Рішення № 92380699, 22.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2020 року м. Київ № 640/19466/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомГоловного управління Пенсійного фонду України у Київській областідо Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)про визнання протиправною та скасування постанови

В С Т А Н О В И В :

Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі по тексту - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу від 24 липня 2020 року у ВП № 62117387.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області на вимогу державного виконавця повідомлено про виконання рішення суду, а тому у відповідача були відсутні підстави для винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу від 24 липня 2020 року у ВП № 62117387.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач заперечував проти задоволення позову та зазначив, що оскаржувану постанову прийнято відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження».

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Амброським А.В. від 21 травня 2020 року відкрито виконавче провадження №62117387 з примусового виконання виконавчого листа №320/4966/19, виданого 14 квітня 2020 року Київським окружним адміністративним судом, про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області виплатити ОСОБА_1 пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, починаючи з 01 січня 2018 року.

Листом, який отримано відповідачем 19 червня 2020 року, позивач повідомив про те, що на виконання згадуваного судового рішення Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 в порядку визначеному судовим рішенням за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2019 року, розмір пенсії після проведення перерахунку становить 4750,80 грн. Сума доплати по перерахунку за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2019 року становить 21 236,04 грн., яка буде виплачена в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649.

24 липня 2020 року постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Амброським А.В. на позивача накладено штраф в сумі 5 100,00 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Преамбулою Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ (далі по тексту - Закон № 1404-VІІІ) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VІІІ визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною 3 статті 18 Закону №1404-VІІІ, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 63 Закону №1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону №1404-VІІІ визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, постанова про накладення штрафу виноситься державним виконавцем стосовно боржника у разі невиконання без поважних причин останнім рішення суду.

Так, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року у справі №320/4966/19 задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, зокрема: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області виплатити ОСОБА_1 пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, починаючи з 01 січня 2018 року, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів з виплати суми пенсії без урахування розстрочки передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №103 від 21 лютого 2018 року «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» станом на дату виплати заборгованості у відповідний період.

Як зазначено вище, листом, який отримано відповідачем 19 червня 2020 року, позивач повідомив про те, що на виконання згадуваного судового рішення Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 в порядку визначеному судовим рішенням за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2019 року, розмір пенсії після проведення перерахунку становить 4750,80 грн. Сума доплати по перерахунку за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2019 року становить 21 236,04 грн., яка буде виплачена в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649

Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22 серпня 2018 року (далі - Порядок № 649), визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 649 боржник - це орган Пенсійного фонду України, визначений судом боржником у виконанні судового рішення; стягувач - фізична особа, на користь якої винесено рішення; рішення - рішення суду, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", на виконання яких стягувачу нараховано пенсію, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету та залишається невиплаченою, або рішення суду про стягнення коштів.

Згідно пунктів 5, 6, 8, 10 Порядку № 649 для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.

Перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - комісія).

Комісія приймає одне з таких рішень: про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку; про відсутність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку.

Виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 640/5248/19 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року змінено. Пункт 2 резолютивної частити рішення викладено у наступній редакції: «Визнано протиправними та нечинними пункту 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду».

Суд зазначає, що обставини скасування з 22 липня 2020 року в судовому порядку пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» не можуть бути враховані при прийнятті рішення щодо невиконання рішення суду, оскільки ці обставини не існували на час здійснення перерахунку пенсії на виконання рішення суду (виникнення спірних відносин).

Відповідно до статті 72 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України.

Згідно з пунктами 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду може бути здійснено в межах відповідних бюджетних призначень. Наведене вище, на думку суду, свідчить про необґрунтованість оскаржуваної постанови про накладення штрафу.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем доведено протиправність оскаржуваної постанови про накладення штрафу, в той час, як відповідачем покладений на нього обов`язок доказування не виконано, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правих підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статі 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області задовольнити.

2.Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 24 липня 2020 року у ВП № 62117387.

3.Стягнути на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, місто Київ, вулиця Ярославська, будинок 40, код ЄДРПОУ 22933548) за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (03056, місто Київ, вулиця Виборзька, будинок 32, код ЄДРПОУ 43315602) судовий збір в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко