Рішення № 92390379, 21.09.2020, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/8075/19

№ провадження 2/208/1084/20

РІШЕННЯ

Іменем України

21 вересня 2020 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі:

Головуючого, судді - Івченко Т.П.

За участю: секретаря судового засідання - Корнієнко К.Є.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Кам`янське Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу Акціонерного товариства комерційного банка «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 «про стягнення боргу кредитором спадкодавця»,-

встановив:

1.Позиція позивача.

06.12.2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до Заводського районного суду міста Дніпродзержинськ Дніпропетровської області із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідачів на їх користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 9118 (дев`ять тисяч сто вісімнадцять) гривень 67 копійок та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921 гривня 00 копійок. Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що відповідно до укладеного договору № DZXRRX13870053 від 09.08.2008 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 2308 (дві тисячі триста вісім) гривень 80 копійок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 09.02.2010 року. Відповідно до статуту Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.05.2018 року № 519, змінено найменування Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на Акціонерне Товариство Комерційний Банк «ПриватБанк». ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник, ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть. Спадкоємцями, які постійно проживали разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Вказана обставина підтверджується копіями паспортів Позичальника та відповідачів де в якості адреси реєстрації зазначено: АДРЕСА_1 . 11.09.2018 року Позивачем було отримано відповідь Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори, в якій зазначено, що згідно з базою даних Спадкового реєстру після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , заведена спадкова справа № 4/2010 та претензія ПАТ «Приватбанк» долучена до матеріалів справи. 04.08.2019 року до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було направлено лист претензію, згідно якого Позивач пред`явив свої вимоги. Станом на дату смерті Позичальника, ІНФОРМАЦІЯ_1 , перед Банком утворилась заборгованість за кредитним договором № DZXRRX13870053 від 09.08.2008 року у розмірі 9118 (дев`ять тисяч сто вісімнадцять) гривень 67 копійок, яка складається з 2308 (дві тисячі триста вісім) гривень 80 копійок – заборгованість за кредитом, 227 (двісті двадцять сім) гривень 69 копійок – заборгованість за нарахованими відсотками, 415 (чотириста п`ятнадцять) гривень 65 копійок – заборгованість по нарахованій комісії, 6166 (шість тисяч сто шістдесят шість) гривень 53 копійки – заборгованість по нарахованій пені. Не виконуючи належним чином зобов`язання за вказаним договором Відповідачі порушили зазначені вище умови кредитного договору, тому позивач вимушений звернутись з даним позовом до суду.

В своїй відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідно до укладеного договору № DZXRRX13870053 від 09.08.2008 г-:г ОСОБА_3 (далі - Позичальник) отримав кредит у розмірі 2308,80 — зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 09.02.2010 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник, ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 04.11.2009 року.

Згідно ст. 1218 ЦК України - До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ст.ст. 608, 1218, 1219 ЦК, у зв`язку зі смертю боржника припиняються лише ті зобов`язання, які нерозривно пов`язані з його особою і не можуть бути виконані іншою особою, у той час як у результаті спадкування до спадкоємця переходять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на час відкриття спадщини й не припинилися у наслідок його смерті.

За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи — її спадкоємців; таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржників за зобов`язанням.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК - Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України - Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (6 місяців від дня відкриття спадщини), він не заявив про відмову від неї.

Виходячи із вищенаведеного, спадкоємці ОСОБА_3 мали право подати заву про прийняття або про відмову від спадщини у строк з 02-11-2009 року по 02-05-2010 року. Спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , що підтверджується копіями паспортів Позичальника та Відповідача, де в якості адреси реєстрації зазначена: АДРЕСА_1 .

Згідно зі ст. 3 Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV, реєстрація — це внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування фізичної особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції. Відповідно до абз. 3 п. 3 Роз`яснень постанови Пленуму ВСУ України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, - місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця. Верховний Суд у своїй Постанові від 16.05.2018 р. у справі №336/3968/16-ц про стягнення заборгованості за кредитним договором висловив правову позицію: місце реєстрації особи за однією адресою із спадкодавцем дає підстави для висновку про належність спадщини спадкоємцеві з часу її відкриття.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори.

