Рішення № 92388676, 13.10.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 жовтня 2020 року м. Рівне №460/6668/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання А.А. Головатчик та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник Демченко В.О., відповідача: представник Дем`янюк С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доПоліської митниці Держмитслужби України про скасування рішення, - В С Т А Н О В И В:

04.09.2020 уповноважений представник ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Поліської митниці Держмитслужби України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UА204000/2020/000136/1 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА204000/2020/ 00180, а також про стягнення витрат, понесених у зв`язку із проведенням на вимогу митниці експертизи та оплатою висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, відповідно до товарного чеку №00055/2020 від 25.06.2020.

Ухвалою суду від 10.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №460/6668/20, визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено розгляд справи на 13.10.2020.

В судовому засіданні 13.10.2020 було проголошено вступну та резолютивну частину ухваленого рішення.

Згідно з позовною заявою і поясненнями представника в судовому засіданні позовні вимоги ґрунтуються на тому, що позивач, за наявності усіх документів, звернувся до митного органу для здійснення митного оформлення імпортованого транспортного засобу. У поданій митній декларації митна вартість транспортного засобу позивачем була визначена за ціною договору (контракту) щодо транспортного засобу, який імпортується (основний метод). Проте, відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та при поданні усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість транспортного засобу, здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним). Внаслідок цього було прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів поданий перелік документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про існування у митного органу достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару. Крім того зауважує, що митний орган не обґрунтував належним чином неможливість використання попередніх методів для визначення митної вартості товару. Відтак, застосування одразу резервного методу є протиправним, а збільшення такої вартості суттєво порушує права позивача. З огляду на це, просив позов задовольнити повністю.

Згідно з відзивом на позовну заяву та поясненнями представника в судовому засіданні, сторона відповідача позов не визнає. В обґрунтування заперечень покликається на те, що при проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією, митниця встановила, що згідно з банківськими платіжними документами від 10.04.2020 оплата здійснена на загальну суму 11126 доларів США трьома різними особами, з яких тільки одна задекларована як власник транспортного засобу. Разом з тим, відповідно до інвойсу від 09.04.2020 №6137-3, наданого під час митного оформлення, вартість транспортного засобу складає 11081 доларів США, що не відповідає відомостям, зазначеним у вказаних вище документах. У графі «призначення платежу» цих документів зазначено, що оплата здійснювалась на підставі інших інвойсів №№ А549711/1, А549711/2, А549711/3, які не подані до митного оформлення. Враховуючи, такі обставини надані платіжки не підтверджують заявлену вартість транспортного засобу. Також зауважив, що позивачем до матеріалів позовної заяви долучено комерційний документ Buyer Receipt №15117570 від 10 квітня 2020 року, який під час митного оформлення декларантом не надавався, на загальну суму 11126 USD та на підставі якого, здійснено оплату за транспортний засіб відповідно до представлених 3 банківських SWIFT платежів. Згідно з інвойсом 09.04.2020 № 6137-3 покупцем товару є Feysa Vasyl, а згідно комерційного документа Buyer Receipt №15117570 від 10 квітня 2020 року покупцем транспортного засобу зазначено компанію G&G Auto Sales, LLC. Також вказує, що долучена довідка про вартість перевезення товару без надання інших запитуваних документів не є належним підтвердження цих витрат, які є обов`язковою складовою митної вартості. Зазначив, що недоліки у поданих документах свідчать про заявлення декларантом до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання транспортного засобу, в тому числі і стосовно розміру фактично сплачених коштів за імпортований автомобіль. Наявність таких обставин зумовила виникнення у відповідача сумнівів щодо правильності визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу. Тому, відповідно до вимог Митного кодексу України, посадовою особою відповідача було направлено позивачу електронну вимогу, щодо надання додаткових документів з метою підтвердження заявлених відомостей у митній декларації, на яку декларантом було надано запитувані документи не у повній мірі. Крім того додатково долучений звіт про оцінку ввезеного автомобіля містить істотні суперечності з актом огляду, який складався при перетині кордону щодо кількості і локалізації пошкоджених деталей транспортного засобу. Наголошує, що після імпортування позивач володів автомобілем і такі пошкодження могли бути спричинені вже після ввезення його на територію України під час транспортування до пункту здійснення митного контролю. З наведеного вважає оспорювані рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення такими, що прийняті митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. З тих підстав просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі обставини справи та фактичні правовідносини сторін.

22.06.2019 декларантом позивача оформлено та подано відповідачу митну декларацію №UA205020/2020/221331 для митного оформлення в режимі імпорт легкового автомобіля марки - TOYOTA, модель - RAV4, бувшого у використанні, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення - 2018, модельний рік виготовлення - 2018, об`єм двигуна - 2494 см3, тип пального - бензин, номер двигуна - немає даних, тип кузова - універсал, загальна кількість місць, включаючи місце водія - 5, колісна формула 4х2, призначений для доріг загального користування. Також вказано, що одержувачем цієї декларації є ОСОБА_2 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області від 20.09.2006.

Для митного оформлення відповідачу разом з митною декларацією було подано такі документи: рахунок-фактуру (інвойс) №6137-3 від 09.04.2020 (а.с.18), акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA205020/2020/106748 від 22.06.2020 (а.с.19-20), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 31.03.2020 (а.с.21), банківські платіжні документи, що підтверджують оплату транспортного засобу: SW24K410050390 від 10.04.2020, SW24K410050403 від 10.04.2020, SW24K410050375 від 10.04.2020 (а.с.24-26), документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 22.06.2020 (а.с.22), висновок про якісні характеристики товарів 200617/003 від 17.06.2020, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями (а.с.23), копія паспорту ОСОБА_1 серії НОМЕР_6 виданого Хмельницьким МУУМВС України у Хмельницькій області (а. с. 28-29) та ідентифікаційний податковий номер позивача (а.с.30).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 31.03.2020 власником цього автомобіля є американське підприємство USAA, штат Техас, Сполучені Штати Америки (а.с.21).

У графі «призначення платежу» вищезгаданих банківських платіжних документів від 10.04.2020 зазначено, що оплата здійснювалась на підставі інвойсів №№ А549711/1, А549711/2, А549711/3, які не подані до митного оформлення. Крім того розмір сплачених коштів у сумі за вказаними платіжними документами становить 11126 USD, що є більшою за суму згідно поданого Інвойсу №6137-3 від 09.04.2020 (11081 USD).

Згідно з додатковим аркушем до акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA205020/2020/106748 від 22.06.2020 при перетині кордону інспектором під час візуального огляду було виявлено пошкодження заднього бампера і кришки багажника.

За результатами аналізу документів, поданих декларантом для митного оформлення, відповідачем зроблено висновок, що такі документи містять розбіжності і не дають достатніх даних для підтвердження обраного декларантом методу визначення митної вартості. Враховуючи цю обставину, митний орган 22.06.2020 направив позивачу запит, яким зобов`язав його надати додаткові документи: висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу; документи про вартість перевезення оцінюваного товару відповідно до частини другої статті 53 МКУ, з урахуванням положень передбачених графою 20 Розділу 3 «Правил заповнення декларації митної вартості», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 з урахуванням усіх складових витрат, виходячи з поданих документів; копію митної декларації країни відправлення; коносамент. (а.с.12-13).

У відповідь на вказаний запит митниці декларантом позивача був додатково наданий звіт про оцінку колісного транспортного засобу марки - TOYOTA, модель - RAV4, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1 від 25.06.2020, підготовлений спеціалізованою експертною організацією (а.с.37-71). У такому висновку зазначено 17 пошкоджень автомобіля, зокрема: переднього і заднього бампера, лівого крила і дверей, а також кришки багажника.

Інші витребувані документи митному органу не надавались, що не заперечується сторонами.

