Рішення № 92384785, 22.10.2020, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

22 жовтня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/655/20

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В.,

за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу, розгляд якої здійснено у порядку загального позовного провадження

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “АДАМА Україна”,

вул. Миколи Пимоненка, буд.13, оф.4А/41, м. Київ, 04050;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “САПФІР-АГРОТЕХ”,

вул. Дружби, буд.18, с. Хоробичі, Городнянський р-н, Чернігівська обл., 15122;

про стягнення 1174624,52грн

За участю представників:

від позивача: Кириченко М.В. -адвокат ( ордер серія ЧН №036363 від 21.10.2020)

від відповідача: Чепурний В.В.-адвокат (ордер серія ЧН№ 086884 від 23.09.2020)

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АДАМА УКРАЇНА" звернулась до Господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "САПФІР-АГРОТЕХ" 1174624,52 грн, в тому числі 765428,48 грн основної заборгованості, 209081,73 грн пені, 200114,31 грн 24% річних.

Ухвалою суду від 24.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 20.08.2020.

Ухвалою суду від 11.08.2020 задоволено заяву позивача вих№293 від 07.08.2020 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Ухвалено судове засідання, призначене на 20.08.2020, провести в режимі відеоконференції, забезпечення проведення відеоконференції доручено Господарському суду міста Києва.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце підготовчого засідання, шо підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №1400048929410; №1400049077930 (позивачу) та №1400048929402; №1400048527177 (відповідачу).

У судове засідання 20.08.2020 уповноважений представник відповідача не прибув.

19.08.2020 від відповідача на електронну адресу суду надійшло клопотання №19/08 від 19.08.2020 про відкладення розгляду справи. Клопотання не підписано електронним цифровим підписом.

Суд залишив клопотання відповідача №19/08 від 19.08.2020 про відкладення розгляду справи без розгляду у зв`язку з недодержанням відповідачем вимог ст.5,6,7 Закону України “Про електронний цифровий підпис” та ст. 91 ГПК України.

Суд у судовому засіданні 20.08.2020 постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 03.09.2020, про що повідомив сторін ухвалою суду від 20.08.2020.

Слід зазначити, що після судового засідання, яке відбулося 20.08.2020, від відповідача надійшов оригінал клопотання №19/08 від 19.08.2020 про відкладення розгляду справи.

Суд відхилив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки воно надійшло до суду після закінчення судового засідання, яке відбулося 20.08.2020.

Ухвалою від 28.08.2020 суд відмовив у задоволенні клопотання позивача вих№332 від 21.08.2020 про участь у судовому засіданні, яке відбудеться 03.09.2020, в режимі відеоконференції у зв`язку з відсутністю технічної можливості проведення відеоконференції в Господарському суді Чернігівської області.

31.08.2020 від відповідача на адресу суду надійшов відзив з додатком.

У судовому засіданні 03.09.2020 представник позивача зазначив, що відзив на даний час не отримав.

Представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для можливості підготувати клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позов.

Суд у судовому засіданні 03.09.2020 постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 23.09.2020, про що повідомив представників сторін під розписки від 03.09.2020.

Ухвалою суду від 15.09.2020 задоволено клопотання позивача від 09.09.2020 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Ухвалено судове засідання, призначене на 23.09.2020, провести в режимі відеоконференції, забезпечення проведення відеоконференції доручено Північному апеляційному господарському суду.

14.09.2020 від відповідача на адресу суду надійшов відзив з додатком, в якому відповідач просить суд визнати поважними причини пропуску строку на подачу відзиву, поновити відповідачу строк для подачі відзиву, прийняти відзив та долучити його до матеріалів справи.

18.09.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив від 15.09.2020 з додатком, в якій позивач просить суд визнати причину пропуску для подачі відзиву не поважною, не поновлювати строк відповідачу для подачі відзиву та не приймати відзив до розгляду.

Суд у судовому засіданні 23.09.2020 ухвалив поновити строк для подачі відзиву на позов та долучити відзив з документами до матеріалів справи.

Суд прийняв відповідь на відзив та долучив її з документами до матеріалів справи.

У судовому засіданні 23.09.2020 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті на 01.10.2020.

Ухвалою від 25.09.2020 суд відмовив у задоволенні клопотання позивача від 23.09.2020 про участь у судовому засіданні, яке відбудеться 01.10.2020, в режимі відеоконференції у зв`язку з невиконанням позивачем вимог ч.2.ст.197 ГПК України та відсутністю технічної можливості проведення відеоконференції в Господарському суді Чернігівської області.

29.09.2020 на електронну адресу суду від позивача надійшла заява від 28.09.2020 щодо судових витрат (витрати на правничу професійну допомогу). Дана заява не підписана електронним цифровим підписом.

Суд залишив заяву позивача від 28.09.2020 щодо судових витрат (витрати на правничу професійну допомогу) без розгляду у зв`язку з недодержанням позивачем вимог ст.5,6,7 Закону України “Про електронний цифровий підпис” та ст. 91 ГПК України.

У судове засіданні уповноважені представники сторін не прибули.

01.10.2020, до початку судового засідання, через канцелярію суду відповідачем надано заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з проведенням 01.10.2020 слідчих дій у кримінальному провадженні, в якому приймає участь представник відповідача.

Суд у судовому засіданні 01.10.2020 постановив протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на 12.10.2020, про що повідомив сторін ухвалою суду від 01.10.2020.

Ухвалою від 07.10.2020 суд відмовив у задоволенні клопотання позивача від 01.10.2020 про участь у судовому засіданні, яке відбудеться 12.10.2020, в режимі відеоконференції у зв`язку з відсутністю технічної можливості проведення відеоконференції в Господарському суді Чернігівської області.

До початку судового засідання від позивача надійшов оригінал заяви від 28.09.2020 щодо судових витрат (витрати на правничу професійну допомогу) з додатком, в якій позивач просить задовольнити заяву щодо долучення доказів про розмір судових витрат – витрат на правничу допомогу, яку сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи; стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн; надати можливість подати акт наданих послуг після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Суд у судовому засіданні 12.10.2020 прийняв до розгляду заяву позивача від 28.09.2020 щодо судових витрат (витрати на правничу професійну допомогу) да долучив її разом з додатком до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник позивача надав заяву від 09.10.2020 з додатком, в якій зазначив, що після звернення позивачем до суду між сторонами відбулося зарахування зустрічних однорідних вимог в розмірі 18629,37 грн, про що складено та підписано акт про зарахування зустрічних однорідних вимог від 17.09.2020. Крім того, 01.10.2020 відповідач здійснив оплату на рахунок позивача у розмірі 165428,48 грн. Таким чином, залишок основної заборгованості, що підлягає стягненню складає 581370,63 грн (765428,48 грн -18629,37 грн - 165428,48 грн). Зважаючи на часткове погашення відповідачем заборгованості у розмірі 184057,85 грн, позивач просить суд стягнути з відповідача 581370,63 грн основної заборгованості, 209081,73 грн пені, 200114,31 грн 24% річних, в частині позовних вимог на суму 184057,85 грн провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору, повернути сплачений судовий збір щодо позовних вимог у розмірі 184057,85 грн, які підлягають закриттю на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Заява від 09.10.2020 прийнята судом до розгляду.

Представник відповідача у судовому засіданні надав клопотання, в якому зазначив, що після отримання відповіді на відзив ознайомився зі статистичними даними по Україні та Чернігівській області. Статистичні дані відрізняються від господарської діяльності в кожному окремому господарстві. Насіння соняшника не зійшло в господарстві ТОВ «Сапір-Агротех», тому відповідач був змушений, пересівати свої поля. Про те, що насіння соняшника не вирощувалось відповідачем у 2019 році свідчить Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2019 року, яку відповідач подав вже після того як пересіяв земельні ділянки. Також відповідач зазначив про сплату 165428,48 грн та додав до клопотання копію платіжного доручення № 588 від 01.10.2020.

Суд долучив клопотання відповідача до матеріалів справи.

Суд у судовому засіданні 12.10.2020 постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 22.10.2020, про що повідомив представників сторін під розписки від 12.10.2020.

У судове засідання 22.10.2020 прибули уповноважені представники сторін.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до ст.169 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Заяв та клопотань від сторін не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача 581370,63 грн основної заборгованості, 209081,73 грн пені, 200114,31 грн 24% річних за неналежне виконання зобов`язання за договору поставки №2018_241 від 22.04.2019.

До обставин, які є предметом доказування у даній справі, відноситься встановлення факту наявності між сторонами договірних відносин, виконання позивачем умов договору щодо поставки товару та відповідно неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати товару.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань по договору поставки №2018_241 від 22.04.2019 в частині своєчасної та повної оплати за поставлений позивачем товар.

