Рішення № 92380388, 28.09.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2020 року м. Київ № 640/23313/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представників сторін: від позивача - Іванової Л.С., від відповідача - Івахненка С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «БАД-АЛТАЙ»доГоловного управління ДПС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БАД-АЛТАЙ» (далі-позивач/ ТОВ «БАД-АЛТАЙ») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві ( далі - відповідач/ ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.11.2019 №00003430502, №00003440502, №00003450502, №000003460502.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що висновки контролюючого органу, на яких ґрунтуються оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв`язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «БАД-АЛТАЙ» (код 32011411), результати якої оформлені атом від 25.07.2019 №483/26-15-14-02-01-14/32011411 (далі - акт перевірки).

Відповідно до акту перевірки, перевіркою ТОВ «БАД-АЛТАЙ» встановлено порушення:

1. п.44.1 п. 44.2 п. 44.6 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України; п. 4, п.6, п. 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 жовтня 1999 p. N 242 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 р. за N 750/4043; п.5, п.7, п.21 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 №860/4153; п. 5, п. 6, п. 18, п. 19 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.12.1999 №318 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 №27/4248; ст.1. ст.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього на суму 417482 гривень, в тому числі по періодам:

- за І квартал 2017 року на суму 3379 гривень;

- за II квартал 2017 року на суму 20670 гривень;

- за III квартал 2017 року на суму 15595 гривень;

- за IV квартал 2017 року на суму 7231 гривень;

- за І квартал 2018 року на суму 40018 гривень;

- за II квартал 2018 року на суму 35353 гривень;

- за III квартал 2018 року на суму 35104 гривень;

- за IV квартал 2018 року на суму 250187 гривень:

- за І квартал 2019 року на суму 9945 гривень.

2. п. 44.1, ст. 44, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 198.1 п. 198.3 п.198.5 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено:

- завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість, на загальну суму 8901 грн. в т.ч.: за березень 2019 року на суму 8901 гривень;

- заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму 491430 грн., в т.ч.: за вересень 2016 року на суму 1 гривня; за листопад 2016 року на суму 57 гривень; за січень 2017 року на суму 1 гривня; за квітень 2017 року на суму 4873 гривень; за червень 2017 року на суму 20166 гривень; за серпень 2017 року на суму 13349 гривень; за вересень 2017 року на суму 10842 гривень; за липень 2018 року на суму 330 гривень; за жовтень 2018 року на суму 414835 гривень; за листопад 2018 року на суму 8551 гривень; за січень 2019 року на суму 18324 гривень; за лютий 2019 року на суму 101 гривень.

3. п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у зв`язку із порушенням граничних строків реєстрації податкових накладних зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму ПДВ 36871,14 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 25.07.2019 №483/26-15-14-02-01-14/32011411, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.08.2019:

- №00011521402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 521 853,00 грн., з яких 417 472,00 грн. - сума податкових зобов`язань, 104 371,00грн. - сума штрафу;

- №00011531402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 614 288,00 грн., з яких - 491 430,00 грн. - сума податкових зобов`язань, 122 858,00 грн. - сума штрафу;

- №00011541402, яким зменшено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 8 901,00 грн.;

- №00011561402, яким застосовано штраф у розмірі 130 782,00 грн. за відсутність складання та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 ПКУ податкових накладних/розрахунків коригувань на суму ПДВ 261 563,00 грн.;

- №00011551402, яким застосовано штраф у розмірі 5 352,81 грн. за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивачем останні оскаржені в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України від 15.11.2019 №9569/6/99-00-08-05-01 про результати розгляду скарги, скасоване податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 29.08.2019 №00011521402 в частині донарахованого податку на прибуток внаслідок збільшення доходів на підставі висновків щодо отримання безоплатно імпортованих товарів, завищення витрат на вартість придбаних послугу ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 та штрафні санкції у відповідному розмірі, скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 29.08.2019 №00011531402 та №00011541402 на суми ПДВ, визначені внаслідок висновку щодо використання імпортованих товарів не в господарській діяльності та штрафні санкції у відповідному розмірі, скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 29.08.2019 №00011561402 в частині застосування штрафних санкцій з відсутність складання та реєстрації податкових накладних за листопад - грудень 2016 року внаслідок висновку щодо використання імпортованих товарів не в господарській діяльності, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення - рішення залишено без змін.

