Рішення № 92380648, 22.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

22 жовтня 2020 року справа №640/8504/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )доГоловного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві)про1) визнання протиправними дій відповідача щодо виплати пенсії позивачу з 01 січня 2018 року з обмеженням максимальним розміром без урахування вимог пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VІ; 2) зобов`язання відповідача вчинити дії щодо перерахунку пенсії позивачу з 01 січня 2018 року без обмеження пенсії максимальним розміром та здійснити виплату різниці між фактично отриманим та перерахованим розміром пенсійних виплат з нарахуванням та виплатою частини доходів згідно з вимогами статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (виключаючи поетапність виплат перерахованої пенсії); 3) зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з дати набрання рішенням суду законної сили

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи, що вважає протиправним застосування обмеження розміру при виплаті відповідачем пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» після її перерахунку з 01 січня 2018 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/8504/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання.

В матеріалах справи докази надання відповідачем відзиву на позовну заяву відсутні, що відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивач подав заяву, у якій додатково обґрунтував позовні вимоги висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 24 червня 2020 року у справі №580/234/19.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 01 квітня 2011 року.

З розрахунку пенсії за вислугу років «по пенсійній справі №2601017883 для ОСОБА_1 » станом на 05 грудня 2019 року вбачається, що підсумок пенсії з надбавками становить 18 537,83 грн., з урахуванням максимального розміру пенсії: 16 380,00 грн., попередньої суми пенсії 11 836,23 грн. та підвищення 3 407,83 грн. (75% від 4 543,77 грн.) виплачується в розмірі 15 244,06 грн.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 підвищення складає 4 543,77 та виплачується з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року щомісячно 50% від підвищення:2 271,89 грн.; з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року щомісячно 75% від підвищення: 3 407,63 грн.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2017 року у справі №2-а-5199/11 (провадження №6-а/761/16/217), яка набрала законної сили, визнано протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2011 року згідно з постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2016 року у справі №2-5199/11 без урахування вимог пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VІ та зобов`язано здійснити розрахунок та доплату (виплату, утримання) пенсії з 01 квітня 2011 року згідно з вказаною постановою без обмеження пенсії максимальним розміром.

На звернення позивача від 11 лютого 2020 року відповідач листом від 13 березня 2020 року №3924-3538/Я-02/8-2600/20 відмовив позивачу у виплаті пенсії у встановленому розмірі та зазначив, що:

1) відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2017 року у справі №2-а-5199/11 з 01 квітня 2011 року здійснено перерахунок пенсії в порядку, встановленому судовим рішенням, та виплачувалася пенсія без обмеження максимальним розміром;

2) на виконання постанови Кабінету Міністрів від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» з 01 січня 2018 року проведено перерахунок пенсії;

3) розмір пенсії після перерахунку з 01 січня 2018 року по 30 листопада 2018 року визначався з урахуванням статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» щодо обмеження максимального розміру та становив 13 181,08 грн., з 01 грудня 2018 року пенсія виплачувалася без обмеження максимального розміру - 13 190,08 грн.;

4) на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2019 року у справі №826/15884/ГУ ПФУ в м. Києві з 01 січня 2018 року здійснено перерахунок пенсії в порядку, встановленому судовим рішенням, виходячи з розрахунку у розмірі 90% сум грошового забезпечення;

5) після виконання вказаного рішення розмір пенсійної виплати з 01 січня 2018 року по 30 листопада 2018 року не змінився, а з 01 грудня 2018 року визначається з урахуванням статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» щодо обмеження максимального розміру та становить з 01 грудня 2018 року - 13 403,12 грн., з 01 січня 2019 року - 14 186,56 грн.; з 01 липня 2019 року - 14 213,36 грн.;

6) встановлено до щомісячної виплати позивачу розмір пенсії в сумі: з 01 листопада 2019 року - 14 213,36 грн.; з 01 грудня 2019 року - 15 244,06 грн., з 01 січня 2020 року - 16 380,00 грн.

Також позивачу повідомлено, що на виконання вищевказаного судового рішення за період з 01 грудня 2018 року по 30 липня 2019 року в сумі 2 439,58 грн. буде проведено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22 серпня 2018 року «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» та Порядку ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 26 вересня 2018 року №20-1, яким набрав чинності 10 листопада 2018 року; різницю пенсії з 31 липня 2019 року по 31 жовтня 2019 року в сумі 968,96 грн. виплачено у листопаді 2019 року.

Статтею 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» встановлено, що призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 12 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до частини першої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з яких було сплачено внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Частиною сьомою статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Разом із тим, суд зазначає, що вказане положення рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 у справі 1-38/2016 визнано неконституційним.

Рішенням Конституційного суду від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 у справі 1- 38/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, а саме: - частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».

Згідно пункту 2 резолютивної частини цього рішення положення частини сьомої статті 43 які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до статті 1512 Конституції України рішення та висновки Конституційного суду України є обов`язковими, остаточними та не може бути оскаржені.

Таким чином, суд зазначає, що з 20 грудня 2016 року відсутня частина сьома статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Це означає, що починаючи з 20 грудня 2016 року стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VIII, який прийнятий 6 грудня 2016 року, у частині сьомій статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2016 р.» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 р.».

