Рішення № 92380394, 21.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2020 року м. Київ № 640/16212/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «КСТ ГРУП Україна»доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «КСТ ГРУП Україна» (позивач/ ТОВ «КСТ ГРУП Україна») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (відповідач/ ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.05.2019 №0418191207.

Позивач мотивує позовні вимоги протиправністю спірного рішення, оскільки Податковим кодексом України не передбачено застосування відповідальності до платників податків у разі виявлення порушень, які не призвели до заниження податкових зобов`язань.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв`язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за січень 2019 року, поданої до ДПІ в Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві підприємством ТОВ «КСТ ГРУП Україна» (код 35122124), результати якої оформлені актом від 18.04.2019 №2980/26-15-12-07-20/35122124 (акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення вимог п. 50.1, статті 50, глава 2, розділу ІІ Податкового Кодексу України, в результаті чого в уточнюючому розрахунку не нараховано штрафну санкцію у зв`язку з самостійним виправленням помилки у сумі 2991 грн., порушення тягне за собою накладення штрафної санкції відповідно до вимог пункту 120.2 статті 120 розділу V Податкового Кодексу України у розмірі 5% від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов`язання (недоплати).

На підставі висновків акту перевірки від 18.04.2019 №2980/26-15-12-07-20/35122124, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.05.2019 №0418191207, відповідно до якого до позивача застосовано штраф в розмірі 19687,50 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно із пунктом 36.1. статті 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 49.1статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 50.1 статті 50 ПК України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 травня року, наступного за звітним; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Розділом VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21 (надалі також - Порядок № 21), визначено порядок заповнення уточнюючого розрахунку.

Уточнюючий розрахунок може бути поданий у спосіб, визначений в абзаці четвертому пункту 50.1 статті 50 розділу II Кодексу.

Пункт 2 зазначеного розділу Порядку № 21 визначає, що у графі 4 відображаються відповідні показники декларації звітного періоду, що виправляється. У разі якщо до декларації за цей звітний період раніше вносилися зміни, у графі 4 відображаються відповідні показники графи 5 останнього уточнюючого розрахунку, який подавався до декларації звітного (податкового) періоду, що виправляється. У графі 5 уточнюючого розрахунку відображаються відповідні показники з урахуванням виправлення. У графі 6 відображається сума помилки (абсолютне значення).

Пунктами 5, 6 розділу VI Порядку № 21 визначено, що у разі виправлення значення рядка 21 декларації, яке у майбутніх звітних періодах не вплинуло на значення рядка 18 чи рядка 20.2, уточнюючий розрахунок подається за один звітний період, в якому вносяться відповідні зміни. Такий уточнюючий розрахунок може бути поданий у спосіб, визначений в абзаці четвертому пункту 50.1 статті 50 розділу II Кодексу. Значення графи 6 рядка 21 уточнюючого розрахунку (як збільшення, так і зменшення) враховується у рядку 16.2 декларації за звітний період, у якому подано такий уточнюючий розрахунок.

У разі виправлення значення рядка 21 декларації, яке у майбутніх періодах впливатиме на значення рядка 18 чи рядка 20.2, уточнюючий розрахунок подається за кожний звітний період, у якому значення рядка 21 декларації впливало на значення рядка 18 чи рядка 20.2.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний сплатити штраф, нарахований відповідно до абзацу четвертого пункту 50.1 статті 50 розділу II Кодексу. Сума нарахованого штрафу відображається у графі 6 рядка 18.1 (п. 7 розділу VI Порядку № 21).

Порядок №422 визначає організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначено Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Зі змісту п. 2 розд. ІІI Порядку № 422 випливає, що з метою обліку сум бюджетного відшкодування в інтегрованій картці платника відображаються облікові операції щодо сум, які заявлені платниками до відшкодування згідно із податковою звітністю.

Пунктом 3 підрозділу 6 розділу III Порядку № 422 передбачено, що після рознесення до ІКП інформації про суму відшкодування ПДВ на рахунок платника або зменшення такої суми за уточненим розрахунком, поданим до раніше поданої звітності, в ІКП платника зменшується залишок бюджетного відшкодування за відповідний звітний (податковий) період, а у разі його недостатності відбувається зменшення позитивного сальдо розрахунків платника з бюджетом, у разі відсутності позитивного сальдо виникає податковий борг.

За правилами абз. 2 пп. 2 п. 4 розд. IV Порядку № 422 за уточнюючими Звітними документами в ІКП відображається різниця між грошовим зобов`язанням, зазначеним у поданому раніше Звітному документі, та грошовим зобов`язанням, розрахованим з урахуванням виявлених платником помилок, штрафу та пені (у разі заниження грошового зобов`язання), визначені самостійно платником, якщо інше не передбачено формою Звітного документа.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що в інтегрованій картці платника відображається у тому числі різниця між грошовим зобов`язанням, зазначеним у поданому раніше звітному документі, та грошовим зобов`язанням, розрахованим з урахуванням виявлених платником помилок згідно первинних показників (коригування), зазначених у поданому та прийнятому фіскальним органом уточнюючому розрахунку.