У відзиві відповідач зазначає, що основною причиною невиконання зобов`язання за договором є важке фінансове становище підприємства, яке склалось у зв`язку з тим, що у відповідача в 2019 році був неврожай. У 2020 році було оголошено карантин у зв`язку з поширенням на території України коронавірусу СОVID-19, що також погіршило господарську діяльність відповідача. Задоволення позовних вимог у повному обсязі в частині пені в сумі 209081,73 грн та 24% річних в сумі 200114,31 грн, що разом складає 409196,04 грн, та становить більше 50 відсотків заборгованості до договору (765428,48 грн) паралізує господарську діяльність відповідача по справі. Відповідач вважає, що застосування санкцій, у розмірах нарахованих позивачем у позовній заяві, є надмірно великим порівняно зі збитками кредитора. На даний час всі зусилля направлені на вирощування культур з метою отримання в майбутньому врожаю, від продажу якого відповідач планує отримати грошові кошти, достатні для погашення заборгованості перед позивачем. Враховуючи сезонний характер роботи відповідача, необхідність здійснення забезпечення збору і реалізації урожаю, а саме, соняшника, ранній сорт якого дозріває у жовтні місяці, беручи до уваги надзвичайні події, пов`язані із впливом пандемії гострої респіраторної хвороби СОVID-19 на господарську діяльність відповідача, останній просить суд зменшити розмір пені та сум за користування грошовими коштами на 90%.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що нарахування 24 % річних в розмірі 200114,31 грн та 209081,73 грн пені з є обґрунтованим, законним та не підлягає зменшенню, оскільки відповідач порушив свої зобов`язання за договором та прострочив оплату товару. Прохання відповідача про зменшення додаткових нарахувань, які заявлені до стягнення, є необґрунтованим та таким, що порушує та обмежує права та законні інтереси позивача, зважаючи на недобросовісну поведінку відповідача. Твердження відповідача, що причина невиконання зобов`язань перед позивачем, - не врожай, не відповідає інформації загальної статистики в Україні та на Чернігівщині щодо вирощування та збору соняшнику за 2019 рік. Недобросовісна поведінка відповідача є непоодиноким випадком, зокрема, між сторонами є й інша судова справа за іншим договором.

Як слідує із матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «АДАМА УКРАЇНА» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «САПФІР-АГРОТЕХ» (Покупець) укладений договір поставки № 2018_241 від 22.04.2019 (надалі – Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується поставити Покупцю товари, визначені в додатках (надалі також згадуються як «Специфікація») до Договору (надалі «Товар»), а Покупець прийняти та оплатити такий Товар.

Покупець у строк з дати підписання цього Договору до 31 травня 2019 року зобов`язаний замовити у Постачальника Товар, із наявного на момент замовлення у Постачальника, та прийняти від Постачальника Товар на суму у гривнях, що рівна або більша еквівалентну 52219,40 доларів США (п.1.2. Договору).

Згідно з п.1.3. Договору найменування, асортимент та кількість Товару, який підлягає поставці за цим Договором, зазначаються в і Специфікаціях, які с невід`ємною частиною Договору.

Товар постачається окремими партіями згідно Специфікацій, які оформлюються на підставі замовлень Покупця, наданими Покупцем за формою, наведеною у Додатку № 1 «Зразок Замовлення» до Договору (надалі «Замовлення») (п.2.1 Договору).

За умовами п.2.5., 2.5.1. Договору Постачальник протягом трьох робочих днів з моменту підписання сторонами Специфікації на поставку Товару виписує та надсилає на електронну адресу Покупця, зазначену в розділі Договору - «Реквізити Сторін», Рахунок на оплату такого Товару. При цьому в Рахунку на оплату Товару зазначається вартість Товару в гривнях, розрахована відповідно до положень пунктів 4.2 та 4.3.1. цього Договору.

Відповідно до п.2.6. Договору, за Договором застосовуються два варіанти умов поставки: Покупець за власний рахунок організовує транспортування та вивозить Товар зі складу Постачальника, за умови придбання та відвантаження за одну поставку Товару на суму менше 250000,00 гривень без ПДВ за цінами з урахуванням знижок, зазначеними у відповідній Специфікації. Адреса місця поставки Товару зазначається Постачальником у Рахунку на оплату Товару. На запит Покупця та на розсуд Постачальника доставка може здійснюватися за рахунок Постачальника на склад Покупця за умови придбання Покупцем та відвантаження за одну поставку в рамках однієї Специфікації та з одного місця відвантаження Товару на суму, яка дорівнює або більше 250000,00 грн без ПДВ за цінами, з урахуванням знижок, зазначеними у відповідній Специфікації на поставку.

