Рішення № 92391598, 23.10.2020, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/3578/17

2-а/215/8/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2020 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

в складі: головуючого, судді Демиденка Ю.Ю.

за участю секретаря Романів Н.Є.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача, адвоката Залюбовськог В.В.

розглянувши в порядку ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Комунального закладу «Криворізька міська лікарня №7 ДОР» про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

17.08.2017 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду даним позовом.

10.01.2019 позивач ОСОБА_1 надав до суду заяву про збільшення позовних вимог.

В обґрунтуванні своїх позовних вимог позивач вказує, що 22.02.2016 він звернувся до держави Україна в особі Комунального закладу «Криворізька міська лікарня №7 ДОР» зі скаргою в якій просив: 1) надати йому довідку з зазначенням діагнозу, терміну лікування після травми з 02.06.2010-18.06.2010, номер листа непрацездатності, данні лікуючого лікаря та зазначити хто отримав лист непрацездатності №520964 з зазначенням, хто і яким чином з`ясував її повноваження; 2) звернутись до державних установ для вжиття гарантованих державою заходів для соціального захисту позивача; 3) надати окремим листом порядок і термін звернення до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України; 4) призначити спеціальну комісію по вивченню діяльності лікуючого лікаря та перевірити його дії в правильності, своєчасності та повноти вчинення медичного обслуговування позивача і лікарської допомоги зазначеного випадках з 02.06.2010 по 16.06.2010, скасування відмітки у листку непрацездатності №520964 та зобов`язання лікаря видати нову виписку з медкарти стаціонарного хворого з внесеними змінами; 5) видати наказ щодо необхідності проведення розслідування, які відбулися з позивачем у КЗ «Криворізька міська лікарня №7 ДОР» м. Кривий Ріг вжити заходи до усунення виявлених порушень і перевірити додержання законодавства з питань Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я, з виявленням відповідності окремих посадових осіб займаній посаді, застосувати до лікаря КЗ «Криворізька міська лікарня №7 ДОР» який лікував позивача з 02.06.2010 по 18.06.2010 за неналежне виконання службових обов`язків заходи дисциплінарного впливу.

Оскільки відповідач відмовився надати позивачу зазначені ним документи та виконати його вимоги викладені в заяві від 22.02.2016, а також не отримав відповідь від відповідача щодо результатів розгляду його заяви, позивач ОСОБА_1 просить: 1) визнати протиправною бездіяльність Держави Україна в особі Комунального закладу «Криворізька міська лікарня №7 ДОР», яка виявилась у ненаданні належної відповіді на скаргу від 22.02.2016 та не додержанні принципів ст.ст.34, 49 Конституції України; 2) зобов`язати Державу Україна в особі Комунального закладу «Криворізька міська лікарня №7 ДОР» протягом 15-ти днів надати, відповідно до законодавства, належну обґрунтовану відповідь та документи на скаргу позивача від 20.02.2016; 3) стягнути з державного бюджету на користь позивача в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 960500 грн.; 4) захистити права позивача на одержання інформації шляхом встановлення наявності компетенції (повноважень) Держави Україна в особі Комунального закладу «Криворізька міська лікарня №7 ДОР» стосовно призначення комісії по вивченню діяльності лікуючого лікаря при наданні позивачу допомоги з 02.06.2010 по 18.06.2010 їх визнанням окремим пунктом рішення.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності та відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 04.03.2016 за вихідним №343 на ім`я позивача на його адресу була направлена відповідь про розгляд його скарги від 22.02.2016 в якій чітко і повністю викладено роз`яснення по всім питанням (а.с.102-107).

Позивач в судове засідання не з`явився, надав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності та відповідь на відзив в якому вказує, що відповідачем була порушена процедура розгляду його скарги, результати розгляду скарги не були оформлені відповідним рішенням, відповідачем не надано доказів на підтвердження законності його дій та не були дослідженні всі обставини які мають значення для прийняття рішення (а.с.111-112).

17.03.2020 представник відповідача надав заперечення на відповідь на відзив в яких зазначив, що позивачем не заперечується факт отримання ним листа за вихідним №343 від 04.03.2016, а також позивач у відповіді на відзив зазначає предмет позову, який не відповідає предмету позову, який зазначений в його позовній заяві по даній справі (а.с.122-123).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 20.02.2016 позивач ОСОБА_1 звернувся зі скаргою до Комунального закладу «Криворізька міська лікарня №7 ДОР» (а.с.36).

04.03.2016 за вихідним №343 Комунальним закладом «Криворізька міська лікарня №7 ДОР» надано відповідь на порушені у скарзі від 22.02.2016 ОСОБА_1 питання з наведенням відповідних мотивів та посиланням на норми закону (а.с.107), яку останній отримав власноручно, що не спростовувалось позивачем під час розгляду справи (а.с.107).

За приписами ст.40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових осіб і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно зі ст.7 Закону України «Про звернення громадян», звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Порядок розгляду звернень у формі скарг, встановлений ст.16 Закону України «Про звернення громадян».

