Рішення № 92384079, 12.10.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1945/20

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Ревуцькій А.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», м. Київ,

до відповідача: фізичної особи - підприємця Виноградова Володимира Вікторовича, смт Макарів Київської області,

про стягнення 55 306,22 грн.

за участю представників:

від позивача: не з`явився; від відповідача: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», м. Київ (далі по тексту - АТ КБ «Приватбанк»), звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 18.06.2020 до відповідача - фізичної особи - підприємця Виноградова Володимира Вікторовича, смт Макарів Київської області (далі по тексту - ФОП Виноградов В.В.), в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором банківського обслуговування від 29.07.2013 в сумі 55 306,22 грн., яка складається з: 7 999,22 грн. заборгованості за кредитом, 15 475,90 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 3 881,10 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, 27 950,00 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 29.07.2013 ФОП Виноградовим В.В. було підписано заяву про відкриття поточного рахунку, згідно якої відповідач приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг», які разом із заявою складають Договір банківського обслуговування від 29.07.2013, та відповідно до якого останньому було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок в розмірі 8 000,00 грн. Однак, станом на 10.06.2020 відповідач кошти не повернув, у зв`язку з чим, за умовами Договору, повинен сплатити Банку крім суми заборгованості також проценти за користування кредитом, пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань за Договором та комісію за користування кредитом.

Також, позивачем 18.06.2020 подано до господарського суду Київської області клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та заявку про отримання процесуальних документів в електронному вигляді.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.07.2020 позовну заяву від 18.06.2020 АТ КБ «ПриватБанк» залишено без руху та зобов`язано останнього усунути недоліки позовної заяви, в строк не пізніше десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви.

29.07.2020 до господарського суду Київської області надійшла заява АТ КБ «ПриватБанк» від 23.07.2020 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.08.2020 суд визнав подані матеріали достатніми для прийняття заяви до розгляду та відкриття провадження у справі №911/1945/20, постановлено справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін, розгляд справи призначено на 07.09.2020; встановлено відповідачу строк для подання відзиву протягом п`ятнадцяти днів з дати вручення відповідної ухвали.

У судове засідання 07.09.2020 з`явився представник позивача, відповідач у судове засідання не з`явився та відзив на позов не подав. У судовому засіданні судом було оголошено перерву до 28.09.2020, про що представника позивача було повідомлено особисто під розпис, а відповідача - шляхом надіслання копії відповідної ухвали. Як свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач копію ухвали від 07.09.2020 отримав 11.09.2020.

24.09.2020 до господарського суду Київської області надійшов відзив відповідача від 21.09.2020 на позовну заяву, в якому відповідач заявив про застосування до вимог АТ КБ «ПриватБанк» позовну давність та відмовити у задоволенні позову. Зі змісту вказаного відзиву вбачається, що відповідач не заперечує про те, що 29.07.2013 підписав заяву про відкриття поточного рахунку та встановлення Банком кредитного ліміту. За твердженням відповідача, за період з 29.07.2013 по 02.06.2014 останнім виконувались усі зобов`язання щодо встановленого ліміту строком до 90 днів. Проте, за твердженням відповідача, з 19.03.2014 по 10.03.2015 останній брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. У зв`язку із пораненням та тривалим перебуванням на лікуванні у госпіталі наказом від 27.01.2015 № 25 відповідача демобілізовано в запас з 10.03.2015. Про зазначені обставини АТ КБ "Приватбанк" (в особі Макарівського відділення) був проінформований повідомленням Макарівського районного військового комісаріату Київської області від 28.03.2014. При цьому, посилаючись на положення частину 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням позиції Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду (постанова від 30.05.2018 у справі № 521/12726/16-ц), відповідач зазначає, що штрафні санкції та проценти за користування кредитом не підлягають стягненню з військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів.

Водночас, відповідач зазначає про сплив строку позовної давності, стверджуючи, що позивач мав право пред`явити вимогу до суду про виконання кредитного зобов`язання з 02.09.2014 по 01.09.2017, оскільки остання оплата мала місце 02.06.2014, а позов був пред`явлений до суду 10.08.2020, відповідно позивач звернувся до суду з пропуском позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

У судове засідання 28.09.2020 з`явився уповноважений представник позивача, відповідач у судове засідання не з`явився та про причини нез`явлення суд належним чином не повідомив. У судовому засіданні 28.09.2020 судом оголошено перерву до 12.10.2020, про що присутній представник позивача був повідомлений особисто під розпис, а відсутній відповідач шляхом надіслання копії відповідної ухвали. Як свідчить залучене до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач копію ухвали від 28.09.2020 отримав 05.10.2020.

08.10.2020 до господарського суду Київської області надійшла відповідь від 08.10.2020 на відзив на позовну заяву, в якій позивач спростовував доводи відповідача та просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

У судове засідання 12.10.2020 представники позивача та відповідача не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про день, час та місце проведення судового засідання повідомлялись судом належним чином.