В подальшому, на підставі акту перевірки від 25.07.2019 №483/26-15-14-02-01-14/32011411 та рішення ДПС України від 15.11.2019 №9569/6/99-00-08-05-01, Головним управлінням ДПС у м. Києві прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.11.2019:

- №00003430502, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 411081 грн., з який 328865 грн. - податкове зобов`язання та 82216 грн. - штрафні санкції;

- №00003440502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 457366 грн., з яких 365893 грн. - податкове зобов`язання та 91473 грн.- штрафні санкції;

- №00003450502, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 194 грн.;

- №00003460502, яким до позивача, за встановлену відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 261505,00 грн., застосовані штрафні санкції в розмірі 50% в сумі 130752,50 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Таким чином фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1. ст. 188 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1., 201.4., 201.6. ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених п. 201.1. ст. 201 ПК України; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1. ст. 200 ПК Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1. ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2., 198.3., 198.6. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 Кодексу).

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначено у частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 1.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку"), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Відповідно до пункту 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту акту перевірки та відзиву відповідача, висновки щодо порушення товариством з обмеженою відповідальністю «БАД-АЛТАЙ» приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами та реалізації товарів по ціні нижче придбання.

Аналізуючи норми податкового законодавства України, ознайомившись із доводами контролюючого органу, на підставі яких здійснено вказані висновки акту перевірки, суд зазначає, що в межах даного спору слід встановити саме факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентом з урахуванням умов спірних правовідносин.

1. Щодо взаємовідносин з ТОВ «БАД-АЛТАЙ» з ТОВ «Чугуївський масло завод» та ТОВ «Сінтеза Україна».

Між Позивачем (Покупець) та ТОВ «Чугуївський масло завод» (Постачальник) був укладений Договір поставки від 10.10.2018 №П-1610, згідно з умов якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити (передати у власність) Покупцеві: шрот соняшниковий негранульований (далі - Товар). Товар поставляється окремими партіями, які визначаються в Додатках до цього Договору. Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти і оплатити кожну партію товару.

Відповідно до п.п. 1, 2, 3, 4 Додатку №1 від 10.10.2018 р. до Договору поставки №П-1610 від 10.10.2018, Постачальник продає, а Покупець купує наступний Товар: шрот соняшниковий негранульований. Загальна кількість Товару, що входить до Партії товару визначеної цим Додатком: 260,00 то +/- 10%. Ціна за 1 тону Товару складає 6000,00 грн. в т.ч. ПДВ (20%) - 1000,00 грн. Загальна вартість Партії товару визначеної цим Додатком складає: 1 560 000,00 грн. в т.ч. ПДВ (20%) - 260000,00 грн.

Кожна окрема Партія товару передається від Постачальника до Покупця за видатковою накладною та Актом приймання - передачі (п. 4.3 Договору поставки №П-1610 від 10.10.2018 p.).

Згідно п. 1 та п. 4 Акту №1 від 16.10.2018 до Додатка №1 від 10.10.2018 р. до Договору поставки №П-1610 від 10.10.2018 p., а також Видаткової накладної №0к0000047 від 16.10.2018 р., Постачальник передав, а Покупець прийняв у власність наступний Товар: шрот соняшниковий негранульований, в кількості -260 т за ціною 5 000,00 грн. без ПДВ за 1 т, на загальну суму 1 300 000,00 грн. без ПДВ. Місце поставки товару: - EXW - Україна, Миколаївська обл., Березанівський район, смт. Березанка, вул. Новосельська, буд. 68, згідно «Інкотермс» в редакції 2010 р.

Відповідно до п. 7 Додатку №1 від 10.10.2018 р. до Договору поставки №П-1610 від 10.10.2018 p., Покупець здійснює оплату за поставлену партію товару протягом 90 банківських днів, відлік яких розпочинається з дати передачі Партії товару визначеної даним Додатком за видатковою накладною та Актом приймання - передачі. Розрахунки здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Позивач здійснив оплату за поставлений ТОВ «Чугуївський масло завод» шрот соняшниковий негранульований на загальну суму 560 000,00 грн., згідно наступних платіжних доручень: платіжне доручення №1985 від 09.11.2018 р. на суму 100 000,00 грн.; платіжне доручення №1994 від 12.11.2018 р. на суму 95 000,00 грн.; платіжне доручення №2203 від 20.12.2018 р. на суму 100 000,00 грн.; платіжне доручення №2204 від 20.12.2018 р. на суму 60 580,00 грн.; платіжне доручення №2205 від 20.12.2018 р. на суму 100 000,00 грн.; платіжне доручення №2206 від 20.12.2018 р. на суму 300 000,00 грн.; платіжне доручення №2208 від 21.12.2018 р. на суму 100 000,00 грн.; платіжне доручення №2209 від 21.12.2018 р. на суму 400 000,00 грн.; платіжне доручення №2210 від 21.12.2018 р. на суму 304 420,00 грн.

На підтвердження виконання зобов`язань, подальшої реалізації придбаних товарів за вказаними договорами позивачем надані копії: акта прийому-передачі товару № 1 від 16.10.2018 до Додатку № 1 від 10.10.2018 р. до Договору поставки № П-1610 від 10.10.2018; видаткової накладної № 0к0000047 від 16.10.2018; платіжного доручення № 1985 від 09.11.2018; платіжного доручення № 1994 від 12.11.2018; платіжного доручення № 2203 від 20.12.2018; платіжного доручення № 2204 від 20.12.2018; платіжного доручення № 2205 від 20.12.2018; платіжного доручення № 2206 від 20.12.2018; платіжного доручення № 2208 від 21.12.2018; платіжного доручення № 2209 від 21.12.2018; платіжного доручення № 2210 від 21.12.2018.

Також, 10.10.2018 між Позивачем (Комітент) та ТОВ «Сінтеза Україна» (Комісіонер) був укладений Договір комісії №К-1610, згідно п. 1.1. якого Комісіонер зобов`язується за дорученням Комітента здійснювати від свого імені та за рахунок Комітента за обумовлену цим Договором винагороду такі дії: реалізацію нерезидентам України продукції, що належить Комітенту, укладає експортні зовнішньо економічні договору купівлі продажу Товару (контракти) з нерезидентами України.

Згідно п. 2.1.2 Договору комісії №К-1610 від 10.10.2018, Комісіонер зобов`язаний, зокрема, прийняти у Комітента по акту прийому - передачі Товар партіями, які визначаються в додатках до цього Договору.

Відповідно до Акту №1 приймання - передачі товару від 16.10.2018 до Додатка №1 від 10.10.2018 до Договору комісії №К-1610 від 10.10.2018, Комітент передав, а Комісіонер прийняв наступну партію товар - шрот соняшниковий негранульований вагою 260,00 т. Місце передачі товару: Україна, Миколаївська обл., Березанівський район, смт. Березанка, вул. Новосельська, буд. 68.

На виконання Договору комісії №К-1610 від 10.10.2018, Комісіонером Комітенту був наданий Звіт Комісіонера №1 від 28.11.2018 про виконання робіт до Договору комісії №К-1610 від 10.10.2018, згідно п. 1 та п.2 якого: « у листопаді 2018р. Комісіонер здійснив продаж товару на експорт, а саме: шрот соняшниковий, відходи і залишки, що походять з соняшникової сировини, тостований, негранульований, для технічних потреб в кількості 260,00 тон, що підтверджується ВМД №UA500020/2018/013354 від 28.11.2018. Комісіонер повинен перерахувати Комітенту суму за реалізований на експорт товар в розмірі 1 348 100,00 грн....» та Додаток №1 від 28.11.2018 р. Звіту Комісіонера №1 від 28.11.2018 р. про перевезення Товару згідно Договору комісії №К-1610 від 10.10.2018».

На виконання п. 2.1.13 Договору комісії №К-1610 від 10.10.2018 p., Комісіонером була надана Комітенту ВМД №UA500020/2018/013354 від 28.11.2018, Підтвердження про перетин кордону та копія Контракту № SFM3010-YP від 30.10.2018, укладеного між ТОВ «Сінтеза Україна» та «Sunoil Trade LTD», в графі 9 якої зазначено позивача в якості комітента.

На підтвердження надання послуг за Договором комісії №К-1610 від 10.10.2018, підписаний Акт надання послуг №894 від 28.11.2018.

Відповідно до п. 2.2.2 Договору комісії №К-1610 від 10.10.2018, Комітент зобов`язується, зокрема, сплатити Комісіонеру комісійну винагороду на умовах, викладених в п. 3.6 Договору, згідно якого Комітент сплачує Комісіонеру комісійну винагороду за кожну реалізовану партію товару в розмірі і порядку, що визначається Комісіонером у звітах Комісіонера.

Згідно п. 1 Додаткової угоди №1 від 28.11.2018 до Договору комісії №К-1610 від 10.10.2018, «Комісійна винагорода Комісіонера за продажу на експорт Товару - шрот соняшниковий,..., в кількості 260,00 тон, що був переданий від Комітенту Комісіонеру згідно Договору комісії №К-1610 від 10.10.2018 p., становить 49 920,00 грн.».

ТОВ «Сінтеза Україна» (Комісіонер) перерахувало на рахунок Позивача (Комітент) грошові кошти за реалізований на експорт товар на загальну суму 1 304 420,00 грн., підтвердженням чого є наступні платіжні доручення: платіжне доручення №34342 від 20.12.2018 на суму 100 000,00 грн.; платіжне доручення №34344 від 20.12.2018 на суму 100 000,00 грн.; платіжне доручення №34346 від 20.12.2018 на суму 300 000,00 грн.; платіжне доручення №34355 від 21.12.2018 на суму 100 000,00 грн.; платіжне доручення №34357 від 21.12.2018 на суму 400 000,00 грн.; платіжне доручення №34358 від 21.12.2018 на суму 304 420,00 грн.

