Рішення № 92380793, 22.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2020 року м. Київ № 640/15695/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

до ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу в розмірі 1 180 590,71 грн,

УСТАНОВИВ:

Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути податковий борг фізичної особи ОСОБА_1 з податку на доходи фізичних осіб у сумі 1 083 317,05 грн та по військовому збору з фізичних осіб у сумі 97 273,66 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що станом на дату звернення до суду за відповідачем обліковується податковий борг, який складається з податку на доходи фізичних осіб та по військовому збору з фізичних осіб, яка виникла на підставі самостійно узгоджених сум податкових зобов`язань, згідно податкових декларацій про майновий стан і доходи, але не сплачених у визначеному законом порядку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2020 року відкрито провадження у справі за загальними правилами позовного провадження, та призначено підготовче засідання.

Відповідачем до суду подано заяву про визнання адміністративного позову, в якій зазначено, що відповідач на підставі статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України повністю визнає заявлені позивачем позовні вимоги і не заперечує проти ухвалення судом рішення про задоволення позову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті у порядку письмового провадження.

У підготовчому засіданні 13 жовтня 2020 року сторони подали клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем у квітні 2017, 2018 роках та травні 2019 року подані декларації № 9270905998, № 9300131317 та № 9311569158 про майновий стан і доходи фізичних осіб та не сплачено зобов`язання.

13 березня 2020 року відповідно до статті 59 Податкового кодексу України контролюючим органом відповідачу було винесено податкову вимогу форми «Ф» № 20367-10 на суму 1 180 590,71 грн, направлено відповідачу у визначений законом спосіб та відповідно отримано відповідачем 23 березня 2020 року.

Станом на день розгляду даної адміністративної справи за відповідачем обліковується податковий борг в сумі 1 180 590,71 грн, що не заперечується відповідачем.

Враховуючи те, що відповідачем у встановленому законом порядку сума податкового боргу не сплачена, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 16.1.3 та 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, а також сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Положеннями пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Податкове повідомлення-рішення згідно положень пункту 58.2 статті 58 Податкового кодексу України надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вказана сума податкового боргу виникла, у зв`язку з несплатою платником податків сум податкових зобов`язань відповідно до поданих декларацій про майновий стан і доходи фізичних осіб.

Так, матеріали справи не містять доказів оскарження податкової вимоги, як і відсутні докази сплати самостійно визначеної суми податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб у та військового збору у строк, встановлений пунктами 57.1, 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, а тому сума заборгованості вважається податковим боргом.

Отже, станом на час звернення позивача з даним позовом, з урахуванням наявних в матеріалах справи документів сума податкового боргу відповідача складає з податку на доходи фізичних осіб у сумі 1 083 317,05 грн та військового збору у сумі 97 273,66 грн, що також підтверджується довідкою щодо інформації про податковий борг, детальним розрахунком податкового боргу та витягом з інтегрованої картки платника податку.

Суд вважає, що позивач довів належними та допустимими доказами факт наявності у відповідача суми податкового боргу у розмірі 1 180 590,71 грн.

Разом з тим, відповідач визнала позовні вимоги та не заперечувала проти їх задоволення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Головного управління Державної податкової служби у м. Києві підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень стягнення судового збору з відповідача не передбачено.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Головного управління Державної податкової служби у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А, код ЄДРПОУ 43141377) - задовольнити повністю.

2. Стягнути податковий борг фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з податку на доходи фізичних осіб у сумі 1 083 317 (один мільйон вісімдесят три тисячі триста сімнадцять) гривень 05 копійок та по військовому збору з фізичних осіб у сумі 97 273 (дев`яносто сім тисяч двісті сімдесят три тисячі) 66 копійок.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова