Рішення № 92393019, 20.10.2020, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/3689/20

пр.№ 2-а/464/155/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.10.2020 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова

суддя Тімченко О.В.

справа № 464/3689/20

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач поліцейський 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції Філатов Роман Петрович

відповідач Департамент патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області ДПП

вимоги: визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення

Обставини справи

Позивач у липні 2020 року звернувся до Сихівського районного суду м.Львова в порядку адміністративного судочинства із позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАМ № 2770945 від 02 липня 2020 року про притягнення його до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУАП, а провадження у справі закрити.

Покликається, що правил дорожнього руху не порушував та адміністративного правопорушення не вчиняв, засіб вимірювання швидкості є неналежним.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 17 липня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та залучено співвідповідачем Департамент патрульної поліції, як юридичну особу, в особі Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області ДПП, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Строк звернення до суду не є пропущеним.

Отримавши ухвалу, у визначений в ній строк та до даного часу відповідачі своїми процесуальними правами не скористалися та відзиву не подали.

На підставі п.10 ч.1 ст.4 та ч.9 ст.205 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження без фіксування судового процесу технічними засобами згідно з вимогами ч.4 ст.229 КАС України.

Мотиви та висновки суду

Поліцейським УПП в Івано-Франківській області 02 липня 2020 року винесено постанову серії ЕАМ № 2770945, якою на позивача ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУАП.

Даною постановою встановлено, що позивач 02 липня 2020 року о 16.17 год на 323 км автодороги Н-9 в с.Ямниця, керуючи автомобілем марки «Вольво» номерний знак НОМЕР_1 , перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 20 км/год, швидкість вимірювалася за допомогою приладу TruCаm LTI 20/20 TS 000677, чим порушив п.12.4 Правил дорожнього руху України – порушення швидкісного режиму в населених пунктах (дозволена швидкість не більше 50 км/год).

Згідно з вимогами ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У ст.ст.72-76 ЦПК України визначено поняття доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність.

Незважаючи на зазначене, суб`єктом владних повноважень – патрульною поліцією не було подано в порядку, визначеному ст.162, ч.1 ст.269 КАС України, жодних доказів перевищення позивачем швидкості руху в населеному пункті. У матеріалах справи взагалі відсутні будь-які показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фотозйомки чи відеозапису, які використовуються при нагляді виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, що б підтверджували скоєння позивачем порушення за ч.1 ст.122 КУАП. У зв`язку із ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд в рішив справу за наявними матеріалами (ч.6 ст.162 КАС України).

Позиція щодо застосування норм права при розгляді справі щодо притягнення до адміністративної відповідальності у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а. За ч.2 ст.36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, а у ч.5 ст.242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У даній постанові встановлено, що оцінюю чи оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості (п.3 ч.2 ст.2 КАС України), суд має констатувати, що працівником Національної поліції факт вчинення правопорушення, в якому звинувачено позивача, жодним чином не зафіксовано та не підтверджено жодним допустимим й належним доказом, що міг бути забезпечений для такого роду порушень правил дорожнього руху. Отже, відповідачем у своїй діяльності порушені принципи всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (показання свідків, відеофіксація тощо). Наявність лише постанови про притягнення до відповідальності не дає підстав стверджувати про допущення позивачем порушень Правил дорожнього руху України в той день та час, оскільки зазначені твердження не знайшли обґрунтування під час розгляду справи. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

З урахуванням викладеного при розгляді даної справи суб`єктом владних повноважень, на якого покладено процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, не підтверджено недотримання позивачем Правил дорожнього руху України, а відповідно судом факту вчинення ним правопорушення за ч.1 ст.122 КУАП з урахуванням, що всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України), не встановлено.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КУАП за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи відсутність достатніх та належних доказів в підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що прийняте рішення (постанова) про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, прийняте без повного та об`єктивного з`ясування усіх обставин справи, а тому підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Позивач в адміністративному позові покликається на те, що використання лазерного вимірювача швидкості автотранспортних засобів TruCam LTI 20/20 є неправомірним у зв`язку із виключенням даного типу засобу вимірювальної техніки із Державного реєстру наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02 листопада 2015 року за № 1362.

Так, дійсно такий реєстр є, але відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» (набрання чинності 01 січня 2016 року) повторного внесення до Реєстру приладів, яким до набуття чинності закону видано сертифікат, не передбачено. Прилад TruCam LTI 20/20 відноситься до законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, який перебував в експлуатації та був сертифікований до набрання чинності цього ж закону, його використання є правомірним. Водночас наведене в цілому не випливає на результат розгляду справи.

Вимоги позивача про визнання протиправною оскаржуваної постанови не підлягають до задоволення з огляду на положення ч.3 ст.286 КАС України, якими передбачено конкретний перелік рішень, які може прийняти суд за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Також суд враховує, що в силу положень п.5 ч.1 ст.213 КУАП органи Національної поліції уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, в тому числі, відповідно до статті 222 цього Кодексу, справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 122 цього ж Кодексу.

За ч.2 ст.222 КУАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

З наведеної вище норми слідує, що суб`єктом владних повноважень, який розглядає справу про адміністративне правопорушення і виносить постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності, є відповідний орган в особі конкретної посадової особи.

Отже, поліцейські патрульної поліції при розгляді справи про адміністративне правопорушення діють від імені органів Національної поліції, а не від свого імені.

З огляду на викладене вище належним відповідачем у справі, предметом якої є оспорювання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, повинен бути відповідний орган Національної поліції - Департамент патрульної поліції, як юридична особа, в особі Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області ДПП, який і залучений судом згідно з ухвалою про відкриття провадження від 17 липня 2020 року на підставі положень п.5 ч.1 ст.213, ч.2 ст.222 КУАП, п.7 ч.1 ст.4 ст.43, ч.4 ст.46 КАС України. Тому у вимогах до поліцейського патрульної поліції Філатова Р.П. слід відмовити, який не є належним відповідачем та не повинен відповідати за заявленими позовними вимогами.

Установлені обставини справи свідчать про часткове задоволення позову. Відомості, які б спростовували даний висновок суду, відсутні.

Розподіл судових витрат

Згідно із ч.5 ст.139 КАС України судові витрати належить віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст.241-246, 286 КАС України, суд

у х в а л и в :

Позов задоволити частково.

Постанову серії ЕАМ № 2770945 від 02 липня 2020 року скасувати, а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУАП закрити.

Відмовити у частині позовних вимог про визнання протиправною постанови та до поліцейського 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції Філатова Романа Петровича.

Рішення може бути оскаржено згідно з ч.4 ст.286 КАС України протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду з урахуванням Перехідних положень КАС України. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення.

Рішення набирає законної сили в порядку ст.272 КАС України.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1

відповідач поліцейський 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції Філатов Роман Петрович, м.Івано-Франківськ, вул.Юності, 23

відповідач Департамент патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, м.Івано-Франківськ, вул.Юності, 23

Повне судове рішення складено та підписано 20 жовтня 2020 року, що є датою його ухвалення в порядку письмового провадження – ч.5 ст.250 КАС України.

Суддя О.В.Тімченко