Рішення № 92378869, 21.10.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа №380/3476/20

21 жовтня 2020 року

зал судових засідань №10

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Лунь З.І.,

секретар судового засідання Ходань Н.С.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Тимощука О.І.,

представника відповідача Невелич Ю.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (місцезнаходження: 79000, м.Львів, пл.Генерала Григоренка, 3, код ЄДРПОУ 40108833), в якому просить суд:

-визнати протиправним та скасувати п.1 наказу начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області №1088 від 16.03.2020 «Про застосування дисциплінарного стягнення до працівників Яворівського ВП ГУНП» щодо застосування до позивача дисциплінарного стягнення звільнення від служби у поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №96 о/с від 31.03.2020 «По особовому складу» про звільнення позивача зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію»;

-поновити позивача на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції патрульної поліції Яворівського ВП ГУНП у Львівській області з 01.04.2020 та допустити до негайного виконання рішення суду в цій частині;

-стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу та допустити до негайного виконання рішення суду в цій частині;

-зобов`язати відповідача поновити позивача на обліку осіб, які бажають отримати житло у фінансовий лізинг;

- стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у сумі 5000,00грн.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що спірними наказами щодо позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, звільнено зі служби в поліції, і, як наслідок, знято з обліку осіб, які бажають отримати житло у фінансовий лізинг. Підставою для винесення спірних наказів стала наявність кримінального провадження щодо позивачки, відкритого за ст. 368 КК України. Вважає такі накази протиправними, оскільки факт перебування її в статусі обвинуваченої не може свідчити про наявність її вини у скоєнні дисциплінарного проступку. Вважає, що наявність чи відсутність вини у скоєнні кримінального правопорушення може бути встановлена вироком суду, який набрав законної сили. Водночас, службовим розслідуванням не встановлено вчинення будь-яких інших протиправних, винних діянь позивачем. З огляду на те, що обвинувального вироку не винесено, висновки про те, що позивачем не дотримані принципи поліцейського та вчинені дії, не сумісні з вимогами, що висуваються до професійних та моральних якостей поліцейського, є передчасними. Таким чином, вважає, що притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби є незаконним.

22.06.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву зазначено, що підставою для прийняття оскаржуваних наказів стали обставини порушення позивачем службової дисципліни, встановлені висновками проведеного службового розслідування. Складеним за результатами висновком службового розслідування встановлено вчинення дисциплінарного проступку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на неї обов`язкам, підриває довіру до неї як до носія влади та унеможливлює подальше виконання своїх обов`язків. Наявність кримінального провадження, відкритого щодо особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування щодо цієї особи наслідків, передбачених п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежного виконання поліцейським службової дисципліни. Таким чином, наказ про застосування дисциплінарного стягнення, хоч і прийнято з використанням, в тому числі, відомостей, наявних у матеріалах кримінального провадження, розпочатого відносно неї за ч.3 ст.368 КК України, однак ґрунтується на самостійних підставах.

Ухвалою суду від 27.05.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 22.06.2020 суд витребував від Головного управління Національної поліції у Львівській області належним чином засвідчені документи за результатами проведення перевірки роботи ОСОБА_1 , яка перебувала на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції патрульної поліції Яворівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області; документи про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , яка перебувала на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції патрульної поліції Яворівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області.

Ухвалою суду від 19.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача звернувся до суду із клопотанням про виклик свідків від 20.07.2020, однак у підготовчому засіданні відкликав таке.

Позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав, що викладені у позовній заяві. Просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечила з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Суд встановив таке.

Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі-ГУНП у Львівській області) №1088 від 16.03.2020 «Про застосування дисциплінарних стягнень до працівників Яворівського ВП ГУНП» до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції. Наказом ГУНП у Львівській області №96 о/с від 31.03.2020 позивачку звільнено зі служби в поліції за п.6 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).

ГУНП у Львівській області проведено службове розслідування за фактом грубого порушення службової дисципліни працівниками Яворівського ВП ГУНП у Львівській області, зокрема, лейтенантом поліції ОСОБА_1 , за результатами якого складено Висновок службового розслідування за фактом грубого порушення службової дисципліни працівниками Яворівського ВП ГУНП у Львівській області, зокрема, лейтенантом поліції ОСОБА_1 , затверджений начальником ГУНП у Львівській області 16.03.2020.

