Рішення № 92387880, 05.10.2020, Василівський районний суд Запорізької області

311/2203/19

2/311/74/2020

05.10.2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2020 року Василівський районний суд Запорізької області

у складі: головуючого судді Носика М.А.

секретар судового засідання Кудінова В.І.

за участю: представника позивача адвоката Балика П.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Василівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Василівської міської ради Запорізької області, Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (АТ КБ «Приватбанк»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Василівська державна нотаріальна контора Запорізької області, про визнання права власності в порядку спадкування, визнання іпотеки припиненою, зняття заборони відчуження з нерухомого майна, суд,

ВСТАНОВИВ:

До Василівського районного суду Запорізької області звернувся ОСОБА_1 із позовом доВасилівської міської ради Запорізької області, АТ КБ «Приватбанк» про визнання права власності в порядку спадкування, визнання іпотеки припиненою, зняття заборони відчуження з нерухомого майна, який було уточнено. У позовній заяві ОСОБА_1 просить суд визнати за ним в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 ; визнати припиненою іпотеку (Реєстраційний номер обтяження: 6665994) квартири АДРЕСА_1 , яка (іпотека) виникла на підставі іпотечного договору від 26.02.2008 року (№ 450), який був укладений між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Приватбанк»; зняти заборону відчуження нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 6668837): квартири АДРЕСА_1 , яка була накладена у зв`язку з нотаріальним посвідченням договору іпотеки від 26.02.2008 року (№ 450), який був укладений між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Приватбанк».

В позовній заяві зазначено, позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже, позивач, є спадкоємцем першої черги після смерті матері, ОСОБА_2 . Інших спадкоємців немає. На момент смерті матері, позивач постійно проживав разом з нею та був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 та після цього не заявляв про відмову від спадщини. За заявою ОСОБА_1 . Державним нотаріусом Токмацької державної районної нотаріальної контори Запорізької області Косаревською Мариною Володимирівною було заведено спадкову справу № 114 за 2018 рік після померлої ОСОБА_2 . До складу спадщини увійшла квартира АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавці на підставі договору міни від 05.06.1999 року, посвідченого приватним нотаріусом Василівського міського нотаріального округу Запорізької області Харченко Ю.Г. № 386. Копія цього Договору міни була надана позивачем нотаріусу. Оригіналу Договору міни позивач не має, оскільки він був переданий спадкодавцем (іпотекодавцем) ОСОБА_2 , відповідачу (АТ «Приватбанк») під час передачі Квартири в іпотеку. Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 06 березня 2019 року № 175/02-31 ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину. В якості підстав для відмови позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину вказано, що: по-перше, він не зміг надати нотаріусу оригінал правовстановлюючого документу на Квартиру; по-друге, нотаріус з`ясувала, що у Реєстрі заборон міститься заборона на нерухоме майно ОСОБА_2 № 6668837 від 26.02.2006 року, зареєстрована приватним нотаріусом Харченко Ю.Г., на підставі іпотечного договору № 450, 26.02.2008 рік. Нотаріус послався на те, що за наявності арешту видати свідоцтво про право на спадщину неможливо. З огляду на зазначене, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру. Також, квартира, яка увійшла до складу спадщини, є предметом іпотеки за іпотечним договором від 26.02.2008 року (№ 450), який був укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «Приватбанк». Договір іпотеки забезпечував виконання зобов`язань за кредитним договором № ZPVAGI0000004729 від 26.02.2008 року. ПАТ КБ «ПриватБанк» звертався із позовом про звернення стягнення на квартиру в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором. Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 30.09.2013 року по справі № 311/2172/13-ц було відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю. Судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази, що з моменту, коли Банку стало відомо про смерть матері позивача, а саме з 06.08.2013 року, що на адресу ОСОБА_1 надсилалась вимога про виконання обов`язку спадкодавця. Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що Банк не пред`явив до ОСОБА_1 (спадкоємця) вимогу у строки, встановлені частинами 2, 3 ст. 1282 ЦК України. Отже, Банк позбавився (втратив) право вимоги до позивача. Після того, як Банк позбавився (втратив) право вимоги до ОСОБА_1 , незахище не суб`єктивне право кредитора (Банка) - право вимагати від нього, як спадкоємця іпотекодавця, виконання обов`язку припинило своє існування, перестали існувати елементи зобов`язального правовідношення щодо повернення кредиту, а відповідно припинилося і зобов`язання щодо повернення кредиту. Таким чином, іпотека Квартири, яка є похідною від основного зобов`язання, яке нею забезпечувалося, на підставі статті 17 Закону України "Про іпотеку". Оскільки, іпотека Квартири припинилася, відсутні підстави для існування (наявності) заборони відчуження Квартири, накладеної у зв`язку із виникненням іпотеки Квартири.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 14 червня 2019 року відкрито провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Василівської міської ради Василівського району Запорізької області, Акціонерного товариства «Приватбанк», третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Державний нотаріус Токмацької державної районної нотаріальної контори Запорізької області Косаревська М.В., про визнання права власності в порядку спадкування, визнання іпотеки припиненою, зняття заборони відчуження з нерухомого майна. Розгляд справи ухвалено провести в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 11 листопада 2020 року у задоволенні клопотання представника відповідача АТ КБ «Приватбанк» Заболотної Р.В. про зупинення провадження у справі №311/2203/19 за позовом ОСОБА_1 до Василівської міської ради Василівського району Запорізької області, Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Василівська державна нотаріальна контора Запорізької області, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, визнання іпотеки припиненою, зняття заборони відчуження з нерухомого майна - відмовлено.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 11 листопада 2020 року клопотання представника позивача адвоката Балик П.О. про витребування доказів - задоволено. Витребувано у Василівській державній нотаріальній конторі Запорізької області копію спадкової справи, яка була відкрита після ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Василівка Запорізької області.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 15 січня 2020 року уточнено найменування третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача та зазначено правильно як Василівська державна нотаріальна контора Запорізької області. Закрито підготовче провадження в цивільній справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився.

