Рішення № 92384391, 12.10.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" жовтня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/142/20

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

При секретарі судового засідання Прижбило О.В.,

розглядаючи справу №916/142/20,

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" (вулиця Велика Васильківська, будинок 102, місто Київ, 03150, код ЄДРПОУ 22868348),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ЛІДЕР" (вулиця Космонавтів, будинок 32, місто Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 36796670)

за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 )

про стягнення 21477,90 грн.

Представники сторін:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Євроінс Україна" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ЛІДЕР" про стягнення 21477,90 грн.

Ухвалою від 23.01.2020 відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 19.02.2020.

06.02.2020 від відповідача надійшов відзив на позов (вх.№3134/20).

18.02.2020 позивачем подано клопотання про розгляд справи за відсутності позивача (вх.№4292/20).

У судове засідання 19.02.2020 з`явився представник відповідача. Розгляд справи відкладено на 02.03.2020.

24.02.2020 позивачем подано відповідь на відзив (вх.№4698/20).

02.03.2020 у судове засідання з`явився представник відповідача. Розгляд справи відкладено на 18.03.2020.

Ухвалою від 17.03.2020 справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, перенесено розгляд справи на 15.04.2020.

18.03.2020 позивачем подано клопотання про розгляд справи за відсутності позивача (вх.№7038/20).

09.04.2020 позивачем подано клопотання про розгляд справи за відсутності позивача (вх.№9138/20).

14.04.2020 представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№9565/20).

Ухвалою від 15.04.2020 постановлено про дату, час та місце судового засідання учасників справи повідомити додатково після скасування обмежувальних протиепідемічних заходів.

Ухвалою від 12.06.2020 судове засідання призначено на 13.07.2020.

08.07.2020 позивачем подано клопотання про розгляд справи за відсутності позивача (вх.№17832/20).

10.07.2020 представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№18081/20).

Ухвалою від 13.07.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , відкладено засідання на 29.07.2020.

Крім того, цією ж ухвалою запропоновано сторонам надати пояснення та відповідні докази щодо наявності або відсутності трудових відносин між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-Лідер», а також запропоновано сторонам надати належним чином засвідчені копії Постанов у справі №522/20704/18 від 12.12.2018 (провадження №3/522/10818/18, №3/522/10819/18), які містять повну інформацію щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно з офіційним повідомленням прес-служби Господарського суду Одеської області, розміщеного на офіційному веб-сайті суду https://od.arbitr.gov.ua/sud5017/pres-centr/general/973881/, в адміністративній будівлі, де розташовані Господарський суд Одеської області та Південно-Західний апеляційний господарський суд, 29.07.2020р. було проведено повнк дезінфекцію приміщень, оскільки є лабораторно підтверджений випадок захворювання короновірусною інфекцією працівника Господарського суду Одеської області та встановлено коло осіб, які мали особистий контакт з хворим, та вжито заходів щодо їх самоізоляції. З підстав наведеного, оскільки проведення судових засідань 29.07.2020р. було неможливим.

У зв`язку із зазначеним, ухвалою суду від 31.07.2020 строк підготовчого провадження було продовжено на 30 днів з власної ініціативи, перенесено судове засідання на 09.09.2020.

07.09.2020 позивачем подано клопотання про розгляд справи за відсутності позивача (вх.№23565/20).

09.09.2020 у судове засідання з`явився представник відповідача, підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті на 22.09.2020.

17.09.2020 позивачем подано клопотання про розгляд справи за відсутності позивача (вх.№24603/20).

22.09.2020 у судове засідання з`явився представник відповідача, розгляд справи відкладено на 12.10.2020.

12.10.2020 позивачем подано клопотання про розгляд справи за відсутності позивача (вх.№27176/20).

12.10.2020 судом складено вступну та резолютивну частини рішення.

В обґрунтування вимог позивач посилається на укладення між позивачем та відповідачем 07.06.2018 договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/8494198, за яким були застраховані майнові інтереси, пов`язані з особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації транспортного засобу Mercedes-Benz Atego, д.н.з. « НОМЕР_1 » (далі - застрахований ТЗ).

Вказує, що 02.10.2019 у м. Одесі по вул. Рішельєвській, буд. 72, відбулася ДТП за участі застрахованого ТЗ під керуванням водія відповідача ОСОБА_1 , який перед початком руху не впевнився в безпечності дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем Nissan Qashqai, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , після чого самовільно залишив місце пригоди.