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про звернення громадян», скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про звернення громадян», орган державної влади, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема, об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Згідно ст.20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому, загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів - ст.20 Закону України «Про звернення громадян».

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що громадяни України наділені правом звернення з відповідними заявами, скаргами до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, засобів масової інформації, їх посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків, а на органи державної влади, органи місцевого самоврядування покладений обов`язок по розгляду таких звернень, заяв і скарг у місячний строк від дня їх надходження.

Як свідчать матеріали справи, позивач 23.02.2016 звернувся до відповідача зі скаргою від 22.02.2016, відповідачем відповідь була надана 04.03.2016 за вих. №343 (а.с.36, 107).

Отже, відповідачем у строки, встановлені ст.20 Закону України «Про звернення громадян» була надана відповідь на скаргу позивача від 22.02.2016.

Крім того, з наданого позивачу листа видно, що йому була надана відповідь по всім порушеним питанням (а.с.36, 107).

Відповідно до ст.17 Закону України «Про звернення громадян», скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються. Пропущений з поважної причини термін може бути поновлений органом чи посадовою особою, що розглядає скаргу.

Як видно з тексту скарги позивача від 22.06.2016, він скаржиться на бездіяльність та рішення які мали місце в червні 2010 року, що в свою чергу суттєво перевищує строк на подання скарги.

Отже, у даному випадку, при розгляді скарги позивача від 22.02.2016, судом не встановлено бездіяльності відповідача, а, навпаки, при розгляді вказаної скарги позивача, відповідачем були вжиті активні дії, направлені на її розгляд у строки, визначені чинним законодавством, за результатами такого розгляду, позивачу була надана вмотивована відповідь у формі листа-відповіді за вих. №343 від 04.03.2016.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, на позивача покладено обов`язок довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Однак, позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів, які свідчили б про бездіяльність відповідача при розгляді його скарги від 22.02.2016 з урахуванням того, що відповідачем була надана мотивована відповідь на неї за вих. №343 від 04.03.2016 у терміни, встановлені ст.20 Закону України «Про звернення громадян».

В той же час, відповідачем на адресу суду надано належні докази, які свідчать про надання вмотивованої відповіді позивачеві на його скаргу від 22.02.2016, а тому вищенаведені докази спростовують бездіяльність відповідача при розгляді скарги позивача, на які позивач посилається у позові.

Судом відхиляються посилання позивача на те, що його скарга розглянута з порушенням Закону України «Про звернення громадян» з огляду на неповідомлення його про день, час і місце розгляду та за його відсутності без урахування його думки, оскільки як передбачено ст.19 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади, місцевого самоврядування зобов`язані на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу. Позивач у своїй скарзі не зазначав про своє бажання бути присутнім при її розгляді, на навпаки просив відповідь направити поштою на його адресу (а.с.36), тому рішення за результатами розгляду заяви приймалось за відсутності позивача.

Відповідно до ч.2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч.3 статті 79 КАС України відповідач повинен подати суду докази разом із поданням відзиву.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З вищевикладеного вбачається, що оцінка судом доказів, поданих сторонами, відбувається тільки за внутрішнім переконанням і лише на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Тобто, суд не може, зокрема тільки на вимогу однієї із сторін, надавати перевагу одному доказу, виключаючи доказ, поданий протилежною стороною.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, перевіривши правомірність дій (бездіяльності) відповідача при прийнятті відповідачем письмової відповіді при розгляді скарги позивача від 22.02.2016 згідно з вимогами ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що бездіяльність відповідача не допущена, а рішення у формі письмової відповіді листа відповідача за вих. №343 від 04.03.2016 прийнято у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтоване, з урахуванням всіх обставин, а тому позовні вимоги в частині визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди до слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Тлумачення вищевказаної статті дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом, підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Головною умовою покладення на особу обов`язку компенсувати моральну шкоду є наявність такої шкоди.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що вимога про стягнення моральної шкоди є похідною від вимог про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та, оскільки, відповідні вимоги задоволенню не підлягають, то відсутні підстави і для стягнення моральної шкоди.

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позову.

Вирішуючи питання, щодо розподілу судових витрат, суд враховує факт звільнення позивача від сплати судового збору, а тому судові витрати відповідно до ст.139 КАС України слід компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.241-243, 245, 250, 255 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Комунального закладу «Криворізька міська лікарня №7 ДОР» про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Судовий збір компенсувати за рахунок держави.

Сторони мають право оскаржити рішення подавши апеляційну скаргу до Третього апеляційного адміністративного суду через Тернівський районний суд м. Кривого Рогуна протязі тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 23.10.2020.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 .

Відповідач: Держава Україна в особі Комунального закладу «Криворізька міська лікарня №7 ДОР» адреса: Дніпропетровська область, 50089, м. Кривий Ріг, вул. Маршака, 1а, ЄДРПОУ 01985995.

СУДДЯ: