Ухвала суду № 923808, 18.04.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

Іменем України

УХВАЛА

“18” квітня 2007 р.                                                                                           Справа № 32/161-А

                                                                                                                                 к/с № К- 27265/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий                                                            Нечитайло О.М.

Судді:                                                            Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашко О.І.

Федоров М.О.

при секретарі судового засідання                       Сорокіній Л.В.

за участю представників:

позивача:                                                               Андрощук С.В., дов. від 16.04.2007р. № 27/15/1

                                                                                 Тидякіна С.В., директор, пасп. МЕ 688059

відповідача:                                                         Радкевич С.О., дов. від 19.02.2007р. № 29

                                                                                 Шевчук О.М., дов. від 02.02.2007р. № 12

розглянувшиу відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу                                                 Державної податкової інспекції у

                                                                                 Солом’янському районі м. Києва

постанову                                                              господарського суду міста Києва

від                                                                           25.05.2006р.

та ухвалу                                                              Київського апеляційного господарського суду

від                                                                           25.07.2006р.

у справі                                                                  № 32/161-А

за позовом                                                             Дочірнього підприємства міжнарнодних

                                                                                експрес-перевезень «Юкрнейніан Парсел Сервіс»

до                                                                            Державної податкової інспекції у

                                                                                 Солом’янському районі м. Києва

про                                                                          визнання недійсними рішень

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство міжнарнодних експрес-перевезень «Юкрейніан Парсел Сервіс» (надалі позивач, ДП міжнарнодних експрес-перевезень «Юкрейніан Парсел Сервіс) звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва (надалі – відповідач, ДПІ у Солом’янському районі м. Києва) про визнання недійсними рішень Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.01.2006 р. № 000012202/0 та від 17.03.2006 р. № 000012202/1.

Постановою господарського суду м. Києва (суддя О.О. Хрипун) від 25.05.2006 р., яке залишено без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду (судова колегія у складі: головуючий суддя – Шипко В.В., судді: Алданова С.О., Новіков М.М.) від 25.07.2006р. у справі № 32/161-А позов задоволено повністю, визнано недійсними рішення Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.01.2006 р. № 000012202/0 та від 17.03.2006 р. № 000012202/1.

Вказані судові рішення аргументовані тим, що висновки акту перевірки ДПІ у Солом’янському районі м. Києва, на підставі яких прийнято спірні рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій не відповідають вимогам чинного законодавства України, а саме відповідач дійшов хибного висновку при кваліфікації проведених позивачем господарських операцій за зовнішьоекономічним контрактом у якості бартерних.

ДПІ у Солом’янськомурайоні м. Києва, не погоджуючись із судовими рішеннями господарських судів першої та апеляційної інстанцій, з підстав порушення вказаними судами норм матеріального права, зокрема нормативних приписів п.4 ст. 3 Закону України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності», п.1.19 ст.1, п.7.1 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою в якій просить скасувати судові рішення господарських судів першої та апеляційної інстанцій, прийняті у справі № 32/161-А та ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити.

У судовому засіданні суду касаційної інстанції від 21.02.2007р., на підставі ч. 2. ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) розгляд справи відкладався до 14.03.2007р. та 14.03.2007р. до 18.04.2007р.

Представники відповідача у судовому засіданні суду касаційної інстанції вимоги касаційної скарги підтримали, рішення господарських судів попередніх інстанцій вважають такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України з мотивів, викладених у касаційній скарзі, просили їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити.

Представники позивача у судовому засіданні суду касаційної інстанції доводи касаційної скарги вважають необгрунтованими, постанову господарського суду м. Києва від 25.05.2006р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2006р. у справі № 32/161-А вважають повністю законними, просять залишити названі судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.  

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне:

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.01.2006р. № 000012202/0, яким за порушення п. 4 ст. 3 Закону України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» з позивача стягується 6207 554,69 грн. пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, передбаченому пп. 5.2.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за результатами якого скарги ДП міжнарнодних експрес-перевезень «Юкрнейніан Парсел Сервіс були залишені без задоволення, а оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.01.2006р. № 000012202/0 - без змін.

У зв'язку з цим, 17.03.2006 відповідачем видано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 000012202/1, яке за змістом співпадає з рішенням від 10.01.2006р. № 000012202/0.

Спірні рішення прийняті на підставі акта перевірки від 30.12.2005 № 276/23-0111/20044695 «Про результати планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Дочірнім підприємством міжнарнодних експрес-перевезень «Юкрейніан Парсел Сервіс» за період з 01.10.2002р. по 01.10.2005р.

Зазначеним актом встановлено порушення позивачем п. 4 ст. 3 Закону України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» щодо строків повідомлення органів державної податкової служби про дату експорту за бартерним зовнішньоекономічним контрактом.

Висновки акта перевірки ґрунтуються на тому, що припинення заборгованості по взаємних однорідних зобов'язаннях, що виникли за угодою від 05.01.1998р., укладеною позивачем з нерезидентом - компанією «UPSWorldwideForvarding, Inc» (США), проведено в межах однієї господарської операції та є бартером, і про таку операцію позивач зобов'язаний був повідомити органи державної податкової служби. Такого повідомлення до перевірки позивач не надав, що зумовило нарахування позивачу пені відповідно до п. 4 ст. 3 Закону України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності».

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, відповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПІ у Солом’янському районі м. Києва задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР надано визначення терміну «бартер», а саме згідно з п. 1.19 ст. 1 цього Закону бартер (товарний обмін) - це господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

За змістом ст. 1 Закону України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» від 23.12.1998 № 351-XIVтоварообмінна (бартерна) операція у галузі зовнішньоекономічної діяльності - це один з видів експортно-імпортних операцій, оформлених бартерним договором або договором із змішаною формою оплати, яким часткова оплата експортних (імпортних) поставок передбачена в натуральній формі, між суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України та іноземним суб'єктом господарської діяльності, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, роботами, послугами у будь-якому поєднанні, не опосередкований рухом коштів у готівковій або безготівковій формі.

З огляду на викладене, висновок господарських судів попередніх інстанцій про те, що товарообмінна (бартерна) операція - це господарська операція, яка оформлена бартерним договором; при укладенні бартерного договору та проведенні бартерної (товарообмінної) операції сторони розглядають обмін товарами, як одну угоду (умови такої угоди передбачають виконання зустрічних зобов'язань, взятих на себе сторонами саме за цією угодою); предметом бартерного договору є обмін товарами (роботами, послугами) між суб'єктами господарювання; однією з істотних умовою бартерного договору є загальна вартість товарів (робіт, послуг), яка зазначається в договорі, визнається судовою колегією Вищого адміністративного суду України нормативно обгрунтованою.

Таким чином, за своєю юридичною природою бартерний договір - є договором міни.

У відповідності до ст. 241 ЦК УРСР, чинного на момент укладення та виконання угоди від 05.01.1998, за договором міни між сторонами провадиться обмін одного майна на інше. Кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до змісту угоди від 05.01.1998 та документів, складених на її виконання, надання послуг (виконання робіт) згідно з цією угодою здійснювалося сторонами, як окремі, не пов'язані між собою господарські операції. Виконання позивачем та «UPSWorldwideForvarding, Inc» (США) зобов'язань за угодою не залежить від умов та стану виконання сторонами кожної з цих господарських операцій, предметом яких є надання послуг як відповідачем, так і нерезидентом, та їх наступна оплата, а не обмін роботами та послугами. В угоді відсутня заздалегідь встановлена вартість договору, оскільки оплата послуг здійснювалась по факту їх надання. Сам відповідач визнає, що на виконання угоди сторонами перераховувались грошові кошти.

Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується із висновком господарських судів першої та апеляційної інстанцій, що укладена позивачем з «UPSWorldwideForvarding, Inc» (США) угода від 05.01.1998р. за своєю природою не є договором міни, і здійснені за цією угодою окремі операції з експорту та імпорту послуг не є бартерними в розумінні вищеназваних норм законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 № 959-ХІІ та ч. 1 ст. 382 Господарського кодексу України, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів, крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Згідно з абз.2 ч.і ст.14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

З встановлених фактичних обставин вбачається, що в даному випадку між позивачем та нерезидентом мало місце припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Такий спосіб припинення зобов'язань був передбачений ст. 217 Цивільного кодексу Української РСР, а також встановлений ст. 601 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав, або строк якої не зазначений чи зазначений моментом витребування.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій зазначено, що відповідачем не заперечується факт здійснення між позивачем та нерезидентами заліку однорідних вимог, строк виконання по яких настав. Також відповідач не заперечує правомірності здійснення позивачем такого заліку.

У відповідності до п. 4 ст. 3 Закону України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності», суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України, які здійснили експорт або імпорт робіт, послуг за бартерним договором, зобов'язані протягом п'яти робочих днів з дня підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт чи надання послуг, повідомити органи державної митної служби України (якщо імпортуються або експортуються за даним договором товари) або органи державної податкової служби України (якщо імпортуються або експортуються за даним договором роботи чи послуги) про факт здійснення експорту товарів (робіт, послуг). Неподання або несвоєчасне подання такої інформації тягне за собою нарахування пені у розмірі одного відсотка вартості експортованих товарів (робіт, послуг) за кожний день прострочення.

Таким чином, оскільки як мотивовано вище, судова колегія Вищого адміністративного суду Україним визнала нормативно обгрунтованим висновок про те, що укладена між позивачем та «UPSWorldwideForvarding, Inc» (США) угода від 05.01.1998 не є бартерною, надання послуг (виконання робіт) згідно з цією угодою здійснювалося сторонами, як окремі, не пов'язані між собою господарські операції, фактично між сторонами мало місце зарахування зустрічних однорідних вимог, то п. 4 ст. 3 Закону України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» до цих операцій застосуванню не підлягає, а отже підстав для притягнення позивача до відповідальності у вигляді нарахування пені, передбаченої вказаною нормою Закону України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності», у відповідача не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

ДПІ у Солом’янському районі м. Києва, на підставі наявних в касаційній скарзі та викладених у судовому засіданні доводів, не доведено наявність порушень норм матеріального чи процесуального права, допущених господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, які б у сенсі ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, стали підставою для скасування прийнятих у справі судових рішень.

Інших доводів відповідачем надано не було.

Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті судових рішень у справі № 32/161-А господарський суд першої та апеляційної інстанції дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

За таких обставин, касаційна скарга Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду м. Києва від 25.05.2006р. та ухвала Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2006р. у справі №32/161-А – без змін. 

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва на постанову господарського суду м. Києва від 25.05.2006р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2006р. у справі № 32/161-А – залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду м. Києва від 25.05.2006р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2006р. у справі № 32/161-А – залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:                                                                                  Нечитайло О.М.

Судді                                                                                                           Ланченко Л.В.

                                                                                                                     Пилипчук Н.Г.

                                                                                                                    Степашко О.І.

                                                                                                                     Федоров М.О.