Разом із Товаром Постачальник передає Покупцеві такі документи: видаткову накладну; копію сертифікату якості, у випадку якщо його обов`язкова наявність для Товару передбачена законодавством України. Покупець або його уповноважена особа зобов`язані надати Постачальнику довіреність на отримання кожної окремої партії Товару, а також підписати усі накладні, надані Постачальником (п.2.7., 2.8. Договору).

Відповідно до п.2.9. Договору право власності на Товар та ризик випадкового знищення або пошкодження Товару переходить до Покупця в момент передачі Товару представнику Покупця, що підтверджується його підписом на видатковій накладній.

Згідно з п.3.1.-3.4. Договору загальна ціна Договору визначається як загальна вартість усього Товару, поставленого за цим Договором, що визначається відповідно до цін Товару, визначених згідно умов Договору, з урахуванням знижок, які можуть надаватися за цим Договором та призводити до зміни ціни Товару та Договору після поставки Товару. Ціна Товару в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті (долар США), зазначається у Додатках (Специфікаціях) до цього Договору. Ціна Товару в національній валюті України є попередньою та остаточно визначається в порядку, передбаченому умовами цього Договору та Додатками (Специфікаціями) до нього. Вартість тари та упаковки, в якій постачається Товар, включено до ціни Товару.

Відповідно до п.4.1. розрахунок за Товар здійснюється у безготівковій формі, в гривні, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника, згідно банківських реквізитів, зазначених у рахунку на оплату. Датою оплати Товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.

У п.4.2. Договору сторони домовились, що попередня ціна Товару в гривнях, яка вказується в Рахунку на оплату Товару, визначається відповідно до положень п. 4.3.1. Договору, виходячи із середньозваженого курсу продажу долара США, який склався за результатами торгів на міжбанківському валютному ринку України на кінець робочого дня, що передує даті виставлення відповідного Рахунку на оплату Товару, і який публікується на сайті www.kurs.com.ua.

Згідно з п.4.3. Договору оплата Товару здійснюється в наступному порядку, якщо інші умови оплати не передбачені в Додатках (Специфікаціях) до Договору:

4.3.1.1 Попередня ціна Товару в гривнях (надалі в формулі - «Р») без ПДВ, за якою Покупець купує Товар, визначається на дату Рахунку на оплату Товару, виставленого Постачальником, за наступною формулою: Р = S х А, де S - еквівалент ціни Товару в доларах США без ПДВ, зазначений у відповідній Специфікації; А - середньозважений курс продажу долара США, який склався за результатами торгів на міжбанківському валютному ринку України на кінець робочого дня, що передує даті рахунку-фактури, і який публікується на сайті www.kurs.com.ua.

4.3.2. Якщо з дати Рахунку на оплату Товару, до дня фактичної оплати Товару (враховуючи відстрочення платежу згідно умов оплати, передбачених відповідною Специфікацією або Договором), середньозважений курс продажу долара США, який склався за результатами торгів на міжбанківському валютному ринку України на кінець робочого дня, що передує даті оплати Товару, і який публікується на сайті www.kurs.com.ua. змінюється більше ніж на 2% у бік збільшення, порівняно до Курсу, який було встановлено на дату Рахунку на оплату Товару, то різниця в ціні розраховується в доларовому еквіваленті (без ПДВ) (надалі в формулі - «S1») за наступною формулою: S1= S - Р/А1, де| А1 - середньозважений курс пролажу долара США, який склався за результатами торгів на міжбанківському і валютному ринку України на кінець робочого дня, що передує даті оплати Товару, і який публікується на сайті www.kurs.com.ua.; S1 - різниця в ціні Товару в доларовому еквіваленті.

4.3.3. При цьому, сторони погодили, що у разі зміни середньозваженого курсу продажу долара США після виставлення Постачальником Рахунку на оплату Товару, Покупець здійснює оплату Товару (або іншим чином припиняє грошове зобов`язання) за ціною в гривнях, вказаною в Рахунку на оплату Товару, а різниця в ціні, яка склалася у зв`язку із різницею між середньозваженим курсом долара США на дату оплати (або припинення іншим чином грошового зобов`язання Покупця) та середньозваженим курсом долара США на дату Рахунку на оплату Товару, сплачується Покупцем Постачальнику окремо, на підставі фінального коригування до видаткових накладних за підсумками року, але не раніше 15 жовтня 2019р. та повного виконання Покупцем всіх своїх зобов`язань з оплати Товару за Договором, та не пізніше 5 днів з моменту відповідного фінального коригування Постачальником до видаткових накладних за середньозваженим курсом продажу долара США, який склався за результатами торгів на міжбанківському валютному ринку України на кінець робочого дня, що передує даті здійснення коригування до видаткових накладних, і який публікується на сайті www.kurs.com.ua. За погодженням сторін у разі виконання Покупцем всіх зобов`язань з оплати за Договором раніше зазначеної в цьому пункті дати, фінальне коригування може бути проведене раніше.