При цьому, показники поданого платником та прийнятого у визначеному законом порядку податкового документа, зокрема, уточнюючого розрахунку до податкової декларації, є обов`язковими для відображення та відповідного коригування у інтегрованій картці платника.

Судом встановлено, позивачем 20 лютого 2019 року була подана податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2019 року.

Як зазначає позивач, позивачем були заповнені вірні дані щодо податкових зобов`язань та податкового кредиту, таким чином, сформовано дані безпосередньо щодо податкових зобов`язань, а саме вказану суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість-3 416 793,00 грн. Натомість, до сплати податку на додану вартість, сума податкового зобов`язання зменшується на суму податкового кредиту. Так, позивачем в цій же податковій декларації були вказані показники податкового кредиту в розмірі 3 284 935,00 грн. Відтак, позивач в податковій декларації в ІІІ Розділі повинен зазначити суму ПДВ до сплати за звітний період. Так, сума ПДВ підлягає сплаті до бюджету лише у разі якщо значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту має позитивне значення.

Позивачем визначено податкове зобов`язання та податковий кредит, а в рядок 18 він повинен вписати різницю між цими сумами, що вираховується за звичайно арифметичною формулою, дані податкового зобов`язання відняти дані податкового кредиту, так 3 416 793,00 грн. - 3 284 935,00 грн. = 131 858 грн.

Дана сума була оплачена позивачем до бюджету - 20.02.2019 року

Проте, позивач проводячи такі арифметичні розрахунки допускає арифметичну помилку, а саме позивач рахує таким чином 3 416 793,00 грн. - 3 284 935,00 грн. = 525 608 грн., та помилково у рядок 18 податкової декларації вписує суму - 525 608,00 грн., яка сформована внаслідок арифметичної помилки позивача, так як безпосередньо значення податкового зобов`язання та податкового кредиту зазначені вірно.

Тому, позивач керуючись ст. 50 ПКУ, самостійно виявивши помилку 06 березня 2019 року, подає уточнюючий розрахунок. В якому, виправляє рядок 18 наступним чином, в колонці 4 зазначає показник, який уточнюється, а саме суму в розмірі 525 608,00 грн., в колонці 5 зазначає уточнений (вірний) показник - 131 858,00 грн.

Далі, в колонці 6, позивач має зазначити різницю між показниками колонки 5 та колонки 4, тобто (131 858,00 - 525 608,00) але зазначаючи різницю в колонці 6 (393 750,00 грн.) зі знаком «-». Натомість, позивач знову помилився, та у колонку 6 вписав різницю без знаку мінус. Тобто, позивач помилково знов завищив податкові зобов`язання.

Тому, позивач, знову виявивши помилку, в той же день подав уточнюючий розрахунок № 2, з попередніми показниками, де вказав правильну суму різниці 393 750,00 грн. зі знаком мінус. На наступний день, позивач подав уточнюючий розрахунок № 3, де підтвердив дані уточнюючого розрахунку № 2.

Як зазначалось, законодавством передбачена можливість виправити помилки у вже поданій декларації платником податку.

Водночас, відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно до підпунктом 54.3.3. пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: гідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до пункту 120.2 статті 120 Податкового кодексу України невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами третім - п`ятим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов`язання (недоплати).

З матеріалів справи вбачається, що позивач відповідно до податкових декларацій самостійно обчислював грошове зобов`язання з податку на додану вартість та сплачував у встановлені чинним законодавством строки.

При цьому, як вже було зазначено вище та як вбачається з матеріалів справи, уточнюючі декларації позивача подані не у зв`язку з виявленим факту заниження податкового зобов`язання, а у зв`язку з арифметичною помилкою.

Так, позивачем було завищено, а не занижено податкове зобов`язання, що відображається у правильно зазначених показниках податкового зобов`язання та податкового кредиту. Натомість, при виконанні арифметичних дій позивачем було зроблено помилку, яка виправлена уточнюючими звітами.

Таким чином, у підприємства був відсутній обов`язок щодо сплати штрафу, нарахованого у зв`язку з виправленням помилки.

Суд зазначає, що відповідачем при проведенні перевірки безпідставно не враховано всіх обставин щодо спірних правовідносин, та не надано оцінку показників всіх поданих позивачем уточнюючих розрахунків.

Водночас, враховуючи, що ні позивачем самостійно, ні контролюючим органом не виявлено факту заниження податкового зобов`язання, суд дійшов висновку, що у контролюючого органу не було підстав для застосування до позивача санкцій, передбачених п. 120.2 ст.120 ПК України, оскільки об`єкти для їх застосування (нарахування) відсутні, з огляду на що спірне рішення є протиправним та відповідно не відповідає критеріям, визначеним ст. 2 КАС України.

За положеннями ст. 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, підсумовуючи все вище викладене у сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість тверджень позивача та наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «КСТ ГРУП Україна» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 22.05.2019 №0418191207.

3. Витрати по сплаті судового збору в сумі 1921 грн.. стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КСТ ГРУП Україна» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя С.К. Каракашьян