Рішення № 92383523, 23.10.2020, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.10.2020 Справа № 905/1591/20

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження матеріали справи

за позовом Комунального підприємства “Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління”, м.Маріуполь Донецької області,

до відповідача: фізичної особи-підприємця Буга Тетяни Іванівни, м.Маріуполь Донецької області,

про стягнення 5'501,97грн,

без повідомлення (виклику) учасників справи -,

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство “Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління”, м.Маріуполь Донецької області, звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до фізичної особи-підприємця Буга Т.І., м.Маріуполь Донецької області, про стягнення 5440,90грн заборгованості, інфляційних втрат у розмірі 9,54грн, 3% річних у розмірі 51,53грн (всього 5'501,97грн).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов`язань за укладеним між сторонами договором №735 від 27.12.2019 на надання послуг диспетчеризації.

Ухвалою господарського суду від 03.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1591/20; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строк до 25.09.2020 (з урахуванням поштового пробігу) для подання через канцелярію суду відзиву на позов.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалу суду про відкриття провадження у справі було отримано позивачем - 08.09.2020, відповідачем – 01.10.2020, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

16.09.2020 до канцелярії суду від представника позивача надійшла заява №7726/2020 від 14.09.2020 про зменшення розміру позовних вимог у зв`язку з частковою оплатою заборгованості на суму 2827,80грн, що підтверджується доданою до заяви випискою АТ «ПУМБ» по рахунку КП «МТТУ». За змістом заяви позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 2613,10грн, інфляційні втрати у розмірі 9,54грн, 3% річних у розмірі 58,01грн (всього 2'680,65грн).

З вказаної заяви вбачається, що позивач зменшив позовні вимоги в частині суми основного боргу, в частині 3% річних збільшив позовні вимоги.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

За приписами ч. 3 ст. 252 ГПК України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Як збільшення чи зменшення розміру позовних вимог необхідно розуміти зміну кількісних показників, в яких виражена позовна вимога. Тобто, збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір заявлених вимог.

Розглянувши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, враховуючи її подання в межах встановлених строків, перевіривши повноваження представника на її підписання, суд прийняв її до розгляду, отже у подальшому спір вирішується з її урахуванням.

Відповідно до ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Станом на час винесення рішення по справі відзив на позовну заяву, клопотання щодо необхідності надання додаткового строку на підготовку своєї правової позиції у справі від відповідача до канцелярії суду не надходило.

Виходячи з викладеного, а також враховуючи достатність наявних у справі доказів, згідно із ст.165 ГПК України, суд вбачає за можливе розглянути справу по суті заявлених вимог за наявними у ній документами відповідно до вимог ч.2 ст. 178 вказаного нормативно-правового акту.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд ВСТАНОВИВ:

27.12.2019 року між Комунальним підприємством “Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління” (Виконавець) та фізичною особою-підприємцем Буга Т.І. (Замовник) було укладено договір №735 на надання послуг диспетчеризації (далі - договір), згідно якого виконавець зобов`язався надавати, а замовник прийняти та оплатити надані виконавцем послуги, а саме:

- моніторинг та контроль за виконанням графіку руху та формування звітності для Департаменту транспорту та зв`язку Маріупольської міської ради;

- надання оперативної інформації про непередбачувані ситуації в роботі транспортної мережі м.Маріуполя (ДТП, поломки тощо), в тому числі інформування про недотримання графіків та маршрутів автобусами;

- аналіз режимів роботи маршрутів громадського транспорту та розроблення рекомендацій щодо необхідних змін (години роботи, кількість одиниць транспорту на лінії та графіки руху) з використанням спеціалізованого програмного забезпечення;

- контроль швидкості руху транспортних засобів замовника, виявлення порушень швидкісного режиму при роботі транспортних засобів замовника на маршрутах міста (п.1.1. договору).

Вартість послуг, що надаються виконавцем стосовно 1 транспортного засобу замовника становить 14,70грн на день, в т.ч. ПДВ 2,45грн (п.2.1. договору).

Відповідно до п.2.2. договору вартість послуг, що надаються за цим договором на місяць становить вартість дня обслуговування помножена на кількість транспортних засобів, що обслуговувались та на кількість днів обслуговування.

Згідно до п.2.4. договору замовник зобов`язаний здійснювати щомісячну оплату послуг на умовах та в строки зазначені в цьому договорі.

Замовник підписує акт приймання-передачі наданих послуг протягом 2 робочих днів з моменту його отримання замовником. Підписання замовником акту приймання-передачі наданих послуг є підтвердженням відсутності з боку замовника претензій щодо якості наданих послуг та їх вартості. Якщо протягом 2 робочих днів замовник не надасть підписаний акт або обґрунтовану відмову від підписання акту, то послуги вважаються прийнятими і підлягають оплаті замовником (п.2.5. договору).

Сторони у п.2.6. договору дійшли згоди, що замовник здійснює оплату щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем, у якому надавалися послуги.

Виконавець, зобов`язався, зокрема, складати та передавати замовнику акти приймання-передачі наданих послуг (п.3.1.3. договору).

За умовами п.п.3.2.2., 3.2.3. договору замовник зобов`язався, зокрема, отримати у виконавця, не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, акти приймання-передачі наданих послуг; після перевірки даних, зазначених в акті приймання-передачі наданих послуг, підписати акт протягом двох робочих днів з дня його отримання або надати обґрунтовану письмову відмову від підписання акту протягом цього ж строку; своєчасно оплачувати послуги, надані виконавцем.

Відповідно до п.4.1. договору у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену цим договором та чинним законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з п.5.1. договору (в редакції додаткової угоди від 30.06.2020), договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє з 01.01.2020 по 30.09.2020 включно, але, в будь-якому разі, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Наявними в матеріалах справи актами від 31.01.2020, від 31.03.2020, від 30.04.2020, від 31.05.2020, від 30.06.2020 та від 31.07.2020 прийому-передачі наданих послуг до договору №735 від 27.12.2019 підтверджується надання позивачем відповідачу послуг з диспетчерського обслуговування маршрутних автобусів перевізника за періоди січень 2020, березень-липень 2020 на загальну суму 6570,90грн. Акти підписані сторонами без будь-яких заперечень.

Як вбачається з виписок АТ «ПУМБ» по рахунку КП «МТТУ» відповідачем здійснено часткову договірних послуг на загальну суму 3957,80грн (19.08.2020 на суму 1130,00грн та 09.09.2020 на суму 2827,80грн).

Позивач звертався до фізичної особи-підприємця Буга Т.І. із претензією №68-37977-68.1 від 07.07.2020 на суму 5’ 071,45грн, до якої включено заборгованість за надані у грудні 2019 - травні 2020 послуги.

У зв`язку з тим, що відповідач належним чином не виконав зобов`язання з оплати послуг за договором №735 від 27.12.2019 на надання послуг диспетчеризації, позивач звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення суми основного боргу у розмірі 2'613,10грн, інфляційних втрат у розмірі 9,54грн, 3% річних у розмірі 58,01грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та правочини.

Згідно зі ст.509 ЦК України України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 ЦК України, ст.174 Господарського кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п.2.5. договору якщо протягом 2 робочих днів замовник не надасть підписаний акт або обґрунтовану відмову від підписання акту, то послуги вважаються прийнятими і підлягають оплаті замовником.

Пунктом 3.2.2. договору сторони погодили обов`язок замовника після перевірки даних, зазначених в акті приймання-передачі наданих послуг, підписати акт протягом двох робочих днів з дня його отримання або надати обґрунтовану письмову відмову від підписання акту протягом цього ж строку; своєчасно оплачувати послуги, надані виконавцем.

Акти прийому-передачі наданих послуг підписані представниками сторін без зауважень та заперечень, отже судом встановлено виконання позивачем своїх зобов`язань за договором за періоди січень 2020, березень-липень 2020 на загальну суму 6570,90грн.

Частиною 1 статті 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено вище, п.2.6. договору замовник здійснює оплату щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем, у якому надавалися послуги.

Таким чином:

- зобов`язання з оплати послуг за січень 2020 мали бути виконані до 10.02.2020, а з 11.02.2020 почалося прострочення виконання зобов`язання;

- зобов`язання з оплати послуг за березень 2020 мали бути виконані до 10.04.2020, а з 11.04.2020 почалося прострочення виконання зобов`язання;

- зобов`язання з оплати послуг за квітень 2020 мали бути виконані до 10.05.2020, а з 11.05.2020 почалося прострочення виконання зобов`язання;

- зобов`язання з оплати послуг за травень 2020 мали бути виконані до 10.06.2020, а з 11.06.2020 почалося прострочення виконання зобов`язання;

- зобов`язання з оплати послуг за червень 2020 мали бути виконані до 10.07.2020, а з 11.07.2020 почалося прострочення виконання зобов`язання;

- зобов`язання з оплати послуг за липень 2020 мали бути виконані до 10.08.2020, а з 11.08.2020 почалося прострочення виконання зобов`язання.

Матеріали справи містять докази часткової оплати договірних послуг на загальну суму 3957,80грн (19.08.2020 - на суму 1130,00грн та 09.09.2020 - на суму 2827,80грн) - виписки АТ «ПУМБ» по рахунку КП «МТТУ» на підтвердження здійснення відповідачем. Інша частина заборгованості залишилась непогашеною.

Приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 ЦК України України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ст.2 ст.73 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

З огляду на вимоги ч.ч.1, 3 ст.74 ст.73 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оскільки матеріали справи свідчать про виконання позивачем своїх зобов`язань за договором, разом з цим розмір боргу у заявленому розмірі не спростований відповідачем належними та допустимими доказами, позовні вимоги про стягнення 2613,10грн основної заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлені вимоги (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) про стягнення інфляційних втрат у розмірі 9,54грн та 3% річних у розмірі 58,01грн.

За змістом статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у ст.625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Відповідно до доданого до заяви про зменшення позовних вимог остаточного розрахунку, заявлені до стягнення 3% річних нараховані позивачем наступним чином:

- на заборгованість за січень 2020, з урахуванням здійсненої 19.08.2020 оплати, - за період з 11.02.2020 по 08.09.2020 у розмірі 19,72грн;

- на заборгованість за березень 2020 - за період з 11.04.2020 по 08.09.2020 у розмірі 15,33грн;

- на заборгованість за квітень 2020 - за період з 11.05.2020 по 08.09.2020 у розмірі 7,75грн;

- на заборгованість за травень 2020 - за період з 11.06.2020 по 08.09.2020 у розмірі 5,98грн;

- на заборгованість за червень 2020 - за період з 11.07.2020 по 09.09.2020 у розмірі 6,04грн;

- на заборгованість за липень 2020 - за період з 11.08.2020 по 09.09.2020 у розмірі 3,19грн.

Суд, перевіривши за допомогою програми інформаційно-пошукової системи "ЛІГА Закон" розрахунок 3% річних, встановив, що він містить арифметичні помилки; задоволенню підлягають 3% річних у загальному розмірі 57,85грн, нараховані наступним чином:

- на заборгованість за січень 2020, з урахуванням здійсненої 19.08.2020 оплати, - за період з 11.02.2020 по 08.09.2020 у розмірі 19,67грн;

- на заборгованість за березень 2020 згідно з актом прийому-передачі наданих послуг від 31.02.2020 - за період з 11.04.2020 по 08.09.2020 у розмірі 15,28грн;

- на заборгованість за квітень 2020 згідно з актом прийому-передачі наданих послуг від 30.04.2020 - за період з 11.05.2020 по 08.09.2020 у розмірі 7,73грн;

- на заборгованість за травень 2020 згідно з актом прийому-передачі наданих послуг від 31.05.2020 - за період з 11.06.2020 по 08.09.2020 у розмірі 5,96грн;

- на заборгованість за червень 2020 згідно з актом прийому-передачі наданих послуг від 30.06.2020 - за період з 11.07.2020 по 09.09.2020 у розмірі 6,03грн;

- на заборгованість за липень 2020 згідно з актом прийому-передачі наданих послуг від 31.07.2020 - за період з 11.08.2020 по 09.09.2020 у розмірі 3,18грн.

У зв`язку викладеним суд відмовляє в стягнені 3% річних у розмірі 0,16грн.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 9,54грн, які нараховані наступним чином:

- у розмірі 18,74грн на заборгованість за січень 2020 - із застосуванням індексів інфляції за березень - липень 2020 включно;

- у розмірі 1,23грн на заборгованість за березень 2020 - із застосуванням індексів інфляції за травень - липень 2020 включно;

- у розмірі 3,12грн на заборгованість за квітень 2020 - із застосуванням індексів інфляції за червень - липень 2020 включно;

- у розмірі4,85грн на заборгованість за травень 2020 - із застосуванням індексів інфляції за липень 2020 включно.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що нараховані інфляційні не перевищують розмір, який може бути нарахований за обрані позивачем періоди, внаслідок чого вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявленому розмірі 9,54грн.

З урахуванням приписів статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються у даному разі на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 74, 76, 129, 165, 236-238, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Комунального підприємства “Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління”, м.Маріуполь Донецької області, до фізичної особи-підприємця Буга Т.І., м.Маріуполь Донецької області, про стягнення 2'680,65грн – задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Буга Т.І. ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства “Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління” (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Миколаївська, 92; код ЄДРПОУ 05393725; на рахунок IBAN: НОМЕР_2 в АТ "ПУМБ", МФО 334851, ІПН 053937205195) заборгованість у розмірі 2'613,10грн, інфляційні втрати у розмірі 9,54грн, 3% річних у розмірі 57,85грн; судовий збір у розмірі 2101,87грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 ГПК України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень ГПК України).

Повний текст рішення складено та підписано 23.10.2020.

Суддя Ю.В. Макарова