Згідно з наявного у матеріалах справи чека покупця від 10.04.2020 №15117570, який не долучався митному органу при здійсненні митного оформлення, імпортований автомобіль TOYOTA, модель - RAV4, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1 був оплачений 10.04.2020 трьома грошовими переказами, загальна сума яких складає 11126 доларів США, а покупцем товару є компанія G&G Auto Sales, а не позивач.

30.06.2020 Рівненською митницею ДФС прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2020/000136/1 по митній декларації UA2040020/2020/221331, за яким митну вартість легкового автомобіля марки - TOYOTA, модель - RAV4, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1 , збільшено з 11581 доларів США до 18325 доларів США (а.с.14-15).

В обґрунтування вказаного рішення зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, оскільки декларантом не подано всіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ та у відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 року. Зокрема, вказано:

1. У наданому до митної декларації інвойсі від 09.04.2020 покупцем товару є ОСОБА_3 , а одержувачем ОСОБА_2 , який є уповноваженою особою ОСОБА_1 на придбання автомобіля його перевезення і сплату за нього коштів на період з 15.06.2020 по 15.06.2021, тобто на момент здійснення купівлі транспортного засобу згідно дати зазначеної у ньому ОСОБА_2 не мав таких повноважень;

2. Додатково подані 3 банківські документи SWIFT в якості підтвердження оплати за придбаний товар містять розбіжності, а саме з цих документів вбачається, що платниками є три особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . Загальна сума по трьом платіжним документам є 11126 доларів США, що перевищує суму зазначену в інвойсі. У графі 70 цих доручень, як підставу для переказу коштів вказаний інвойс реквізити якого відрізняються від реквізитів рахунку наданого декларантом до митного оформлення;

3. Згідно витягу з джерела www.autoastat.com продавцем автомобіля є Usaa-Ach, разом з тим ця інформація не збігається з продавцем ІАА, який зазначений у інвойсі;

4. Не надано належний документ про вартість транспортування автомобіля на територію України у розрізі складових витрат перевезення;

5. Долучений декларантом додатково висновок експерта від 25.06.2020 не може враховуватись у якості джерела цінової інформації, оскільки вказані у ньому пошкодження не зазначені в акті огляду №UA205020/2020/106748 від 22.06.2020, який був складений під час перетину митного кордону та підписаний перевізником.

Зауважено, що недоліки у поданих документах свідчать про заявлення декларантом до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання транспортного засобу, в тому числі і стосовно розміру фактично сплачених коштів за імпортований автомобіль. Наявність таких обставин зумовило виникнення у відповідача сумнівів щодо правильності визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу.

З огляду на це відповідачем було скориговано митну вартість на підставі наявних у нього відомостей (інформації щодо вартості аналогічних транспортних засобів згідно сайту www.nadaguids.com) із застосуванням другорядного (резервного) методу.

Разом з тим, у зазначеному рішенні митним органом вказано про неможливість застосування інших другорядних методів визначення митної вартості (статті 58-63 Митного кодексу України) у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (статті 59, 60 Митного кодексу України) та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів на основі віднімання вартості та на основі додавання вартості (статті 62, 63 Митного кодексу України).

Відповідно до цього, Рівненською митницею ДФС винесено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2020/00180, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією №UA204020/2020/22131 від 22.06.2020 (а.с.16-17). Причиною відмови зазначено, що митна вартість товару не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині третій статті 53 Митного кодексу України і для можливості проведення митного оформлення вказано на проведення декларування, здійснивши коригування митної вартості відповідно до Рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2020/000136/1 від 30.06.2020.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 1 Митного кодексу України відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно із частинами першою-третьою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України перебачено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Згідно із п.2 частини шостої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами першою-другою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу вимог частини п`ятої цієї статті, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

При цьому, відповідно до частини четвертої статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з частиною п`ятою цієї статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною десятою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Частиною одинадцятою статті 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Частиною дев`ятою статті 58 Митного кодексу України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Частиною першою статті 57 Митного кодексу України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

В силу вимог частин другої-третьої статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією (частина четверта статті 57).

