Рішення № 92380869, 22.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2020 року м. Київ № 640/17566/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років, зобов`язання зарахувати до стажу роботи періоди на посадах прокурора, що дають право на пенсію за вислугу років відповідно до статті 86, пункту 5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення», зобов`язання призначити та здійснити обчислення пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ з 30 серпня 2019 року, тобто з дати звернення, виходячи з розміру пенсії 60% від суми щомісячної (чинної) заробітної плати згідно довідки від 16 серпня 2019 року №18-58/зп та без обмеження максимального розміру пенсії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 30 серпня 2019 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ без обмеження максимального розміру.

Листом від 11 вересня 2019 року відповідач відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії з посиланням на наявність вже призначеної пенсії в порядку статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ.

З таким рішенням позивач не погоджується, стверджує, що починаючи з 15 липня 1986 року працює в органах прокуратури на різних посадах, стаж роботи складає 33 роки 2 місяці, з них на посадах слідчого органів прокуратури - 5 років 9 місяців, на посадах прокурора/стажиста прокуратури району, прокурора відділу, заступника прокурора району, прокурора, старшого прокурора відділу (управління), директора Інституту підготовки прокурорських кадрів, начальника прес-служби, заступника начальника відділу, старшого помічника заступника Генерального прокурора України, заступника начальника управління - начальника відділу Генеральної прокуратури України та прокурора району - 27 років 3 місяці.

Також у період з 01 вересня 1982 року по 27 червня 1986 року позивач навчався у Харківському юридичному інституті імені Ф.Е. Дзержинського 3 роки 10 місяців, та з 13 листопада 1979 року по 01 грудня 1981 року проходив строкову військову службу 2 роки 17 днів.

Отже, за підрахунками позивача тривалість стажу роботи, що дає йому право на пенсію за вислугу років відповідно до статті 86 Закону №1697-VІІ, становить 37 років 1 місяць 17 днів, у тому числі 33 роки 2 місяці - на посадах прокурора та слідчого органів прокуратури. З огляду на зазначене, позивач стверджує, що питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури України регулюються статтею 86 Закону №1697-VІІ, що набрав чинності 15 липня 2015 року та є чинним, тому відмова відповідача у призначенні та нарахуванні пенсії за зазначеним Законом є протиправною.

Позивачем 24 січня 2020 року подано клопотання про зміну позовних вимог, з урахуванням якої та посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ) 2019 у справі №3-209/2018(2413/18,2807/19), остаточно позивач просить: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, викладене у листі від 11 вересня 2019 року про відмову у призначенні пенсії відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» та зобов`язати відповідача здійснити з 16 серпня 2019 року перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії за вислугу років на підставі документів, доданих до позовної заяви, документів пенсійної справи, довідки Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку, звітності, внутрішнього контролю та аудиту Генеральної прокуратури України від 16 серпня 2019 року за №18-58зп та відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, що діяла на час призначення пенсії, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати без обмеження її максимального (граничного) розміру з урахуванням раніше проведених виплат.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2019 року, після усунення позивачем недоліків позовної заяви згідно ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2019 року, відкрито провадження у справі №640/17566/19, визначено розгляд провадити суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву та наявні докази.

Відповідачем - ГУ ПФУ в м. Києві 04 грудня 2019 року поданий відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що підстави для призначення позивачу пенсії за статтею 86 Закону №1697-VІІ відсутні, оскільки спірні правовідносини виникли після набрання чинності змінами до законодавства України, внесеними Законом України від 02 березня 2015 року №213-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення». Отже, застосуванню у даному випадку підлягають положення пункту 5 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону №213-VІІ. Окрім того, ОСОБА_1 вже отримує пенсію за вислугу років і повторне її призначення законом не передбачена.

Позивачем у свою чергу подані заперечення на відзив відповідача від 13 грудня 2019 року, у яких він підтримує свою первинну позицію та просить задовольнити позовні вимоги. Також позивачем надані додаткові пояснення щодо обґрунтувань позовних вимог від 24 січня 2020 року стосовно врахування висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 13 грудня 2019 року у справі №3-209/2018 (7-р(ІІ)2019.

Від відповідача 09 вересня 2020 року надійшли пояснення стосовно додаткових аргументів позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2020 року відмовлено ГУ ПФУ в м. Києві у задоволенні заяви про зупинення провадження у справі №640/17566/19.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, з урахуванням доводів позовної заяви, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 з 08 жовтня 2002 року перебуває на обліку у ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789- ХІІ (в редакції від 15 січня 2011 року) у розмірі 90 % посадового окладу.

