Ухвала суду № 92387724, 21.10.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1914/13-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2020 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого судді Фазикош О.В., за участю секретаря Лупак В.І., прокурора Химинець О.О., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Василевич А.Т., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012070010000062 від 29.11.2012 року по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3,4 ст. 185, ч. 2 ст. 355 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває на розгляді кримінальне провадження внесеному у Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12012070010000062 від 29.11.2012 року по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3,4 ст. 185, ч. 2 ст. 355 КК України.

Дане кримінальне провадження знаходилось в провадженні судді Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_2 .. У зв`язку із неможливістю суддею виконання повноважень судді, що зумовлено довготривалим лікуванням та відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду 24.05.2018 року був проведений повторний перерозподіл матеріалів даного кримінального провадження, після проведення якого був визначений суддя Ужгородського міськрайонного суду Фазикош О.В..

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 11 жовтня 2019 року розгляд обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12012070010000062 від 29.11.2012 року по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3,4 ст. 185, ч. 2 ст. 355 КК України, призначено до підготовчого судового засідання.

У підготовчому судовому засіданні прокурор просив постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, вважаючи, що під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувальних актів не вбачає. Проти задоволення клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження за строками давності не заперечував.

Захисник обвинуваченого Василевич А.Т., у підготовчому судовому засіданні просив закрити кримінальне провадження у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності обвинуваченого. У разі відмови в задоволенні клопотання про закриття провадження, перешкод для призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту не вбачає. Інших клопотань не подавав до суду. Обвинувачений підтримав думку свого захисника.

Потерпілі у вказаному кримінальному провадженні в судове засідання не з`явились повторно, повідомлялись належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не направляли.

Вислухавши думку учасників судового провадження щодо можливості призначення судового розгляду, думку прокурора, який не заперечив проти клопотання обвинуваченого та його захисника, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України. Згідно ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам передбаченим ст.291 КПК України.

У відповідності до положень ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); дату та місце його складення та затвердження. З положень вказаної статті слідує, що формулювання обвинувачення має міститись у обвинувальному акті після викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

При цьому, поняття «формулювання обвинувачення» неможливо ототожнювати з поняттям «фактичні обставини кримінального правопорушення». Формулювання обвинувачення, окрім вказівки статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується підозрюваний, обов`язково має містити зазначення місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів, тобто обвинувачення слід формулювати так, щоб не було упущено жодну із вказаних істотних обставин вчинення злочину і водночас без зазначення фактів, які не мають правового значення у справі та є зайвими подробицями.

Так у обвинувальному акті зазначена правова кваліфікація, що умисними діями ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.3,4 ст. 185, ч. 2 ст. 355 КК України, а саме у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у інше приміщення, що завдало значної шкоди потерпілому та вчиненого у великих розмірах, а також примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з насильством, що не є небезпечним для життя та здоров`я.

Відповідно до зазначеного обвинувального акту вказані такі фактичні обставини кримінального правопорушення, що ОСОБА_1 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з особою, відносно якої виділено матеріали в окреме кримінальне провадження ( ОСОБА_3 ), та іншими невстановленими слідством особами 12.08.2003 приблизно о 23.00 годині, знаходячись у полі поблизу с.Сторожниця, Ужгородського району, умисно, із погрозою застосуванням насильства над ОСОБА_4 , примушували останнього до виконання цивільно-правових зобов`язань, а саме, повернення ОСОБА_1 грошей в сумі 190 гривень, які він приблизно о 21.00 годині передав ОСОБА_4 для придбання наркотичного засобу. Після того як ОСОБА_4 відмовився повернути вказану суму грошей, пояснивши що втратив їх, ОСОБА_1 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з особою, відносно якої виділено матеріали в окреме кримінальне провадження ( ОСОБА_3 ), та іншими невстановленими слідством особами за допомогою «газового» ключа, а також ногами та руками нанесли ОСОБА_4 в область голови та різних частин тіла удари, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, струсу головного мозку, забійної рани чола, колотих ран гомілок, які згідно висновку експерта № 59 від 14.05.2005 потягли за собою розлад здоров`я більше 6 але менше 21 дня і за цією ознакою відповідно до пункту 2.3.3 Правил судово-медичного визначення тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я, що не є небезпечними для життя та здоров`я.