Відповідно до п.5.1. Договору умови поставки та оплати Товару визначаються сторонами у Додатках (Специфікаціях) на поставку Товару з урахуванням положень цього Договору.

Згідно з п.6.1 Договору за невиконання чи неналежне виконання обов`язків за цим Договором кожна із сторін несе відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України.

У випадку прострочення оплати Товару більш ніж на 10 календарних днів, Постачальник мас право нарахувати та вимагати від Покупця сплати пені, шляхом направлення відповідної «Вимоги про сплату пені», а Покупець зобов`язаний, в такому випадку, сплатити на користь Постачальника пеню протягом трьох робочих днів з моменту отримання відповідної вимоги. Пеня нараховується у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми коштів, яка діяла в період прострочення, за кожен день прострочення, протягом всього періоду прострочення без обмеження тривалості такого періоду, тобто починаючи з першого дня прострочення і до дня оплати простроченого платежу (п.6.3. Договору).

Відповідно до статті 625 Цивільного Кодексу України, якщо Покупець прострочить оплату Товару, то на прострочену суму Постачальник може нарахувати, а Покупець на вимогу Постачальника повинен сплатити 24 (двадцять чотири) проценти річних від простроченої суми коштів (п.6.4. Договору).

Згідно з п.6.5. Договору сплата будь-якої неустойки (штрафу, пені), процентів, передбачених цим Договором, не звільняє Покупця від виконання своїх зобов`язань за цим Договором і не позбавляє Постачальника права на інші засоби захисту своїх інтересів відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до п.6.8., п.6.9. Договору сторони домовились про те, що нарахування штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим Договором відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України припиняється через три роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Сторони домовились про те, що позовна давність щодо стягнення неустойки, штрафу, пені становить 3 (три) роки.

Даний Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2019 року, але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами їх обов`язків, які виникли з Договору протягом строку його дії (п.8.1. Договору).

22.04.2019 сторонами підписано додаток до Договору поставки № 2018_241 від 22.04.2019 - Специфікацію №1, в якій зазначено найменування, кількість та ціна Товару, що постачається на виконання Договору: Гербіцид, Відблок Плюс МЕ-10л в кількості 640л, Фунгіцид, Кустодія КС-5л в кількості 1120 л, Інсектицид, Рімон Фаст КС-5 л в кількості 180 л. Загальна попередня вартість Товару 1402352,05 грн з ПДВ.

Строк оплати Товару, визначеного даною Специфікацією: 20% від вартості Товару Покупець сплачує Продавцю протягом 3 банківських днів з моменту підписання Сторонами даного Додатку на підставі виставленого Продавцем рахунку-фактури; 80% від вартості Товару Покупець сплачує Постачальнику до 30.10.2019 (включно). Оплата Товару здійснюється Покупцем за цінами, визначеними згідно положень Договору.

Строк поставки Товару до 31 травня 2019 року. Умови поставки – DAP (Чернігівська область, Городнянський район, с. Хоробичи, вул. Радянська, буд. 18) згідно правил Інкотермс в редакції 2010.

На виконання умов Договору, позивач поставив відповідачеві Товар (Гербіцид, Відблок Плюс МЕ-10л в кількості 640л, Фунгіцид, Кустодія КС-5л в кількості 1120 л, Інсектицид, Рімон Фаст КС-5 л в кількості 180 л) на загальну суму 1370472,96 грн. Факт поставки позивачем Товару та прийняття його відповідачем підтверджується видатковою накладною № 1635 від 13.05.2019 та довіреністю № 9 від 10.05.20219 на отримання Товару, підписаними відповідачем та скріпленими печатками відповідача.

Заперечень щодо факту поставки позивачем Товару від відповідача не надходило. Доказів наявності розбіжностей щодо кількісних та якісних показників товару, відповідачем суду також не надано.

Враховуючи умови та строки оплати, визначені сторонами в специфікації №1 від 22.04.2019, за поставку Товару відповідач зобов`язаний був розрахуватись у наступні строки: до 25.04.2019 включно – 280470,41 грн; до 30.10.2019 включно – 1090002,55 грн.

