Рішення № 92380592, 22.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2020 року м. Київ № 640/18562/20

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НС ЗАХІД» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «НС ЗАХІД» (далі також - ТОВ «НС ЗАХІД», позивач) до Головного управління ДПС у м. Києві (далі також - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач) в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 17 липня 2020 року № 0160220504.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2020 року відкрито провадження в даній справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку загального позовного провадження.

В подальшому, суд протокольною ухвалою перейшов до розгляду справи №640/18562/20 в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що понесені позивачем витрати, заявлені в подальшому до бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі також - ПДВ) підтверджуються належним чином відповідними первинними документами, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач у наданому суду відзиві наголошує на обґрунтованості прийнятого ним рішення з огляду на відповідність вимогам чинного законодавства як самого рішення, так і дотримання визначеного законом порядку його прийняття.

Такі доводи відповідача були заперечені позивачем у наданій суду відповіді на відзив.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «HC ЗАХІД», код ЄДРПОУ 39663053, зареєстровано як юридична особа 26 лютого 2015 року. Основним видом економічної діяльності є - Код КВЕД 46.39 - неснеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний).

17 квітня 2020 року TOB «HC ЗАХІД» подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість № 9083797888 за березень 2020 року.

У податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2020 позивачем заявлено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2020 року в розмірі 3 000 000, 00 грн.

До зазначеної податкової декларацію позивачем, серед іншого, було додано наступні додатки до податкової декларації: Розрахунок суми бюджетного відшкодування (ДЗ); Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (Д4); розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5).

У період з 28 травня 2020 року по 11 травня 2020 року, відповідно до наказу ГУ ДПС у м. Києві від 19 травня 2020 року № 4086, посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку TOB «HC ЗАХІД» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за березень 2020 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 573/26-15-05-04-01-39663053 від 17 червня 2020 року.

У висновках акту перевірки зазначено, що за її результатами не встановлено порушення TOB «HC ЗАХІД» вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за березень 2020 року у розмірі 613 098, 00 грн.

Водночас, встановлено, що на порушення п. 200.4 статті 200 ПК України, TOB «HC ЗАХІД» відмовлено у наданні суми бюджетного відшкодування за березень 2020 року у розмірі 2 386 902, 00 грн.

17 липня 2020 року ГУ ДПС у м. Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0160220504, яким встановлено відсутність права TOB «HC ЗАХІД» на отримання бюджетного відшкодування за період березень 2020 року та відсутність права на врахування суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 2 386 902, 00 грн. за податковою декларацією з ПДВ № 9083797888 від 17 квітня 2020 року за березень 2020 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що 26 квітня 2019 року між позивачем, як Покупцем, та ТОВ «С.К.С», як Продавцем, укладено Договір поставки № 0605-1.

Пунктом 1.1 Договору поставки № 0605-1 передбачено, що Продавець зобов`язується поставити Покупцеві узгодженими партіями, надалі по тексту «Товар», зазначений у видаткових накладних та/або рахунках-фактурах та/або товарно- транспортних накладних на кожну партію Товару, які є невід`ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити кожну партію Товару відповідно до умов цього Договору.

Пунктом 2.1 Договору поставки № 0605-1 визначено, що кількість та вартість Товару зазначається у видаткових накладних, якими оформлюється передача кожної партії Товару.

Пунктом 3.3 Договору поставки № 0605-1 передбачено, що перехід права власності і ризиків на Товар від Продавця до Покупця відбувається після фактичного прийому-передачі Товару Покупцю, що підтверджується підписами представників Сторін на відповідних видаткових накладних.

Пунктом 3.4 Договору поставки № 0605-1 визначено, що Товар вважається прийнятим відповідно до накладних, виписаних Продавцем та підписаних Покупцем.

Пунктом 4.4. Договору поставки № 0605-1 передбачено, що право власності на Товар, а також ризик випадкового знищення та (або) пошкодження Товару, переходять Покупцеві у момент підписання ним накладної.