За змістом ч. 2 ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину (ч. 3 ст. 1281 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України - Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України - Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1273 ЦК України - Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

Але матеріали справи № 208/8075/19 не міститься відомостей, що Відповідач-1 подавав заяву нотаріусу про відмову від спадщини, принаймні, у процесуальних документах від Відповідача доказів того, що він подав таку заяву – немає. Таким чином, Відповідач прийняв спадщину, до складу якої входять, у тому числі, кредитні зобов`язання померлого Позичальника. Спадкування обов`язків відбулося відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, так як Відповідач не відмовився від спадщини у передбачені цивільним законодавством строки, а саме 6 місяців від дня відкриття спадщини.

Одразу після отримання інформації про смерть Позичальника Банк зупинив нарахування відсотків та пені, що вбачається з розрахунку заборгованості. Тобто, Банком належним чином виконані вимоги законодавства в частині зупинення нарахування заборгованості по кредиту у зв`язку зі смертю Позичальника та списанню помилково нарахованих відсотків та санкцій, а розрахунок заборгованості містить тільки той борг, який виник до смерті Позичальника. Звертаємо увагу, що Позивачем було роз`яснено необхідність внесення Відповідачем-1 чергового платежу у розмірі 3046,47 грн., але ніякий дій не було виконано.

Щодо строку пред`явлення кредиторських вимог.

У додатках до даної Відповіді на Відзив Позивач додає знімок з екрану із Банківського комплексу Єдина клієнтська База, з якого вбачається, що: 01.08.2011 року у Банку був доданий документ (копія свідоцтва про смерть) стосовно смерті позичальника; із знімку вбачається, що 01.08.2011 року об 15:55:41 годині було прикріплено документ стосовно смерті Позичальника. Але, відповіді на вищезазначену першу претензію банк від нотаріуса не отримав.

Крім того, до даної відповіді долучено копію другої по кількості претензії кредитора Вих. № 0178 від 27.03.2012 року по заборгованості по кредитному договору № DZXRRX13870053 від 09.08.2008 року до Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори та докази направлення другої по кількості претензії кредитора до Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори: копію "Реєстру - Претензія кредитора на рекомендовані листи" від 05.04.2012 року із відміткою на самому реєстрі поштового штемпелю про відправку 09.04.2012 року, в реєстрі у строчці 10 на першому аркуші зазначена вищезазначена відправка.

Також, у даній Відповіді на Відзив Позивач додає копію відповіді від 13.04.2012 р. № 966/01-16 Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори на другу претензію кредитора – Банку нотаріусом було повідомлено що нотаріальна контора, в разі необхідності, включить кредиторські вимоги КБ ПАТ "Приватбанк" в спадкову масу спадкоємця.

У встановлений ч. 3 ст. 1281 ЦК України строк Банк заявив претензійну вимогу до а спадкоємців боржника, шляхом направлення:

1) першої по кількості претензії кредитора по заборгованості по кредитному

договору № DZXRRX13870053 від 09.08.2008 року до Першої Дніпродзержинської

державної нотаріальної контори згідно "Реєстру - Претензії на рекомендовані листи" від 29.08.2011 року із відміткою на самому реєстрі поштового штемпелю про відправку 29.08.2011 року;

2) другої по кількості претензії кредитора Вих. № 0178 від 27.03.2012 року по

заборгованості по кредитному договору № DZXRRX13870053 від 09.08.2008 року до Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори згідно "Реєстру –Претензія кредитора на рекомендовані листи" від 05.04.2012 року із відміткою на самому реєстрі поштового штемпелю про відправку 09.04.2012 року, в реєстрі у строці 10 на першому аркуші зазначена вищезазначена відправка; що підтверджується копією відповіді від 13.04.2012 p. № 966/01-16 Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори на другу претензію кредитора.