Представник позивача адвокат Балика П.О. в судовому засіданні позов підтримав, просить задовольнити з підстав викладених у ньому. А також просить суд стягнути з відповідачів понесені позивачем судові витрати у сумі 6906,80 грн.

Представник відповідача Василівської міської ради Запорізької області в судове засідання не з`явився.

Представник відповідача АТ КБ «Приватбанк» в судове засідання не з`явився, згідно наданого відзиву на позовну заяву просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до АТ КБ «Приватбанк» про визнання припиненою іпотеки та зняття заборони на відчуження нерухомого майна. Також надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Вислухавши представника позивача, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку в сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що мати позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Василівського районного управління юстиції Запорізької області від 26 травня 2012 року, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після її смерті відкрилася спадщина за законом, яка складалась з квартири АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавці на підставі договору обміну від 05.06.1999 року, посвідченого приватним нотаріусом Василівського міського нотаріального округу Запорізької області Харченко Ю.Г.

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.ст.1269, 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, та на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має протягом шести місяців з дати відкриття спадщини подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Згідно ст.1218 Цивільного кодексу Україна до складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент смерті.

Згідно ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу її відкриття.

За вимогами ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, тобто зміна власника майна, що підлягає державній реєстрації, неможлива без перереєстрації права власності. Тому свідоцтво про право на спадщину є обов`язковим, коли об`єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов`язковій державній реєстрації.

Для підтвердження наявності спадкового майна, яке підлягає державній реєстрації та місця його знаходження, нотаріусу слід подати документ, що підтверджує право власності спадкодавця на майно з відміткою органу, що проводить реєстрацію, або реєстраційного посвідчення, яке є невід`ємною частиною правовстановлюючого документа.

В свою чергу право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця лише з моменту державної реєстрації цього майна (ч.2 ст.1299 ЦК України).