В силу вимог частини другої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно ж до частини третьої цієї статті, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Таким чином, до виключних повноважень митного органу належить здійснення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості.

При цьому, обов`язок доведення митної вартості товару лежить на імпортерові, а митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли:

- надані декларантом документи містять розбіжності,

- або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари,

- або наявні ознаки підробки.

Необхідність витребування додаткових документів є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість товару.

Відповідно, наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

На підтвердження існування обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів Поліська митниця вказала на ряд недоліків поданих декларантом документів для митного оформлення, кожний з яких суд перевіряє і надає правову оцінку.

Так, відповідач зазначив, що у наданому до митної декларації інвойсі від 09.04.2020 покупцем товару є ОСОБА_3 , а одержувачем ОСОБА_2 , який є уповноваженою особою ОСОБА_1 на придбання автомобіля його перевезення і сплату за нього коштів на період з 15.06.2020 по 15.06.2021, що вказує на те, що на момент здійснення купівлі транспортного засобу згідно дати зазначеної у ньому ОСОБА_2 не мав таких повноважень.

Частинами 1, 3 статті 244 Цивільного кодексу України визначено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі. При цьому видача довіреності не позбавляє довірителя права представляти свої інтереси, а також вчиняти правочини самостійно.

Разом з тим, Митним кодексом України не встановлено, що одержувач товару і його покупець обов`язково мають співпадати, тому суд погоджується з аргументами представника позивача, що ця обставина сама по собі жодним чином не впливає на визначення митної вартості імпортованого автомобіля і не може породжувати сумніви щодо її неправильності.

Також відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 31.03.2020 власником цього автомобіля є американське фірма USAA, а фірма IAA є посередником між продавцем і покупцем товару ОСОБА_1 , тому суд зауважує, що такі недоліки теж не вплинули на заявлену митну вартість і не перешкоджали відповідачу упевнитись у правильності, або неправильності її визначення.

Митний орган також вказував, що додатково подані три банківські документи SWIFT в якості підтвердження оплати за придбаний товар містять розбіжності, а саме з цих документів вбачається, що платниками є три особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . Загальна сума по трьом платіжним документам є 11126 доларів США, що перевищує суму зазначену в інвойсі. У графі 70 цих доручень, як підставу для переказу коштів вказаний інвойс реквізити якого відрізняються від реквізитів рахунку наданого декларантом до митного оформлення.

Оцінюючи це зауваження відповідача, суд наголошує, що сплата вартості товару трьома особами, як це вказано у платіжних документах позивача не заборонена законом і не може слугувати підставою для виникнення сумнівів щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Однак, суд підкреслює, що визначальним у даному випадку є подача декларантом документів, що стосуються оплати саме імпортованого товару і містять реквізити, які дають змогу контролюючому органу ідентифікувати такий товар серед інших.

Декларантом надано 3 банківські документи SWIFT (SW24K410050390 від 10.04.2020, платник FEISA VASYL MYKHAILOVYCH, сума платежу 5126 USD, підстава для переказу - інвойс А549711/1; SW24K4100503 75 від 10.04.2020, платник ОСОБА_6 , сума платежу 5000 USD, підстава для переказу - інвойс А549711/2; SW24K410050403 від 10.04.2020, платник ОСОБА_7 , сума платежу 1000 USD, підстава для переказу - інвойс А549711/3) в якості підтвердження оплати за придбаний транспортний засіб.

Втім, долучений для декларування рахунок-фактура (інвойс) на купівлю від 09.04.2020 легкового автомобіля марки - TOYOTA, модель - RAV4, бувший у використанні, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , 2018 року випуску має номер НОМЕР_4 , що не співпадає з реквізитами банківських квитанцій.

Такі розбіжності у поданих документах унеможливлюють ідентифікацію імпортованого товару митним органом. Крім того розмір сплачених коштів у сумі за вказаними платіжними документами становить 11126 USD, що є більшою за суму згідно поданого Інвойсу (11081 USD).