Кредитор дотримався строків, зокрема, після отримання спадкоємцем 21.12.2011 року свідоцтва про право на спадщину, шляхом відправки 09.04.2012 року другої по кількості претензії кредитора Вих. № 0178 від 27.03.2012 року по заборгованості по кредитному договору № DZXRRX13870053 від 09.08.2008 року до Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори згідно "Реєстру – Претензія кредитора на рекомендовані листи" від 05.04.2012 року із відміткою на самому реєстрі поштового штемпелю про відправку 09.04.2012 року – та згідно відповіді від 13.04.2012 р. № 966/01-16 Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори на другу претензію кредитора.

У відповідності до приписів статті ч. 2, 3 ст. 1281 ЦК України в редакції яка діяла після викладення частин другої та третьої статті 1281 ЦК України в редакції Закону № 2478-VIII від 03.07.2018) – та у період часу пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців, а саме частини 2 ст. 1281 ЦК України: "Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги." {Частина друга статті 1281 в редакції Закону № 2478-VIII від 03.07.2018}; та частини 3 ст. 1281 ЦК України: "Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину" - про факт прийняття Відповідачем-2 (спадкоємецею) спадщини кредитор дізнався із тексту відзиву на позовну заяву за підписом представника Відповідача-2 – адвоката від 02.06.2020 року повідомлено суду, що Відповідач-2 після смерті померлого сина отримала 21.12.2011 року свідоцтво про право на спадщину на 1/4 квартири. За матеріалами справи № 208/8075/19 станом на дату смерті заборгованість Позичальника перед Банком за кредитним договором та за позовними вимогами та відповідно, розмір ціни позову складає 9118,67 грн. і не викликає сумнівів, що і звичайні побутові речі як спадок вартують не менше ціни позову 9118,67 грн.

У зв`язку з вищенаведеним, строк передбачений статей 1281 ЦК України Банком не пропущено.

Щодо наявності спадкового майна.

Надаємо роздруківку Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, Номер інформаційної довідки: 212911968, Дата, час формування:17.06.2020 16:26:17, за параметрами запиту: Адреса/ АДРЕСА_2 . На сторінці 2 значиться архівний запис: 29.06.2011 ШБ: ОСОБА_3 Форма власності: приватна спільна часткова. Частка власності: 1/4. Тобто, спадкова маса – частина квартири.

У відповідності до приписів ЦПК України, обставини, визнані сторонами не потребуються подальшого доказування. Звертаємо увагу високого суду, що у тексті відзиву на позовну заяву за підписом представника Відповідача-2 – адвоката від 02.06.2020 року повідомлено суду, що Відповідач-2 після смерті померлого сина отримала 21.12.2011 року свідоцтво про право на спадщину на 1/4 квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

При вирішенні справи по суті в частині пред`явлення Банком своїх вимог до спадкоємців, для з`ясування та підтвердження доказами обставин, які викладені у позовній заяві, необхідно станом на дату розгляду справи у суді витребувати докази: 1) від Першої Кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровській області Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області станом на дату розгляду справи у суді копію спадкової справи № 4/2010 заведеної після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальника ОСОБА_3 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 , ШН НОМЕР_1 ) про всіх спадкоємців, про чинні заповіти, відмову від прийняття спадщини, усунення від спадщини, відомості про видані та отримані свідоцтва про право на спадщину після смерті вказаної особи, копії заяв осіб, які звернулися до нотаріуса про прийняття спадщини або про відмову від прийняття спадщини, копій претензій кредиторів, - з метою встановлення осіб, які мають бути залучені до участі у даній справі та перевірки обставин, що мають суттєве значення по справі, про що у додатках надаємо клопотання про витребування доказів.

Згідно ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Питання про розподіл судових витрат не може бути вирішене, оскільки судом не винесено остаточного рішення у справі.

Одночасно ст. 526 ЦК України наголошує нам, що Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Так, на даний час, Відповідач належним чином зобов`язання за Кредитним Договором не виконав.

Враховуючи викладене, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі.

2. Позиція відповідача.