Згідно матеріалів пенсійної справи з моменту призначення у 2002 році пенсії ОСОБА_1 неодноразово звертався до управління з приводу здійснення перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням посадових окладів працівників органів прокуратури, зокрема подавав заяви від 01 березня 2003 року, 11 січня 2005 року, 10 листопада 2005 року, 22 травня 2006 року, 12 червня 2006 року, 03 травня 2018 року.

Проте, перерахунок пенсії позивачу не здійснювався.

Відповідно до постанови Дарницького районного суду міста Києва від 25 лютого 2009 року у справі №2а-213/2009 задоволено позов ОСОБА_1 , зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва перерахувати з 01 березня 2008 року призначену ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури.

Також позивач 30 серпня 2019 року звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про призначення йому іншого виду пенсії - відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ від 14 жовтня 2014 року та отримав відмову листом відповідача від 11 вересня 2019 року.

Також судом встановлено, що після призначення пенсії позивач продовжував працювати в органах прокуратури та наказом Генерального прокурора №1108ц від 17 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звільнено з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 18 жовтня 2019 року.

Не погоджуючись із відмовами відповідача здійснити перерахунок пенсії, посилаючись на прийняття Конституційним Судом України рішення від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019 та визначення у ньому порядку виконання, позивач вважає, що у нього виникло право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівника прокуратури, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» від 31 травня 2012 року №505, зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №657, з чим звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

На час призначення позивачу пенсії (08 жовтня 2002 року) особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначалися статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ, якою встановлювалося, що:

прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Така пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку (частина перша статті 50-1);

обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина дванадцята статті 50-1);

призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина сімнадцята статті 50-1).

До статті 50-1 Закону №1789-ХІІ вносилися зміни Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI (далі - Закон №3668-VI), унаслідок яких наведена вище частина сімнадцята статті 50-1 Закону №3668-VI з 01 жовтня 2011 року стала вісімнадцятою, тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним.

Новий Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ ухвалено 14 жовтня 2014 року. При цьому частина двадцята статті 86 Закону №1697-VІІ (в первинній редакції) мала такий текст: «Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

Отже, первісна редакція частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VІІ та частина сімнадцята (з 01 жовтня 2011 року - вісімнадцята) статті 50-1 Закону №1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.

Розділ XII «Прикінцеві положення» Закону №1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у т.ч. стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15 липня 2015 року. Водночас з 15 липня 2015 року втратив чинність Закон №1789-XII (крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів).

Закон України від 28 грудня 2014 року №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №76-VIII), набрав чинності з 01 січня 2015 року, яким, з-поміж іншого, внесено такі зміни:

частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ (діяла до 15 липня 2015 року) викладено в такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України»;

частину двадцяту статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року «Про прокуратуру» №1697-VІІ (набрала чинності 15 липня 2015 року) викладено у такій редакції: « 20. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

Отже, починаючи з 01 січня 2015 року в Україні жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України «Про прокуратуру»; законодавець делегував повноваження щодо встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінету Міністрів України.

Упродовж 2015-2019 років Кабінетом Міністрів України не визначалося умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

У грудні 2019 року Конституційний Суд України за результатами розгляду справи №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) ухвалив рішення від 13 грудня 2019 року №7-р(II)/2019 та вирішив таке:

визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України;

положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Конституційний Суд України встановив такий порядок виконання рішення №7-р(II)/2019:

частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:

« 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

Як вбачається з матеріалів даної справи №640/17566/19 пенсійний орган листом від 11 вересня 2019 року №200803/03 відмовив позивачу у задоволенні заяви про перерахунок пенсії фактично з мотивів відсутності підстав для призначення пенсії за вислугу років згідно статті 86 Закону України «Про прокуратуру».

Водночас, після зміни позивачем позовних вимог відповідно до поданого клопотання від 24 січня 2020 року, відповідачем подані додаткові пояснення від 09 вересня 2020 року, у яких серед іншого зауважується, що упродовж тривалого проміжку часу нормативно-правові акти стосовно підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури були відсутні, тому позивач якщо й набуде права на перерахунок пенсії, то виключно у разі прийняття Кабінетом Міністрів України після 13 грудня 2019 року відповідного рішення про підвищення заробітку діючих прокурорів.

У протилежне суд зазначає, що доводи відповідача про те, що після набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-(ІІ)/2019 нормативно-правового акту про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури не ухвалено, а тому відсутні підстави для перерахунку пенсії, є помилковими та не доводять правомірності його дій, оскільки чинна з 13 грудня 2019 року норма частини 20 статті 86 Закону №1697-VII визначає умовою перерахунку пенсії за вислугу років підвищення заробітної плати прокурорським працівникам. Суд враховує, що грошове забезпечення працівників прокуратури істотно збільшилося ще в жовтні 2017 року, а теперішній розмір пенсії позивача останній раз перераховувався ще у 2008 році за рішенням суду.

