Рішення № 92394359, 15.10.2020, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/1702/20

Провадження № 2/484/865/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2020р. Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі : головуючого судді - Медведєвої Н.А.

секретар судового засідання -Бикова О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Первомайську в порядку загального позовного провадження справу за позовом Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області до ОСОБА_1 (третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Первомайська районна державна адміністрація Миколаївської області) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів

за участю учасників справи

представника позивача - Носик Л.В.

відповідачки - ОСОБА_1

представника третьої особи - Малиновської Т.С.

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов позов Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнення аліментів на її утримання, в якому позивач просить: позбавити батьківських прав відповідачку відносно її доньки, передати малолітню ОСОБА_3 органу опіки та піклування Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області для подальшого влаштування; вирішити питання про стягнення з відповідачки аліментів на утримання малолітньої доньки за місцем її перебування в розмірі 1/3 частини всіх видів її доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Ухвалою від 22.06.2020р. позовна заява прийнята до розгляду, відкрите провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, визначені строки для подачі заяв по суті, зобов`язано Первомайську районну державну адміністрацію Миколаївської області надати висновок щодо розв`язання спору.

21.07.2020р. ухвалою суду закрите підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду, викликані в судове засідання свідки за клопотанням представника позивача.

16.09.2020р. розгляд справи відкладений на 29.09.2020р. за клопотанням відповідачки.

29.09.2020р. розгляд справи відкладений на 06.10.2020р. за клопотанням відповідачки.

06.10.2020р. розгляд справи відкладений на 13.10.2020р. через неявку відповідачки.

13.10.2020р. під час розгляду справи представник позивача в судовому засіданні просила задовольнити позов повністю, вказуючи, що відповідачка є матір`ю малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З моменту народження доньки до осені 2018р. відповідачка реагувала на зауваження, проживала у найманій квартирі, почала робити косметичний ремонт та підробляти. Після повернення з місць позбавлення волі її співмешканця ОСОБА_4 відповідачка почала вести асоціальний спосіб життя, систематично зловживала спиртними напоями. Дитина ходила брудна, голодна, недоглянута та нездорова. Мати систематично залишала дитину без нагляду. 28.05.2019р. ОСОБА_3 було знайдено біля дороги без нагляду матері, яка неподалік спала у стані алкогольного сп`яніння. Дитина була відібрана від матері. Відповідачка не відвідувала дитину, не цікавилась її життям, здоров`ям. На теперішній час ОСОБА_1 не виконує свої батьківські обов`язки, не цікавиться долею дитини. Також, представник позивача підтвердила суду, що дійсно на теперішній час у одній кімнаті будинку, де проживає відповідачка, зроблений ремонт та є всі необхідні меблі. Інші приміщення перебуває у стадії ремонту.

Відповідачка проти задоволення позову заперечувала, вказуючи, що після смерті її співмешканця ОСОБА_4 його родичі висилили її з будинку, в якому вона проживала, оскільки цій будинок належав їм, та й не було де жити. З грудня 2019р. та на теперішній час вона проживає разом зі своїм співмешканцем в його будинку, вона зробила ремонт у одній кімнаті. У вересні 2020р. вона разом із старшою донькою тричі відвідувала дитину у центрі реабілітації. Офіційно вона не працює, але підробляє у людей. Просила не позбавляти її батьківських прав.

Представник третьої особи підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити в інтересах дитини, вказуючи, що відповідачка не виконує батьківських обов`язків відносно доньки, не цікавиться її життям.

Вислухавши пояснення учасників процесу, свідків, дослідивши матеріали справи суд дійшов такого висновку.

Згідно з матеріалами справи ОСОБА_1 є матір`ю неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дані про батька дитини записані на підставі ч.1 ст.1 35 СК України (а.с. 34,35).

Згідно наказу від 12.04.2018р. №37 Служби у справах дітей Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області ОСОБА_3 поставлена на обліку як дитина, яка опинилась в складних життєвих обставинах (а.с. 37).

