Рішення № 92380390, 05.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2020 року м. Київ № 640/9361/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представників сторін: від позивача - Редун М.А., від відповідача - Попович М.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомДержавного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу»до третя особа: Головного управління ДПС у м. Києві Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києвіпровизнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» (позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (відповідач), в якому просить суд:

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у місті Києві прийняти рішення про перерахування коштів, що обліковуються на бюджетному рахунку НОМЕР_1 в інтегрованій картці платника податків за кодом класифікації доходів бюджету 37884028 (державне підприємство «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу»), як сума переплати ПДВ, що залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства згідно статті 209 ПКУ - 1 914 699,21 гривень (один мільйон дев`ятсот чотирнадцять тисяч шістсот дев`яносто дев`ять гривень 21 коп.) на бюджетний рахунок НОМЕР_2 «Податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» про що повідомити орган, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.05.2020 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.07.2020 закрито підготовче провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.09.2020 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що за заявою державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» відповідач повинен зарахувати суму переплати по ПДВ до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши про відсутність підстав для задоволення заяви позивача, оскільки в інтегрованій картці платника податків Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» обліковується заборгованість.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, сторонами не заперечується, Державне підприємство «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» до 01.01.2017 перебувало у спеціальному режимі нарахування та сплати податку на додану вартість, у відповідності до положень ст. 209 Податкового кодексу України.

Станом на 01.01.2017 року Підприємством було надмірно сплачено до Державного бюджету 1 914 699,21 грн. (один мільйон дев`ятсот чотирнадцять тисяч шістсот дев`яносто дев`ять гривень 21 коп.) податку на додану вартість.

Листом від 20.09.2018 № 67238/10/26-15-12-06-14 «Про надання інформації та її документального підтвердження» Головне управління ДФС у м. Києві звернулось до позивача із запитом про надання письмових пояснень та документального підтвердження переплати по податку на додану вартість в сумі 1 914 699,21 грн. (один мільйон дев`ятсот чотирнадцять тисяч шістсот дев`яносто дев`ять гривень 21 коп.), яка обліковується в інтегрованій картці платника податків.

09 жовтня 2018 року Державним підприємством «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» правлено лист вих. № 2/9-3/1032-18 відповідачу з поясненнями і додатками щодо запитуваної інформації.

22 жовтня 2019 року Державне підприємство «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу», звернулось до Головного управління ДФС у м. Києві із заявою про залік зустрічних однорідних вимог (лист вих. № 2/9-6/1360-19 від 22.10.2019) та просило провести залік зустрічних однорідних вимог шляхом зменшення сальдо недоїмки на бюджетному рахунку НОМЕР_2 та сальдо переплати на бюджетному рахунку НОМЕР_3 на суму 1 914 699,21 гривень, (один мільйон дев`ятсот чотирнадцять тисяч шістсот дев`яносто дев`ять гривень 21 коп.).

Листом від 20.11.2019 №48622/10/26-13-44-05-18, Головне управління ДПС у м. Києві, з посиланням на ст. 209 Податкового кодексу України та постанову Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року №11, зазначило, що переплата по платежу 14010160 (суми ПДВ що залишаються у розпорядженні сільськогосподарського підприємства згідно статті 209 Податкового кодексу України) не є помилково та/або надмірно сплаченою до бюджету.

19 березня 2020 року ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу», через «Електронний кабінет платника податків», повторно звернулось до відповідача і з заявою про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені про зменшення сальдо недоїмки на бюджетному рахунку НОМЕР_2 за рахунок сальдо переплати на бюджетному рахунку НОМЕР_3 на суму 1 914 699,21 грн., що підтверджується квитанцією від 19.03.2020.

Листом від 24.03.2020 №10/26-15-04-01/18 Головне управління ДПС у м. Києві відмовлено позивачу у розгляду заяви, повідомлено, що заява оформлена без дотримання вимог, зазначених Порядком інформаційної взаємодії Державної фіскальної служби, її територіальних органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань.

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи запроваджено систему електронного адміністрування ПДВ з 1 січня до 1 липня 2015 року (або до дати, визначеної в окремому рішенні Верховної Ради України про скорочення терміну перехідного періоду відповідно до пункту 7 Прикінцевих положень Закону 71) - у тестовому режимі; з 1 липня 2015 року - на постійній основі.

Відповідно до п. 200-1.1 ст. 200-1 ПК України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Згідно з вимогами п. 200-1.4 ст. 2001 ПК України на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти:

а) з поточного рахунку такого платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу;

б) з поточного рахунку такого платника в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з цього податку;

в) з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, а рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України;

г) з бюджету в сумах надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість, повернутих платнику податків у порядку, встановленому пунктом 43.4-1 статті 43 цього Кодексу.

Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569 встановлено, що рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість відкриваються у Державній казначейській службі.

Відповідно до п. 43.4-1 ст. 43 ПК України у разі повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку, визначеному пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а у разі його відсутності на момент звернення платника податків із заявою на повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість чи на момент фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податків в установі банку.

Відповідно до п. 43.5 ст. 43 ПК України контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

На обґрунтування правомірності свої дій, відповідач зазначає, що станом на 26.08.2020 позивач не звертався до контролюючого органу із заявою про повернення переплати, крім того, згідно листа Головного управління ДПС у м. Києві від 31.08.2020 №19946/9/26-15-10-07-09 підприємство має заборгованість по сплаті місцевих податків по Україні в цілому на загальну суму 1721539,29 грн.