22 грудня 2018 року між Позивачем та ТОВ «Сінтеза Україна», була укладена Угода №22/12/18 від 22.12.2018 р. про зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно якої сторони маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі ст. 601 ЦК України про зарахування таких зустрічних однорідних вимог, ... Станом на дату укладання цієї угоди, за договорами:

а) Договір комісії №К-1610 від 10.10.2018 ТОВ «Сінтеза Україна» є кредитором, а ТОВ «БАД-АЛТАЙ» є боржником при виконанні грошового зобов`язання в сумі 49 920,00 грн.;

б) Договір комісії №К-1610 від 10.10.2018 ТОВ «БАД-АЛТАЙ» є кредитором, а ТОВ «Сінтеза Україна» є боржником при виконанні грошового зобов`язання в сумі 43 680,00 грн..

Згідно пункту 1.2. Угоди розмір зустрічних грошових вимог за Договором №К-1610 від 10.10.2018 p., що підлягають заліку, складає 43 680,00 грн.

Згідно п. 1.5 Угоди №22/12/18 від 22.12.2018 р. про зарахування зустрічних однорідних вимог: зобов`язання Сторони-2 (Позивач) перед Стороною-1 (ТОВ «Сінтеза Україна») за Договором комісії №К-1610 від 10.10.2018 р. продовжують існувати на суму 6 240.00 грн., 18.04.2019 Позивач перерахував ТОВ «Сінтеза Україна» грошові кошти в розмірі 6 240,00 грн. згідно платіжного доручення №2854 від 18.04.2019.

На підтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ «Сінтеза Україна надані наступні документи: акт приймання-передачі товару від 16.10.2018 р. до Додатка № 1 від 10.10.2018 до Договору комісії № К-1610 від 10.10.2018; акт надання послуг № 894 від 28.11.2018; Звіт комісіонера про виконання робіт № 1 від 28.1 1.2018 до договору комісії № К-1610 від 10.10.2018; Додаток до звіту комісіонера № 1 від 28.11.2018 про перевезення товару згідно Договору комісії № К-1610 від 10.10.2018; копія контракту № SFM3010-YP від 30.10.2018, укладеного між ТОВ «Сінтеза Україна» та «Sunoil Trade LTD»; копія ВМД № UA500020/2018/013354 від 06.11.2018; підтвердження про перетин кордону від 21.11.2018; копія товарно-транспортної накладної № 2112 від 30.10.2018; копія посвідчення про якість № 5160 від 29.10.2018; копія товарно-транспортної накладної № 2113 від 30.10.2018; копія посвідчення про якість № 5161 від 29.10.2018; копія товарно-транспортної накладної № 2115 від 30.10.2018; копія посвідчення про якість № 5163 від 29.10.2018; копія товарно-транспортної накладної № 2116 від 30.10.2018; копія посвідчення про якість № 5164 від 29.10.2018; копія товарно-транспортної накладної № 21 17 від 31.10.2018; копія посвідчення про якість № 5165 від 30.10.2018; копія товарно-транспортної накладної № 2118 від 30.10.2018; копія посвідчення про якість № 5166 від 29.10.2018; копія товарно-транспортної накладної № 2119 від 30.10.2018; копія посвідчення про якість № 5167 від 29.10.2018; копія товарно-транспортної накладної № 2132 від 30.10.2018; копія посвідчення про якість № 5193 від 29.10.2018; копія товарно-транспортної накладної № 2133 від 30.10.2018; копія посвідчення про якість № 5194 від 29.10.2018; копія товарно-транспортної накладної № 2137 від 30.10.2018; копія посвідчення про якість № 5218 від 29.10.2018; копія товарно-транспортної накладної № 2148 від 31.10.2018; копія посвідчення про якість № 5229 від 30.10.2018; копія товарно-транспортної накладної № 2150 від 31.10.2018; копія посвідчення про якість № 5121 від 30.10.2018; копії платіжних доручень.

2. Щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Антаріо ЛТД», ТОВ «ПІ Ель Ті Ві».

