Рішення № 92380309, 05.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2020 року м. Київ № 640/16181/20

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Донця В.А., секретар судового засідання Лисун А.А., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

за участю:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Шевченко Т.М.;

представники відповідача - Діманова Т.А., Дубаневич О.З.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про:

- визнання незаконним та скасування наказу Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.04.2020 №357-к/тр про звільнення ОСОБА_1 ;

- поновлення ОСОБА_1 на аналогічній посаді (головного спеціаліста) з 10.04.2020;

- стягнення з Національного агентства з питань запобігання корупції на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 10.04.2020 по дату винесення рішення по даній справі;

- допущення до негайного виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на аналогічній посаді (головного спеціаліста) та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць;

- стягнення з Національного агентства з питань запобігання корупції на користь ОСОБА_1 20000,00 грн. відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою суду від 21.07.2020 - відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Підставами позову вказано: порушення Національним агентством з питань запобігання корупції процедури звільнення позивача, оскільки позивачу не запропоновано іншу посаду до вимог Кодексу законів про працю України, рівнозначну посаду; відповідачем безпідставно не переведено позивача, як працівника із більшим стажем та кваліфікацією на вакантну рівнозначну посаду.

Представник Національного агентства з питань запобігання корупції проти позову заперечив, пояснивши, що позивача повідомлено про наступне звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" не пізніше 30 календарних днів до звільнення, водночас вимогами чинного законодавства на суб`єкта призначення або керівника державної служби не покладено обов`язку пропонувати державному службовцю перед звільненням вакантну посаду державної служби.

Під час судового розгляду справи представник позивача позов підтримав. Представники відповідача позов не визнали.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення позивача, представника позивача та представників відповідача, дослідивши письмові докази, суд установив.

Наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 02.05.2018 №245-к/тр ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста відділу проведення спеціальних перевірок Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя з 18.05.2018.

Відповідно до відзиву наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 28.02.2020 №74/20 "Про упорядкування структури Національного агентства з питань запобігання корупції" ліквідовано Департамент перевірки декларацій та моніторингу способу життя. Такого доказу не додано, водночас обставина представником позивача не зеперчувалась.

Листом від 02.03.2020 №100-18/7288/20 ОСОБА_1 попереджено про наступне звільнення у зв`язку ліквідацією Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя зі скореченням посади.

Наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 06.03.2020 №85/20 затверджено та введено в дію з 11.03.2020 штатний розпис Національного агентства з питань запобігання корупції на 2020 рік.

Головою Національного агентства з питань запобігання корупції затверджено штатний розпис на 2020 рік у кількості 354 штатні одиниці, зокрема Управління проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя, до склад якого входить відділ проведення спеціальних перевірок, що має 6 штатних посад головного спеціаліста.

Наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.04.2020 №357-к/тр на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" звільнено ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу проведення спеціальних перевірок Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя у зв`язку з скороченням посади з 10.04.2020.

Не погоджуючись зі звільненням, позивач звернулась до суду.

Вирішуючи спір, суд ураховує таке.

Відносини щодо проходження громадянами державної служби, звільнення з державної служби врегульовано Законом України "Про державну службу" від 10.10.2015 №889-VIII (з наступними змінами та доповненнями в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Як уже вказувалось, правовою підставою звільнення позивача згідно з оскаржуваними наказом від 10.04.2020 слугував пункт 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" (зі змінами згідно Законом України від 19.09.2019 №117-IX, набрав чинності з 25.09.2019), за яким підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Зі змісту наказу вбачається, що звільнення зумовлене скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису державного органу.

Наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 06.03.2020 №85/20 затверджено та введено в дію з 11.03.2020 штатний розпис Національного агентства з питань запобігання корупції на 2020 рік, яким створено Управління проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя в структурі якого передбачено відділ проведення спеціальних перевірок.

На думку суду, з урахуванням встановленої обставини, підтверджується скорочення посади головного спеціаліста відділу проведення спеціальних перевірок Департаменту перевірки декларації та моніторингу способу життя, яку обіймав позивач, у розумінні пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу".

Під час судового розгляду адміністративної справи представники відповідача пояснили, що призначення на посади в новоствореному Управлінні здійснювалось шляхом переведення в межах дискреційних повноважень керівника.

Зі змісту позовної заяви убачається, що позивачем заява про переведення у зв`язку із змінами структури та штатного розпису не подавалась, оскільки йому не було запропоновано вакантної посади, роботи.

Відповідно до листа Національного агентства з питань запобігання корупції від 08.05.2020 №100-15/16882/20 державному службовцю ліквідованого Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя внесено пропозиції та переведено на посади в Національному агентстві. Стаж роботи в Національному агентстві зазначених осіб становить від 3 місяців до 4 років.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 22 Законом України "Про державну службу" з метою добору осіб, здатних професійно виконувати посадові обов`язки, проводиться конкурс на зайняття посади державної служби відповідно до Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Отже, за загальним правилом добір на посади державної служби має проводитися за конкурсом.