Представником Відповідача ОСОБА_2 по справі, адвокатом Малюк О.П., подано відзив, в якому позовні вимоги Позивача відповідач не визнала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що позовні вимоги Позивача обґрунтовані тим, що відповідно до укладеного договору № DZXRRX13870053 від 09.08.2008 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 2308 (дві тисячі триста вісім) гривень 80 копійок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 09.02.2010 року. Позивач, просить Суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 (надалі за текстом - Відповідач-1) та ОСОБА_2 (надалі за текстом - Відповідач-2) заборгованість за кредитним договором № DZXRRX13870053 від 09.08.2008 року, укладеним з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 02.11.2009 року у розмірі 9 118,67 грн., яка складається з: 2308,80 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 227,69 грн. - заборгованість за відсотками; 415,65 грн. - заборгованість з комісії; 6166,53 грн. - заборгованість з пені, а також судовий збір у розмірі 1921,00 грн. Позовна заява була подана Позивачем до суду 06.12.2019 року. Статтею 1281 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України), в редакції станом на 28.11.2019 року, діючій на момент подання позовної заяви до суду, передбачені вимоги для пред`явлення кредитором спадкодавця претензій до спадкоємців. Відповідно до частини 1 вищезазначеної статті спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Згідно частин 1, 2 статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідач-2 виконала свій обов`язок щодо повідомлення кредитора про смерть її сина ОСОБА_3 , тобто про відкриття спадщини. Так, 20.07.2011 року вона надіслала поштою рекомендованим листом з повідомленням письмове звернення, в якому повідомила Позивача про смерть ОСОБА_3 і просила списати заборгованість за кредитним договором, додавши до свого листа копію свідоцтва про смерть. 30.07.2011 року Позивач отримав вищезазначені документи і надіслав письмову відповідь № 30.1.0.0/2-110729/934 від 05.08.2011 року про результати розгляду звернення, в якому наполягав на необхідності сплати заборгованості за кредитним договором № DZXRRX13870053 від 09.08.2008 року у розмірі 3046,47 грн., що підтверджується копією письмового звернення Відповідача-1; поштовою квитанцією; поштовим повідомленням з відміткою про вручення представнику Позивача рекомендованого листа та відповіддю Позивача на заяву Відповідача-2.

Після цього Відповідач-2 неодноразово зверталася з письмовими заявами до Позивача з вимогою списати заборгованість за кредитним договором № DZXRRX13870053 від 09.08.2008 року у зв`язку зі смертю Позичальника, а саме: 23.08.2011 року Відповідач-2 надіслала на адресу Позивача письмову заяву, що підтверджується копією заяви та поштовим повідомленням з відміткою про вручення представнику Позивача рекомендованого листа; 21.08.2019 року Відповідач-2 надіслала на адресу Позивача письмову заяву у відповідь на лист-претензію Позивача № 88DZLFZ0J2D9 від 15.07.2019 року, що підтверджується листом-претензію, копією заяви та поштовою квитанцією про відправку заяви на адресу Позивача; 19.10.2019 року Відповідач-2 надіслала на адресу Позивача письмову заяву, що підтверджується копією заяви, поштовою квитанцією про відправку, а також письмовою відповіддю Позивача.

Згідно частини 2 статті 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Частиною 3 статті 1281 ЦК України передбачено, якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Так, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть. Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді 1А частки квартири АДРЕСА_3 . Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 були його мати ОСОБА_2 , Відповідач-2 по справі, його батько ОСОБА_4 і дружина померлого ОСОБА_5 .

Спадкоємці першої черги за законом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовилися від прийняття спадщини на користь Відповідача-2, яка 21 грудня 2011 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на ј частину квартири АДРЕСА_3 .

Про відкриття спадщини Позивач дізнався 30.07.2011 року, отримавши від Відповідача-2 копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , але тільки 10.06.2018 року, тобто через 7 років з того моменту, як він дізнався про відкриття спадщини, направив до Першої кам`янської державної нотаріальної контори претензію кредитора в порядку ст.1281 ЦК України.

Позивач мав право пред`явити свої вимоги до Відповідача-2 не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, тобто не пізніше 21 червня 2012 року.

Відповідно до частини 4 статті 1281 ЦК України кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Таким чином, Позивач, який подав позовну заяву до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська 06.12.2019 року, позбавлений права вимоги.