ТОВ «АНТАРІО ЛТД», що іменується надалі Рекламіст або Виконавець, в особі директора Бречка Володимира Олександровича, який діє на підставі статуту, з однієї сторони та ТОВ «БАД-АЛТАЙ», що надалі іменується Замовник, в особі директора Іванової Любові Сергіївни , яка діє на підставі статуту, з другої сторони, уклали договір про надання рекламних послуг №18/05-17/1 від 18.05.2017 року, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується надати послуги щодо розміщення Рекламних матеріалів Замовника (або його Клієнтів) в рекламних блоках радіостанції «Авторадіо», радіостанції «Ретро ФМ», радіостанції «ДЖЕМ ФМ», радіостанції «NRJ», радіостанції «Голос Столиці», радіостанції «Lounge FM», радіостанції «Наше радіо», радіостанції «Радіо П`ятниця» у відповідності з умовами даного Договору та додатками до нього.

Рекламіст зобов`язується: розробити та узгодити з Замовником рекламну кампанію Замовника, зокрема медіа - план розміщення рекламних матеріалів Замовника; Надавати Замовнику для підписання звіти щодо наданих послуг у вигляді актів наданих послуг та ефірних довідок, які підписуються Рекламістом.

Замовник зобов`язується: передати Рекламістові аудиоролик, який Замовник планує використати в ході проведення рекламної кампанії, не пізніше ніж за 3 робочих дні до запланованого виходу рекламних матеріалів.

Надання послуг за Договором підтверджується Актами здачі - приймання наданих послуг впродовж 3 робочих днів від дня закінчення кожного місяця.

Термін дії договору до 31.12.2018. але до повного виконання зобов`язань сторонами.

На підтвердження господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Антаріо Лтд», надані наступні документи: Договір про надання рекламних послуг № 18/05-17/1 від 18.05.2017 з ТОВ «Антаріо ЛТД»; Додаток № 1 від 18.05.2017 до договору № 18/05-17/1 від 18.05.2017 медіа-план рекламної кампанії; Додаток №2 від 18.05.2017 до договору № 18/05-17/1 від 18.05.2017 медіа-план рекламної кампанії; Додаток № 3 від 18.05.2017 до договору № 18/05-17/1 від 18.05.2017 - медіа-план рекламної кампанії; Додаток № 4 від 18.05.2017 до договору № 18/05-17/1 від 18.05.2017 медіа-план рекламної кампанії; Додаток № 5 від 04.09.2017 до договору № 18/05-17/1 від 18.05.2017 медіа-план рекламної кампанії; Додаток № 6 від 04.09.2017 до договору № 18/05-17/1 від 18.05.2017 - медіа-план рекламної кампанії; Додаток № 7 від 05.10.2017 до договору № 18/05-17/1 від 18.05.2017 - медіа-план рекламної кампанії; Акт надання послуг №741 від 27.06.2017; Ефірна довідка (Ретро ФМ, за період 06.06.2017-27.06.2017); Ефірна довідка (Наше радіо, за період 12.06.2017-27.06.2017); Акт надання послуг № 890 від 27.07.2017; Ефірна довідка (Наше радіо, період 10.07.2017-27.07.2017); Ефірна довідка (Ретро ФМ, період 12.07.2017-20.07.2017); Акт надання послуг № 1208 від 30.09.2017; Ефірна довідка (Ретро ФМ, період 11.09.2017-30.09.2017); Акт надання послуг № 1273 від 09.10.2017; Ефірна довідка (Ретро ФМ, період 01.10.2017-09.10.2017); Акт надання послуг № 1310 від 21.10.2017; Ефірна довідка (Ретро ФМ, період 10.10.2017-21.10.2017).

Господарські відносини між ТОВ «БАД-АЛТАЙ» (замовник) та ТОВ «ПІ ЕЛЬ ТІ ВІ» (виконавець) ґрунтувались на договорі про надання рекламних послуг від 02.04.2018 №02/04-18/1, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується надати послуги щодо розміщення Рекламних матеріалів Замовника (або його Клієнтів) в рекламних блоках радіостанції «Авторадіо», радіостанції «Ретро ФМ», радіостанції «ДЖЕМ ФМ», радіостанції «NRJ», радіостанції «Голос Столиці», радіостанції «Lounge FM», радіостанції «Наше радіо», радіостанції «Радіо П`ятниця» у відповідності з умовами даного Договору та додатками до нього.

Рекламіст зобов`язується: розробити та узгодити з Замовником рекламну кампанію Замовника, зокрема медіа - план розміщення рекламних матеріалів Замовника; надавати Замовнику для підписання звіти щодо наданих послуг у вигляді актів наданих послуг та ефірних довідок, які підписуються Рекламістом.

Замовник зобов`язується: передати Рекламістові аудиоролик, який Замовник планує використати в ході проведення рекламної кампанії, не пізніше ніж за 3 робочих дні до запланованого виходу рекламних матеріалів.

Надання послуг за Договором підтверджується Актами здачі - приймання наданих послуг впродовж 3 робочих днів від дня закінчення кожного місяця.

Термін дії договору до 31.12.2018, але до повного виконання зобов`язань сторонами.

На підтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ «Пі Ель Ті Ві» надані наступні документи: медіа-плани рекламної компанії, акти надання послуг, ефірні довідки.

Проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено, що вказані документи не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій та засвідчують фактичний рух активів між задекларованими учасниками.

Водночас, згідно змісту акту перевірки, контролюючий орган зазначає про нереальність операції з позивачем та ТОВ «Чугуївський масло завод», ТОВ «Сінтеза Україна», ТОВ «Анторіо ОТД» та ТОВ « ПІ Ель ТІ ВІ».

Такі висновки контролюючого органу ґрунтуються на аналізі податкової інформації щодо контрагентів позивача, а саме, як зазначає відповідач, відсутня будь-яка інформація щодо наявності у підприємства основних засобів, виробничих запасів, відсутності подання звітності з боку контрагентів позивача.

З приводу вищевикладеного, суд зазначає, що здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов`язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.

Чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

У відповідності статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

При цьому, сам по собі факт недекларування контрагентом позивача у поданій податковій звітності результатів таких окремих господарських операцій та/або наявних трудових ресурсів, основних засобів, виробничих запасів, на думку суду, не впливає на право позивача (покупця) сформувати податковий кредиту, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 30.01.2018 №К/9901/612/18 і №К/9901/630/18.

Крім того, жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано.

Аргументи відповідача ґрунтуються на інформації з АІС «Податковий блок», однак, така інформація не є належним та допустимим доказом у справі, а висновки про відсутність у контрагента позивача умов для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання господарських операцій з позивачем нереальними (безтоварними).

Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року у справі №816/809/17, який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні.

Суд зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.

Також, на момент розгляду даної справи відсутня інформація щодо закінчення досудового розслідування та наявності вироку суду у кримінальній справі за кримінальними провадженнями відносно позивача, його контрагентів чи їх посадових осіб.

Окрім вже зазначеного відповідач посилається на наявність кримінальних провадження, в яких фігурують контрагенти позивача.

Так, в ухвалі Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23.04.2018 по справі №405/2249/18, зокрема, зазначено про здійснення СУФР Головного управління ДФС у Кіровоградській області досудового розслідування кримінального провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32017120010000006 від 25.01.2017, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. З ст. 28, ч.1 ст.205, ч.2 ст. 205, ч.2 ст. 205, ч.5 ст.27, ч.1 ст.205, ч.5 ст.27, ч.1 ст.205, ч.5 ст.27, ч.1 ст.205, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 КК України. Визначено, що протягом 2016 та 2017 років, встановлені слідством особи, з метою прикриття незаконної діяльності, пов`язаної з документуванням безтоварних операцій та оготівкування коштів, діючи з прямим умислом, з метою отримання незаконного та не контрольованого прибутку, неодноразово, будучи охоплені єдиним умислом, придбали/зареєстрували суб`єкти господарювання, які шляхом документування безтоварних фінансово-господарських операцій надали змогу їх контрагентам здійснювати документальне відображення придбання ТМЦ від фіктивних підприємств, які виявлені за результатами проведення обшуків в ході досудового розслідування кримінального провадження. Одним із вигодонабувачів являється ТОВ "ЧУГУЇВСЬКИЙ МАСЛО ЗАВОД".

В ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 19.02.2019 по справі № 757/7762/19-к, зокрема, зазначено про здійснення Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018000000002390, внесеному до ЄРДР 28.09.2018, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч.2 ст.209, ч.З ст.212 КК України. Зазначено, що встановлені слідством особи, діючи за попередньою змовою з іншими невстановленими досудовим слідством особами в період 2017-2018 років створили (придбали) ряд суб`єктів господарської діяльності, які використовуються, за сприянням та у змові з працівниками митних органів ДФС України, для експорту сільськогосподарської продукції (олії соняшникової нерафінованої, шроту з насіння соняшнику, кукурудзи, пшениці, соєвих бобів, тощо) до країн-нерезидентів за підробленими документами походження товару (зернових культур) із подальшим переведенням отриманої валютної виручки на розрахункові рахунки відкритих в іноземних банківських установах підконтрольних підприємств-нерезидентів, розташованих в зонах з особливим пільговим режимом оподаткування.

Також, як зазначає відповідач, відповідно до інформації Інтернет-ресурсу «Єдиний державний реєстр судових рішень» наявне кримінальне провадження № 42017000000001846 від 08.06.2017 (ухвала Печерського районного суду м. Києва від 20.04.2018 по справі №757/17952/18-к), за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 ч. 5 ст. 191 КК України, та №42018171090000055 від 14.03.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України (ухвала Київського районного суду м. Полтави від 13.05.2019 по справі №552/959/19), де ТОВ «АНТАРІО ЛТД» є фігурантом кримінальних проваджень та входить до складу транзитно-конвертаційної групи підприємств.

