Ухвала суду № 92384559, 22.10.2020, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті

22 жовтня 2020 року м. Тернопіль Справа № 921/730/19

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П. розглянув матеріали справи

за позовом - Тернопільського державного науково-технічного підприємства “Промінь” (вул. Текстильна, 28, м. Тернопіль, 46016)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Державного концерну “Укроборонпром” (вул. Дегтярівська, 36, м. Київ, 04119)

за участю Військової прокуратури Тернопільського гарнізону (а/с 7, просп Злуки 47 в, м. Тернопіль, 46024) на стороні третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Державного концерну “Укроборонпром”

до відповідача 1 - Тернопільської обласної держаної адміністрації (вул. М Грушевського, 8, м. Тернопіль, 46021)

відповідача 2 – Обслуговуючого кооперативу “Аляска Авто” (вул. Текстильна, 28, м. Тернопіль, 46018)

про визнання недійсним розпорядження та договору оренди землі

За участю від:

позивача – Костова Н.З.

відповідача 1 – не з`явився

відповідача 2 – Тіхановський В.І, Небельський Р.О.

третьої особи – не з`явився

прокуратури - Троян Р.Б.

Суть справи:

В провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа №921/730/19 за позовом Тернопільського державного науково-технічного підприємства “Промінь” до відповідачів: Тернопільської обласної держаної адміністрації та Обслуговуючого кооперативу “Аляска Авто” про:

- визнання недійсним Розпорядження Голови Тернопільської обласної адміністрації від 12.06.2019 №355-од “Про право користування земельною ділянкою”, яким земельну ділянку площею 5,7575 га з кадастровим номером 6110100000:04:003:0040 передано в оренду обслуговуючому кооперативу “Аляска Авто” на 10 років для колективного гаражного будівництва з адресою: м. Тернопіль, вул. Текстильна, 28 та надано Обслуговуючому кооперативу “Аляска Авто” згоду на поділ земельної ділянки державної власності площею 5,7575 га з кадастровим номером 6110100000:04:003:0040 для колективного гаражного будівництва за адресою: м. Тернопіль, вул. Текстильна 28, в установленому порядку;

- визнання недійсним договору оренди землі №142 від 18.06.2019, укладеного між Тернопільською обласною державною адміністрацією та Обслуговуючим кооперативом “Аляска Авто” відповідно до якого Тернопільська обласна державна адміністрація надає, а Обслуговуючий кооператив “Аляска Авто” приймає в строкове платне користування земельну ділянку державної власності загальною площею 5,7575 га з кадастровим номером 6110100000:04:003:0040 для колективного гаражного будівництва за адресою вул. Текстильна, м. Тернопіль.

Хід розгляду даної справи викладено в наявних матеріалах справи та відповідних ухвалах суду.

Востаннє, ухвалою суду від 16.10.2020 підготовче засідання відкладалося на 22.10.2020 з підстав викладених у ній.

22.10.2020 перед початком судового засідання відповідачем №2 продано клопотання б/н від 21.10.2020 (вх.№7512 від 22.10.2020) про закриття провадження у справі №921/730/19 у зв`язку з тим, що вона належить до юрисдикції адміністративних судів.

В підготовче засідання 22.10.2020 представники відповідача №1 та третьої особи не з`явилися, причини неявки суду не повідомили.

В порядку ст.ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Акорд”.

Пунктом 2 частини 2 ст 185 ГПК України передбачено, що у підготовчому засіданні суд вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для закриття провадження у справі.

В підготовчому засіданні розглянуто клопотання відповідача №2 від 21.10.2020 (вх.№7512 від 22.10.2020) про закриття провадження у справі.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі “Сокуренко і Стригун проти України” зазначив, що “фраза “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність…Термін “судом, встановленим законом” у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)”.

Відповідно до ст 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ч 4 ст 11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (ч 1 ст 4 ГПК України).

У ч 2 ст 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно п 6 ч 1 ст 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці.

Натомість, частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент звернення з позовом до суду) вказано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У ч. 1 ст. 4 КАС України визначені наступні поняття: адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (п 1 ч 1); публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; адміністративний суд - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ (п 2 ч 1); суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1).

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України).

Вжитий у цій процесуальній нормі термін “суб`єкт владних повноважень” згідно з п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України визначається як орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, як справу адміністративної юрисдикції розуміють переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб`єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Тобто справою адміністративної юрисдикції є спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб`єктами правовідносин, у яких хоча б один з них законодавчо уповноважений приймати рішення, надсилати приписи, давати вказівки, обов`язкові до виконання іншими учасниками правовідносин.

Натомість, визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно з ч. 1, ч. 4 ст 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п 10 ч 2 ст 16 Цивільного кодексу України).

Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Згідно ст.ст. 92, 95 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою – це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без установлення строку. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, установленому законом.

Відповідно до ч.1 ст. 23 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ч.1 ст.124 ЗК України).

Згідно зі ст. 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частин 2,3 ціє ж статті, землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з ч.1 ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визначає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Із наведеного вбачається, що рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації цього рішення виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Натомість розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають з владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів.

Звідси можна зробити висновок, що в порядку цивільного судочинства може бути оскаржене таке рішення органу державної влади, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, і за результатами його реалізації у фізичної чи юридичної особи виникає право цивільне.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019 винесеній у справі №910/20323/17.

З оскаржуваного розпорядження відповідача вбачається, що воно спрямоване на виникнення у ОК "Аляска Авто" права оренди земельної ділянки, а відтак спірне розпорядження належить до ненормативного акту (який вичерпує свою дію внаслідок його реалізації) і є підставою для надання відповідачу №2 земельної ділянки на умовах оренди .

Окрім того вимога про визнання недійсним такого розпорядження пов`язується з вимогою про визнання недійсним договору оренди землі №142 від 18.06.2019, укладеного між відповідачами по даній справі.

Обидві вимоги розглядаються в межах однієї справи.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що спір у справі №921/730/19 підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а відтак заявлене ОК “Аляска Авто” клопотання про закриття провадження у справі не підлягає до задоволення.

У підготовчому засіданні 22.10.2020 судом розглянуто питання, визначені ч. 2 ст. 182 ГПК України.

Інших заяв та клопотань, які можуть бути подані і розглянуті підготовчому засіданні, учасники судового процесу не мають.

Представники сторін та прокурор, також зазначили про те, що повідомили про усі обставини даної справи, а також надали усі докази на підтвердження заявлених вимог.

Відтак у суду відсутні, передбачені ст.ст. 177,181,182 ГПК України, підстави для продовження підготовчого провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 ГПК України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Згідно п. 3 ч. 2, ч. 5 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. При цьому, суд з`ясовує думку сторін щодо дати призначення судового засідання для розгляду справи по суті.

Таким чином, враховуючи вирішення у підготовчому засіданні зазначених у частині 2 ст. 182 ГПК України питань, які підлягають з`ясуванню судом, беручи до уваги закінчення строку (з врахуванням продовження) визначеного в ч.3 ст. 177 ГПК України для проведення підготовчого засідання, суд вважає за необхідне, у відповідності до ст. 185 ГПК України, закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

Також, суд звертає увагу на те, що згідно ст.207 ГПК України, під час розгляду справи по суті в учасників справи з`ясовується, чи мають вони заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому засіданні , або інший строк, визначений судом та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які не без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або інший строк, визначений судом.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 7, 12, 42, 46, 177, 178, 182, 185, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити відповідачу №2 у задоволенні клопотання б/н від 21.10.2020 (вх.№7512 від 22.10.2020) про закриття провадження у справі №921/730/20.

2. Закрити підготовче провадження по справі №921/730/19 та призначити її до розгляду по суті на 19.11.2020 року на 11 год. 30 хв.

Розгляд справи відбудеться у приміщенні Господарського суду Тернопільської області за адресою: 46000, м. Тернопіль, вул. Кн. Острозького, 14 А ( зал судових засідань № 2, 5 поверх ).

2. Сторони, в порядку ст. 207 ГПК України, можуть подати заяви та клопотання пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому засіданні за умови письмового обґрунтування причин їх неподання в підготовчому засіданні та зобов`язані надати докази, які підтверджують пропущення такого строку.

3. Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

4. Копію ухвали направити сторонам у справі рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.

5. Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою:

https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя І.П. Шумський