Право власності на нерухоме майно може бути оформлене на ім`я особи, яка померла, у разі наявності документів, які б підтвердили право власності на майно цієї особи. У випадку відсутності таких документів порушене питання вирішується у судовому порядку.

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

На підставі заяви ОСОБА_1 заведена спадкова справа №114 за 2018 рік державним нотаріусом Василівської державної нотаріальної контори Запорізької області.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 06 березня 2019 року № 175/02-31 ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину. В якості підстав для відмови позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину вказано, що він не зміг надати нотаріусу оригінал правовстановлюючого документу на Квартиру, а також нотаріус з`ясувала, що у Реєстрі заборон міститься заборона на нерухоме майно ОСОБА_2 № 6668837 від 26.02.2006 року, зареєстрована приватним нотаріусом Харченко Ю.Г., на підставі іпотечного договору № 450, 26.02.2008 рік. Нотаріус послався на те, що за наявності арешту видати свідоцтво про право на спадщину неможливо.

Інших спадкоємців, які б претендували на спадщину немає.

Згідно із вимогами ч.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права. При цьому, одним із способів захисту цивільного права є визнання права власності.

Згідно зі ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом обґрунтовані та підлягають задоволенню.

В іншій частині позову суд відмовляє виходячи с наступного.

Відповідно ст.1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

Згідно ст. 1281 ЦК України, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги та /або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, про що свідчить свідоцтво про смерть.

Відповідно до укладеного договору №ZPVAGI0000004729 від 26.02.2008 року, ОСОБА_3 26.02.2008 року отримав кредит у розмірі 70000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 26.02.20023 року.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_2 (Іпотекодавець) 26.02.2008 року уклали договір іпотеки №ZPVAGI0000004729 (надалі - договір Іпотеки). Згідно з договором Іпотеки, Іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно, а саме, квартиру загальною площею 51.60 м.кв., житловою площею 28.60 м.кв., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Майно належало померлій на праві власності на підставі Договору обміну. Обумовлена сторонами договору Іпотеки ціна предмета іпотеки дорівнює 94000 грн.

У зв`язку із неналежним виконанням зобов`язання за Кредитним договором станом на 30 квітня 2013 року утворилася заборгованість 40622 долари 84 центів США. В рахунок погашення заборгованості АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

АТ КБ «Приватбанк» дізнався про смерть іпотекодавця в процесі розгляду справи за позовом до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , і у серпні 2013 року уточнив позовні вимоги про звернення стягнення, зазначивши відповідачем правонаступника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 .

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 06 серпня 2013 року ОСОБА_1 було залучено до участі у справі правонаступником померлої ОСОБА_2 .

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 30 вересня 2013 року в задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 03 грудня 2013 року рішення Василівського районного суду Запорізької області від 30 вересня 2013 року скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог.

Постановою Верховного Суду від 11 квітня 2018 року рішення Апеляційного суду Запорізької області від 03 грудня 2013 року у цій справі скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 13 листопада 2018 року рішення Василівського районного суду Запорізької області від 30 вересня 2013 року змінено в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позову.

12 грудня 2018 року АТ КБ «Приватбанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на вищезазначені рішення.

16 вересня 2020 року Верховним Судом було скасовано рішення Василівського районного суду Запорізької області від 30 вересня 2013 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 листопада 2018 року.

Відповідно до висновків Верховного Суду по справі №311/2172/13-ц, «крім того, розглядаючи справу, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що вищезазначеними умовами Іпотечного договору (пункт 4.3) його сторони передбачили право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу його від свого імені будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку», тобто визначили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя як позасудовий спосіб врегулювання. Тому вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду у спосіб, зазначений АТ КБ «Приватбанк» в уточненій позовній заяві, є неналежним способом захисту.

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі №310/11024/15-ц (провадження №14-112цс19), в якій зазначено наступне:

57. Відповідно до статей 12 і 33 Закону України «Про іпотеку», одним із способів захисту прав та інтересів іпотекодежателя є звернення стягнення на предмет іпотеки.

58. Закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина третя статті 33 Закону України «Про іпотеку»: судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

59. Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 Закону України «Про іпотеку»: 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підстав договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону.

60. Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 39 Закону України «Про іпотеку»; 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону).

61. Звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі та підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону України «Про іпотеку», можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками. Якщо ж сторони договору іпотеки передбачили такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону України «Про іпотеку», є неналежним способом захисту.

Враховуючи викладене, в задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» в цій справі відмовлено у зв`язку з безпідставністю заявлених вимог, тобто з інших правових підстав, ніж це зробили суди першої та апеляційної інстанцій».

Позовна заява ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про визнання права власності в прядку спадкування, визнання іпотеки припиненою, зняття заборони відчуження з нерухомого майна, ґрунтується на рішенні Запорізького апеляційного суду від 13 листопада 2018 року по справі №311/2172/13-ц про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке скасовано 16 вересня 2020 року рішенням Верховного Суду. Крім того, статтею 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено підстави припинення іпотеки, однак такої підстави, як смерть іпотекодавця, положення зазначеної норми не містять. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі права і несе всі обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в частині позовних вимог визнати припиненою іпотеку (Реєстраційний номер обтяження: 6665994) квартири АДРЕСА_1 , яка (іпотека) виникла на підставі іпотечного договору від 26.02.2008 року (№ 450), який був укладений між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Приватбанк»; зняти заборону відчуження нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 6668837): квартири АДРЕСА_1 , яка була накладена у зв`язку з нотаріальним посвідченням договору іпотеки від 26.02.2008 року (№ 450), який був укладений між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Приватбанк».

Позивачем ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 9906,80 грн., з яких 3656,80 грн. складають понесені витрати зі сплаченого судового збору за подання позову, та 6250 грн. витрати на правничу допомогу.

Позов задоволено частково. Тому суд стягує понесені позивачем ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2120 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 грн., а всього - 6120 грн.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача АТ КБ «Приватбанк», оскільки суд частково задовольняє позов ОСОБА_1 . Разом з тим, порушення прав та законних інтересів позивача співвідповідачем Василівською міською радою Запорізької області, судом не встановлено.

Згідно долученої до позовної заяви квитанції, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2120 коп. в частині позовної вимоги про визнання права власності в порядку спадкування.

Згідно зі ст.ст.133,137 ЦПК України та ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» судові витрати на правничу допомогу, це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Оформленими у встановленому законом порядку документами, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, є квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки.

Згідно з п.48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо повязаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що 01 травня 2019 року між адвокатом Балика П.О. та громадянином ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги

Адвокат Балика П.О. приймав участь у розгляді справи в якості представника позивача, надавав правничу допомогу.

До позовної заяви додано Орієнтовний розрахунок сум судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи відповідно до ст.133 ЦПК України.

Відповідно до Звіту №2 про виконання доручення від 25 травня 2020 року про надання правової допомоги позивач ОСОБА_1 поніс витрати на правничу допомогу, що надавалася адвокатом Балика П.О., всього у розмірі 6200 грн. Оскільки позов задоволено частково, суд стягує з АТ КБ «Приватбанк» понесені витрати на правничу допомогу також частково, 4000 грн.

Відповідно до ч.ч.5 та 6 ст.137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Від відповідача АТ КБ «Приватбанк» не надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги.

Керуючись статтями ст.ст. 263-265 ЦПК України (в редакції 2017 року), суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Василівської міської ради Запорізької області, Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Василівська державна нотаріальна контора Запорізької області, про визнання права власності в порядку спадкування, визнання іпотеки припиненою, зняття заборони відчуження з нерухомого майна - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), право власності на квартиру АДРЕСА_1 , у порядку спадання за законом після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 .

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) відшкодування витрат по оплаті судового збору у сумі 2120 грн., та витрат на правничу допомогу у сумі 4000 грн., а всього - 6120 (шість тисяч сто двадцять) грн.

В іншій частині позову у задоволенні відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М.А.Носик