Позивач пред`явив свої вимоги до ОСОБА_1 , Відповідача-1 па справі, який є неналежним відповідачем, тому що він є рідним братом померлого ОСОБА_3 і після смерті свого брата спадщину не приймав, тому що входить до кола спадкоємців другої черги за законом, а не першої, що передбачено статтею 1262 ЦК України: у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У зв`язку з чим просить Суд Відмовити в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» в повному обсязі, а також не стягувати з Відповідача-2 сплачений Позивачем судовий збір.

В своїх запереченнях на відповідь на відзив позивач представник Відповідача 2 ОСОБА_2 , адвокат Малюк О.П., зазначила, що позивач надав до суду відповідь на відзив, позовні вимоги Відповідач-2 повністю не визнає, вважає їх безпідставними, у зв`язку з чим викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених Позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів.

У відповіді на відзив Позивач зазначив, що 01.08.2011 року йому стало відомо про смерть ОСОБА_3 , коли Банк отримав копію свідоцтва про смерть Боржника.

В позовній заяві та своїй відповіді на відзив Позивач стосовно строків звернення до суду з позовною заявою посилається на статтю 1281 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) в редакції станом на 28.11.2019 року, діючій на момент подання позовної заяви до суду, в якій передбачені вимоги для пред`явлення кредитором спадкодавця претензій до спадкоємців.

Так, частинами 2, 3 статті 1281 ЦК України в редакції від 28.11.2019 року, діючій на момент подання позовної заяви до суду, передбачено, що кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Відповідач-2 заперечує проти посилання на вищезазначену редакцію статті 1281 ЦК України, у зв`язку з тим, що статтею 5 ЦК України передбачено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності на момент, коли Позивач дізнався про відкриття спадщини після померлого ОСОБА_3 , діяла інша редакція статті 1281 ЦК України.

Так. згідно частин 2, 3 статті 1281 ЦК України в редакції від 05.07.2011 року, діючій на момент, коли Позивач дізнався про відкриття спадщини, кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

У зв`язку з тим, що право кредитора спадкодавця на пред`явлення вимог до спадкоємців виникло з моменту, коли він дізнався про смерть Боржника та відкриття спадщини, тобто з 01.08.2011 року, то Позивач мав право пред`явити свої вимоги до Відповідача-2 до 01.02.2012 року.

Позивач надав до суду реєстр поштових відправлень, датований 29.08.2011 року, як доказ відправки на адресу Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори першої претензії до спадкоємців померлого ОСОБА_3 , однак доказом відправлення саме претензії спадкоємцям, а не іншого документа може бути тільки опис вкладення в цінний лист з поштовою відміткою про відправку, в якому зазначено, який саме документ відправлений на адресу Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори, наявність якого перевірена працівником поштового відділення і скріплена печаткою. Крім того, Позивач не надав до суду копію направленої претензії.

Також Позивач надав до суду копію претензії та реєстр поштових відправлень, датований 05.12.2012 року, в якості доказу направлення на адресу Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори другої претензії до спадкоємців померлого ОСОБА_3 , але вищезазначена претензія була відправлена вже після спливу 6-місячного строку пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців, передбаченого частиною 2 статті 1281 ЦК України в редакції від 05.07.2011 року.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини 6 вищезазначеної статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідач вважає, що Позивач не надав до суду жодного доказу, який би встановив наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги, не надав належних доказів вчасного пред`явлення вимог до спадкоємців померлого ОСОБА_3 .

Крім того, Відповідач-2 вважає, що Позивач подав позовну заяву до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області після спливу строку позовної давності. Оскільки відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивач отримав відповідь з Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори в квітні 2012 року, пройшовши шлях врегулювання спору мирним шляхом, однак звернувся з позовною заявою до суду тільки 06.12.2019 року, тобто через 4 роки після спливу строку позовної давності. Виходячи з вищевикладеного, Відповідач-2 просить Суд відмовити в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» в повному обсязі, застосувавши позовну давність та не стягувати з Відповідача-2 сплачений Позивачем судовий збір.

