Рішення № 92386156, 19.10.2020, Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 149/1960/20

Провадження №2/149/550/20

Номер рядка звіту 38

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.10.2020 р. м. Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Павлюк О. О.,

за участі секретаря Янюк А. Й.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

АТ КБ "Приватбанк" звернулося до Хмільницького міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивований тим, що 26.06.2008 ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ "Приватбанк"з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву б/н від 26.06.2008 про приєднання до умов і правил надання банківських послуг в АТ КБ "Приватбанк". Станом на 15.07.2020 року у відповідача існує заборгованість перед позивачем в сумі 11254,35 грн., яку він просить стягнути в судовому порядку.

Ухвалою суду від 06.09.2020 у даній справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін, відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву. Відзив відповідачем не подано.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, проти проведення заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судовому засіданні заборгованість за тілом кредиту визнала та підтвердила факт зобов`язання перед АТ КБ «Приватбанк». Позовні вимоги в частині стягнення прострочених відсотків відсотків не визнала та просила відмовити в задоволенні вказаної позовної вимоги. Крім того, в судовому засіданні відповідач просила долучити до матеріалів справи та врахувати при прийнятті рішення заяву про погашення частини заборгованості по кредиту з копією квитанції від 18.10.2020, відповідно до якої нею погашено 2500 грн. заборгованості. Заяву предбачену ст. 267 ЦК України, відповідачем не подано.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Між ЗАТ КБ "Приватбанк", правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н, згідно умов якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (копія на а.с.18). З даною анкетою-заявою відповідача ознайомлено під підпис 26.06.2008.

Згідно інформації, викладеній у даній анкеті-заяві, ОСОБА_1 підтвердила, що підписанням цієї анкети-заяви вона згодна з тим, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг.

До кредитного договору позивач додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ЗАТ КБ "ПриватБанк".

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 15.07.2020 року (а.с. 6-15) становить 11254,35 грн і складається із: заборгованості за тілом кредиту-8459,94 грн., заборгованості за нарахованими відсотками 2794,41 грн. Погашено заборгованості по пені 1200 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Як встановлено в ході судового розгляду, у заяві - анкеті, підписаній сторонами 26.06.2008 року, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів), нарахованих відсотків, прострочених відсотків за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна".

Судом досліджено Умови і правила надання банківських послуг та зміни в договірну базу за платіжними картками (а.с. 20-25). Однак матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Такі відомості належним доказом бути не можуть, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження N 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Таким чином суд бере до уваги пояснення відповідача ОСОБА_1 щодо безпідставності нарахування процентів позивачем.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Відповідно до ч. 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд звертає увагу, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Умови і Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Оскільки Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Водночас суд звертає увагу, що в заяві-анкеті визначено базову відсоткову ставку за кредитним лімітом на момент підписання договору - 3% на місяць з розрахунку 360 днів у році. За приписами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

В ході судового розгляду встановлено, що позивачем відсоткова ставка за час існування спірних правовідносин неодноразово змінювалася в односторонньому порядку (згідно з розрахунком заборгованості - від 2,9% до 72,00 %). З мотивів, виклаених вище, суд вважає, що така зміна не породжує для відповідача правових наслідків. Зважаючи на те, що позивачем не доведено числовий (вартісний) розмір відсотків, що підлягає стягненню з урахуванням умов, визначених в заяві-анкеті від 26.06.2008 року, а матеріали справи не містять методики чи алгоритму, який дозволив би суду визначити таку суму самостійно (з урахуванням, зокрема, відсутності деталізації сум та періодів, за які такі відсотки нараховуються, постійної зміни балансу рахунків відповідача та залишку сум на них та інших обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення позову в цій частині), суд відмовляє у задоволенні таких вимог.

Відтак суд вважає, що зарахування позивачем 1200 грн. заборгованості по пені (а.с. 14, з/с) та 532,40 грн. по простроченим відсоткам (а.с. 15) є передчасним і безпідставним, а вимоги щодо стягнення заборгованості за простроченими відсотками в сумі 2794,41 грн. не підлягають задоволенню. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред`явив.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Крім того, в судовому засіданні було встановлено, що частина основної суми боргу була сплачена відповідачем, нею була надана квитанція, а також вона зазначила, що за номером вказаної картки нею здійснювалось погашення заборгованості раніше, що також підтверджується матеріалами справи (а.с. 38).

Ураховуючи вищевикладене, а також встановлені в ході судового розгляду обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредита в сумі 4227, 54 грн (за вирахуванням самостійно зарахованого позивачем як суми пені 1200 грн., заборгованості по відсоткам та добровільно сплаченої в ході розгляду цієї справи суми за тілом кредиту, згідно квитанції від 18.10.2020 ) підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати - судовий збір в сумі 1383,33 грн.

На підставі ст.ст. 526, 530, 536, 610, 625, 1054, 1056 ЦК України, керуючись ст.ст. 141, 263-265, 273, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована по АДРЕСА_1 ) на користь АТ КБ "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_2 , МФО 305299, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) заборгованість за договором б/н від 26.06.2008 на загальну суму 4 227,54 (чотири тисячі двісті двадцять сім) грн. (54) коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована по АДРЕСА_1 ) на користь АТ КБ "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_2 , МФО 305299, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) документально підтверджений розмір сплаченого судового збору пропорційно до задоволених вимог в сумі 789,51 (сімсот вісімдесят дев`ять) грн. 51 (п`ятдесят одна) коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду на протязі 30-ти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено і проголошено 23.10.2020 р. о 09.00 год.

Суддя Павлюк О. О.