Відповідно до частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Повторна неявка учасника справи (його представника) не є перешкодою для розгляду справи незалежно від причин неявки.

Розглянувши позов акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ФОП Виноградова В.В., дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідач - ФОП Виноградов В.В. 29.07.2013 підписав заяву про відкриття поточного рахунку та заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг.

Підписавши цю заяву, клієнт - ФОП Виноградов В.В. погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, що разом із цією заявою становлять Договір банківського обслуговування.

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до наданого позивачем Витягу з Умов та правил надання банківських послуг, який не містить дати затвердження та внесення змін, не містить підпису відповідача та/або будь-яких відомостей про ознайомлення відповідача із вказаними умовами:

- вид кредиту - «кредитний ліміт на поточний рахунок» корпоративного клієнта (п. 3.18.1 Умов);

- кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - «Кредит») надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту (далі - «Ліміт»). Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет-Клієнт-Банку, SMS-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування ліміту Клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку Клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо (п. 3.18.1.1 Умов);

- кредит надається в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди. Кредитний ліміт може бути збільшений для сплати судових витрат у порядку передбаченому «Умов та правил надання банківських послуг». Сторони погодились, що кредитний ліміт може бути збільшений для оплати судових витрат у порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг. Ліміт овердрафту встановлюється Банком на кожний операційний день. У випадку зниження Банком ліміту в односторонньому порядку, передбаченому цими «Умовами та Правилами надання банківських послуг», Клієнт зобов`язується погасити різницю між фактичною заборгованістю і сумою нового ліміту не пізніше дня вказаного в повідомлення банку про зміну ліміту, спрямованого клієнту у будь-якій з форм, передбачених «Умовами та Правилами надання банківських послуг». В іншому випадку грошове зобов`язання вважається порушеним, а зазначена різниця між фактичною заборгованості і новою сумою ліміту вважається простроченою з дня вказаного в повідомленні (п. 3.18.1.3 Умов);

- при порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань, Клієнт сплачує Банку відсотки та пеню за користування кредитом від суми залишку непогашеної заборгованості в розмірі, передбаченому цим розділом «Умов та правил надання банківських послуг» (п. 3.18.1.13 Умов);

- Банк при наявності вільних грошових ресурсів та відсутності розрахункових документів на примусове списання коштів з поточного рахунку Клієнта, здійснює платежі Клієнта понад залишок коштів на його поточному рахунку на підставі його розрахункових документів у межах ліміту, встановленого згідно з п. 3.18.1.6 цього розділу «Умов та правил надання банківських послуг», і термінів обумовлених п.п. 3.18.1.10, 3.18.1.11, а також при виконання клієнтом зобов`язань за п. 3.18.2.2.14 (п. 3.18.2.1.2 Умов);

- за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка) (п. 3.18.4.1 Умов);

- під «непогашенням кредиту» мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.18.4.1.4 Умов);

- розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (п. 3.18.4.9 Умов);

- обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку Клієнта здійснюється з моменту подачі Клієнтом до Банку заяви на приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет-клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного ліміту в межах зазначених у ним сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов`язань сторонами (п. 3.18.6.1 Умов).

Відповідно до частин 1, 2 статті 1069 Цивільного кодексу України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, з дня, коли Банк виконав платіж з рахунку клієнта, незважаючи на відсутність на ньому власних коштів, вважається, що Банк надав Клієнту кредит, а відносини сторін регулюються відповідними пунктами Умов та правил надання банківських послуг щодо кредитування поточного рахунку корпоративного Клієнта та законодавством про позику та кредит.

Згідно з довідкою позивача про розміри встановлених кредитних лімітів від 18.06.2020 № 30729КІМ1S080, відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_1 , а саме: 30.07.2013 - 4 000,00 грн., 20.09.2013 - 6 000,00 грн., 17.01.2014 - 8 000,00 грн., 01.03.2014 - 8 000,00 грн., 02.03.2014 - 7 907,35 грн., 12.03.2020 - 8 000,00 грн.

На підтвердження факту надання відповідачу коштів в межах визначеного кредитного ліміту Банк подав до суду банківські виписки.

Як вбачається із виписки по рахунку ФОП Винорадова В.В. 02.06.2014 Банк виніс кредит у сумі 7 999,22 грн. на прострочку.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 26.01.2017 внесено запис № 23400060004000565 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця Виноградова Володимира Вікторовича.

За змістом статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України, частини 8 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 09.07.2020 №1006881722, до державного реєстру 21.07.2017 внесено запис №2 340 000 0000 004110 про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця Виноградова Володимира Вікторовича.

Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін.