Частиною п`ятою статті 22 Законом України "Про державну службу" передбачалось, що в разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.

Судом не встановлено ліквідацію чи реорганізацію Національного агентства з питань запобігання корупції, про такі обставини представниками відповідача не повідомлялось.

Відповідно до статті 41 Законом України "Про державну службу" державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу: на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення (пункт 1); на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець (пункт 2).

Як уже вказувалось, позивачу не було запропоновано іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду.

Підставами позову зазначено, що позивач мав достатній стаж та кваліфікацію для переведення у новостворене Управління, в тому числі, в порівнянні з іншими працівниками, які мали стаж роботи від з місяців (лист листа Національного агентства з питань запобігання корупції від 08.05.2020 №100-15/16882/20).

Під час судового розгляду адміністративної справи представники відповідача не надали суду доказів та не пояснили, в який спосіб досліджувалось питання професійної підготовки та професійних компетентностей державних службовців, які переведені до новоствореного Управління і чи взагалі досліджувалось питання професійної підготовки та професійної компетентності позивача.

На думку суду, доводи про дискреційність повноважень особи наділеної повноваженнями призначати на державну службу в Національному агентстві з питань запобігання корупції у випадку та звільняти з державної служби у випадку ліквідації посади державної служби та призначення на новостворені посади шляхом переведення без вивчення питання про професійну підготовку та професійну компетентність кожного державного службовця, є помилковим. У даному випадку дискреція керівника державної служби чи суб`єкта призначення полягає у вирішенні питання про призначення державного службовця на посаду державної служби в новоствореному підрозділі, який найкраще підходить для вирішення завдань державної служби за відповідною посадою, з урахуванням встановлених професійної підготовки та професійної компетентності кожного державного службовця. Дотримання такої процедури є обов`язковою і не може залежати від дискреційних повноважень посадової особи.

Такий висновок узгоджується з положеннями Закону України "Про державну службу", за змістом яких: державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави (абзац перший частини першої статті 1); професійна компетентність - здатність особи в межах визначених за посадою повноважень застосовувати спеціальні знання, уміння та навички, виявляти відповідні моральні та ділові якості для належного виконання встановлених завдань і обов`язків, навчання, професійного та особистісного розвитку (пункт 5 частини першої статті 2); державна служба здійснюється з дотриманням таких принципів: професіоналізму - компетентне, об`єктивне і неупереджене виконання посадових обов`язків, постійне підвищення державним службовцем рівня своєї професійної компетентності, вільне володіння державною мовою і, за потреби, регіональною мовою або мовою національних меншин, визначеною відповідно до закону; доброчесності - спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень; ефективності - раціональне і результативне використання ресурсів для досягнення цілей державної політики; забезпечення рівного доступу до державної служби - заборона всіх форм та проявів дискримінації, відсутність необґрунтованих обмежень або надання необґрунтованих переваг певним категоріям громадян під час вступу на державну службу та її проходження; прозорості - відкритість інформації про діяльність державного службовця, крім випадків, визначених Конституцією та законами України; стабільності - призначення державних службовців безстроково, крім випадків, визначених законом, незалежність персонального складу державної служби від змін політичного керівництва держави та державних органів (пункти 3, 5, 6, 7, 9 статті 4).

Отже, рішення керівника державної служби чи суб`єкта призначення, в разі обрання способу призначення державного службовця на посаду не за конкурсом, може бути прийняте лише в разі встановлення професійної підготовки та професійних компетентностей кожного державного службовця.

В матеріалах судової справи відсутні докази того, що під час вирішення питання про переведення досліджувались професійна підготовка та професійна компетентність позивача. Відсутність окремої процедури вирішення наведеного питання не може бути підставою для прийняття рішення керівником державної служби чи суб`єктом призначення без наведення обґрунтування, на власний розсуд. Навпаки, призначення за процедурою переведення має здійснюватися максимально прозоро з дотримання однакових для всіх вимог з метою призначення на посаду державної служби особи, яка найкраще здатна забезпечити виконання відповідних функцій за посадою.

З огляду на те, що відповідачем не встановлювались професійна підготовка та професійна компетентність позивача, в порівнянні з іншими державними службовцями, які були переведені в новостворений підрозділ, суд доходить висновку про необґрунтованість звільнення позивача.

Наведене також дає підстави дійти висновку, що Національним агентством з питань запобігання корупції реалізовано повноваження щодо звільнення позивача не з метою, з якою таке повноваження надане, оскільки взагалі не досліджувалось питання професійної підготовки та професійної компетентності для зз`ясування наявності підстав для переведення з метою забезпечення якнайкращого виконання завдань і функцій держави у відповідній галузі, чи можливого пропонування нижчої посади саме за результатами встановлення, визначених статтею 41 Закону України "Про державну службу" якостей державного службовця.

З огляду на встановлені обставини, суд доходить висновку про незаконність звільнення позивача, тому підлягають задоволенню вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.04.2020 №357-к/тр "Про звільнення ОСОБА_1 " у частині звільнення 10.04.2020 ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу проведення спеціальних перевірок Департаменту перевірки декларації та моніторингу способу життя у зв`язку зі скороченням посади.

Щодо вимоги поновити позивача на аналогічній посаді (головного спеціаліста) з 10.04.2020, то така вимога задоволенню не підлягає, позаяк не було дотримано вимог статті 41 Законом України "Про державну службу", що має виконати відповідач, оскільки це належить до його компетенції. В даному випадку, суд позбавлений можливості встановити, що позивач маю кращу професійну підготовку та професійну компетентність у порівнянні з іншими працівниками, позаяк відповідачем взагалі таке питання не досліджувалось.

Суд відхиляє доводи представника позивача щодо обов`язку відповідача пропонувати рівнозначну посаду, позаяк стаття 87 Закон України "Про державну службу" зі змінами, внесеними згідно з Законом України від 19.09.2019 №117-IX (набрав чинності з 25.09.2019) такого обов`язку не передбачає. Як уже вказувалась, рівнозначна посада мала бути запропонована лише в разі, коли за результатами визначення професійної підготовки та професійної компетентності позивач міг обійняти рівнозначну посаду в новоствореному підрозділі.

Однією з підстав позов також зазначено непропонування позивачеві іншої роботи в Національному агентстві з питань запобігання корупції.

Відповідно до частини третьої статті 87 Закону України "Про державну службу" суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Представники відповідача пояснили, що за змістом наведеної норми пропонування вакантної посади державної служби у тому самому державному органі (за наявності) є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби.

На думку суду, недоцільність пропонування державному службовцю будь-якої вакантної посади державної служби в тому самому державному органі (за наявності) повинно бути обґрунтованим і не може залежати лише від бажання чи волі суб`єкта призначення або керівника державної служби. В такому випадку потрібно врахувати наявність вакантної посади, відповідність державного службовця вимогам до цієї посади, іншим вимогам, встановленим для державного службовця згідно з Законом України "Про державну службу" Підлягають урахуванню також принципи державної служби, визначені статтею 5 цього Закону, зокрема, забезпечення рівного доступу до державної служби, прозорості, стабільності (пункти 7, 9, 10). Зокрема, зміст принципу стабільності зводиться до безстроково призначення державного службовця на посаду, його незалежність від змін політичного керівництва держави та державних органів.

За висновком суду, слушним є твердження представника позивача, що відповідачем під час звільнення не враховано запровадження в країні карантинних заходів, позаяк реалізація права на працю, гарантованого статтею 43 Конституції України, могло бути значно ускладненим за таких умов. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України суб`єкти владних повноважень повинні ухвалювати рішення з урахуванням принципу пропорційності, за яким має бути дотримано необхідний балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Звільнення позивача зумовлене скороченням посади державної служби внаслідок затвердження нового штатного розпису та створення нових підрозділів в органі. Доказів скорочення штатної чисельності до суду не надано, не надано доказів вирішення питання доцільності чи недоцільності пропонування позивачу іншої вакантної посади. Отже, звільнення позивача відбулось без дотримання принципу пропорційності.

Оскільки Законом України "Про державну службу" не встановлено процедури поновлення державного службовця на посаді, суд застосовує положення КЗпП України.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно з пунктом 1 оскаржуваного наказу від 10.04.2020 №357-к/тр позивача звільнено з посади головного спеціаліста відділу проведення спеціальних перевірок Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя 10.04.2020, тому позивач підлягає поновленню на цій посаді з 11.04.2020, з дня наступного за днем звільнення.

Належним способом виконання рішення в цій частині є поновлення позивача на посаді головного спеціаліста відділу проведення спеціальних перевірок Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя Національного агентства з питань запобігання корупції з 11.04.2020 на підставі відповідного наказу. З урахуванням результатів перевірки критеріїв, визначених статтею 41 Законом України "Про державну службу" щодо професійної підготовки та професійних компетентностей осіб, що претендують на відповідну посаду, відповідач має вирішити питання про переведення позивача на таку посаду відповідно до затверджених змін до структури апарату Національного агентства з питань запобігання корупції.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки суд визнав незаконним звільнення позивача, підлягає задоволенню вимога про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 11.04.2020 (наступний день за днем звільнення) по 05.10.2020 (день ухвалення судом рішення).

До матеріалів справи додано довідку Національного агентства з питань запобігання корупції від 22.09.2020 №130, відповідно до якої середньоденний заробіток з урахуванням 41 робочих днів становить - 1916,86 грн.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11.04.2020 по 05.10.2020, враховуючи середньоденний заробіток - 1916,86 грн., дорівнює 233856,92 грн., який підлягає стягненню на користь позивача та з якої відповідачем мають бути відраховані податки та обов`язкові платежі.

Згідно з частиною першою статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць (пункт 2); поновлення на посаді у відносинах публічної служби (пункт 3).

Отже, негайному виконанню підлягає рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 39295,63 грн., за виключенням податків та обов`язкових внесків.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з Національного агентства з питань запобігання корупції на користь ОСОБА_1 20000 гривень відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до статті 23 ЦК України: особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (частина перша); моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (пункт 1-4 частини другої); якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя); моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (частина четверта).

В обґрунтування завдання Національним агентством з питань запобігання корупції моральної шкоди позивач зазначив про тяжкість вимушених змін у життєвому і виробничих відносинах позивача, необхідністю додаткового часу та зусилля для відновлення попереднього стану.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Разом з тим, необхідно надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (наприклад, постанова Верховного Суду від 02.09.2020 справа №1340/4056/18).

На думку суду, наведених позивачем доводів не достатньо для висновку про наявність підстав для відшкодування шкоди у визначеному позивачем розмірі. Зокрема, позивач, зазначаючи про зміну нормального способу життя не вказав, які докази можуть підтвердити наведені обставини. Позовна заява не містить доводів яким чином змінилось особисте життя позивача, його професійні стосунки з колегами. Крім того, позовна заява не містить розрахунку моральної шкоди. Отже, за висновком суду, позивачем не доведено завдання Національним агентством з питань запобігання корупції моральної шкоди та її розмір, тому в задоволенні такої вимоги суд відмовляє.

Щодо строку звернення до адміністративного суду, то суд дійшов висновку про дотримання позивачем місячного строку звернення до суду, який з урахуванням пункту 3 Розділ VI "Прикінцеві положення" (у редакції Закон України від 30.03.2020 №540-IX) та пункту 2 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" було продовжено по 07.08.2020. Як убачається з матеріалів судової справи позов подано засобами поштового зв`язку 07.07.2020, тобто в межах строку.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (з наступними змінами та доповненнями). Оскільки позов задоволено частково, сторонами не надано доказів понесення судових витрат, відсутні підстави для розподілу та присудженню судових витрат.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Національного агентства з питань запобігання корупції від 10 квітня 2020 року №357-к/тр "Про звільнення ОСОБА_1 " у частині звільнення 10 квітня 2020 року ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу проведення спеціальних перевірок Департаменту перевірки декларації та моніторингу способу життя у зв`язку зі скороченням посади.

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу проведення спеціальних перевірок Департаменту перевірки декларації та моніторингу способу життя Національного агентства з питань запобігання корупції з 11 квітня 2020 року.

Стягнути з Національного агентства з питань запобігання корупції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 квітня 2020 року по 05 жовтня 2020 року в розмірі 233856,92 (двісті тридцять три тисячі вісімсот п`ятдесят шість гривень дев`яносто дві копійки), з якого Національне агентство з питань запобігання корупції має відрахувати податки та обов`язкові платежі.

У задоволенні решти позову відмовити.

Судові витрати розподілу та присудженню не підлягають.

Виконати негайно рішення суду в частині:

- поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу проведення спеціальних перевірок Департаменту перевірки декларації та моніторингу способу життя Національного агентства з питань запобігання корупції з 11 квітня 2020 року.

- стягнення з Національного агентства з питань запобігання корупції на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 11 квітня 2020 року по 05 жовтня 2020 року в розмірі суми стягнення за один місяць - 39295,63 грн. (тридцять дев`ять тисяч двісті дев`яносто п`ять гривень шістдесят три копійки), з якого Національне агентство з питань запобігання корупції має відрахувати податки та обов`язкові платежі.

Встановити, що належним способом виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу проведення спеціальних перевірок Департаменту перевірки декларації та моніторингу способу життя Національного агентства з питань запобігання корупції з 11 квітня 2020 року є видання на підставі цього рішення суду посадовою особою Національного агентства з питань запобігання корупції наказу про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу проведення спеціальних перевірок Департаменту перевірки декларації та моніторингу способу життя Національного агентства з питань запобігання корупції з 11 квітня 2020 року.

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Відповідача - Національне агентство з питань запобігання корупції (ідентифікаційний код 40381452, місцезнаходження: 01103, місто Київ, бульвар Дружби народів, будинок 28).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII) передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення складено 21 жовтня 2020 року.

Суддя В.А. Донець