Відповідно до акта про знайдену дитину від 28.05.2019р. була виявлена ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка тривалий час гуляла сама біля траси. Дитина була влаштована до педіатричного відділення КП «Первомайська центральна районна лікарня» для проведення медичного обстеження та лікування (а.с. 38).

Відповідно до виписки із історії хвороби стаціонарного хворого №2048 дитина госпіталізована до педіатричного відділення КП «Первомайська центральна районна лікарня» на підставі листа від 28.05.2019р. Служби у справах дітей Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області. У неї був виявлений гострий аденоїд, двобічний гострий середній негнійний отит. Відповідно до висновку про стан здоров`я, фізичний та розумовий розвиток дитини від 10.06.2019р. ОСОБА_3 здорова (а.с.45, 40).

Згідно наказу від 29.05.2019р. №44 Служби у справах дітей Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області ОСОБА_3 поставлена на обліку як дитина, яка опинилась в складних життєвих обставинах (а.с.41).

За клопотанням Служби у справах дітей Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області ОСОБА_3 з 11.06.2019р. влаштована до КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Южноукраїнської міської ради».

Відповідно до повідомлення КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Южноукраїнської міської ради» від 20.11.2019р. за час перебування ОСОБА_3 її мати жодного разу не відвідала, у телефонному режимі життям та здоров`ям дитини не цікавилась.

29.01.2020р. служба у справах дітей Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області звернулась до сільського голови Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області із клопотанням щодо доцільності повернення малолітньої ОСОБА_3 до матері або позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно доньки.

13.02.2020р. виконавчим комітетом Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області прийняте рішення №12 щодо недоцільності повернення ОСОБА_3 матері ОСОБА_1 (а.с. 33).

За клопотанням Служби у справах дітей Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області ОСОБА_3 у зв`язку із закінченням курсу реабілітації 10.03.2020р. влаштовано до КП «Первомайська центральна районна лікарня».

Відповідно до виписки із історії хвороби стаціонарного хворого №996 дитина госпіталізована до педіатричного відділення КП «Первомайська центральна районна лікарня» 10.03.2020р. з діагнозом гострий бронхіт середньої важкості, анемія І ст, гіпсохромна, дефіцитна, виписана 17.03.2020р. з одужанням.

10.03.2020р. Служба у справах дітей Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області звернулась до КЗ «Первомайський центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Миколаївської обласної ради щодо влаштування ОСОБА_3 . На теперішній час дитина перебуває у КЗ «Первомайський центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Миколаївської обласної ради.

З грудня 2019р. по теперішній час відповідачка проживає за адресою: АДРЕСА_1 без реєстрації разом із співмешканцем ОСОБА_6 , який є власником вказаного будинку.

Згідно характеристики, виданої виконавчим комітетом Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області 28.05.2020р., за місцем проживання, зі слів сусідів, свідків та актів обстеження матеріально-побутових умов, відповідачка веде аморальний спосіб життя, систематично зловживає алкогольними напоями та постійно перебуває в алкогольному сп`яніння, через що неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності, офіційно не працює, не проживання заробляє тимчасовими заробітками, кошти, отримані як допомога по догляду за дитиною, витрачала не за призначенням

(а.с. 16).

Згідно повідомлення Первомайського ВП ГУНП в Миколаївській області від 18.05.2020р. ОСОБА_1 28.05.2019р., 28.02.2020р. притягувалась до адміністративної відповідальності за ч.1, ч.2 ст. 178 КУпАП, 28.05.2019р. - за ст. 183 КУпАП. Будь-якою іншою інформацією стосовно ОСОБА_1 . Первомайський ВП ГУНП в Миколаївській області не володіє (а.с. 17).

Відповідно до повідомлення Первомайського ВП ГУНП в Миколаївській області від 04.03.2020р. ОСОБА_1 10.05.2019р. притягувалась до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 178 КУпАП, 30.09.2019р. - за ч.1 ст. 127 КУпАП (а.с. 25).