Згідно з наданим банком розрахунком, банк твердить про заборгованість відповідача станом на 10.06.2020 в сумі 55 306,22 грн., до складу якої банк включає: заборгованість за наданим кредитом в розмірі 7 999,22 грн., заборгованість за процентами за користування кредитними коштами в розмірі 15 475,90 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом в розмірі 3 881,10 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором в розмірі 27 950,00 грн.

За приписами статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію.

Пунктами 42-43 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 (далі - Положення) зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи банку (паперові та електронні) залежно від виду операції та типу контрагентів класифікують за такими ознаками: 1) за місцем складання: зовнішні (одержані від клієнтів, державних виконавців та інших банків); внутрішні (оформлені в банку); 2) за змістом: касові; меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій) (п. 44 Положення).

Касовими документами оформляються операції з готівкою. Меморіальні документи застосовуються банком для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України (п. 46 Положення). Внутрішньобанківські операції оформляються меморіальними ордерами та іншими документами, що складаються банком відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку і внутрішніх процедур банку. Операції, що відображаються за позабалансовими рахунками, також оформляються меморіальними ордерами (п. 47 Положення). У первинних документах, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку, мають зазначатися номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, сума операції, дата виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи (якщо підставою для здійснення операції було відповідне розпорядження) (п. 48 Положення). Первинні та зведені облікові документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов`язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування банку, від імені якого складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції (п. 51 Положення).

Інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного) (п. 57 Положення).

Банк самостійно розробляє форми регістрів синтетичного та аналітичного обліку, які повинні містити назву, період реєстрації операції, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні (п. 58 Положення).

Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Банк забезпечує ведення синтетичного обліку за допомогою рахунків II, III, IV порядків Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 11.09.2017 за № 89 (зі змінами). Детальна інформація про кожного контрагента та кожну операцію фіксується на рівні аналітичного обліку на аналітичних рахунках. Аналітичні рахунки повинні містити обов`язкові параметри, визначені нормативно-правовими актами Національного банку України. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожними відповідним рахункам синтетичного обліку (п. 60 Положення).

Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку (п. 62 Положення).

Таким чином, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Доказом наявності заборгованості у спорах, що виникають з кредитних відносин, є первинний бухгалтерський документ у формі виписки банку по рахунку позичальника, де відображаються усі операції, які відбуваються з коштами.

З огляду на наведене, банківські виписки по рахункам ФОП Виноградова В.В. є належними доказами, що підтверджують факт здійснення господарських операцій між банком та позичальником, виконання банком у повному обсязі своїх зобов`язань за договором, надання відповідачу/позичальнику кредитних коштів у відповідних розмірах та неналежне виконання останнім своїх грошових зобов`язань за зазначеним договором у встановлених договором розмірі та строки.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом статті 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з виписки (за період з 30.07.2013 по 10.06.2020) по рахунку ФОП Виноградова В.В., відповідач у строки, встановлені Умовами та правилами надання банківських послуг, згідно Тарифів банку, погашення боргу не здійснював, в результаті чого станом на 10.06.2020 (за заявлений позивачем період) за відповідачем обліковується заборгованість по кредиту в розмірі 7 999,22 грн., процентам за користування кредитом у розмірі 15 475,90 грн. та комісії за користування кредитом в розмірі 3 881,10 грн., яку позивач просить суд стягнути у судовому порядку.

Крім того, у зв`язку із простроченням відповідачем грошових зобов`язань за договором (сплати кредиту, процентів та комісії), позивач просить суд також стягнути з відповідача пеню в сумі 27 950,00 грн., передбачену пунктом 3.18.5.1. Умов та правил надання банківських послуг, виходячи з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з визначенням частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється в письмовій формі.

Пунктом 3.18.5.1 Умов та правил надання банківських послуг визначено, що при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3 термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.18.2.2, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6 Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному у п. 3.18.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні. У випадку якщо кредит надавався в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 3.18.5.4 Умов та правил надання банківських послуг (поданий витяг з яких не містить дат чинності та відміток про ознайомлення з ним відповідача) передбачено нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов`язань, передбаченої п.п. 3.18.5.1, 3.18.5.2, 3.18.5.3, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано Клієнтом.

Суд звертає увагу на те, що Банк всупереч власним Умовам здійснював нарахування пені з 30.11.2015 до 01.03.2020 включно.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (ч. ч. 1, 2 ст. 633 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, то саме на останнього покладається обов`язок довести, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Як установлено судом, у заяві відповідача про відкриття рахунку від 29.07.2013 процентна ставка не зазначена. Також, у цій заяві відсутні умови про застосування до відповідача відповідальності у вигляді неустойки (пені) за порушення зобов`язання та, відповідно, не визначено її розміру, порядку та строку нарахування. Також у підписаній відповідачем заяві відсутні будь-які умови щодо договірного продовження строків позовної давності.