Окрім цього, ОСОБА_1 за попередньою змовою групою осіб разом з особою, відносно якої виділено матеріали в окреме кримінальне провадження ( ОСОБА_3 ), та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , умисно, протиправно, з корисливих мотивів, таємно, в період з 02.00 год. до 03.00 год. 12.05.2005, пошкодивши серцевину замка вхідних дверей, проникли у торгове приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходиться у АДРЕСА_1 , звідки викрали наступні товарно-матеріальні цінності, що знаходилися у роздрібній торгівлі даного магазину спричинивши потерпілому ОСОБА_8 значну матеріальну шкоду на загальну суму 39 487 грн.

Окрім того, ОСОБА_1 , продовжуючи свої злочинні дії, за попередньою змовою групою осіб разом з особою, відносно якої виділено матеріали в окреме кримінальне провадження ( ОСОБА_3 ), та ОСОБА_7 , умисно, з корисливих мотивів, повторно, протиправно, таємно, в період з 00.00 год. до 01.00 год. 20.07.2005 шляхом злому замка вхідних дверей та пошкодження автономної сигналізації проникли у торгове приміщення магазину-салону «Сенс+», розташованого у АДРЕСА_2 , звідки викрали товарно-

матеріальні цінності, що знаходилися в роздрібній торгівлі даного магазину спричинивши потерпілому ОСОБА_9 значну матеріальну шкоду на загальну суму 31195 грн.

Крім того, ОСОБА_1 , продовжуючи свої злочинні дії, за попередньою змовою групою осіб разом з особою, відносно якої виділено матеріали в окреме кримінальне провадження ( ОСОБА_3 )., ОСОБА_10 та ОСОБА_6 умисно, з корисливих спонукань, повторно, протиправно, таємно, в період з 03.00 год. до 04.00 год. 13.01.2006 року, шляхом злому вхідних дверей, таємно проникли в торгове приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 », розташованого в АДРЕСА_3 , звідки викрали наступні товарно-матеріальні цінності, що знаходилися в роздрібній торгівлі даного магазину: 12 шуб норкових цільних кожна вартістю по 4 751 грн. на загальну суму 57 014 грн.; шуба норкова вартістю 2 716 грн.; напівшуба із хутра кролика вартістю 2 716 грн.; пальто жіноче з хутровим ворітником вартістю 626 грн., спричинивши потерпілій ОСОБА_11 матеріальну шкоду на загальну суму 63 075 грн., вчинивши крадіжку у великих розмірах.

Відповідно до ст.7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема, відноситься законність.

В силу ч. 2ст.9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити, як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Так, відповідно до п.п.5 ч.2 ст.291 КПК України в складеному слідчим і затвердженому прокурором обвинувальному акті має міститися виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Разом з тим, відповідно до положень, викладених у п.5 ч.2 ст.291 КПК України, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України. Саме в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, згідно ст.337 КПК України, суд першої інстанції здійснює судовий розгляд.

Як вбачається з положень вищевказаної статті, формулювання обвинувачення має міститись у обвинувальному акті після викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12012070010000062 від 29.11.2012 року по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3,4 ст. 185, ч. 2 ст. 355 КК України, обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст.291 КПК України. Так, обвинувальний акт не містить формулювання обвинувачення та правову кваліфікацію кримінальних правопорушень з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

В обвинувальному акті зазначено лише фактичні обставини, які встановлені слідчим під час досудового розслідування кримінального провадження та міститься вказівка на те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3,4 ст. 185, ч. 2 ст. 355 КК України.

Прокурор, затверджуючи такий обвинувальний акт, також не звернув уваги на те, що складені слідчим обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012070010000062 від 29.11.2012 року по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3,4 ст. 185, ч. 2 ст. 355 КК України не відповідав вимогам п.5 ч.2 ст. 291 КПК України.

Суд звертає увагу, що важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, оскільки правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) – це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Відповідно до вимог п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт повинен обов`язково містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Суд вважає, що при складанні обвинувального акту вказано ознаки підозри та не сформульоване обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3,4 ст. 185, ч. 2 ст. 355 КК України, що є порушенням п.5 ч.2 ст.291 КПК України та унеможливлює подальший розгляд справи.

В даному обвинувальному акті викладені фактичні обставини справи без вказівки на кримінально-правові норми порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Обвинувачення є загальним, без розмежування за кожною статтею окремо, без визначення, які дії ставляться у вину обвинуваченому в обґрунтування кваліфікації його дій за кожним конкретним епізодом злочинної діяльності.