Відповідно до п. 8.4 Договору поставки № 0605-1, Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31 грудня 2020 року, а щодо розрахунків - до повного їх завершення.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору поставки № 0605-1 від 26 квітня 2019 року, TOB «HC ЗАХІД» у березні 2020 року придбало у TOB «С.К.С» Товар (чай, кава, кавові напої, засоби догляду за волоссям, тощо) - асортимент, кількість, ціна та загальна вартість якої наведені у видаткових накладних, копії яких надано суду.

Окрім вказаного, 06 грудня 2019 року між TOB «HC ЗАХІД», як Поклажодавцем, та TOB «С.К.С», як Зберігачем, укладено Договір відповідального зберігання товарів №0612-1 (надалі за текстом - Договір № 0612-1).

Пунктом 1.1. Договору № 0612-1 передбачено, що за цим Договором Зберігач зобов`язується за винагороду зберігати на своєму товарному складі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, 7, передані йому Поклажодавцем Товари, надалі «Товар».

Пунктом 2.1. Договору № 0612-1 визначено, що товари передаються на зберігання та знімаються із зберігання згідно актів приймання-передавання, в яких відображується номенклатура Товару та залогова ціна та сума.

Пунктом 2.3. Договору № 0612-1 передбачено, що у відповідності з цим Договором Поклажодавець має право в будь-який час отримати Товар зі складу в звичайні робочі часи, за умови попереднього повідомлення про це Зберігача.

Пунктом 7.1. Договору № 0612-1 визначено, що цей договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним. Термін дії цього Договору - з моменту підписання і до 31 грудня 2019 року.

Додатком № 1 до Договору № 0612-1 передбачено, що Сторонами досягнута домовленість про розмір договірної ціни на послуги відповідального зберігання товару у розмірі 480, 00 грн. з ПДВ за один календарний день.

Додатковою угодою № 1 від 27 грудня 2019 року до Договору № 0612-1 Сторонами вирішено продовжити строк дії договору до 31 грудня 2020 року.

Як зазначає позивач, за умовами Договору № 0612-1, TOB «С.К.С» здійснювалося відповідальне зберігання Товару, належного TOB «HC ЗАХІД», у тому числі придбаного останнім в березні 2020 року у TOB «С.К.С» по Договору від 26 квітня 2019 року № 0605-1 на загальну суму 18 000 000, 34 грн. (з них 3 000 000, 06 грн ПДВ), що підтверджується відповідними актами приймання-передачі на відповідальне зберігання, копії яких надано суду.

ТОВ «НС ЗАХІД» на першу подію складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 1200980 від 19 березня 2020 року, № 1200981 від 24 березня 2020 року, № 1200982 від 30 березня 2020 року та № 1002700 від 31 березня 2020 року на загальну суму 18 000 000, 34 грн. (з них 3 000 000, 06 грн ПДВ).

Доводи відповідача зводяться до наступного.

ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «HC ЗАХІД» частково експортовано у квітні 2020 року придбаний товар (чай, кава, кавові напої) у постачальника TOB «С.К.С». Покупець - ООО «Магнат+» (Росія), контракт від 01.11.2019 № 9.

Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2020 року (вх. від 19.05.2020 № 9110053614) загальний обсяг постачання товарів за межі митної території України складає 3 688 876,00 грн.

Згідно з наданих під час перевірки первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку відповідачем встановлено, що обсяг постачання товарів (чай, кава, кавові напої) у квітні 2020 року, придбаних у березні 2020 року у постачальника TOB «С.К.С», за межі митної території України складає 3 065 491, 89 грн.

На TOB «С.К.С» відповідачем направлено запит від 09 червня 2020 року №87823/10/26-15-05-04-01 щодо надання інформації порядку прийняття, обліку, зберігання товарів, прийнятих від TOB «HC ЗАХІД», а також щодо питання, чи укладались договори відповідального складського зберігання/оренди TOB «С.К.С» з іншими суб`єктами господарювання. Станом на час оформлення перевірки, відповідь не отримано.