Однак зазначені повідомлення Первомайського ВП ГУНП в Миколаївській області мають розбіжності, отже вони не можуть бути прийняті судом як докази притягнення відповідачки до адміністративної відповідальності. Копії постанов про притягнення відповідачки до такої відповідальності суду не надані.

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_1 від 29.05.2019р. остання проживала у будинку співмешканця за адресою: АДРЕСА_2 . Будинок складається з чотирьох кімнат, без газопостачання з пічним опаленням. Місця для навчання дітей, проведення дозвілля дітей, спальні місця для дітей є в наявності, але в незадовільному стані. Виявлений факт порушення санітарно-гігієнічних норм. Проведена бесіда та попереджено про недопущення зловживання алкогольними напоями, належного виконання батьківських обов`язків (а.с. 20).

30.05.2019р. з ОСОБА_1 проведена бесіда та було надано рекомендацію стосовно штучного хімічного захисту, відвідувати доньку в ПЦРЛ, попереджена про недопущення зловживання алкогольними напоями, необхідність належного виконання батьківських обов`язків (а.с. 18).

14.06.2019р. відповідачка надала пояснення/зобов`язання службі у справах дітей та вказала, що знайшла в с.Мигія будинок, зобов`язалась навести в ньому порядок, забезпечити продуктами харчування, знайти роботу (а.с. 21).

Відповідно до акту №6 обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї, складеного 12.12.2019р. ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 у будинку друзів, що складається в 2 кімнат, з пічним опаленням, в якому відсутні місця для навчання, проведення дозвілля дітей, спальні місця для дітей. Встановлений факт порушення санітарно-гігієнічних норм проживання, продукти харчування відсутні, будинок не придатний для проживання дитини (а.с. 22).

Згідно акту №7 обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї/особи, від 10.03.2020р. ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 у будинку співмешканця, що складається з 3 кімнат, з пічним опаленням, в якому відсутні місця для навчання, проведення дозвілля дітей. Встановлений факт порушення санітарно-гігієнічних норм проживання, в будинку брудно, присутні сторонні запахи, немає ремонту, продукти харчування відсутні, будинок не придатний для проживання дитини. ОСОБА_1 перебувала у стані алкогольного сп`яніння (а.с. 26).

Відповідно до акту №32 обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї, складеного 12.03.2020р. ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 у будинку співмешканця, що складається з 2 кімнат, з пічним опаленням, в якому відсутнє місце для навчання дитини, у незадовільному стані перебувають місця для проведення дозвілля дитини, спальне місце для дитини. Встановлений факт порушення санітарно-гігієнічних норм проживання, продукти харчування в дуже обмеженій кількості. ОСОБА_1 перебувала у стані алкогольного сп`яніння (а.с. 27).

Згідно виписки з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_3 перебувала на лікуванні у КП «Первомайська центральна районна лікарня» з діагнозом гострий бронхіт середньої важкості, анемія ІІ ст., гострий риніт, 26.06.2018р. - у КП «Первомайська центральна районна лікарня» з діагнозом правостороння поза лікарняна середньо та нижньодольова пневмонія, в період з 03.07.2018р. - 31.07.2018р. - у обласній дитячій лікарні у хірургічному відділенні з діагнозом внегоспітально-деструктивна гнійна пневмонія, пневмоторакс, кардиопатія з порушенням ритму, з 22.08.2018р. - 30.09.2018р. - у обласній дитячій лікарні у хірургічному відділенні з діагнозом ОГДП справа (а.с. 36).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Первомайської районної державної адміністрації від 14.07.2020р. у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не виконує своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини є достатньо підстав для позбавлення її батьківських прав.