3. Процесуальні питання пов`язані з розглядом справи.

06.12.2019 року Акціонерне Товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» звернулось до Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області з позовом до відповідачів ОСОБА_1 (надалі за текстом - Відповідач-1) та ОСОБА_2 (надалі за текстом - Відповідач-2).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи справа передана 06.12.2019 року на розгляд судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області Івченко Т.П.

Ухвалою Заводського районного суду міста Дніпродзержинськ Дніпропетровської області від 02 січня 2020 року відкрито провадження, справу призначено до судового розгляду та визначено порядок розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Представником позивача до суду надане клопотання про розгляд справи за його відсутності, на заявлених вимогах наполягає з підстав, наведених у заявах по суті справи.

Відповідачем ОСОБА_2 та її представником ОСОБА_6 до суду надане клопотання про розгляд справи за їх відсутності, проти заявлених позивачем вимог заперечують у повному обсязі з підстав, наведених у відзиву та запереченнях на відповідь на відзив по справі.

Представником позивача електронною поштою подано клопотання про витребування доказів, яке отримано судом 06.07.2020 року.

Ухвалою Заводського районного суду міста Дніпродзержинськ Дніпропетровської області від 10 липня 2020 року клопотання залишено без руху.

4. Фактичні обставини встановлені судом.

Відповідно до укладеного 09.08.2008 року договору № DZXRRX13870053 ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 2308,80 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 09.02.2010 року (а.с.8)

Відповідно до статуту Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.05.2018 року № 519, змінено найменування Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на Акціонерне Товариство Комерційний Банк «ПриватБанк»

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданого Заводським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 1324 (а.с.17,67).

27.03.2012 року Вихідний № 0178 ПАТ КБ «ПриватБанк» в порядку статті 1281 ЦК України направив претензію кредитора до першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори відносно боржника ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.104).

13.04.2012 р. № 966/01-16 перша Дніпродзержинська державна нотаріальна контора повідомила Банк, що нотаріальна контора, в разі необхідності, включить кредиторські вимоги КБ ПАТ "Приватбанк" в спадкову масу спадкоємця (а.с.107).

10 червня 2018 року АТ КБ «ПриватБанк» в порядку статті 1281 ЦК України направив претензію кредитора до Першої кам`янської державної нотаріальної контори відносно боржника ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.24).

23 серпня 2018 року Перша кам`янської державна нотаріальна контора повідомила ПАТ КБ «Приватбанк», що у відповідності до п. 2.1 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого Наказом Міністерством юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, заведена спадкова справа № 4/2010 та претензія банку долучена до матеріалів справи. (а.с.25).

15 липня 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» направив лист-претензію до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на адресу: АДРЕСА_1 , в якому зазначив, що станом на дату смерті ОСОБА_3 заборгованість за договором складає - 9121,27 гривень (а.с.23,24).

06 грудня 2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось до Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області з позовом до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.4-5).

20.07.2011 року ОСОБА_2 , Відповідач-2 по справі надіслала поштою рекомендованим листом з повідомленням письмове звернення, в якому повідомила Позивача про смерть ОСОБА_3 , просила списати заборгованість за кредитним договором та додала до свого листа копію свідоцтва про смерть. (а.с.68,69).

05.08.2011 року Позивач надіслав ОСОБА_2 , Відповідач-2 по справі, письмову відповідь № 30.1.0.0/2-110729/934 про результати розгляду звернення, в якому наполягав на необхідності сплати заборгованості за кредитним договором № DZXRRX13870053 від 09.08.2008 року у розмірі 3046,47 грн. (а.с.70).

09 серпня 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» направив лист-претензію ОСОБА_2 , на адресу: АДРЕСА_1 , в якому зазначив, що станом на дату смерті ОСОБА_3 заборгованість за договором складає - 9121,27 гривень та рекомендував сплатити існуючу заборгованість (а.с.73).

21.08.2019 року ОСОБА_2 , Відповідач-2 по справі надіслала поштою рекомендованим листом з повідомленням письмове звернення, в якому повідомила Позивача про смерть ОСОБА_3 , про те що вже надсилала копію свідоцтва про смерть сина, та просила списати заборгованість за кредитним договором. (а.с.74,75).

19.10.2019 року ОСОБА_2 , Відповідач-2 по справі надіслала поштою рекомендованим листом з повідомленням лист-звернення, в якому просила Позивача списати заборгованість за кредитним договором її померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 сина ОСОБА_3 . (а.с.76,77).

30.10.2019 року Позивач надіслав ОСОБА_2 , Відповідач-2 по справі, письмову відповідь № 20.1.0.0.0/7-191024/6139 про результати розгляду її звернення, в якому зазначили що Банк не має змоги виконати вимоги Відповідача-2, оскільки це не передбачено чинним законодавством. (а.с.78).

5. Правові норми законодавства застосовані судом.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (ч. 1). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ч. 2 п. 1).

Згідно ст. 207 цього Кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (абз. 1 ч. 1).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.2).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1).

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1). Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч. 2).

Згідно правового висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 року у справі № 464/3790/16-ц, Провадження № 14-468цс18 зазначено:

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15, цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Положеннями статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та положення статті 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому, незважаючи на умови кредитного договору, їх одночасне застосування за одне і те саме правопорушення (порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором) свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про неможливість одночасного стягнення з відповідача штрафів (як процентної, так і фіксованої частин) та пені у межах відповідальності за зобов`язаннями за одним і тим самим кредитним договором.

Такі правові висновки відповідають усталеній практиці Верховного Суду, викладеній у постановах: від 13 лютого 2019 року у справі

№ 216/2813/15 (провадження № 61-38341св18), від 13 лютого 2019 року у справі № 523/17197/15-ц (провадження № 61-24792св18), від 13 лютого 2019 року у справі № 2-884/10 (провадження № 61-24993св18) та іншими.

Крім того, статтею 266 ЦК України унормовано застосування позовної давності до додаткових вимог. Так, за змістом указаної статті зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Таким чином, вимоги банку про стягнення пені задоволенню не підлягають.

У абзаці третьому пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз`яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Крім того відповідно до змісту частини першої статті 1050 ЦК України з урахуванням статей 526, 527, 530 ЦК України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором (правова позиція ВС у постанові від 30.01.2018 року, справа № 161/16891/15-ц). У постанові Верховного Суду від 30.05.2018 року зазначено: «Отже, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов. Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14.»

Таким чином виключно на позивача, яким виступає банк у цій справі, покладено тягар доведення фактів: укладання кредитного договору на певних умовах, видачі певної кредитної картки, активація цієї картки саме відповідачем, зарахування банком кредитних коштів, отримання відповідачем готівки або використання іншим способом кредитних коштів, укладання кредитного договору, невиконання відповідачем кредитного договору, обґрунтований розрахунок заборгованості, тощо.

Враховуючи вимоги процесуального законодавства, належними та допустимими доказами, які підтверджують факт заборгованості інших осіб перед боржником, можуть бути виключно первинні документи, адже саме вони посвідчують виконання зобов`язань - констатують (фіксують) певні факти фінансово-господарської діяльності у правовідносинах між сторонами та мають юридичне значення для встановлення обставин дотримання сторонами умов договору; саме первинні фінансові документи виступають підставою для формування фінансової та податкової звітності підприємства, а не навпаки.

Так правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV). Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення. Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Відтак слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

6. Висновки та мотиви прийнятого рішення.

Вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку, Що наявності підстав для застосування до вимог позивача наслідків спливу позовної давності: згідно ст.257 ЦК України Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно ч.3-4 ст.267 ЦК України Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів.

Вирішуючи питання щодо доказів, суд враховує інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову. Принцип належності доказів полягає в тому, що суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Питання про прийняття доказів спершу повинно вирішуватися під час їх представлення суду. Однак остаточно може з`ясуватися неналежність доказу і на подальших стадіях, під час їх оцінки судом, аж до проголошення рішення.

Мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.