Зазначає, що вказані обставини підтверджуються постановою Приморського районного суду м. Одеси від 12.12.2018 у справі №522/20704/18 (провадження №3/522/10818/18), якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, та постановою Приморського районного суду м. Одеси від 12.12.2018 у справі №522/20704/18 (провадження №3/522/10819/18), якою Вигонного притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП.

Позивач вказує, що 24.01.2019 здійснив страхове відшкодування потерпілій особі, сума страхового відшкодування склала 21477,90 грн.

Посилається на те, що юридична особа має відшкодувати шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Зазначає, що власником ТЗ був відповідач, а ОСОБА_1 перебував із ним у трудових відносинах і керував застрахованим ТЗ у зв`язку із виконанням своїх трудових обов`язків.

Оскільки водій залишив місце ДТП, позивач відповідно до положень ст. 38 Закону про ОСЦПВ має право звернутися із регресним позовом до відповідача.

Відповідач у відзиві зазначає, що кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Позивачем не надано доказів перебування ТЗ у володінні (власності) позивача, не надано доказів, які надали б можливість встановити обставини заподіяння шкоди працівником відповідача саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових обов`язків та взагалі наявність трудових відносин винної особи та відповідача. Також вказує, що позивачем не надано постанови Приморського районного суду.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідачем не надано документів, які б засвідчили, що ТЗ керував не працівник відповідача, не надано жодної довідки з фіскальних чи пенсійних органів, щодо того, що винуватець ДТП не перебуває у трудових чи інших договірних відносинах з відповідачем.

Також відповідачем не надано документів, які б засвідчили вибуття із права власності відповідача застрахованого ТЗ.

Посилається на неодноразові звернення до відповідача.

Вказує, що з наданих до позову документів вбачається належність ТЗ відповідачеві.

Щодо ненадання повного тексту постанов посилається на загальнодоступність інтернет-ресурсів: «Судова влада» та ЄДРСР.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

Між позивачем та відповідачем 07.06.2018 було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/8494198, що підтверджується страховим полісом (а.с.9).

За вказаним Договором були застраховані майнові інтереси, пов`язані з особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації транспортного засобу Mercedes-Benz Atego, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_3 (далі - застрахований ТЗ).

У Договорі (полісі) вказано, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за Договором (полісом).

Строк дії договору визначено з 07.06.2018 по 06.06.2019 включно.

Як вбачається із Постанови Приморського районного суду м. Одеси (справа №522/20704/18, провадження №3/522/10818/18), 02.10.2018 близько 13 год. 18 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки Mercedes-Benz Atego д/н НОМЕР_1 в м. Одесі по вул. Рішельєвській, 72, перед початком руху не впевнився в безпечності дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки Nissan д/н НОМЕР_4 , який був припаркований на тротуарі. За результатами розгляду адміністративної справи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , - визнано винним у скоєнні адміністративного порушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Як вбачається із Постанови Приморського районного суду м. Одеси (справа №522/20704/18, провадження №3/522/10819/18), 02.10.2018 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки Mercedes-Benz Atego д/н НОМЕР_1 в м. Одесі по вул. Рішельєвській, 72, став учасником ДТП та місце ДТП залишив. Особу встановлено 12.12.2018.

За результатами розгляду адміністративної справи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , - визнано винним у скоєнні адміністративного порушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.

У матеріалах справи наявна роздруківка з веб-порталу МТСБУ (а.с.10-11), яка містить дані ДТП та опис пошкоджень транспортних засобів, опис порушень ПДР, серія та номер протоколу.

02.10.2018 Управлінням патрульної поліції також було складено довідку №3018277420572788 про дорожньо-транспортну пригоду (а.с.12).

22.10.2018 потерпілою особою у ДТП, яка керувала транспортним засобом Nissan Qashgai, д/н НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , подано до позивача повідомлення №20451и (а.с.13-14) про настання події, яка в подальшому може бути визнана страховим випадком за шкоду, заподіяну транспортному засобу потерпілої особи.

03.01.2019 потерпілою особою було подано заяву на виплату страхового відшкодування (а.с.15), в якій зазначено, що керуючись п.36.2. ст. 36 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ», Страховик та потерпіла особа досягли згоди щодо розміру страхового відшкодування, який склав 21477,90 грн.

08.01.2019 позивачем складено розрахунок страхового відшкодування (а.с.19).

24.01.2019 позивачем складено страховий акт №20451/19-Е (а.с.18), в якому визнано розмір страхового відшкодування.

24.01.2019 страховиком було виплачено страхове відшкодування у розмірі 21477,90 грн. на користь ОСОБА_2 , що підтверджується платіжним дорученнм №654 (а.с.20).

Позивач вказує, що відповідачеві та ОСОБА_1 направлялись претензії, що підтверджується, зокрема, описами вкладення у цінний лист та фіскальними чеками (а.с.72-73).

Так, предметом даного позову є вимога про відшкодування шкоди (сплаченого страхового відшкодування). Спірні правовідносини сторін урегульовано, зокрема, нормами Цивільного кодексу України, Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

В силу положень статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно із частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом частини 2 статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду". За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Така конструкція цивільно-правової відповідальності надає потерпілому можливість більш ефективно та оперативно захистити свої права та інтереси.

Виходячи із наведених норм права, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується останнім, а не безпосередньо винним водієм.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Тлумачення частини 1 статті 1172 ЦК України свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі №355/1394/16-ц. Схожі за змістом висновки зроблені і у постановах Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №640/4185/15-ц, від 05.05.2018 у справі №910/14685/17.

Відповідно до п. 1.6. ст. 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон 1961-VI), власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

При цьому, положеннями Закону 1961-VI закріплено обов`язковість укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності (полісу) юридичними та фізичними особами, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Відповідно до положень ст. 38 цього Закону страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем було укладено Договір (поліс) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників НТЗ, у довідці, складеною Національною поліцією України, зазначено, що ТЗ, яким керував ОСОБА_1 , належить саме ТОВ «ЕКО-Лідер».

У зв`язку із зазначеним, посилання відповідача на недоведеність перебування транспортного засобу у власності (володінні) саме відповідача спростовуються матеріалами справи. До того ж, відповідачем не надано доказів, зокрема, вибуття транспортного засобу із його володіння, звернення до органів поліції у зв`язку з викраденням ТЗ тощо.

Водночас, суд звертає увагу на те, що, як вже зазначено вище, тлумачення частини 1 статті 1172 ЦК України свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Позивачем не доведено, що ОСОБА_1 як водій ТЗ перебував з відповідачем у трудових (службових) чи договірних відносинах, обумовлених наявністю укладеного між ними правочину.

При цьому, позивач не скористався процесуальними правами, наданими йому ГПК України, щодо витребування відповідних доказів, зокрема, від відповідача щодо штатного розпису, ані від податкових органів щодо наявності відповідної звітності, обумовленої наявністю трудового договору чи цивільно-правових відносин.

Водночас, ухвалою суду від 13.07.2020 було запропоновано сторонам надати пояснення та відповідні докази щодо наявності або відсутності трудових відносин між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-Лідер».

Так, сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування, встановлених процесуальним законом.

Висновки суду не можуть ґрунтуватися на недоведених припущеннях позивача.

Для деліктних відносин є характерним застосування презумпції вини заподіювача шкоди, проте усі інші умови застосування такого виду цивільно-правової відповідальності підлягають доведенню у повному обсязі позивачем, який наполягає на наявності підстав для задоволення такого позову.

Аналогічні правові висновки зробила Велика палата ВС у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (п.81 зазначеної постанови): «Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду від 2.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18 (п.41). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. п.43 постанови КГС від 23.10.2019 у справі №917/1307/18)».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ч. 4 ст. 74 ГПК України).

Керуючись зазначеним вище, відповідно до ст.ст. 22, 1166, 1172, 1187, 1191 ЦК України, ст.ст. 1, 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 73, 74, 75, 77, 79, 86, 91, 98, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" (вулиця Велика Васильківська, будинок 102, місто Київ, 03150, код ЄДРПОУ 22868348) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ЛІДЕР" (вулиця Космонавтів, будинок 32, місто Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 36796670), за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення 21477,90 грн. відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частина рішення складені в судовому засіданні 12.10.2020р. Повний текст рішення складений та підписаний 22 жовтня 2020 р.

Суддя Р.В. Волков