Рішення № 92380957, 23.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2020 року м. Київ № 826/22554/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справуза позовомОСОБА_1 доГоловного управління Державної міграційної служби України в м. Києвіпровизнання протиправними та скасування рішень,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві (далі - ГУ ДМС м. Київ, відповідач), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві про скасування набуття громадянства України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати протиправним та скасувати складений Головним управлінням Державної міграційної служби України в м. Києві висновок службового розслідування (перевірки), яким було визнано недійсними та такими, що підлягають знищенню паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 та паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , які були видані на ім`я ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при поданні позивачем документів до відповідних органів, при їх перевірці - до оформлення набуття громадянства України, ГУ ДМС м. Київ не було встановлено будь-яких фактів, які б свідчили про порушення нею процедури отримання документів та їх достовірності, внаслідок чого позивачу було видано Довідку про реєстрацію її громадянином України і, в подальшому, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а також той факт, що інформація про прийняте рішення, стосовно скасування рішення про надання їй громадянства України із зазначенням причин, у встановлений законом двотижневий строк не надходила, а про можливість отримання їх не повідомлялося.

Позивач зазначає, що фактично Державна Міграційна служба України скасувала набуття нею громадянства України та визнала недійсними паспорти всупереч чинному законодавству України, а тому такі рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

17 листопада 2015 року відповідач подав до суду заперечення, якими проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі, зазначаючи що документальним підтвердженням факту постійного проживання на території України до 24 серпня 1991 року слугували: копії архівних карток прописки (Ф-16) заявника на території України у Залізничному районі м. Сімферополя, які були наданій позивачем особисто. У копіях карток прописки зазначено, що прописка на території України здійснювалась за проїзними документами палестинських біженців, виданих у 1980-тих роках або взагалі не вказувався вид документа, а зазначався тільки його номер та орган видачі - Палестинська влада. З урахуванням наведеного ГУ ДМС м. Київ встановлено, що копії карток які нібито засвідчували прописку за документами іноземців не узгоджувались з реаліями, а саме: прописка за документами виданими іноземними державами, як за законодавством Радянського Союзу, так і за законодавством України не здійснювалась.

Крім того, відповідач зазначає, що безпідставно був долучений до матеріалів переклад українською мовою, здійснений бюро перекладів «Приватне підприємство «Філадельфія - Амро» міста Харкова, документів що посвідчують особу та громадянство ОСОБА_1 оскільки на першій сторінці документа англійською мовою зазначено «паспорт», «Сирійська Арабська Республіка », а в перекладі - «проїзний документ для палестинських біженців».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 27 грудня 2019 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року у цій справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.01.2020 року прийнято справу до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

27 липня 2020 року на виконання ухвали про прийняття справи до розгляду відповідачем надано копію особової справи позивача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

18 березня 2014 року позивач згідно з рішенням ГУ ДМС України в м. Києві набула громадянство України на підставі ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України».

19 березня 2014 року Подільським РВ ГУ ДМС України в м. Києві видано позивачу паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 .

Також, 24 березня 2014 року позивачу видано паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 .

Відповідно до наказу ДМС України від 19 червня 2014 року №139 «Про проведення перевірки реалізації працівниками ГУ ДМС України у м. Києві положень законодавства про громадянство під час прийняття рішень про реєстрацію іноземців та осіб без громадянства громадянами України» відповідно до ст. 8 Закону України «Про громадянство України» у період з 19 червня 2014 року по 24 червня 2014 року комісією ДМС України здійснено перевірку реалізації працівниками ГУ ДМС України в м. Києві положень законодавства про громадянство під час прийняття рішень про реєстрацію іноземців та осіб без громадянства громадянами України відповідно до ст. 8 Закону України «Про громадянство України».

Перевірку здійснено за фактами набуття громадянства України за територіальним походженням громадянами Сирійської Арабської Республіки та особами без громадянства, зокрема, позивачем та встановлено факт незаконного оформлення набуття останньою громадянства України.

24 червня 2014 року за матеріалами перевірки ГУ ДМС України в м. Києві складено акт, згідно якого позивач набув громадянство України за територіальним походженням відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» у зв`язку з постійним проживанням на території України до 24 серпня 1991 року.

Відповідно до подання від 31 липня 2014 року № 6/07-2014 про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України прийнято рішення від 31 липня 2014 року про скасування рішення ГУ ДМС України в м. Києві від 18 березня 2014 року про набуття громадянства України за територіальним походженням позивача у зв`язку з тим, що громадянство України було набуто внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей.

5 серпня 2014 року завідувачем сектору централізованого оформлення документів № 11 Подільського РВ ГУ ДМС України в м. Києві викладено висновок про визнання недійсним паспорта громадянина України для виїзду за кордон, яким визнано недійсним та таким, що підлягає знищенню, як оформлений з порушенням вимог чинного законодавства відповідно до п. 24 Правил оформлення і видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 231 від 31 березня 1995 року, паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданий 24 березня 2014 року (орган 8031) Подільським РВ ГУ ДМС України в м. Києві на ім`я позивача.