Отже, буквальне розуміння змін внесених Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дає змогу дійти висновку, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни є нереалізованими.

Таким чином, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774-VIII до частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №127/4267/17, від 16 жовтня 2018 року у справі №522/16882/17 та від 06 листопада 2018 року у справі №522/3093/17.

Статтею 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності 01 жовтня 2011 року, в редакції чинній станом на дату проведення перерахунку пенсії позивачу, встановлено, що максимальний розмір пенсії, призначеної (перерахованої), зокрема, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Проте, згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Судом встановлено, що позивачу пенсія призначена з 01 квітня 2011 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», а також, що з 01 січня 2018 року пенсія виплачується з обмеженням її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо виплати пенсії позивачу з 01 січня 2018 року з обмеженням максимальним розміром без урахування вимог пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» та необхідність зобов`язати відповідача вчинити дії щодо перерахунку пенсії позивача з 01 січня 2018 року без обмеження її максимальним розміром та здійснити виплату різниці між фактично отриманим та перерахованим розміром пенсійних виплат з нарахуванням та виплатою частини доходів згідно з вимогами статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

В частині позовної вимоги щодо виплати перерахованої пенсії, виключаючи поетапність, вказана справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду від 06 серпня 2019 року справа №160/3586/19, провадження №Пз/9901/12/19, за результатами зразкової справи, в частині неперерахування та невиплати (із врахуванням раніше виплачених сум) пенсії позивачеві з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року; зазначене, відповідно до частини третьої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для врахування судом відповідних правових висновків Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Частиною четвертою статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Як встановлено судом, позивачу здійснено перерахунок пенсії з 01 січня 2018 року, проте, підвищення до пенсії виплачується у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 від 21 лютого 2018 року, тобто не у 100% розмірі, а поетапно.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.

З урахуванням наведеного, чинним законодавством не передбачено можливість сплати пенсії частинами в майбутньому та із застереженнями про наявність фінансування, як це передбачено приписами Постанови №103, з огляду на що, застосуванню підлягає норми Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який має вищу юридичну силу, аніж Постанова №103.

Разом із тим, суд звертає увагу, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

У вказаному рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва зокрема встановлено: «…пункти 1 та 2 спірної постанови №103, встановлюють відсоткове зменшення виплати пенсії військовослужбовцям та пункт 5 і додаток 2 Порядку, звужують складові грошового забезпечення, які підлягають врахуванню при обрахунку пенсії вказаним особам (зокрема позивачу), відтак звужують зміст вже існуючих прав таких осіб.

Відтак, оскаржувані пункти Постанови №103, всупереч вимогам статей 13, 43, частини четвертої статті 63 та частини третьої статті 11 Закону №2262-ХІІ, змінюють умови і норми пенсійного забезпечення військовослужбовців…».

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року набрало законної сили 05 березня 2019 року.

Водночас, за змістом частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже, встановлене пунктом 2 Постанови №103 обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії втратило чинність із набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року, тобто 05 березня 2019 року, а тому, враховуючи наведені вище положення процесуального закону, починаючи саме з цієї дати вказаний нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, у відповідній частині, втратив чинність і не підлягав застосуванню.

Враховуючи викладені обставини та те, що пункти 1, 2 Постанови №103 були чинними до 05 березня 2019 року та підлягали застосуванню відповідачем, адже останній не має повноважень надавати оцінку відповідності нормативно-правовим актам Уряду актам вищої юридичної сили, а зобов`язаний їх виконувати, з огляду на що, позивач набув права на отримання пенсійних виплат у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, починаючи з 05 березня 2019 року.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів» (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції») «майном» може бути як «існуюче майно», так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні «легітимні сподівання» на реалізацію майнового права (рішення у справі «Ганс-Адам ІІ проти Німеччини»). «Легітимні сподівання» за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі «Копецький проти Словаччини»).

У даному випадку легітимні сподівання позивача на отримання пенсії у повному розмір, передбачені чинними нормами Законів України, тобто вони є конкретними та на них поширюється режим «існуючого майна».

Таким чином, невиплата позивачу пенсії з урахуванням 100% суми підвищення, у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та за практикою Європейського Суду з прав людини становить втручання у право позивача на мирне володіння майном.

З урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Згідно з частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

У зв`язку з тим, що дане рішення вимагає від ГУ ПФУ в м. Києві вчинення певних дій, суд вважає за можливе встановити для суб`єкта владних повноважень - відповідача подати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з дня набрання цим рішенням законної сили.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року з обмеженням максимальним розміром без урахування вимог пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VІ.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві вчинити дії щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року без обмеження пенсії максимальним розміром та виплатити ОСОБА_1 різницю між фактично отриманим та перерахованим розміром пенсійних виплат з нарахуванням та виплатою частини доходів згідно з вимогами статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити виплату ОСОБА_1 підвищення пенсії, перерахованої з 01 січня 2018 року, виключаючи поетапність виплат, починаючи з 05 березня 2019 року.

5. Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві строк в один місяць з дня набрання рішенням суду законної для подання звіту про виконання рішення.

6. Попередити Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві про можливість застосування заходів, передбачених частиною другою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16; ідентифікаційний код 42098368).

Суддя В.А. Кузьменко