Наданий позивачем витяг з Умов та правил надання банківських послуг належним доказом бути не може, оскільки, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а також те, що цей документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, комісій та неустойки (пені), у зазначених у цьому документі розмірах і порядку, а також умови про продовження строку позовної давності.

З урахуванням викладеного у суду відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, комісії, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань саме на тих умовах, про які твердить Банк.

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, а також у постановах Верховного Суду від 30.09.2019 у справі № 916/2755/18 та від 01.11.2019 у справі № 910/13940/18.

У постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Крім того, обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 принципу справедливості розгляду справи судом.

Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28.10.1999 у справі Брумареску проти Румунії, заява № 28342/95, §61). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29.11.2016 у справі Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії, заява № 76943/11, §123).

Враховуючи вищевикладені висновки та обставини справи, господарський суд зазначає про необґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 15 475,90 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 27 950,00 грн. пені та 3 881,10 грн. заборгованості по комісії. Відтак, суд відмовляє у задоволенні зазначених позовних вимог, як не обґрунтованих належними, достатніми та достовірними доказами.

Щодо стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 7 999,22 грн. господарський суд зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 2 згаданої статті встановлено, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу.

У відзиві на позов відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України), перебіг якої, відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Частинами 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до частини 1 статті 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості посилався на Витяг з Умов та правил користування банківськими послугами, розміщеними на офіційному сайті АТ КБ «ПриватБанк» в мережі Інтернет за адресою https://www.privatbank.ua/terms, як невід`ємну частину спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, про відкриття рахунку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо погодження сторонами збільшеного строку позовної давності.

Відповідно до доданого до матеріалів справи Витягу з Умов та правил надання банківських послуг термін позовної давності щодо вимоги про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюються сторонами тривалістю 5 років (п. 3.18.5.7 Умов).

Як зазначено вище, поданий Витяг з Умов та правил користування банківськими послугами, який міститься в матеріалах даної справи, не може беззаперечно свідчити про погодження останнього відповідачем, оскільки не містить його підпису та/або інших доказів ознайомлення з ним відповідача, будь-яких доказів того, що саме цей витяг відповідач мав на увазі, підписуючи заяву про відкриття рахунку.

За відсутності в Заявці домовленості сторін про погодження сторонами строків позовної давності, наданий банком Витяг з Умов та правил не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин, окрім цього, на переконання суду, Умови, на які посилається позивач, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору ані щодо будь-яких встановлених ними нових Умов та правил чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, ані щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, яні щодо продовження встановленого законом строку позовної давності, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку, 02.06.2014 у відповідача виникло прострочення з повернення кредиту у сумі 7 999,22 грн.

Перебіг позовної давності у даному випадку почався з 03.06.2014. Отже, загальний строк позовної давності по поверненню кредитних коштів сплив 03.06.2017, а належних доказів того, що сторони в порядку частини 1 ст. 259 ЦК України у належній формі досягли домовленості збільшити строк позовної давності, суду не подано.

Відповідно до поштової накладної позивач з позовною заявою до суду звернувся 05.06.2020.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме: обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).

За змістом статей 264, 267 Цивільного кодексу України переривання строку позовної давності може мати місце виключно у випадку вчинення особою відповідних дій в межах цього строку.

Як встановлено судом, у травні 2020 року позивач - АТ КБ «ПриватБанк» звертався до господарського суду Київської області із заявою від 19.03.2020 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ФОП Виноградова В.В. 55 692,62 грн. заборгованості, з яких: 7 999,22 грн. заборгованості за кредитом, 15 245,85 грн. заборгованості за відсотками, 3 881,10 грн. заборгованості за комісією та 28 066,45 грн. пені., у зв`язку із неналежним виконанням умов кредитного договору від 29.07.2013, та покладання на ФОП Виноградова В.В. судові витрати у розмірі 210,20 грн. (провадження № 911/1514/20).

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.05.2020 №911/1514/20 відмовлено АТ КБ «ПриватБанк» у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з ФОП Виноградова В.В. заборгованості в сумі 55 692,62 грн.

Як на підставу для відмови у видачі судового наказу суд посилався на ст. 152 Господарського процесуального кодексу України, оскільки заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу (зазначено місце проживання ФОП Виноградова Володимира Вікторовича, яке не відповідає відомостям з ЄДР).

Відповідно до частин 2, 3 статті 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі.

Відповідно до вимог процесуального законодавства суддя відкриває провадження у справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому процесуальним кодексом.

Виходячи з аналізу наведених норм перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися у разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.

Відтак, звернення позивача до суду із заявою про видачу судового наказу, яка не відповідала вимогам процесуального законодавства, не перериває строк позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги по стягненню 7 999,22 грн. заборгованості за кредитом, задоволенню не підлягають у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

У зв`язку із відмовою у позові суд, відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати залишає за позивачем.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 23.10.2020.

Суддя О.В. Конюх