Відповідач свої зобов`язання за Договором щодо оплати поставленого позивачем Товару (Гербіцид, Відблок Плюс МЕ-10л в кількості 640л, Фунгіцид, Кустодія КС-5л в кількості 1120 л, Інсектицид, Рімон Фаст КС-5 л в кількості 180 л) на загальну суму 1370472,96 грн не виконав, своєчасно та у повному розмірі за поставлений позивачем Товар не розрахувався.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем перераховано на рахунок позивача: 24.12.2019 - 70000,00 грн, 08.01.2020 - 180000,00 грн, 10.01.2020 - 150000,00 грн, що підтверджується Довідкою банку від 09.07.2020, в також 30.03.2020 повернув Товару на суму 205044,48 грн, що підтверджується зворотною накладною №71 від 30.03.2020. Всього відповідачем сплачено та повернуто товару на загальну суму 605044,48 грн.

Згідно з актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2019 по 09.06.2020, підписаним сторонами та скріпленим печатками сторін, заборгованість відповідача за поставлений позивачем Товар за договором поставки № 2018_241 від 22.04.2019 становить 765428, 48 грн.

08.07.2020 позивачем направлено на адресу відповідача вимогу вих№205 від 08.07.2020 (а.с.48) про сплату у встановлений в Договорі строк 209081,73 грн пені, нарахованої позивачем відповідно до умов п.6.3 Договору, у зв`язку з несплатою відповідачем станом на 08.07.2020 заборгованості у розмірі 765428,48 грн.

Дана вимога була отримана відповідачем 11.07.2020 (а.с.52) та залишена відповідачем без відповіді, сума основного боргу та пені сплачена не була.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором щодо своєчасної та повної оплати поставленого позивачем Товару стала підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача основної заборгованості, 24% річних та пені за прострочку виконання грошового зобов`язання.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (ч.1,2 ст.538 Цивільного кодексу України).

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем та отримання відповідачем товару (Гербіцид, Відблок Плюс МЕ-10л в кількості 640л, Фунгіцид, Кустодія КС-5л в кількості 1120 л, Інсектицид, Рімон Фаст КС-5 л в кількості 180 л) на загальну суму 1370472,96 грн за вищевказаним Договором, а тому відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України, у відповідача виникло зустрічне зобов`язання розрахуватись за отриманий товар.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі №910/14263/13.

Відповідач свої зобов`язання за Договором щодо оплати поставленого позивачем товару не виконав, своєчасно та у повному розмірі за поставлений позивачем Товар не розрахувався. Заборгованість відповідача за поставлений позивачем Товар, на момент звернення позивача з позовом до суду, становила 765428, 48 грн.

Як встановлено судом, після звернення позивачем до суду, сторонами підписано акт про зарахування зустрічних однорідних вимог від 17.09.2020.

Так, згідно з п.1.1., 1.2. даного акту сторона 1 (ТОВ «Сапфір-Агротех») має зобов`язання перед стороною 2 (ТОВ «Адама Україна») щодо оплати товару за договором поставки №2018_241 від 22.04.2019 в розмірі 18629,37 грн (зобов`язання 1), сторона 2 має зобов`язання перед стороною1 щодо оплати товару в розмірі 18629,37 грн, який був поставлений за договором №ADV_SAG_1 від 22.04.2019 (зобов`язання 2).

Відповідно до п.2 даного акту сторони, керуючись ст.601 Цивільного кодексу України, домовились припинити зобов`язання 1 та зобов`язання 2 на суму в розмірі 18629,37 грн шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що випливають із цих зобов`язань.

Отже, з моменту підписання сторонами акту про зарахування зустрічних однорідних вимог від 17.09.2020, у відповідача припинились зобов`язання в частині оплати позивачу 18629,37 грн за поставлений Товар згідно з договором поставки № 2018_241 від 22.04.2019.

Крім того, 01.10.2020 відповідач здійснив часткову оплату на рахунок позивача у розмірі 165428,48 грн, що підтверджується копією платіжного доручення №588 від 01.10.2020.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений відповідачу товар згідно з договором поставки № 2018_241 від 22.04.2019 становить 581370,63 грн (765428,48 грн -18629,37 грн - 165428,48 грн).

З огляду на наведені обставини та представлені докази, суд доходить висновку про правомірність та обґрунтованість позовної вимоги в частині стягнення з відповідача 581370,63 грн суми основного боргу.

Приймаючи до уваги, що після відкриття провадження у справі між сторонами відбулося зарахування зустрічних однорідних вимог в розмірі 18629,37 грн та 01.10.2020 відповідач здійснив оплату на рахунок позивача у розмірі 165428,48 грн, суд доходить висновку, що спір між сторонами в частині стягнення з відповідача 184057,85 грн основного боргу за неоплачений товар поставлений позивачем на виконання умов договору поставки № 2018_241 від 22.04.2019 врегульовано, предмет спору відсутній.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження в частині стягнення 184057,85 грн основного боргу підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч.3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків. Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Виходячи із положень ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зазначає, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річні не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

На підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та пред`явлення до стягнення з відповідача 200114,31 грн 24% річних за період з 26.04.2019 по 08.07.2020.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок 24% річних за порушення виконання грошового зобов`язання за Договором, суд доходить висновку, що позивачем при розрахунку 24% річних невірно визначено періоди прострочки та здійснено нарахування 24% річних за дні фактично проведених відповідачем платежів: 24.12.2019, 30.03.2020, 08.01.2020, 10.01.2020, що не відповідає вимогам частині 2 статті 251, частині 2 статті 252, частини 1 статті 255, частині 3 статті 549 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 251 Цивільного кодексу України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені вище норми закону свідчать про те, що 24% може бути нараховано лише за кожен повний день прострочення платежу, а день фактичної оплати товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення річних, оскільки в день здійснення відповідачем платежу припинились зобов`язання сторін щодо оплати.

Здійснивши перерахунок 24% річних, суд доходить висновку, що розмір 24% річних за прострочку виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки № 2018_241 від 22.04.2019, за періоди, зазначені позивачем у позовній заяві, становить 196989,39 грн. Відповідно позивачем безпідставно нараховано за вказаний період 24% річних в сумі 3124,92 грн.

Згідно зі ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.1,3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, платник грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Щодо нарахування позивачем та пред`явлення до стягнення 209081,73 грн пені за період з 26.04.2019 по 08.07.2020 суд зазначає наступне:

Як встановлено судом, сторони у п.6.3, п.6.8., п.6.9. договору поставки № 2018_241 від 22.04.2019 досягли згоди щодо: нарахування пені протягом всього періоду прострочення без обмеження тривалості такого періоду, тобто починаючи з першого дня прострочення і до дня оплати простроченого платежу; застосування загальної позовної давності (три роки) до вимог про стягнення неустойки, штрафу, пені; незастосування положення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України для нарахування штрафних санкцій, передбачених цим договором.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за договором поставки № 2018_241 від 22.04.2019, суд доходить висновку, що позивачем при розрахунку пені невірно визначено періоди прострочки та здійснено нарахування пені за дні фактично проведених відповідачем платежів: 24.12.2019, 30.03.2020, 08.01.2020, 10.01.2020, що не відповідає вимогам частині 2 статті 251, частині 2 статті 252, частини 1 статті 255, частині 3 статті 549 Цивільного кодексу України.

Здійснивши перерахунок пені, суд доходить висновку, що розмір пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за договором поставки № 2018_241 від 22.04.2019, за періоди, зазначені позивачем у позовній заяві, становить 205770,14 грн. Відповідно позивачем безпідставно нараховано за вказаний період пеню в сумі 3311,59 грн.

Щодо заявленого у відзиві на позовну заяву клопотання відповідача про зменшення розміру пені та 24% річних на 90%, суд доходить висновку про часткове задоволення клопотання, виходячи з наступного:

Частиною третьою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Враховуючи наведене та вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру пені та 24% річних, що підлягають стягненню з боржника за прострочення грошового зобов`язання, суд бере до уваги таке.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до встановлених судом обставин справи, за змістом пункту 6.4. укладеного сторонами договору поставки № 2018_241 від 22.04.2019, положень статті 611 та частини третьої статті 692, статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Як вже зазначалось судом, нарахування процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.13 № 7-рп/2013).

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки та річних є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд при прийнятті рішення враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість – одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Статтею 15 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки та процентів річних вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Аналогічні правові позиції викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, 13.01.2020 у справі № 902/855/18.

Як встановлено судом, загальна сума поставки за договором поставки № 2018_241 від 22.04.2019 склала 1370472,96 грн, позивачем було заявлено до стягнення 765428,48 грн основного боргу, у той же час, за несвоєчасне та неповне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки № 2018_241 від 22.04.2019 позивач нарахував відповідачу за час прострочки оплати 209081,73 грн пені та 200114,31 грн 24% річних, що разом складає 409196,04 грн та становить більше 50% від суми прострочення, що існувала на день подання позову.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді пені та відсотків річних, враховуючи відсутності обмеження сторонами періоду нарахування пені, збільшення розміру процентів річних, відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, збільшення строку позовної давності щодо стягнення неустойки, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, зменшити розмір нарахованих пені та 24% річних, які заявлені до стягнення, на 50 відсотків.

Відповідно, з урахуванням зменшення судом розміру нарахованих пені та 24% річних на 50%, суд вважає обґрунтованим нарахування пені в сумі 102885,07 грн (50% від суми пені 205770,14 грн визнаної судом) та 24% річних в сумі 98494,70 грн (50% від суми річних 196989,39 грн, визнаних судом).

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним своєчасної оплати товару по договору поставки № 2018_241 від 22.04.2019, а тому дії відповідача щодо несвоєчасної оплати товару, є порушенням положень договору та норм чинного законодавства.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого позивачем товару не виконав, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 581370,63 грн основного боргу, 102885,07 грн пені та 98494,70 грн 24% річних.

У частині стягнення з відповідача 184057,85 грн основного боргу провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 106196,66 грн пені та 101619,61 грн річних слід відмовити.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат. Відповідно до п. 4 ч.6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині рішення також вказується про повернення судового збору.

Позивач у заяві від 09.10.2020, зокрема, просить суд повернути йому сплачений судовий збір щодо позовних вимог у розмірі 184057,85 грн, які підлягають закриттю на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судовий збір належить до судових витрат, розмір, порядок сплати, повернення і звільнення від сплати якого встановлюється законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" (далі – Закон).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем згідно з платіжним дорученням № 2184 від 09.07.2020 за звернення до суду з даним позовом було сплачено судовий збір в сумі 17619,37 грн.

Враховуючи, що судом на підставі п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України закрито провадження у справі в частині стягнення з відповідача 184057,85 грн основного боргу у зв`язку з відсутністю предмета спору, відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" судовий збір у сумі 2760,87 грн, сплачений згідно з платіжним дорученням № 2184 від 09.07.2020, яке знаходиться в матеріалах справи, підлягає поверненню позивачу.

За таких обставин, суд доходить висновку про задоволення заяви позивача від 09.10.2020 в частині повернення позивачу сплаченого судового збору щодо позовних вимог у розмірі 184057,85 грн, які підлягають закриттю на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, спір виник у зв`язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір”, з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 11741,26 грн.

Щодо розподілу витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 20000,00 грн, заявлених позивачем у заяві від 28.09.2020, суд зазначає, що у зв`язку із ненаданням позивачем акту наданих послуг і зазначенням в заяві про надання вищевказаного акту після ухвалення рішення по суті позовних вимог, судом не вирішується питання щодо розподілу витрат на правничу професійну допомогу.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 231, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст. 4, п. 5 ч. 1 ст.7 Закону України „Про судовий збір”, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АДАМА Україна» (код ЄДРПОУ 36138418) до Товариства з обмеженою відповідальністю «САПФІР-АГРОТЕХ» (код ЄДРПОУ 40254521) про стягнення 1174624,52 грн задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині стягнення 184057,85 грн основного боргу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «САПФІР-АГРОТЕХ» (вул. Дружби, буд.18, с. Хоробичі, Городнянський р-н, Чернігівська область, 15122, ЄДРПОУ 40254521) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АДАМА Україна» (вул. Миколи Пимоненка, буд. 13, оф.4А/41, м. Київ, 04050, ЄДРПОУ 36138418) 581370,63 грн основного боргу, 102885,07 грн пені, 98494,70 грн 24% річних та 11741,26 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

4. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АДАМА Україна» (код ЄДРПОУ 36138418) до Товариства з обмеженою відповідальністю «САПФІР-АГРОТЕХ» (код ЄДРПОУ 40254521) в частині стягнення 106196,66 грн пені та 101619,61 грн річних, відмовити.

5. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АДАМА Україна» (код ЄДРПОУ 36138418) від 09.10.2020 в частині повернення сплаченого судового збору щодо позовних вимог у розмірі 184057,85 грн, які підлягають закриттю на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, задовольнити.

6. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «АДАМА Україна» (вул. Миколи Пимоненка, буд. 13, оф.4А/41, м. Київ, 04050, ЄДРПОУ 36138418) з Державного бюджету України (отримувач: УДКСУ у м. Чернігові Чернігівської обл., рахунок: UA988999980313191206083025002, код ЄДРПОУ 38054398, банк: Казначейство України (ел. у м. адм. подат.), МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101) частину сплаченого судового збору в сумі 2760,87 грн, перерахованого згідно з платіжним дорученням № 2184 від 09.07.2020, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №927/655/20.

Дане рішення є підставою для повернення судового збору з Державного бюджету України.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 23.10.2020.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор