Постанова № 9238268, 14.01.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2010 р. Справа № 2-а-1176/09/1803 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Шевцової Н.В.,

суддів - Макаренко Я.М., Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Карнаух А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області на постанову Великописарівського районного суду Сумської області від 24.07.2009р. по справі№2-а-1176/09/1803

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області

про стягнення недоплаченої допомоги учаснику війни,

ВСТАНОВИВ:

26.05.2009 року ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

- стягнути з відповідача на його користь недоплачену щорічну разову грошову допомону, як учаснику війни, за 2007 та 2008 роки у розмірі 2541 грн.

Постановою Великописарівського районного суду Сумської області від 24.07.2009р. позовні вимоги задоволено частково. Визнано бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області протиправною. Зобовязано Управління праці та соціального захисту населення Великописарівської районної державної адміністрації Сумської областіздійснити перерахунок разової грошової допомоги та виплату ОСОБА_1 недоплаченої суми разової грошової допомоги учаснику війни за 2007 та 2008 роки у розмірі визначеному ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»у відношенні до розміру мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на прийняття судом рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 95 Конституції України, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. ст..4, 22, 510 Бюджетного кодексу України, Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік», Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік», що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є учасником війни, у 2007 році отримав щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 55 грн., а у 2008 році 65 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області протиправною та зобовязання Управління праці та соціального захисту населення Великописарівської районної державної адміністрації Сумської областіздійснити перерахунок разової грошової допомоги та виплату ОСОБА_1 недоплаченої суми разової грошової допомоги учаснику війни за 2007 та 2008 роки у розмірі визначеному ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»у відношенні до розміру мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», суд першої інстанції виходив з Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, ч.2 ст. 62, ч.1 ст. 66, п.п.7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст. 71, ст.ст. 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 09.07.2007р., яким визнано неконституційним ст.29 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік", якою у 2007 році встановлені абсолютні розміри виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня та Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року у справі за поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II, яким визнано неконституційним п.20 розділу 2 Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", відповідно до якого встановлені абсолютні розміри виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в 2008 р.

Таким чином, суд дійшов висновку, що щорічна разова грошова допомога до 5 травня у 2007 2008 роках позивачу повинна бути виплачена у розмірах, встановлених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»учасникам війни щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Зазначені виплати до 5 травня здійснюються щороку та мають разовий характер. Таким чином право особи на їх отримання та обовязок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.

Виходячи із завдання адміністративного судочинства на адміністративні суди покладено обовязок при оскарженні рішень, дій або бездіяльності субєктів владних повноважень, якими є органи соціального захисту населення, перевіряти оскаржувані рішення, дії або бездіяльність на їх відповідність певним критеріям, визначеним ч.3 ст.2 КАС України.

З 01.01.2007 року по 09.07.2007 року та з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року конкретний розмір разової грошової допомоги до 5 травня, учасникам бойових дій, були встановлені певними нормами Законів України «Про Держаний бюджет України на 2007 рік»та «Про Держаний бюджет України на 2008 рік», відповідно.

Як вбачається з матеріалів справи щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2007 рік позивачу виплачено 19 квітня 2007 року та за 2008 рік - 22 квітня 2008 року (а.с. 18), тобто до ухвалення Конституційним Судом України рішень № 60 рп/2007 від 09.07.2007 року та № 10-рп/2008 року від 22.05.2008 року.

Таким чином, органи соціального захисту населення, здійснивши у зазначений період, виплату щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірах, встановлених Законами України «Про Держаний бюджет України на 2007 рік»та «Про Держаний бюджет України на 2008 рік», правомірно діяли, на підставі у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України. Отже, з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року та з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року органи соціального захисту населення не мали повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах встановлених частинами 5 статей 12-15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки протягом цього часу положення базових законів не діяли.

Застосування законодавства України у такий спосіб, ґрунтується на висновках Конституційного Суду України, наведених в мотивувальній частині рішення від 03.10.1997 року №4-зп, який у п.3 зазначив наступне: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Виходячи з наведеного, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо покладення на органи соціального захисту населення обовязку здійснити виплату щорічної допомоги до 5 травня, особам, які отримали таку допомогу протягом 01.01.2007р-09.07.2007р. та 01.01.2008р.-22.05.2008р., у розмірах встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік. Протягом цього часу органи соціального захисту населення діяли у відповідності з приписами діючого законодавства, а враховуючи разовий характер цих виплат, в момент їх здійснення особа реалізувала своє право на їх отримання, і як наслідок, у органу соціального захисту населення припинився обовязок щодо їх виплати.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції не звернув увагу на час отримання позивачем соціальних виплат та не врахував приписи Законів України «Про Держаний бюджет України на 2007 рік»та «Про Держаний бюджет України на 2008 рік», що призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, на підставі наведеного, через порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне зясування судом обставин справи, що мають значення для справи апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а постанова суду скасуванню, із прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно приписів ч. 7 ст. 187 Кодексу адміністративного судочинства України, п. «З»ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 7-93 «Про державне мито»з наступними змінами та доповненнями, колегія суддів приймає рішення про стягнення з відповідача судового збору у розмірі 1,70 грн (одержувач: УДК у Жовтневому районі м. Харкова, код ОКПО 24134113, банк: ГУДКУ у Харківській області, МФО 85011, рахунок 31412537700008). Пільг щодо сплати судового збору, відповідно до ст. 4 зазначеного Декрету, відповідач не має.

Керуючись ст.ст. 89, 160, 195, ч.3 ст. 198, ч.4 ст. 202, ч.2 ст. 205, 207 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області задовольнити частково.

Постанову Великописарівського районного суду Сумської області від 24.07.2009р. по справі№2-а-1176/09/1803- скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області про стягнення недоплаченої допомоги учаснику війни відмовити.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1,70 грн. (одержувач: УДК у Жовтневому районі м. Харкова, код ОКПО 24134113, банк: ГУДКУ у Харківській області, МФО 85011, рахунок 31412537700008).

Постанова набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Шевцова Н.В.

Судді<підпис >

<підпис >Макаренко Я.М. Донець Л.О. <Список ><Текст > Повний текст постанови виготовлений 18.01.2010 р.