Фахівець з соціальної роботи Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області Навроцька Д.Р. , яка була допитана як свідок, пояснила, що дійсно відповідачка проживає без реєстрації на території с. Мигія, зловживає спиртними напоями. Її дитина ОСОБА_3 у травні 2019р. була знайдена біля траси без нагляду матері. Комісією неодноразово обстежувались умови проживання відповідачки. Останнього разу у березні 2020р. під час обстеження умов проживання відповідачка перебувала у стані алкогольного сп`яніння. На відповідачку від жительки села у жовні 2020р. надійшла скарга, що вона погрожує їй розправою фізичною

Свідок ОСОБА_8 , яка працює юрисконсультом КЗ «Первомайський центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Миколаївської обласної ради, пояснила, що у березні 2020р. до центру була доставлена малолітня ОСОБА_3 , відповідачка почала відвідувати дитину лише у вересні 2020р., так за цей місяць вона відвідала дитину три рази: 08, 10 та 14 вересня. Коли відповідачка вперше прийшла, то дитина її не впізнала.

Частиною 1 статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 5 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачає, що держави-учасниці поважають відповідальність, права і обов`язки батьків і у відповідних випадках членів розширеної сім`ї чи общини, як це передбачено місцевим звичаєм, опікунів чи інших осіб, що за законом відповідають за дитину, належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються.

Відповідно до пунктів 1-3 статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору.

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно з пунктом 1 статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини, у тому числі, шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Як Суд зазначив у рішенні у справі « Нойлінґер та Шурук проти Швейцарії» (Neulinger and Shuruk v. Switzerland), ([ВП], заява № 41615/07, ЄСПЛ 2010 року): «136. Інтерес дитини складається з двох аспектів. З одного боку цей інтерес вимагає, що зв`язки дитини з її сім`єю мають бути збережені, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною. Звідси випливає, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, та що необхідно зробити все, щоб зберегти особисті відносини та, якщо і коли це можливо, «відновити» сім`ю [рішення у справі «Гнахоре проти Франції» (Gnahore v. France), заява № 40031/98, п. 59, ЄСПЛ 2000-ІХ]. З іншого боку очевидно також, що в інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у здоровому середовищі, та батькам не може бути надано право за статтею 8 Конвенції на вжиття таких заходів, що можуть завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Ельсхольц проти Німеччини» (Elsholz v. Germany), [ВП], заява № 25735/94, п. 50, ЄСПЛ 2000-VIII, та у справі «Марсалек проти Чехії» (Marsalek v. the Czech Republic), заява № 8153/04, п. 71, від 4 квітня 2006 року)».

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (SAVINY v. UKRAINE, № 39948/06, § 50, ЄСПЛ, від 18 грудня 2008 року).

У рішенні по справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2), від 27 листопада 1992 року, Серія A, N 250, ст. 35-36, п. 90)0, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні по справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року Суд повторює, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 (див., зокрема, рішення у справі "МакМайкл проти Сполученого Королівства" (McMichael v. the United Kingdom) від 24 лютого 1995 року, п. 86, серія A, N 307-B). Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не "згідно із законом", не відповідає законним цілям, переліченим у пункті 2 статті 8, і не може вважатися "необхідним у демократичному суспільстві" (див. згадане вище рішення у справі МакМайкла, п. 87).

Визначаючи, чи було конкретне втручання "необхідним у демократичному суспільстві", Суд повинен оцінити - у контексті всієї справи загалом - чи були мотиви, наведені на виправдання втручання, доречними і достатніми для цілей пункту 2 статті 8 Конвенції і чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів, як цього вимагає стаття 8 (див., наприклад, справи "Кутцнер проти Німеччини" (Kutzner v. Germany), N 46544/99 п. 65, ЄСПЛ 2002-I, та "Зоммерфельд проти Німеччини" (Sommerfeld v. Germany), [GC],N 31871/96, п. 66, ЄСПЛ 2003-VIII).

Вирішення питання про позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (Рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», § 54, § 58).

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків, виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

Дитина має право на отримання інформації про відсутніх батьків, якщо це не завдає шкоди її психічному і фізичному здоров`ю.

Відповідно до частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини і водночас, санкція (відповідальність) за протиправну винну поведінку матері або батька.

Згідно пунктів 15, 16, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків та саме наявність ухилення від здійснення своїх батьківських обов`язків.

Судом встановлено, що малолітня ОСОБА_3 на теперішній час перебуває у КЗ «Первомайський центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Миколаївської обласної ради. Відповідачка не забезпечує дитині належних умов для проживання, не дбає про її гігієну та стан здоров`я. У будинку, де вона проживає, не створено умов для перебування у ньому дитини, її освіти та розвитку. Приміщення потребує ремонту, прибирання, перебування у цьому житлі за теперішніх умов є небезпечним для життя та здоров`я дитини. ОСОБА_1 ставиться до своїх батьківських обов`язків безвідповідально, належним чином не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини.

Виходячи з аналізу викладених обставин справи розлучення відповідачки з дитиною у даному разі є необхідним в інтересах самої дитини з метою забезпечення їй належних умов проживання, навчання і медичного догляду та недопущення страждань дітей через відсутність піклування та неповноцінне виховання.

Відповідачка протягом вересня 2020р. тричі відвідувала дитину, зробила ремонт у одній кімнаті у будинку, де проживає.

З тексту висновку органу опіки та піклування вбачається, що відповідачка перебуває під соціальним супроводом в Первомайському районному центрі соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, як асоціальна сім`я, з нею проводилась роз`яснювальна робота, спеціалістами центру надавалась інформаційні, соціально-економічні, соціально-педагогічні послуги, але відповідачки не йшла на контакт та не дотримувалась рекомендацій. Крім того, відповідачка неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності за злісне невиконання батьківських обов`язків. Однак жодних доказів щодо здійснення соціального супроводу сім`ї відповідачки та його результатів суду не надано. Також не надані докази на підтвердження притягнення її до адміністративної відповідальності за невиконання батьківських обов`язків.

Суд вважає, що наведені обставини свідчать про наявність підстав для застосування тимчасового заходу як відібрання дітей від матері без позбавлення її батьківських прав, який здійснюється на підставі статті 170 СК України, в якнайкращих інтересах дитини з метою охорони її фізичного та психічного здоров`я, забезпечення нормального розвитку, а не позбавлення батьківських прав, що є крайнім заходом.

Так, частина 1 статті 170 СК України передбачає, що суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також, в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання.

Аналізуючи обставини справи, враховуючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, суд вважає за доцільне застосувати такий тимчасовий захід як відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав, мета якого є захист прав та інтересів дітей.

При цьому суд зазначає, що якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини матір`ю, (ставлення до виконання батьківських обов`язків щодо виховання та догляду за дитиною, приведення житлових умов до стану, придатного для проживання дітей) суд за її заявою може постановити рішення про повернення їй дитини.

Щодо позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дитини, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частин першої-другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У статті 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

При задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини (частина четверта статі 170 СК України).

Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд зобов`язаний врахувати всі обставини, зазначені в частині першій статті 182 СК України: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

За положеннями частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Отже, враховуючи викладене, матеріальний стан відповідачки, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки аліменти на утримання дитини в розмірі ј частини від усіх видів доходів, щомісячно, починаючи з дати пред`явлення позову та до досягнення дитиною повноліття.

Крім того, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 840 грн. 40 коп.

Керуючись ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позов задовольнити частково.

Відібрати у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без позбавлення батьківських прав та передати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , органу опіки та піклування Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області для подальшого влаштування.

Стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29 травня 2020 року та до досягнення дитиною повноліття на користь установи чи фізичної особи - опікуна (піклувальника) на утриманні якої буде знаходитися дитина.

В задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок)грн. 40 коп.

Рішення суду в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Місцезнаходження позивача: вул.. Первомайська, 50, с.Мигія, Первомайський район, Миколаївська область, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04376937.

Місце проживання відповідача: АДРЕСА_1.

Місцезнаходження третьої особи: вул.. Чкалова, 12, м.Первомайськ, Миколаївська область, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04056546.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо до суду апеляційної інстанції. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 ЦПК України.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя Н.А.Медведєва

Повне судове рішення складене 23.10.2020р