Протягом усього періоду дії норми статті 86 Закону №1697-VІІ, яка визначала, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, позивач мав право на перерахунок пенсії, проте був позбавлений можливості таке право реалізувати з огляду на бездіяльність Кабінету Міністрів України.

Така бездіяльність уряду була предметом розгляду у судах.

Так, Верховний Суд в постанові від 24 квітня 2019 року (справа №826/8546/18) звернув увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом №1697-VІІ покладено саме на уряд. Суди у зазначеній справі визнали протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено частиною 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» та зобов`язали Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та ухвалити рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури. Проте, рішення суду фактично Кабінетом Міністрів України не виконано.

Відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури зумовило неможливість проведення органами Пенсійного фонду України перерахунку зазначених пенсій, у тому числі, пенсії позивача.

Реалізація його права була забезпечена саме рішенням Конституційного Суду від 13 грудня 2019 року. Тому суд вважає підхід відповідача до вирішення заяви позивача незаконним та зазначає, що в цій ситуації позивач має право на перерахунок пенсії. Твердження пенсійного органу про той факт, що для реалізації пенсіонерами права на перерахунок пенсії, визначеного статтею 86 Закону №1697-VІІ (у редакції, що діє з 13 грудня 2019 року), обов`язковою умовою є прийняття урядом нової постанови про підвищення заробітної плати прокурорським працівникам, є хибним з огляду на те, що на момент прийняття Конституційним Судом України зазначеного рішення вже існувала суттєва різниця в оплаті праці діючих працівників прокуратури та розмірі заробітних плат, з яких розраховані пенсії прокурорських пенсіонерів. Така нерівність має усуватись Пенсійним Фондом України шляхом беззастережного (відносно дати ухвалення рішення про збільшення заробітку діючих працівників прокуратури) задоволення заяв пенсіонерів про перерахунок пенсії, поданих після 13 грудня 2019 року.

Окрім того, слід звернути увагу, що постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №657 є чинною, а тому відсутні підстави для її незастосування, при цьому позивач на переконання суду має право на перерахунок пенсії на підставі отриманої ним довідки Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку, звітності, внутрішнього контролю та аудиту Генеральної прокуратури України від 16 серпня 2019 року №18-58зп.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що законодавчо врегульовані умови для перерахунку пенсії позивача виникли з 13 грудня 2019 року. Позивач просить провести перерахунок пенсії з 16 серпня 2019 року (дата видачі довідки про складові заробітної плати та інші виплати), про що подав відповідну заяву до відповідача від 30 серпня 2019 року.

Відмова відповідача у здійсненні перерахунку пенсії є протиправною з підстав, викладених судом вище, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, проте, датою, з якої необхідно здійснити перерахунок позивачу, суд вважає 30 серпня 2019 року, тобто дату звернення позивача до пенсійного органу.

При цьому, на думку суду, лист ГУ ПФУ в м. Києві від 11 вересня 2019 року №200803/03 про відмову ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії за вислугу років, є рішенням суб`єкта владних повноважень, яким, хоч і без зазначення конкретних причин, відмовлено позивачу у перерахунку пенсії.

Водночас, суд зазначає, що ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є право позивача на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 №657.

Відповідно питання щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії і питання обмеження пенсії максимальним розміром є похідними і повинні вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на перерахунок.

Суд зауважує, що відповідач фактично відмовляє позивачу у перерахунку пенсії з мотивів відсутності нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури. Відтак, спору щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії і щодо обмеження пенсії максимальним розміром на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало. Також, відповідач ще не ухвалював рішення щодо перерахунку призначеної позивачу пенсії за вислугу років на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені.

Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.

З огляду на викладене, суд вбачає правові підстави для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, ГУ ПФУ в м. Києві, не здійснюючи перерахунку та виплату пенсії позивачу на підставі виданої довідки Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку, звітності, внутрішнього контролю та аудиту Генеральної прокуратури України від 16 серпня 2019 року №18-58зп, діяло поза межами повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню сума судових витрат у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 768,40 грн. згідно квитанції №111 від 25 вересня 2019 року.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 247, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, оформлене листом від 11 вересня 2019 року №200803/03, яким відмовлено ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за вислугою років.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 30 серпня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за вислугою років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII на підставі його заяви від 30 серпня 2019 року та довідки Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку, звітності, внутрішнього контролю та аудиту Генеральної прокуратури України від 16 серпня 2019 року №18-58зп, без обмеження її граничним розміром та з урахуванням проведених виплат.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 768 грн. 40 коп.(сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).

В решті позовних вимог відмовити.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , тел.. НОМЕР_2 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, адреса: 04053, м. Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368.

Суддя В.І. Келеберда