Відповідно до інформації Інтернет-ресурсу «Єдиний державний реєстр судових рішень» наявне кримінальне провадження від 17.11.2017 №32017100060000104, за фактом фіктивного підприємництва, за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.1 ст. 205 КК України (ухвала Печерського районного суду м. Києва від 16.03.2018 по справі № 757/13338/18-к та кримінальне впровадження від 31.01.2013 №12013220540000400 за ознаками кримінальних порушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 5 ст. 191, ч. З ст. 209 КК України (Ухвала Печерського районного суду м. Києва від 15.12.2017 по справі № 757/75160/17-к), де ТОВ «ПІ ЕЛЬ ТІ ВІ» є фігурантом кримінальних проваджень та входить до складу транзитно-конвертаційної групи підприємств.

Стосовно зазначених посилань відповідача, суд зазначає, що ухвала слідчого судді та протокол допиту свідка не є вироком суду, який набрав законної сили, та у якому були б встановлені факти та обставини стосовно посадових осіб контрагента позивача, що могли б мати вирішальне значення для висновків Акту перевірки, а також для адміністративного суду, тому посилання на викладені у зазначених документах обставини є передчасними та недоречними на етапі досудового розслідування та не можуть бути належними доказами фіктивного характеру вчинених господарських операцій. Будь-яка обставина, встановлена ухвалою слідчого судді, та викладена в протоколі допиту свідка, як з формальної, так і з сутнісної точок зору не може бути покладена в основу висновків відповідача про порушення платником податків вимог податкового законодавства, а так обставина, що товариство-контрагент контрагента позивача згадується в ухвалі слідчого судді, постановленій у кримінальному провадженні, не є беззаперечним доказом, який би підтверджував відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем зі своїм конрагентом.

Тобто, вказані посилання контролюючого органу на наявність кримінальних проваджень є безпідставними.

Висновок суду з даного питання узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 809/1139/17 та від 26 червня 2018 року у справі № 808/2360/17.

Разом з тим, суд зауважує, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про відсутність укладених трудових договорів між контрагентом та фактичним виконавцем робіт/ послуг, так само як і інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними та допустимими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Таку позицію підтверджує Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року в рамках справи № 805/2030/16-а,адміністративне провадження № К/9901/28918/18 (ЄДРСРУ № 78771679), від 21 грудня 2018 року по справі № 826/5774/17, адміністративне провадження № К/9901/63719/18 (ЄДРСРУ № 78771564), від 20 грудня 2018 року по справі № 826/9632/16, адміністративне провадження № К/9901/32828/18 (ЄДРСРУ № 78716371), від 20 грудня 2018 року по справі № 826/20081/16, адміністративне провадження № К/9901/42306/18 (ЄДРСРУ № 78716040), від 20 грудня 2018 року по справі № 815/4992/16, адміністративне провадження № К/9901/41342/18, від 20 грудня 2018 року по справі № 820/2946/18, адміністративне провадження № К/9901/64596/18 (ЄДРСРУ № 78771722) та від 20 грудня 2018 року по справі № 818/770/17, адміністративне провадження № К/9901/38096/18 (ЄДРСРУ № 78771434)).

При цьому, податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання не спростовує реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів" (правовий висновок викладено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року по справі № 813/1497/17).

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Ознаки фіктивності мають бути доведені належними, допустимими і достовірними доказами, поняття, джерела і характеристики яких наведені у Главі 5 Кодексу адміністративного судочинства України . Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України докази оцінюються та мають ґрунтуватися на безпосередньому, повному, всебічному та об`єктивному їх дослідженні.

При цьому, згідно п. 36.1, 36.5 ст. 36, п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов`язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Також, слід враховувати вимоги частини першої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Суд враховує, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції», Суд звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, операції здійснені між позивачем та вищевказаними контрагентами мали реальний товарний характер, а висновок відповідача не відповідає вимогам законодавства, оскільки ґрунтується на припущеннях. Відповідач лише обмежився посиланнями у своєму Акті перевірки на наявні у контролюючих органів сумніви щодо реальності та можливості виконання контрагентом позивача прийнятих за договорами обов`язків, при цьому відповідачем не наведено жодних фактичних даних щодо такого твердження.

Щодо посилань відповідача на реалізації товарів по ціні нижче придбання, суд зазначає наступне.