Відтак, на дату здійснення митного оформлення відповідач не міг пересвідчиться, як у фактичній оплаті імпортованого автомобілю, так і у достовірності його вартості, тому і витребував додаткові документи, зокрема: касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу та копію експортної митної декларації країни відправлення.

Позивач посилається на чек покупця від 10.04.2020, підтверджуючи цим документом, що кошти відповідно до поданих квитанцій були сплачені саме за придбаний позивачем автомобіль зі сплатою брокерської комісії і детейлінга, однак під час митного оформлення про такі обставини не було повідомлено відповідача, а тому ці доводи є непереконливими. Крім того, покупцем автомобілю згідно з цим документом є компанія G&G Auto Sales, LLC, а не позивач, що не узгоджується з поданим до митного оформлення інвойсом. З цих причин суд критично оцінює відомості вказані у такому документі. Крім того, вказаним документом підтверджено продаж авто 10.04.2020 для G&G Auto Sales, LLC, в той час як за пред`явленим митному органу інвойсом продаж авто здійснено 09.04.2020 і для ОСОБА_8 .

Стосовно тверджень відповідача, що до документів поданих декларантом не додано належний документ про вартість транспортування автомобіля на територію України у розрізі складових витрат перевезення суд зазначає таке.

Митний кодекс України не деталізує документи, які підтверджують транспортні витрати, для цілей визначення митної вартості товару. Проте, відповідно до наказу Міністерства фінансів України №599 від 24.05.2012 року «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (далі - наказ № 599) у графі 20 митної декларації зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів.

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Виходячи з наведених правових норм наказу №599, цей перелік документів не є вичерпним і на підтвердження витрат на транспортування може надаватися й довідка про вартість перевезення.

Однак у цих конкретних спірних правовідносинах видана позивачем довідка не може належним чином беззаперечно підтверджувати понесені ним витрати на транспортування, що є обов`язковою складовою митної вартості з огляду на таке.

Згідно з поясненнями представника відповідача, що не заперечувались його опонентом, імпортований автомобіль після продажу транспортувався наземним шляхом з міста Нью Йорк, США до порту у місті Хьюстон, США; надалі морським транспортом з порту міста Хьюстон, США до порту у місті Клайпеда, Литовська Республіка; звідти наземним транспортом на територію України.

Проте, позивачем не додано разом з довідкою жодних платіжних документів щодо сплати вказаних у ній витрат. Водночас ОСОБА_1 не уповноважений видавати довідки про довільну вартість транспортування товару замість перевізників, які фактично надавали такі послуги. Крім того за змістом наданої довідки витрати на транспортування морем склали 250 USD; наземним транспортом - 150 USD; витрати складу - 100 USD. Однак судом з`ясовано, що перевезення товару наземним транспортом здійснювалось 2 рази по території різних країн: США і Литовської Республіки. Втім, з цього документу не вбачається, що при його складенні врахована загальна сума витрат на послуги перевезення наземним транспортом, а не за одна з таких поїздок.

З наведеного суд дійшов висновку, що без надання додаткових документів неможливо достовірно встановити чи були включені всі витрати понесені позивачем на перевезення товарів, а також їх реальний розмір.

Тому відповідачем вмотивовано було витребувано від декларанта додаткові документи, а саме документи на перевезення у розрізі складових витрат і коносамент - документ, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов`язання доставити вантаж до пункту призначення і передати його одержувачу.

Водночас доводи представника позивача про те, що митним органом для обчислення митної вартості не враховано звіт про оцінку колісного транспортного засобу марки - TOYOTA, модель - RAV4, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1 від 25.06.2020, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, а тому неправильно її скориговано суд вважає неспроможними з огляду на таке.

По перше, митна вартість за основним методом визначається за ціною договору контракту), а не за висновком суб`єкта оціночної діяльності, який є по суті додатковим документом для її підтвердження.