Суд не погоджується з такими доводами контролюючого органу та зазначає, що відповідно до п. 43.1 ст. 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Згідно п. 43.2 ст. 43 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Системне тлумачення вказаних норм дозволяє дійти висновку, що наявність податкового боргу позбавляє платника податків права на отримання надмірно сплачених коштів за такими напрямами: повернення на поточний рахунок платника податків в установі банку або повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. Щодо інших напрямів використання таких коштів, то наявність податкового боргу не є підставою для відмови у поверненні сум надмірно сплачених митних та інших платежів.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.05.2018 по справі №808/2948/16 (адміністративне провадження №К/9001/18180/18).

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритий у Державній казначейській службі, не є поверненням надміру сплачених платником податків грошових зобов`язань на поточний рахунок платника в установі банку, яке обмежено пунктом 43.2 статті 43 ПК України у разі наявності податкового боргу.

Посилання відповідача на відсутність відповідної заяви Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» спростовуються матеріалами справи.

Щодо посилань позивача на те, що кошти, які обліковують за позивачем не є помилковими та/або надмірно сплаченими, суд зазначає наступне.

Статтею 209 ПК України встановлено спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства.

Пунктом 209.2 статті 209 ПК України позитивна різниця між сумою податкових зобов`язань звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду, визначена:

а) за операціями з сільськогосподарськими товарами/послугами (крім операцій із зерновими і технічними культурами та операцій з продукцією тваринництва) підлягає перерахуванню:

до державного бюджету - у розмірі 50 відсотків;

на спеціальні рахунки, відкриті сільськогосподарським підприємствам - суб`єктам спеціального режиму оподаткування в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, - у розмірі 50 відсотків;

б) за операціями із зерновими і технічними культурами підлягає перерахуванню:

до державного бюджету - у розмірі 85 відсотків;

на спеціальні рахунки, відкриті сільськогосподарським підприємствам - суб`єктам спеціального режиму оподаткування в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, - у розмірі 15 відсотків;

в) за операціями з продукцією тваринництва підлягає перерахуванню:

до державного бюджету - у розмірі 20 відсотків;

на спеціальні рахунки, відкриті сільськогосподарським підприємствам - суб`єктам спеціального режиму оподаткування в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, - у розмірі 80 відсотків.

Порядок акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум ПДВ на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року N 11 (далі - Порядок N 11).

Відповідно до пункту 2 Порядку N 11 сільськогосподарським підприємствам у разі обрання спеціального режиму оподаткування відкривались спеціальні рахунки (поточний рахунок із спеціальним режимом використання).

Суми ПДВ, що підлягали перерахуванню на спеціальні рахунки, не підлягали сплаті до бюджету та повністю залишалися в розпорядженні відповідного сільськогосподарського підприємства для використання у виробництві сільськогосподарських товарів/послуг.

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 розділу XIX "Прикінцеві положення" ПКУ з 01 січня 2017 року втратила чинність стаття 209 ПКУ, яка регламентувала умови застосування спеціального режиму оподаткування сільськогосподарськими товаровиробниками.

Згідно з пунктом 4 Порядку N 11 сума ПДВ, що акумулювалась на спеціальному рахунку сільськогосподарського підприємства, починаючи з 01 січня 2017 року підлягала перерахуванню на поточний рахунок такого підприємства.

Таким чином, кошти, які на сьогодні обліковуються на спеціальному рахунку сільськогосподарського підприємства, мають бути перераховані на поточний рахунок такого підприємства.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи контролюючого органу щодо відмови у повернення надмірно сплачених грошових коштів є безпідставними, як такі, що суперечать положенням ст.43 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини наголошував, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (див. mutatis mutandis рішення у справі «Бейелер проти Італії» від 5 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частинами першою-третьою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом зобов`язання відповідача подати до Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві висновок про перерахування коштів в сумі 1914699 (один мільйон дев`ятсот чотирнадцять тисяч шістсот дев`яносто дев`ять грн. 21 коп.) які обліковуються в якості суми податку на додану вартість, які залишаються в розпорядженні сільськогосподарського підприємства Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" на бюджетний рахунок для погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу, згідно заяви від 19.03.20р.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19,Київ,Центральна Частина Києва, Київ,04655, код ЄДРПОУ43141267) подати до Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А) висновок про перерахування коштів в сумі 1914699 (один мільйон дев`ятсот чотирнадцять тисяч шістсот дев`яносто дев`ять грн. 21 коп.) які обліковуються в якості суми податку на додану вартість, які залишаються в розпорядженні сільськогосподарського підприємства Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (вул. Олени Теліги 8,Київ 112,04112, код ЄДРПОУ37884028) на бюджетний рахунок для погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу, згідно заяви від 19.03.20р.

3.Витрати по сплаті судового збору в сумі 21020грн. відшкодувати на користь Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (вул. Олени Теліги 8,Київ 112,04112, код ЄДРПОУ37884028) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19,Київ,Центральна Частина Києва, Київ,04655, код ЄДРПОУ43141267)

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 21.10.2020.

Суддя С.К. Каракашьян