Як зазначає відповідач, на підставі наданих до перевірки видаткових накладних, що свідчать про придбання товару підприємством у постачальників та видаткових накладних, що свідчать про реалізацію ТОВ «БАД-АЛТАЙ» товару на користь покупців, а також на підставі регістрів бухгалтерського обліку ТОВ «БАД-АЛТАЙ» по рахункам: 702 «Дохід від реалізації товарів», 902 «Собівартість реалізованих товарів», за перевіряємий період, перевіркою встановлено реалізацію ТОВ «БАД-АЛТАЙ» товарів на користь покупців по ціні нижче їх придбання.

Перелік накладних, суму реалізації товарів, суму придбання товарів, суму реалізації товарів нижче ціни придбання, суму заниження ПДВ, дані бухгалтерського обліку наведено в акті перевірки (53-54 стр акту).

Перевіркою зроблено висновок, що ТОВ «БАД-АЛТАЙ» на порушення вимог п. 188.1 ст. 188, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України не нараховані податкові зобов`язання з ПДВ за липень 2016 року - березень 2019 року в сумі 1564 грн.

Крім того, перевіркою встановлено відсутність виписування та не реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, по відповідним операціям, згідно з встановленими термінами реєстрації податкових накладних, чим порушено п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

З метою обґрунтування записів в бухгалтерському та податковому обліку за вказаними операціями, позивачем надані пояснення, а саме:

- позивач реалізовує товар, отриманий в результаті переробки/фасування, що обліковується за виробничою собівартістю;

- протягом звітного періоду, до його закінчення товар обліковується за плановою собівартістю;

- фактична вартість товару розраховується в кінці звітного періоду.

- останнім днем звітного періоду проводиться коригування планової собівартості до фактичної собівартості реалізованого товару.

На підприємстві встановлено облік готової продукції за розрахунково-відпускними (плановими) цінами, в аналітичному обліку відображається облікова її вартість і відхилення фактичної собівартості продукції від вартості її за обліковими цінами. В сумі вони складають фактичну виробничу собівартість готової продукції.

Планова собівартість виготовленої продукції являє собою прогноз величини витрат певної господарчої організації на виготовлення конкретної продукції. Вона використовується для обліку готової продукції, коли фактична собівартість ще не сформована остаточно, може змінюватись.

Фактична собівартість продукції - це сума витрат, здійснених конкретною господарчою організацією в ході виготовлення продукції за умов, що склалися на виробництві.

Дані Таблиці Акту перевірки на сторінках 53-54 включають планові показники собівартості, тобто прогнозні, які будуть відкориговані до фактичних сум в кінці звітного періоду. У разі перевищення фактичної собівартості продажу товарів над їх ціною продажу, має бути донараховано ПДВ на суму перевищення.

Отже, суд погоджується з позивачем, вказана Таблиця Акту перевірки (стр. 53-54) містить планові, прогнозні показники собівартості продукції та не може бути використана як основа для висновку про заниження податкових зобов`язань з ПДВ, адже дані про облік собівартості реалізації в графі 4 в Таблиці (стор. 53-54 Акту перевірки) неповні та не враховують коригування собівартості (зменшення) в кінці звітного періоду до фактичної собівартості товару, отриманого з переробки, що включає вартість товарів та матеріалів, переданих в переробку та вартість послуг фасування. Вартість продажу перевищує ціну придбання реалізованого товару та вище рівня звичайних цін. Отже, відсутня база донарахований ПДВ згідно п. 188.1. ПКУ: «Дані оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін».

За таких обставин, суд вважає посилання відповідача щодо реалізації товарів по ціні нижче придбання та, як наслідок, заниження податкових зобов`язань та відсутність виписування та реєстрації податкових накладних передчасним та необґрунтованим.

Суд зауважує, що саме на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, покладений обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності. Саме контролюючий орган під час здійснення документальної планової виїзної перевірки мало можливість дослідити господарські операції позивача на основі даних бухгалтерського обліку і первинних документів та зобов`язане було врахувати і відобразити в акті перевірки всі обставини, які впливають на визначення бази оподаткування й нарахування податкових зобов`язань.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання податкових повідомлень-рішень від 20.11.2019 №00003430502, 00003440502, 00003450502, 00003460502 протиправними та такими, що підлягає скасуванню є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БАД-АЛТАЙ" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби м.Києві (вул.Шолуденка 33/19,Київ 116,04116, код ЄДРПОУ43141267) від 20.11.2019р. №00003430502, 00003440502, 00003450502, 00003460502.

3. Витрати по сплаті судового збору в сумі 14990,90 грн. відшкодувати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БАД-АЛТАЙ" (пров. Балтійський, 20А,Київ 73,04073, код ЄДРПОУ32011411) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби м.Києві (вул.Шолуденка 33/19,Київ 116,04116, код ЄДРПОУ43141267).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 21.10.2020.

Суддя С.К. Каракашьян