Листом від 23 вересня 2015 року № 6-5617/3-15 Державною міграційною службою України повідомлено представника позивача, що 31 липня 2014 року рішенням ГУ ДМС України в м. Києві в рамках ст. 21 Закону України «Про громадянство України» скасовано рішення від 18 березня 2014 року про набуття позивачем громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» у зв`язку з тим, що громадянство набуто шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей.

Відповідачем паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 19 березня 2014 року Подільським РВ ГУ ДМС України в м. Києві на ім`я ОСОБА_1 , а також паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 визнані недійсними.

Вважаючи вказане рішення необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 27 грудня 2019 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року у цій справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

Так, направляючи дану справу на новий розгляд колегією суддів Верховного суду зазначено, що судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено, чому відповідачем вказані документи при оформленні громадянства визнано такими, що підтверджують право на його отримання. Крім того, за наявності двох різних перекладів одних і тих же документів, судами не надано оцінки надання переваги одним доказам, та відхилення інших доказів.

Також, Верховним судом зазначено, що в матеріалах справи відсутні копії архівних карток прописки (Ф-16) заявника на території України у Залізничному районі м. Сімферополя, переклад українською мовою документів позивача, що посвідчують особу та громадянство, здійснений бюро перекладів «Приватне підприємство «Філадельфія - Амро» м. Харкова, копії документів, що посвідчують особу позивача так і інші документи, на підставі яких складено оскаржуваний висновок ДМС України, що свідчить про не дослідження вказаних доказів безпосередньо судами при розгляді цієї справи як в суді першої, так і апеляційної інстанції.

Враховуючи зазначені висновки Верховного суду, вирішуючи справу по суті на підставі наявних матеріалів справи, суд виходить з наступного.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначаються «Про громадянство України» Законом України від 18 січня 2001 року №2235-III (далі - Закон № 2235).

Згідно зі статтею 3 Закону № 2235 Громадянами України є: 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; 2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; 3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України; 4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.

Документами, що підтверджують громадянство України, є: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; тимчасове посвідчення громадянина України; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну.

Відповідно до статті 6 Закону № 2235 громадянство України набувається: за народженням; за територіальним походженням; внаслідок прийняття до громадянства; внаслідок поновлення у громадянстві; внаслідок усиновлення; внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров`я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім`ю або передачі на виховання в сім`ю патронатного вихователя; внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; у зв`язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Статтею 8 Закону № 2235 передбачено, що особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.

Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України.

Відповідно до положень статті 21 Закону № 2235 рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.

Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затверджений Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215/2001 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України» (далі Порядок №215/2001).

Згідно пункту 1 Порядку №215/2001, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, виходу з громадянства України особа подає заяву, а також інші документи, передбачені розділом II цього Порядку.

Відповідно до пункту 24 Порядку №215/2001 для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка народилася до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент народження особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону), подає: а) заяву про набуття громадянства України за територіальним походженням; б) дві фотокартки (розміром 35 х 45 мм); в) один із таких документів: - декларацію про відсутність іноземного громадянства - для осіб без громадянства; - зобов`язання припинити іноземне громадянство - для іноземців. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Подання зобов`язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України; - декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства разом із документом, що підтверджує надання особі статусу біженця чи притулку в Україні, - для іноземців, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні; - заяву про зміну громадянства - для іноземців, які є громадянами держав, міжнародні договори України з якими передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України; г) копію свідоцтва про народження або інший документ, що підтверджує факт народження особи на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту.

За правилами пункту 25 Порядку №215/2001 для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону), подає документи, передбачені підпунктами «а» - «в» п. 24 цього Порядку, а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях.

Відповідно до пункту 88 Порядку №215/2001 для скасування рішень про оформлення набуття громадянства України відповідно до ст. 21 Закону органами міграційної служби, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України готуються такі документи: а) подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України; б) документи, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням (стаття 8 Закону) або була поновлена у громадянстві України (стаття 10 Закону) шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянства України (довідка органу міграційної служби, дипломатичного представництва чи консульської установи про те, що іноземець, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, не подав документ про припинення цього громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації його громадянином України, а незалежні від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства не існують (частина п`ята статті 8 та частина друга статті 10 Закону); інформація органу міграційної служби про те, що іноземець, який подав декларацію про відмову від іноземного громадянства, не повернув паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави (частина восьма статті 8 та частина сьома статті 10); інформація про те, що на момент реєстрації громадянином України існували підстави, за наявності яких особа не поновлюється у громадянстві України (частини перша та друга статті 10 з урахуванням частини п`ятої статті 9 Закону; частина п`ята статті 10 Закону); інформація про інші неправдиві відомості та фальшиві документи, які були подані для набуття громадянства України відповідно до статей 8 та 10 Закону, або інформація про приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України відповідно до статей 8 та 10 Закону).

Згідно пункту 92 Порядку №215/2001 до повноважень органів міграційної служби також належить скасування прийнятих ними рішень про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 Закону № 2235.