В ході проведення перевірки було проведено інвентаризацію на складі за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, 7. В ході інвентаризації неможливо було дослідити залишок товару на складі по періоду надходження, так як складський облік на підприємстві ведеться за видами товару та за кількістю, а не по періодах надходження на склад, шо унеможливлює підтвердження залишків товару, придбаних у березні 2020 року. Протягом березня 2020 року TOB «HC ЗАХІД» по рахунку « 281» не відображено вибуття товарів зі складу.

Оскільки податковий облік безпосередньо формується з даних бухгалтерського обліку, тому, на думку відповідача, неможливо підтвердити залишок товару, придбаного у березні 2020 року, який бере участь у розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2020 року в розмірі 3 000 000,00 грн. по постачальнику TOB «С.К.С» (код 38591109).

Сума ПДВ у розмірі 613 098, 00 грн. сформованого при придбані товару (чай, кава, кавові напої) у постачальника TOB «С.К.С» у березні 2020 року підтверджується поставками за межі митної території України у квітні 2020 року (3 065 491, 89 грн. * 20%= 613 098, 00 грн.)

На підставі вищевикладеного, перевіркою встановлено, що на порушення п. 200.4 статті 200 Кодексу TOB «HC ЗАХІД» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2020 року на 2 386 902, 00 грн., в результаті чого TOB «HC ЗАХІД» і відмовлено у наданні суми бюджетного відшкодування у розмірі 2 386 902, 00 грн. за березень 2020 року.

Відповідно до статті 19 Конституції України (тут і далі нормативно-правові акти наведені у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, якщо не зазначено іншого), органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог п. 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до приписів пп. «а» п. 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого), у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

В силу положень п. 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 200.4 статті 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов 'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених правових положень вбачається, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яка фактично сплачується ним у будь-яких попередніх податкових періодах, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частинами 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 1.1 розділу 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення № 88) передбачається, що це положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Згідно з п. 1.2 розділу 1 Положення № 88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до п. 2.2 розділу 2 Положення № 88, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Згідно з п. 2.4 розділу 2 Положення № 88, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

З наведеного у сукупності вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та його подальше бюджетне відшкодування наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими первинними документами, зокрема митними деклараціями, такі суми не можуть бути віднесені до податкового кредиту.

Таким чином, формування та відшкодування податкового кредиту можливе лише у разі підтвердження фактичного здійснення господарських операцій належно оформленими первинними документами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі № 815/4320/17, від 21 березня 2019 року у справі №808/933/17, від 19 березня 2019 року у справі № 803/1576/16, від 12 лютого 2019 року у справі № 803/3769/15, від 05 лютого 2019 року у справі № 0870/370/12.

Крім того, при розгляді справи № 826/1398/14 Верховний Суд у постанові від 16 січня 2018 року визначив, що право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникають у разі здійснення господарських операцій, підтверджених відповідними розрахунковими платіжними та інші первинними документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Доведеність податкового правопорушення полягає у комплексному дослідженні усіх складових господарських операцій. Сам факт неможливості проведення перевірки, звірки контрагентів платника податків засвідчує виключно неможливість їх проведення, та не є належним доказом який доводить або спростовує реальність вчинення господарських операцій.

Так, ТОВ «HC ЗАХІД» на підтвердження реального (фактичного) здійснення господарських операцій з контрагентом - ТОВ «С.К.С» надано суду, у тому числі, копії Договору поставки № 0605-1 від 26 квітня 2019 року, платіжні доручення, на підтвердження оплати вартості товару та сплати відповідної суми податку на додану вартість, видаткові накладні, договір відповідального зберігання товарів № 0612-1 від 06 грудня 2019 року, акти приймання-передачі на відповідальне зберігання, податкові накладні.

Зазначені документи, серед яких і первинні, не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу статей 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», 44 Податкового кодексу України та п. 2.4 Положення № 88. спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Наведені вище документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів TOB «HC ЗАХІД», зміни у власному капіталі товариства та отримання реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентом - TOB «С.К.С».

Суд звертає увагу на те, що відповідач як в акті перевірки, так і під час розгляду справи судом, не ставив під сумнів достовірність даних, вказаних в первинних документах, а також не зазначав про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства.

Необхідно зазначити, що неможливість дослідження (встановлення) контролюючим органом під час проведення інвентаризації залишку товару, придбаного у березні 2020 року, який бере участь у розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2020 року в розмірі 2 386 902,00 грн., по періоду його надходження, через те, що складський облік на ТОВ «С.К.С» ведеться за видами товару та за кількістю, а не по періодах надходження на склад, не може бути підставою для відмови TOB «HC ЗАХІД» у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2020 року у розмірі 2 386 902,00 грн.

Зазначені доводи контролюючого органу не регулюються нормами чинного законодавства. Податковий кодекс України не ставить право платника податку на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення контролюючим органом інвентаризації товару на складі по періодах його надходження на склад.

При цьому, слід відмітити, що продукція, придбана TOB «HC ЗАХІД» в березні 2020 року у TOB «С.К.С», яка брала участь у розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2020 року в розмірі 2 386 902, 00 гри. була наявна в залишках як в березні 2020 року, так і на момент проведення перевірки контролюючим органом.

Додатково суд звертає увагу на те, що доводи відповідача у частині ненадання TOB «С.К.С» відповіді на запит від 09 червня 2020 року № 87823/10/26-15-05-04-01 щодо інформації про відповідальне складське зберігання Товару TOB «HC ЗАХІД» є безпідставними, оскільки TOB «С.К.С» листом № 11/06-102 від 11 червня 2020 року надано відповідь на запит контролюючого органу до якого долучено копії документів на 418 арк. Належним підтвердженням наданням TOB «С.К.С» запитуваних документів є відмітка ГУ ДПС у м. Києві на супровідному листі від 11 червня 2020 року.

В контексті наведеного необхідно зазначити, що податковому органу статтею 73 ПК України надано право, з метою отримання податкової інформації, необхідної у зв`язку з проведенням перевірок, здійснювати зустрічні звірки даних суб`єктів господарювання щодо платника податків.

Так, під час зустрічної звірки, зокрема, здійснюється зіставлення даних, отриманих від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування повноти їх відображення в обліку платника податків

З огляду на те, що товарний склад, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, 7, на якому здійснювалось зберігання належного позивачу товару, належить TOB «С.К.С», у разі виникнення у відповідача сумнівів щодо даних, отриманих від позивача, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, він мав провести зустрічну звірку TOB «С.К.С», результати якої мали б бути враховані у висновках податкової перевірки TOB «HC ЗАХІД», чого контролюючим органом зроблено не було. Зазначене, на думку суду, додатково свідчить про безпідставність доводів відповідача.

Враховуючи наведене вище, оскільки матеріалами справи не підтверджено обґрунтованість висновків контролюючого органу, покладених в основу оскаржуваного рішення, суд визнає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення не відповідає наведеним у ч. 2 статті 2 КАС України критеріям, а тому наявні підстави для визнання його протиправним та скасування.

Згідно зі статтею 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 3 статті 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Позивачем було подано до суду заяву про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог, в якій він просив вирішити питання стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Разом з тим, оскільки наведені правові вимоги визначають право суду після ухвалення рішення по суті позовних вимог вирішити питання про судові витрати в цілому, а не щодо їх окремих складових, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу, суд визначає, що в передбачений ч. 7 статті 139 КАС України строк питання про судові витрати буде вирішено після ухвалення рішення по суті позовних вимог, у разі надходження до суду в передбаченому процесуальним законом порядку заяви позивача про винесення додаткового рішення з доказами, які підтверджують понесені ним судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «НС ЗАХІД» (03062, місто Київ, вулиця Екскаваторна, будинок 35; код ЄДРПОУ 39663053) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ 43141267) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 0160220504 від 17 липня 2020 року.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.В. Вовк