В обвинувальному акті фактично відсутнє чітке викладення формулювання обвинувачення у вчиненні кожного із зазначених злочинів особою із викладенням, якими саме конкретними його діями вчинено окремі конкретні злочини, за якою юридичною формулою такі дії кваліфікуються у кожному випадку із вказівкою на кримінально – правові норми, порушення яких інкримінуються. Натомість відсутність в обвинувальному акті розмежування обвинувачення у вчиненні кожного окремого злочину кожним із обвинувачених свідчить про його формальне викладення.

Проте кожна з таких дій окремо утворюють склад злочину за ч.3,4 ст. 185, ч. 2 ст. 355 КК України і таким чином, фактично чітка кваліфікація дій обвинуваченого як юридичне формулювання, правова модель злочину, вказівка на кримінально – правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому, чітко не зазначена в обвинувальному акті, що протирічить вимогам п.5.ч.2 ст. 291 КПК України.

Разом з тим, закріплення в КПК України вимог до обвинувального акту є однією із форм реалізації на національному рівні положень статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини, яка гарантує право на справедливий суд, закріплюючи принцип верховенства закону, на якому будується демократичне суспільство. При цьому, при визначені справедливості судового розгляду необхідно розглядати кримінальне провадження в цілому, оскільки справедливий характер розгляду може суттєво зачіпатися, якщо на початкових етапах слідства такі вимоги не дотримані (Imbrioscia v. Switzerland, 24 November 1993). В даній ситуації виклад фактичних обставин справи і формулювання конкретного обвинувачення охоплюється положеннями підпунктів а та b п. 3 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини, які гарантують право обвинуваченого бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього та мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту.

Так, Європейський Суд з прав людини зазначив, що межі гарантій, передбачених підпунктом «а» пункту 3 статті 6 Конвенції, мають оцінюватись, зокрема, у світлі більш загального права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції. У кримінальних справах надання повної та докладної інформації щодо висунутих особі обвинувачень, які в подальшому можуть бути сприйняті судом як юридична кваліфікація діяння, є неодмінною передумовою забезпечення справедливості провадження. У цьому зв`язку необхідно зазначити, що підпункт «а» пункту 3 статті 6 Конвенції не накладає жодних формальних вимог щодо способу, у який обвинувачений має бути проінформований про характер і причини висунутих щодо нього обвинувачень. Суд також зазначає, що підпункти «a» і «b» пункту 3 статті 6 Конвенції взаємопов`язані та що право бути поінформованим про характер і причини висунутих обвинувачень слід розглядати у світлі права обвинуваченого на підготовку свого захисту (пункт 37 рішення «Жупнік проти України»).

З огляду на те, що кримінальним процесуальним законом встановлено вичерпний перелік документів, які надаються суду до початку судового розгляду кримінального провадження, і на підставі яких судом вирішуються питання, пов`язані з підготовкою до судового розгляду, наявність будь-яких недоліків або суперечностей є недопустимим.

Згідно з ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд справи проводиться в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, який є важливим процесуальним документом і основою для захисту обвинуваченого в суді. Тобто, обвинувальний акт є тим підсумковим документом досудового розслідування, який не може містити в собі жодних внутрішніх суперечностей, а всі складові частини цього документу повинні бути узгоджені між собою; висунуте обвинувачення має бути конкретним, що є прямим обов`язком органу досудового розслідування та невід`ємною частиною права обвинуваченого на захист.

Згідно ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні, окрім іншого, підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

Відповідно до роз`яснень, що містяться в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 223-1430/0/4-12 від 03.10.2012 року «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» повернення обвинувального акту прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд. Тому в даному випадку зазначені вище порушення можуть бути розцінені як порушення права обвинуваченого на захист, тобто як істотне порушення норм кримінального процесуального закону, яке в майбутньому перешкодить чи може перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що свідчить про наявність у обвинувальному акті таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

У відповідності до ст.ст.409, 412 КПК України безумовною підставою для скасування будь-якого рішення суду першої інстанції, обвинувального чи виправдувального вироків, є порушення права на захист обвинуваченого, яке полягає в тому числі у відсутності конкретизованого формулювання обвинувачення у вироку суду.

Враховуючи вищевикладене, суд вбачає підстави для повернення обвинувального акту прокурору, який його затверджував, для усунення порушень вимог КПК України. Суд звертає увагу, що зазначені висновки суду є результатом розгляду обвинувального акту та доданих до нього документів, а не результатом дослідження доказів.

Гл.28 КПК України, якою врегульовано процедуру судового розгляду, не передбачено процедури виправлення недоліків обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування.

Залишення ж у матеріалах кримінального провадження обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування з недоліками є неприпустимим, оскільки це свідчить про неповагу до закону, до встановлених ним норм та вимог. Єдиним процесуальним шляхом виправлення недоліків обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування, передбаченим КПК України, є повернення обвинувального акту прокурору з метою усунення ним недоліків протягом розумного строку. Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 цього Кодексу. Тобто, обвинувальний акт є тим підсумковим документом досудового розслідування, який не може містити в собі жодних внутрішніх суперечностей, а всі складові частини цього документу повинні бути узгоджені як між собою, так і з доданими до обвинувального акта додатками згідно вимог ч.4 ст.291 КПК України.

Крім того, захисник та обвинувачений клопотали про закриття кримінального провадження у зв`язку зі закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

У відповідності до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у п.1 постанови "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності" №12 від 23.12.2005, звільнення особи від кримінальної відповідальності із закриттям справи можливе на будь-яких стадіях судового розгляду справи, за умови вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбачений Особливою частиною Кримінального кодексу України, та за наявності визначених законом матеріально-правових підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є закінчення встановлених ст. 49 КК України строків і відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч.ч. 2-4 ст. 49 КК України).

Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є виключно згода підозрюваного (обвинуваченого) на таке звільнення від кримінальної відповідальності. З системного аналізу норм КК України та КПК України, слідує, що така згода підозрюваного (обвинуваченого), та сплив, встановлених ст. 49 КК України строків, є безумовною підставою для звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження щодо нього, що перешкоджає подальшому здійсненню будь-яких процесуальних дій в цьому провадженні.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених частиною другою ст.284 КПК.

Згідно п.1 ч.2 ст.284 КПК України передбачає, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності регулюється параграфом 2 глави 24 КПК України.

Згідно ч.1 ст.286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.

Відповідно до ч.4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Згідно ч. 4 ст. 288 КПК України, у разі встановлення судом необґрунтованості клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд своєю ухвалою відмовляє у його задоволенні та повертає клопотання прокурору для здійснення кримінального провадження в загальному порядку або продовжує судове провадження в загальному порядку, якщо таке клопотання надійшло після направлення обвинувального акта до суду.

Системний аналіз ст.ст.285-288 КПК України дає підстави зробити висновок, що під час закриття справи за нереабілітуючими підставами і звільнення особи від кримінальної відповідальності суд має дослідити та вирішити серед інших питання: чи доведено, що передбачене кримінальним законом суспільно-небезпечне діяння мало місце?; - чи доведено наявність у скоєному діянні складу кримінального правопорушення?; - час місце, спосіб вчинення діяння, характер і розмір шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, наявність чи відсутність причинного зв`язку між суспільно небезпечним діянням та шкідливими наслідками?; - чи доведена винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину?

В ході підготовчого судового засідання суд позбавлений можливості належним чином перевірити наявність вказаних обставин, оскільки потребують надання правової оцінки сукупності доказів на більш пізній стадії процесу під час судового розгляду. Дані обставини суд повинен перевірити під час судового розгляду, тому суд вважає, що дане клопотання є передчасним, та з урахуванням наведених вище недоліків обвинувального акта, є перешкодою розгляду такого на даній стадії, що не позбавляє сторону захисту заявити таке клопотання в подальшому.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що ст. 314 КПК України передбачено вичерпний перелік рішень, який може прийняти суд, що не підлягає розширеному тлумаченню, суд приходить до висновку про неможливість призначення обвинувального акту та додатків до нього у цьому кримінальному провадженні до судового розгляду, у зв`язку із їх невідповідністю вимогам Кримінального процесуального кодексу України (в редакції 2012 року), а також про необхідність у зв`язку із наведеними фактами істотних порушень вимог КПК України повернення обвинувального акту по матеріалам кримінального провадження, прокуророві для усунення недоліків у зв`язку з невідповідністю вимогам діючого законодавства для усунення протягом розумного строку вказаних в ухвалі виявлених судом недоліків.

Враховуючи вищенаведене, зазначені порушення позбавляють суд можливості призначити судовий розгляд такого обвинувального акту і розглянути його.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 109, 176-178, 183, 199, 314, 372 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12012070010000062 від 29.11.2012 року по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3,4 ст. 185, ч. 2 ст. 355 КК України - повернути прокурору, який затверджував обвинувальний акт для усунення порушень вимог КПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош