Рішення № 92394741, 21.10.2020, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/10457/20

Провадження №2/592/3047/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2020 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в складі:

головуючого - судді Шияновської Т.В.,

з участю секретаря судового засідання - Чайки Т.В.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми за правилами спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Цюпку О.О. звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що 23 травня 2020 року інспектором взводу №1 роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Рубаном Є.М. щодо нього було винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.127 КупАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 51 грн.

Рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 10 липня 2020 року вказану постанову скасовано із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

Незаконним притягненням до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 було завдано моральної шкоди, що полягає у застосуванні щодо нього спецзасобів, адміністративного затримання, необхідності відновлення його порушених прав шляхом звернення до суду з позовом про скасування постанови інспектора, пошуку адвоката з метою надання йому професійної правничої допомоги, очікування судового розгляду та сподівань на справедливе судове рішення, перебування весь час в нервовому напруженні.

Тому просить суд стягнути з Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, через Державну казначейську служби України, на користь ОСОБА_1 10 000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди та 3 000 грн. в якості судових витрат - витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 18 вересня 2020 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.

Протокольною ухвалою суду від 21 жовтня 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача Департаменту патрульної поліції про об`єднання в одне провадження даної цивільної справи з цивільною справою №592/10455/20 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн. Оскільки, відповідно до вимог ст.188 ЦПК України об`єднання позовів є правом суду, а не обов`язком, в даному випадку дійсно мають місце дві справи за позовами одного й того самого позивача до одних і тих самих відповідачів, проте підстави виникнення позовних вимог є різними – по даній справі стягнення моральної шкоди в зв`язку з здійсненням провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.127 КУпАП, яку в подальшому закрито судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, по справі №592/10455/20 – стягнення моральної шкоди за незаконне притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.44-3 КУпАП.

Представником відповідача ОСОБА_4 подано відзив на позовну заяву, в якому вона просить суд відмовити в задоволенні позову, оскільки Державна казначейська служба України жодних прав та інтересів позивача не порушувала, не вступала у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдавала, то відповідно до вимог чинного законодавства не може нести відповідальності за шкоду, завдану позивачу діями інших суб`єктів. Крім того, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. За відсутності хоча б одного із елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Позивачем не надано доказів та підтверджень заподіяної йому моральної шкоди. Сам факт скасування постанови не є доказом заподіяння позивачу моральної шкоди та підставою для стягнення коштів. Рішенням суду дії відповідача протиправними чи незаконними не визнавались. На думку представника відповідача, позивачем не надано також доказів на підтвердження наданих послуг адвокатом в заявленому ним розмірі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, додатково суду пояснив, що 23 травня 2020 року незаконними діями працівників поліції йому було заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він був незаконно затриманий та доставлений до відділку поліції, де мусив перебувати вночі близько 4 годин, під час затримання до нього безпідставно були застосовані спецзасоби – кайданки, працівники поліції пошкодили його одяг, погрожували, внаслідок чого йому дійсно було страшно. Після цього щодо нього було складено постанову про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.127 КУпАП, якого він скоював. За захистом своїх прав він змушений був звернутися за професійною правовою допомогою та до суду. Вважає, що визначена ним сума в 10 000 грн. цілком відшкодує заподіяну йому моральну шкоду.

Представник позивача - адвокат Цюпка О.В. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача Державної казначейської служби України Шиянова В. з мотивів, наведених у відзиві на позов, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просила відмовити.

Представник відповідача - Департаменту патрульної поліції, надіслав на адресу суду заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв`язку з продовженням карантину з метою недопущення розповсюдження коронавірусу COVID-19. Разом з тим, неявка представника відповідача в судове засідання, який належним чином повідомлений про судовий розгляд, без поважних причин, відповідно до вимог ст.223 ЦПК не перешкоджає судовому розгляду, зважаючи також на необхідність дотримання визначених вказаним кодексом строків розгляду справи по суті.

Заслухавши учасників справи та дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що інспектором роти №1 батальйону №2 Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Рубан Є.М. було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ДПО №788397 від 23 травня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.127 КупАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 51 грн. (а.с.6)

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 липня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково; скасовано постанову серії ДПО18 №788397 від 23 травня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення, винесену інспектором взводу №1 роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Рубан Є.М. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.127 КУпАП у виді штрафу в сумі 51грн. та закрито справу про адміністративне правопорушення; ухвалено стягнути на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 420грн.40коп. та понесені судові витрати по сплаті витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1000грн. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції. (а.с.8-9)

07 серпня 2020 року вказане рішення набрало законної сили.

Частиною 4 ст.82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, обставини, встановлені вказаним рішенням суду, доказуванню не підлягають.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч.1 ст.1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч.1 ст.1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За відсутності підстав для застосування ч.1 ст.1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто, виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст. 1173, 1174 цього Кодексу).

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи цих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені ст. 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Згідно зі ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, зазначені підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

При цьому, з урахуванням положень п.10 ч.2 ст.16, ст.21, 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

У даній справі підставою для відшкодування позивачу моральної шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

У зв`язку з цим, суд вважає, що спірні правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу, регулюються ст.1176 ЦК України та Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» № 266/94-ВР від 01.12.1994 року (далі - Закон № 266/94-ВР), які є спеціальними щодо ст. 1173-1174 ЦК України, у зв`язку з чим перевага у застосуванні має надаватися саме спеціальним нормам.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону № 266/94-ВР в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.

Пунктом 4 ч.1 ст.2 Закону № 266/94-ВР передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

У наведених в ст.1 цього Закону випадках фізичній особі (громадянинові) відшкодовується моральна шкода, що передбачено п.5 ч.1 ст.3 вказаного Закону.

Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яку в подальшому закрито судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, складання постанови про накладення адміністративного стягнення, затримання особи, отримання пояснень та інше). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц, провадження № 61-19000сво18.

Отже, судом достовірно встановлено, що позивач переніс моральні страждання, оскільки він був вимушений звертатися до суду, щоб довести неправомірність притягнення до адміністративної відповідальності.

За правилами ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Обставини справи свідчать про те, що позивач дійсно зазнав моральних страждань, оскільки йому були спричинені душевні страждання під час адміністративного затримання, застосування спецзасобів - кайданок, він був змушений докладати додаткових зусиль для відновлення свого порушеного права, зокрема, звертатися до суду, щоб довести неправомірність дій інспектора поліції, за наданням правової допомоги до адвоката.

З врахуванням принципів розумності та справедливості, конкретних обставин справи, а саме характеру та глибини душевних страждань, яких позивач зазнав у зв`язку з безпідставним притягненням до адміністративної відповідальності, незначною тривалістю судового розгляду його адміністративного позову, відсутністю тяжких наслідків для позивача, суд приходить до висновку, що розмір компенсації спричиненої моральної шкоди в 1 500 грн. буде співмірним з допущеними порушеннями з боку відповідача.

При цьому, доводи представника відповідача щодо не надання позивачем доказів завдання йому моральної шкоди, суд до уваги не приймає, оскільки закриття судом справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що ОСОБА_1 незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності, що є підставою для відшкодування йому моральної шкоди, пов`язаної з необхідністю відновлення його прав.

Крім того, статтею 43 Бюджетного кодексу України встановлено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно з п.8 ч.1 ст.7, ч.2 ст.23 Бюджетного кодексу України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, які встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 N 215, Казначейство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, а також дорученнями Кабінету Міністрів України і Міністра фінансів (п. 2).

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 N 845

Статтею 25 Бюджетного кодексу України установлено, що Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Списання грошових коштів проводиться держказначейством з відповідного казначейського рахунку.

Покладаючи відшкодування завданої шкоди на державу, суд зобов`язує Державну казначейську службу України як центральний орган виконавчої влади, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, списати ці кошти з казначейського рахунку, що відповідає визначеній законодавством процедурі.

З урахуванням наведеного, суд відхиляє доводи представника відповідача Державної казначейської служби України про те, що Казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачу не завдавало, а тому не може нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу діями інших суб`єктів.

Таким чином, вказаний розмір моральної шкоди підлягає стягненню з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача.

Щодо відшкодування на користь позивача понесених ним витрат з надання правничої допомоги у розмірі 3000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності витрат з надання правничої допомоги (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд вважає, що витрати з надання правничої допомоги у сумі 3000 грн. є не співмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг та затраченим ним часом (складання та подання позовної заяви до суду, представництво інтересів позивача в одному судовому засіданні), не відповідають критерію реальності та розумності їхнього розміру. Тому з відповідача на користь позивача підлягають частковому стягненню витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 1500 грн.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263, 264 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Державнї казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, моральну шкоду в розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 1500 грн.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач 1: Департамент патрульної поліції: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646

Відповідач 2: Державна казначейська служба України: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646.

Повний текст судового рішення складено 23 жовтня 2020 року.

Суддя Т.В. Шияновська