету Охтирської міської ради №99 від 21.06.2013 року нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 було переведене в житлове (а.с. 31).

01.06.2019 р. між ПАТ «Укртелеком» та ОСОБА_1 було укладено договір оренди комерційної нерухомості № 59Е00/395/19 від 01.06.2019 р., згідно якого ПАТ «Укртелеком» (орендодавець) передав, а ОСОБА_1 (орендар) взяв у строкове платне користування комерційну нерухомість, а саме частину будівлі розташованої в м. Охтирка Сумської області на 1 поверсі, 1-поверхового будинку АДРЕСА_3 , загальною площею 41,1 м2 терміном до 01.06.2020 р (а.с. 57-62).

Позивачем ОСОБА_1 були укладені договори про надання послуг з електро-, водо- та газопостачання до квартири по АДРЕСА_3 , а саме: 13.09.2019 р. з ПАТ «Сумиобленерго» укладено договір № 182134547 споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії; 01.06.2020 р. з ТОВ «Водоторгрприлад» укладено договір № 2369 з індивідуальним споживачем у будівлі, приміщення якої є самостійними об`єктами нерухомого майна, про надання послуг з централізованого водопостачання; 14.07.2008 р. з Публічним акціонерним товариство по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» укладено договір № 98/0251/1 про надання населенню послуг з газопостачання.

Підтвердженням оплати позивачем даних комунальних послуг є квитанції про оплату (а.с.25-27).

Відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Відповідно до частини четвертої статті 344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) зазначено, що умовами набуття права власності за набувальною давністю на підставі статті 344 ЦК України є: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду. Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

За змістом частини першої статті 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник. Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

У постанові Верховного Суду України від 20 травня 2015 року у справі № 3-87гс15 зроблено висновок, що норми статті 334 ЦК України не підлягають застосуванню у випадках, коли володіння майном протягом тривалого часу здійснювалося на підставі договірних зобов`язань (договорів оренди, зберігання, безоплатного користування, оперативного управління тощо), чи у будь-який інший передбачений законом спосіб, оскільки право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника.

У постанові Верховного Суду України від 18.12.2019 року у справі № 645/2540/17-ц зроблено висновок, що аналізуючи поняття добросовісності володіння як ознаки набувальної давності за статтею 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна, тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений в тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном. За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Звернувшись до суду із вимогами про визнання права власності на частину житлового будинку за набувальною давністю, позивач свої вимоги обґрунтував тим, що він добросовісно заволодів майном – частиною житлового будинку загальною площею 41,1 кв.м., розташованого по АДРЕСА_3 , з серпня 2007 року відкрито та безперервно нею користується, а тому у відповідності до ст. 344 ЦК України набув право власності на це майно.

Однак суд не погоджується з такими доводами позивача з огляду на наступне.

Спірне приміщення, розташоване по АДРЕСА_2 , весь час залишалося у власності відповідача ПАТ «Укртелеком».

З дозволу керівництва ВАТ «Укртелеком» як власника спірного нерухомого майна позивач був вселений в спірне приміщення та за клопотанням відповідача позивач був зареєстрований в ньому.

Наявність договору оренди комерційної нерухомості № 59Е00/395/19 від 01.06.2019 р., укладеного між ПАТ «Укртелеком» та ОСОБА_1 , свідчить про те, що ПАТ «Укртелеком» як власник спірного нерухомого майна розпорядилось цим майном, передавши його в оренду позивачу, і не втратило свого зв`язку з цим майном, а позивач за всіма обставинами справи знав, що у нього відсутні підстави для набуття права власності на спірне майно, що виключає можливість визнання за ним права на це майно за набувальною давністю, оскільки відсутня одна із обов`язкових умов для цього - добросовісність заволодіння майном.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 та ПАТ «Укртелеком» про визнання права власності на частину житлового будинку за набувальною давністю - необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, ст. 344ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 18, 76, 81, 141, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», третя особа: Охтирська міська рада Сумської області про визнання права власності на частину житлового будинку за набувальною давністю – залишити без задоволення за необґрунтованістю вимог.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Охтирський міськрайонний суд Сумської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Охтирського

міськрайонного суду: Н.Б. Плотникова