По друге, у цьому документі зазначено про 17 зовнішніх пошкоджень деталей автомобіля, зокрема: переднього і заднього бампера, лівого крила і дверей, а також кришки багажника, що не узгоджується з актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA205020/2020/106748 від 22.06.2020, яким візуально виявлено пошкодження заднього бампера і кришки багажника, тобто лише задньої частини автомобіля. При цьому зауважень до акту складеного інспектором при перетині кордону перевізник не мав, а внутрішніх пошкоджень, які б не могли бути встановлені під час візуального огляду у звіті про оцінку не зазначено.

По третє, після перетину кордону і до моменту перевезення імпортованого автомобіля на майданчик Поліської митниці для здійснення митного оформлення відповідач не контролював збереження такого майна, а тому не виключено, що такі пошкодження транспортного засобу виникли вже на території України, що не може впливати на заявлену митну вартість.

Поряд з цим, суд зазначає, що декларант позивача, подаючи до митного оформлення документи, які містили зазначені вище недоліки повинен був розуміти, що такі обставини можуть призвести до виникнення сумнівів у органу митного контролю щодо достовірності відомостей, які у них містяться.

Отже, суд при вирішенні даного спору, з огляду на встановлені обставини, перевіривши їх наявними доказами дійшов висновку, що дії відповідача по запиту у декларанта позивача додаткових документів вчиненні вмотивовано, у порядку та у спосіб, що визначені чинним законодавством, в межах наданих йому повноважень.

Щодо посилань представника позивача, про те, що митний орган не обґрунтував застосування резервного методу, то суд звертає увагу на таке.

У цьому конкретному випадку, виходячи з наведеного вище, митна декларація не могла бути оформлена за основним методом у зв`язку із розбіжностями в поданих до митного оформлення документах.

Щодо не доведеності неможливості застосування попередніх п`яти методів, то суд зазначає, що при визначені митної вартості транспортного засобу, якщо немає можливості застосування основного методу, застосовуються другорядні.

При митному оформленні ввезеного автомобіля інспектор не міг застосувати жоден із другорядних методів, крім резервного, виходячи з наступного.

У разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами.

У разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо ідентичних товарів, за митну вартість береться вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміють товари, які хоч і є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Використання двох попередніх методів не здійснюється через те, що можливості знайти ідентичний, аналогічний або подібний товар немає, бо характеристики бувших у використанні автомобілів різняться.

Метод на основі віднімання вартості не був використаний у зв`язку із відсутністю в органу доходів і зборів інформації щодо основи для віднімання вартості.

Відповідно до статті 63 Митного кодексу України, для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із сум: вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються; обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі. яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну; загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів.

Посадова особа органу доходів і зборів не може вимагати або примушувати будь-яку особу, яка не є резидентом, надавати для вивчення або дозволяти доступ до будь-якого рахунка чи інших записів для цілей визначення обчисленої вартості. Проте, інформація від виробника не була надана митному органу, що унеможливило застосування методу на основі додавання.

Згідно із частиною першою статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

При цьому, відповідач при проведенні консультацій з декларантом надавав йому можливість підтвердити заявлену за основним методом митну вартість товару додатковими документами, що не було ним здійснено у повній мірі.

Відтак, митним органом обґрунтовано використання при здійсненні митного оформлення легкового автомобіля марки - TOYOTA, модель - RAV4, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1 резервного методу.

З наведеного суд констатує, що рішення про коригування митної вартості товарів №UА204000/2020/000136/1 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА204000/2020/00180 в повній мірі відповідають встановленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям правомірності, обґрунтованості, неупередженості, добросовісності, розсудливості, пропорційності та своєчасності, а відтак до скасування не підлягають.

Отже, за результатами судового розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

У разі відмови в задоволенні позовних вимог підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) в позові до Поліської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350097, вул.Соборна, буд.104, м.Рівне, 33028) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UА204000/2020/000136/1 від 30.06.2020 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА204000/2020/00180 а також стягненні витрат, понесених у зв`язку із проведенням на вимогу митниці експертизи та оплатою висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, відповідно до товарного чеку №00055/2020 від 25.06.2020, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 19 жовтня 2020 року.

Суддя Н.В. Друзенко