Традиційно правило допустимості доказів у процесуальному праві розумілось як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків.

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір від 09.08.2008 року укладений з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач подає до нотаріальної контори претензію кредитора 27 березня 2012 року, У зв`язку з тим, що право кредитора спадкодавця на пред`явлення вимог до спадкоємців виникло з моменту, коли він дізнався про смерть Боржника та відкриття спадщини, тобто з 01.08.2011 року, то Позивач мав право пред`явити свої вимоги до Відповідача-2 до 01.02.2012 року. Позивач отримав відповідь з Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори 13 квітня 2012 року, однак звернувся з позовною заявою до суду тільки 06.12.2019 року, тобто через 7 років після спливу строку позовної давності. Позивач просить стягнути заборгованість за кредитним договором, яка складається у тому числі і з 227,69 грн. - заборгованість за відсотками, 415,65 грн. - заборгованість з комісії, 6166,53 грн. - заборгованість з пені відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені). Таким чином, позивач подав претензію кредитора через 7 років після подачі претензії кредитора позивачем та отримання відповіді від Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори, яка датована 13 квітня 2012 року, а позивач звернувся з позовом до суду 06.12.2019 року, таким чином порушив строки спеціальної позовної давності звернення до суду за захистом своїх прав - що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Безпідставне поновлення судом давності звернення до суду за захистом (позовної давності) було б порушенням верховенства права, правомірних очікувань щодо сталого розвитку суспільних відносин у яких сторони приймають участь, правової визначеності, яка є складовим елементом верховенства права, тощо. У зв`язку із чим судом застосуються до вимоги позивача наслідки спливу загальної та спеціальної позовної давності.

Позивач пред`явив свої вимоги до ОСОБА_1 , Відповідача-1 по справі, який є рідним братом померлого ОСОБА_3 і після смерті брата спадщину не приймав, оскільки відноситься до кола спадкоємців другої черги за законом, а не першої, як передбачено статтею 1262 ЦК України, у другій черзі право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері, з таких підстав ОСОБА_1 є неналежним відповідачем.

Відповідно дост.129 Конституції України Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини, та рішень Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року, від 22.10.2010 року, від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011 принцип правової визначеності (основу якого утворює ідея передбачуваності (очікуваності) суб`єктом відносин визначених правових наслідків) є складовим елементом верховенства права.

Відповідно до підпункту «m» пункту 1, також п. 47, 49 висновків та рекомендацій Висновку № 11 (2008) Консультативної ради Європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень (від 18.12.2008р.), якість судового рішення залежить насамперед від якості його обґрунтування, яке може містити тлумачення юридичних принципів; при цьому завжди необхідно дбати про забезпечення правової визначеності та послідовності. Однак коли суд вирішує відійти від попередньої практики, у рішенні слід чітко вказати про це.

При цьому законність судового рішення виступає однією з гарантій встановлення істини у справі та забезпечення захисту прав і свобод людини. У цьому зв`язку законодавчий зміст принципу законності є тим положенням, яке гарантує абсолютний правовий захист, що надає можливість суб`єктам права бути захищеними у правовий спосіб незалежно від будь-яких обмежень приватного чи державного характеру.

Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 21 лютого 2018 року, справа № 736/719/16-ц, провадження № 61-2068св18 істотним порушенням норм процесуального права є зокрема, порушення судами першої та апеляційної інстанцій процедури встановлення фактичних обставин справи на підставі припущень, без підтвердження їх доказами.

Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

А тому суд приходить до висновку про відмову у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

7. Судові витрати.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою в задоволені позовних вимог в повному обсязі, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись вимогами ст.ст. 10, 76, 141, 259, 260, 263-265 ЦПК України, суд -

ухвалив:

В задоволені позову Акціонерного товариства комерційного банка «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 «про стягнення боргу кредитора спадкодавця» - відмовити повністю.

Сплачений судовий збір покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Дніпровського апеляційного суду.

Згідно до п.п.15.5 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua .

Позивач - Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-д, податковий код юридичної особи згідно з ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач-1 - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач-2 - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Івченко Т. П.