Ухвала суду № 92396048, 20.10.2020, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/3704/20

Провадження № 1-кп/361/662/20

20.10.2020

У Х В А Л А

підготовчого судового засідання

20 жовтня 2020 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі колегії суддів:

головуючого судді Телепенька А.Д.,

суддів: Сердинського В.С.,

Радзівіл А.Г.,

при секретарі Чуксіну В.В.,

за участю прокурора Музики І.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Масютіна С.О.,

представника потерпілого Шишки Т.Д.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Бровари Київської області матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019000000000057 від 23.01.2019по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бровари Київської області, громадянина України, із незакінченою вищою освітою, неодруженого, не маючого на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

-04.09.1996 Броварським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 206 КК України (в редакції 1960 року) до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік;

-26.12.1996 Броварським районним судом Київської області за ч. 3 ст. 81, ч. 1 ст. 89 КК України (в редакції 1960 року) до 2 років 6 місяців позбавлення волі;

-07.10.1998 Броварським районним судом Київської області за ст. 17, ч. 2 ст. 215-3, ч. 2 ст. 215-3 КК України (в редакції 1960 року) до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

- 30.03.2006 Ленінським районним судом Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 187, ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 263 КК України до 14 років позбавлення волі;

-26.09.2014 Роменським міськрайоним судом Сумської області за ст. 391 КК України до 1 року позбавлення волі, звільненого 28.01.2016 по відбуттю покарання,

у вчинені кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 200, ч. 4 ст. 190 КК України

в с т а н о в и в :

12.06.2020 до Броварського міськрайонного суду Київської області надійшов обвинувальний акт з додатками в кримінальному провадженні № 12019000000000057 від 23.01.2019 про обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 200, ч. 4 ст. 190 КК України.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 застосований у вигляді тримання під вартою строком по 23 жовтня 2020 року.

В підготовчому судовому засіданні прокурор вважала за можливе призначити кримінальне провадження до судового розгляду, представник потерпілого не заперечував проти цього.

Обвинувачений заперечував проти призначення кримінального провадження до судового розгляду, посилаючись, що обвинувальний акт викладений поверхово і в ньому не вірно проведена кваліфікація його дій.

Захисник обвинуваченого-адвокат Масютін С.О. підтримав позицію свого підзахисного і також заявив клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, для виконання вимог ст. 291 КПК України, оскільки обвинувальний акт не містить чіткого формулювання обвинувачення, не зазначено форму умислу, мотиву та мету вчинення інкримінованих ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, а також не зазначено об`єктивну сторону інкримінованих злочинів, тобто орган досудового розслідування допустив порушення п. 5 ч.2 ст. 291 КПК України.

Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, суд вважає за можливе призначити справу до судового розгляду, оскільки вона згідно ст. 32, 33 КПК України за територіальною підсудністю підлягає розгляду Броварським міськрайонним судом Київської області, обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування складено відповідно до вимог ст. 291 КПК України, підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України не встановлено.

Відповідно до вимог ст. 27 КПК України кримінальне провадження не потребує закритого судового засідання, може розглядатись з урахуванням принципу гласності та відкритості у відкритому судовому засіданні із забезпеченням повного фіксування за допомогою технічних засобів, згідно вимог, передбачених ст. 107 КПК України.

Учасниками судового провадження клопотань про здійснення судового виклику певних осіб для допиту в судовому засіданні та витребування речей чи документів не заявлялось, тому суд вважає, що на даний час недоцільно робити такі дії, оскільки відповідно до вимог ст. 350 КПК України, учасники судового провадження не позбавлені права заявляти клопотання під час судового розгляду.

Що стосується позиції обвинуваченого та його захисника колегія суддів вважає вказане твердження безпідставним, оскільки відповідно до положень ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні не вирішується питання про доведеність чи відсутність вини обвинуваченого та про правильність кваліфікації дій обвинуваченого, оскільки це питання є предметом судового розгляду, а завданням підготовчого судового засідання є процесуальне та організаційне забезпечення його проведення.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ст. ст. 36, 40 КПК України, слідчий, прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійними у своїй процесуальній діяльності. Отже, ніхто їх не може примусити викласти в обвинувальному акті фактичні обставини, формулювання обвинувачення так, як це вважає суд, сторона захисту чи потерпілий.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Проте це питання може бути вирішене лише під час судового розгляду, а тому клопотання обвинуваченого та його захисника задоволенню не підлягають.

Прокурор та представник потерпілого заперечували проти клопотання обвинуваченого та його захисника.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що судовий розгляд має бути призначений не пізніше десяти днів після постановлення ухвали про його призначення.

Крім цього, прокурор заявила клопотання про необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , строк дії якого закінчується 23 жовтня 2020 року, мотивуючи обвинуваченням ОСОБА_1 , який має незняті й не погашені в установленому законом порядку судимості за різні злочини, у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, тривалим переховуванням від органу досудового розслідування, що зумовило оголошення його в розшук, підтверджує існування ризиків, передбачених пунктами 1, 5 частини першої статті 177 КПК України, які враховувалися при обранні та продовженні ОСОБА_1 запобіжного заходу.

Представник потерпілого підтримав клопотання прокурора.

Обвинувачений заперечував проти задоволення клопотання прокурора посилаючись на його необґрунтованість та недоведеність ризиків, просив відмовити у його задоволенні.

Захисник обвинуваченого-адвокат Масютін С.О. підтримав позицію свого підзахисного і також заперечував проти продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись не його необґрунтованість та недоведеність ризиків. Зазначив, що наміру ухилятися від суду у ОСОБА_1 не має і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, це виключний запобіжний захід, а тому просив змінити застосований ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт. Свою позицію обґрунтував наявністю у ОСОБА_1 постійного місця проживання і родини, наміром працевлаштуватися на роботу, необґрунтованістю ризиків, передбачених пунктами 1, 3 частини першої статті 177 КПК України, на які послався прокурор, та наданням оцінки вказаним ризикам судом у попередніх судових засіданнях, недоведеністю прокурором неможливості застосування до обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу.

Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження в тому числі запобіжний захід обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

В рішенні від 23.11.2017 Конституційний Суд України зазначив, що висновки слідчого судді відносно будь-яких обставин, які стосувалися суті підозри та були взяті до уваги при обґрунтуванні запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, для суду на стадії судового провадження не є преюдиційними; в підготовчому провадженні суд має перевірити обґрунтованість застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов`язаного з обмеженням гарантованого частиною першою статті 29 Конституції України його права на свободу й особисту недоторканність, та прийняти вмотивоване рішення, незважаючи на те, чи закінчився строк дії ухвали слідчого судді, постановленої на стадії досудового розслідування про обрання такого запобіжного заходу. За змістом пункту 5 вказаного рішення, під час судового провадження у суді першої інстанції, в тому числі проведення підготовчого судового засідання, прокурор як сторона обвинувачення має обов`язок, крім іншого, доводити необхідність продовження запобіжного заходу шляхом подання відповідних клопотань щодо цього продовження.

Відповідно до юридичної позиції Конституційного Суду України в рішенні

№ 26-рп/2009 від 19.10.2009, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України; встановлення обмежень прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним. За частиною другою статті 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом; в п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року унормовано право кожного на свободу та особисту недоторканність; заборону позбавлення свободи, крім випадків і відповідно до процедури, встановленої законом. В рішенні № 7-р/2019 від 25.06.2019 Конституційний Суд України дійшов висновку, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене на підставах та в порядку, визначених законами України; обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканність має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина виключно на підставі вмотивованого рішення суду.

За змістом статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. В ч. 1 п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України унормовано застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який є винятковим запобіжним заходом і застосовується виключно у разі доведення прокурором, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, до раніше судимої особи, що обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Посилання прокурора на обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 200, ч. 4 ст. 190 КК України, що не може бути перевірено судом на даній стадії, є підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. При цьому репутація обвинуваченого, якому інкримінується вчинення особливо тяжкого злочину, що складався з низки тотожних протиправних діянь, через нетривалий час після звільнення з місць позбавлення волі та за наявності п`яти незнятих і не погашених в установленому законом порядку судимостей за вчинення умисних злочинів, безумовно свідчить про існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, який полягає в можливості вчинення іншого злочину.

За переконанням суду, будь-які менш суворі запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, з урахуванням продовження існування відносно ОСОБА_1 ризику, передбаченого п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України, не забезпечать дотримання ним процесуальних обов`язків під час судового розгляду, що зумовлює продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто по 18.12.2020.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 27, 32, 33, 177-178, 183, 197, 291, 314-316, 331, 372 КПК України,

у х в а л и в :

Клопотання прокурора задовольнити.

Кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019000000000057 від 23.01.2019, по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчинені кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 200, ч. 4 ст. 190КК України, призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 18 годину 10 хвилин 20 жовтня 2020 року в приміщені Броварського міськрайонного суду Київської області (м. Бровари, вул. Грушевського, буд. № 2).

У судове засідання викликати прокурора, обвинуваченого, захисника, представника потерпілого.

У задоволенні клопотань обвинуваченого та його захисника відмовити.

Строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 200, ч. 4 ст. 190 КК України, продовжити по 18 грудня 2020 року з утриманням його у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Розмір визначеної ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва при обранні 27.02.2020 підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою застави в сумі двісті прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 420 200 (чотириста двадцять тисяч двісті) грн., залишити без змін.

Ухвала в частині продовження строку дії застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом семи днів з дня її оголошення в інших частинах ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Телепенько А.Д.

Судді: Сердинський В.С.

Радзівіл А.Г.