Пунктом 96 Порядку №215/2001 встановлено, що подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 Закону, стосовно особи, яка проживає в Україні, готується управлінням, відділом (сектором) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, до якого цією особою подавалися документи щодо оформлення набуття громадянства України. Подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України разом із документами, передбаченими підпунктом «б» пункту 88 цього Порядку, надсилається до головного управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі.

За змістом пункту 97 Порядку №215/2001 рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується начальником головного управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі або його заступником. Повідомлення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у тижневий строк надсилається до управління, відділу (сектору) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, яким було внесено подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України. Управління, відділ (сектор) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення не пізніш як у тижневий строк з дня одержання повідомлення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України повідомляє про це відповідну особу у письмовій формі із зазначенням причин скасування такого рішення.

Як вбачається з матеріалів особової справи позивача, разом із заявою про набуття громадянства від 13.03.2014 року № 229/14 було подано копії карток прописки (Ф-16) про наявність прописки не території м. Сімферополь, копію свідоцтва про народження позивача з перекладом; копії свідоцтва про народження дітей позивача з перекладом, документ що посвідчує особу позивача № НОМЕР_3 з перекладом.

Так, відповідно до перекладу здійсненного бюро перекладів «Приватне підприємство «Філадельфія - Амро» м. Харкова, документ, що посвідчує особу, поданий позивачем є «проїздим документом для палестинських біженців» № 008140647 виданий Сирійською Арабською Республікою 29 травня 2013 року.

Натомість, висновком службового розслідування (перевірки) ГУ ДМС України в м. Києві встановлено, що зазначений документ № 008140647 є паспортом громадянина Сирії.

Суд погоджується з позицією ГУ ДМС України в м. Києві, щодо зазначеного документу, адже в самому документів англійською мовою зазначено «Passport», що є міжнародним позначенням паспортів.

Більше того з відкритих джерел судом встановлено що код «PNSYR», що міститься на сторінці документу із особистими даними позивача, відповідає кодам, що містяться у паспортах громадян Сирії.

Крім того, в українській візі, що міститься на шостій сторінці документу, що посвідчує особу позивача також зазначено, що документ за № 008140647 є паспортом, а країна громадянської приналежності позивача є Сирія.

Таким чином, суд погоджується з позицією відповідача, що при подані документів, позивачем подано невірний переклад документу, що посвідчує особу.

Також, з матеріалів справи слідує, що документальним підтвердженням факту постійного проживання позивача на території України до 24 серпня 1991 року, на підставі яких було прийнято рішення ГУ ДМС України в м. Києві від 18 березня 2014 року та документовано позивача паспортом громадянина України та паспортом громадянина України для виїзду за кордон, слугували: копія архівної картки прописки (Ф-16) заявника на території України у Залізничному районі м. Сімферополя, які були надані позивачем особисто.

Із зазначених карток вбачається, що позивача було прописано у м. Сімферополі на підставі документу № 86322 виданого Палестинською владою 10.08.1980 року.

Відповідно до положень «ПРАВИЛ ПРЕБЫВАНИЯ ИНОСТРАННЫХ ГРАЖДАН В СССР И ПРАВИЛ ТРАНЗИТНОГО ПРОЕЗДА ИНОСТРАННЫХ ГРАЖДАН ЧЕРЕЗ ТЕРРИТОРИЮ СССР» затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 10.05.1984 року № 433 всі іноземні громадяни, які перебували на території Радянського Союзу мали бути зареєстровані та отримати дозвіл на постійне проживання.

Таким чином, Іноземці, які перебували в країнах колишнього СРСР з метою навчання чи роботи реєструвались за національними паспортами на період навчання чи роботи.

Відповідно до законодавства колишнього СРСР іноземці та особи без громадянства могли отримати прописку лише після отримання дозволу на постійне проживання.

Натомість, Форма № 16 не містить відомості про наявність у позивача документа, що посвідчує дозвіл на постійне проживання СРСР, за таких підстав, суд погоджується з позицією відповідача, що копії карток, які нібито засвідчували прописку за документами іноземців не узгоджувались з реаліями, а саме: прописка за документами виданими іноземними державами як за законодавством Радянського Союзу, так і за законодавством України не здійснювалась, таким чином не можуть бути прийняті, як доказ проживання позивача на території України до 24.08.1991 року.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що у позивача були відсутні підстави для здобуття громадянства на підставі ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України», що є підставою для скасування громадянства України в порядку статті 21 Закону України «Про громадянство України».

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У той же час, суд звертає увагу, що з метою з`ясування обставин, на які посилався Верховний Суд в своїй постанові від 27.12.2019 року, позивачем жодних пояснень чи додаткових доказів суду надано не було, а відтак встановлені вище обставини протиправності отримання ним громадянства України є не спростованими.

Таким чином, суд прийшов до переконання про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві про скасування набуття громадянства України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також, не підлягає задоволенню позовна вимога, щодо протиправним та скасування висновку службового розслідування (перевірки), яким було визнано недійсними та такими, що підлягають знищенню паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 та паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , які були видані на ім`я ОСОБА_1 , оскільки такий висновок є похідним від зазначеного вище рішення.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя І.М. Погрібніченко