Проведеним службовим розслідуванням, зокрема, встановлено, що 25 лютого 2020 року до ГУНП у Львівській області надійшла інформація про те, що першим слідчим відділом ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, в межах кримінального провадження №62019140000000923, розпочатого 16.09.2019, дільничному офіцеру поліції СППП Яворівського ВП ГУНП у Львівській області лейтенанту поліції ОСОБА_1 повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 368 КК України, яка у вересні 2019 року, перебуваючи на посаді слідчого СВ Яворівського ВП ГУНП, вимагала та отримала неправомірну вигоду в сумі 2000 доларів США за не притягнення до кримінальної відповідальності громадянина ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 350 КК України.

Вважаючи, що накладення дисциплінарного стягнення та звільнення зі служби в поліції відбулося незаконно, позивачка звернулася до суду.

Оцінюючи правомірність оскаржуваних позивачкою наказів про звільнення зі служби за вчинення дисциплінарного проступку, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

У частині 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» передбачені обов`язки поліцейського зокрема: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських. Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України. Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування. Метою цих Правил є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції.

Статтею 64 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено Присягу працівника поліції.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII затверджений Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Згідно з ст. 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Відповідно до ч. 7 ст. 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Згідно з ч. 8 ст. 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення керівник ураховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Частиною 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3)сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Відповідно до п. 3 ст. 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України щодо виконання дисциплінарних стягнень - дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.

Підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень, перелік яких визначено у ст. 13 Дисциплінарного статуту є вчинення дисциплінарного проступку, тобто протиправних, винних дій чи бездіяльність, що полягає в порушенні поліцейським службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Перелічені у ст. 13 Дисциплінарного статуту види дисциплінарних стягнень застосовуються, виходячи із обставин і характеру проступку, особи поліцейського, обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередньої поведінки поліцейського, його ставлення до служби, ступеня його вини.

Звільнення зі служби в поліції є найсуворішим видом дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни та є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Передумовою звільнення поліцейського за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов`язаного зі здійсненням службової діяльності, має бути грубе порушення службової дисципліни, встановлене внаслідок ретельного службового розслідування та підтверджене належним доказами.

Водночас, дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

При цьому, п.6 та 10 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» передбачає дві самостійні підстави для звільнення зі служби в поліції: у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України та у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

На підставі наказу ГУНП у Львівській області від 26.09.2019 №2889 проведено службове розслідування, за результатами якого складено Висновок службового розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни слідчим СВ Яворівського ВП ГУНП у Львівській області лейтенантом поліції ОСОБА_1 , затвердженого 25.10.2019 (а.с.187-189).

У цьому Висновку від 25.10.2019 зазначено, що 19.09.2020 до ГУНП у Львівській області надійшла інформація про те, що співробітниками ТУ ДБР, розташованого у м. Львові та СП БКЗО УСБУ у Львівській області, в межах кримінального провадження №62019140000000923, розпочатого, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, проведено обшук у приміщенні Яворівського ВП ГУНП у Львівській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 .

Як видно з цього Висновку від 25.10.2019, в ухвалі про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи Личаківського районного суду м. Львова від 18.09.2019 зазначено, що слідча СВ Яворівського ВП ГУНП лейтенант поліції ОСОБА_1 , здійснюючи досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019140350000839, розпочатого 09.09.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України, висловила громадянину ОСОБА_2 вимогу про передачу їй неправомірної вигоди в розмірі 2000 доларів США за не притягнення останнього до кримінальної відповідальності. В приміщенні службового кабінету № 10 Яворівського ВП (у якому працює ОСОБА_1 ) в ході проведеного обшуку, вилучено матеріали кримінального провадження № 12019140350000839 від 09.09.2019, мобільні телефони із сім-картками, флеш-накопичувачі, банківські картки та ноутбук, заборонених предметів та грошових коштів не вилучалось.

Опитана з даного приводу ОСОБА_1 пояснила, що на посаді слідчого працює з червня 2019 року. Проводила досудове розслідування по кримінальному провадженні № 12019140350000839 від 09.09.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України, в ході якого було проведено ряд слідчих дій, а саме: допити потерпілого ОСОБА_3 та свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Під час допиту свідка ОСОБА_2 , було встановлено, що останній спричинив тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_3 і по закінченні допиту ОСОБА_1 повідомила ОСОБА_2 , що після проведення ряду слідчих дій, останньому можливо буде повідомлено про підозру по даному кримінальному провадженні та скеровано справу до суду. Також ОСОБА_1 повідомила, що жодної неправомірної вигоди в ОСОБА_2 не вимагала та не отримувала. На думку ОСОБА_1 , ОСОБА_2 написав заяву про отримання від нього неправомірної вигоди для того, щоб уникнути кримінальної відповідальності по кримінальному провадженні. 19.09.2019 в приміщенні Яворівського ВП ГУНП у Львівській області, а саме в службовому кабінеті ОСОБА_1 , було проведено обшук працівниками ЛУ ДБР розташованого у м. Львові, під час обшуку було вилучено три банківські картки, жіночу сумочку, два мобільні телефони марки «Самсунг» та «Нокіа», ноутбук марки «Асус» та флешку. Під час обшуку жодних коштів у ОСОБА_1 вилучено не було. Крім цього, було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_1 , нічого вилучено не було.

Відповідно до цього Висновку від 25.10.2019, - службове розслідування було припинено; відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування - не підтвердилися; рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб Яворівського ВП ГУНП у Львівській області прийняти за наслідками досуовго розслідування кримінального провадження №4201614000000218.

На підставі наказу ГУНП у Львівській області від 26.02.2020 №772 ГУНП у Львівській області проведено ще одне службове розслідування щодо ОСОБА_1 за фактом грубого порушення службової дисципліни працівниками Яворівського ВП ГУНП у Львівській області, зокрема, лейтенантом поліції ОСОБА_1 , за результатами якого складено Висновок службового розслідування за фактом грубого порушення службової дисципліни працівниками Яворівського ВП ГУНП у Львівській області, зокрема, лейтенантом поліції ОСОБА_1 , затверджений начальником ГУНП у Львівській області 16.03.2020 (а.с.60-74).

Проведеним службовим розслідуванням, зокрема, встановлено, що 25 лютого 2020 року до ГУНП у Львівській області надійшла інформація про те, що першим слідчим відділом ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, в межах кримінального провадження №62019140000000923, розпочатого 16.09.2019, дільничному офіцеру поліції СППП Яворівського ВП ГУНП у Львівській області лейтенанту поліції ОСОБА_1 повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 368 КК України, яка у вересні 2019 року, перебуваючи на посаді слідчого СВ Яворівського ВП ГУНП, вимагала та отримала неправомірну вигоду в сумі 2000 доларів США за не притягнення до кримінальної відповідальності громадянина ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 350 КК України.

25.02.2020 слідчим першого слідчого відділу СУ ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, Незнайком С.В. повідомлено про підозру та 06.03.2020 висунуто обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

У ході проведення службового розслідування установлено, що у період з вересня по жовтень 2019 року проводилось службове розслідування на підставі наказу ГУНП від 26.09.2019 № 2889 та 25.10.2019 було затверджено висновок службового розслідування, за результатами якого встановлено, що 18 вересня 2019 року до ГУНП у Львівській області, надійшла інформація про те, що співробітниками ТУ ДБР, розташованого у м. Львові та СП БКЗО УСБУ у Львівській області в межах кримінального провадження № 62019140000000923, розпочатого 16.09.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, проведено обшук у приміщенні Яворівського ВП ГУНП у Львівській області, зокрема в кабінеті № 10 слідчого СВ Яворівського ВП ГУНП у Львівській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 .

В ухвалі про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи Личаківського районного суду м. Львова від 18.09.2019 зазначено, що слідча СВ Яворівського ВП ГУНП лейтенант поліції ОСОБА_1 , здійснюючи досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019140350000839, розпочатого 09.09.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України, висловила громадянину ОСОБА_2 вимогу про передачу їй неправомірної вигоди в розмірі 2000 доларів США за не притягнення останнього до кримінальної відповідальності. В приміщенні службового кабінету № 10 Яворівського ВП (у якому працює ОСОБА_1 ) в ході проведеного обшуку, вилучено матеріали кримінального провадження № 12019140350000839 від 09.09.2019, мобільні телефони із сім-картками, флеш-накопичувачі, банківські картки та ноутбук, заборонених предметів та грошових коштів не вилучалось.

Опитана з даного приводу ОСОБА_1 пояснила, що на посаді слідчого працює з червня 2019 року. Проводила досудове розслідування по кримінальному провадженні № 12019140350000839 від 09.09.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України, в ході якого було проведено ряд слідчих дій, а саме: допити потерпілого ОСОБА_3 та свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Під час допиту свідка ОСОБА_2 , було встановлено, що останній спричинив тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_3 і по закінченні допиту ОСОБА_1 повідомила ОСОБА_2 , що після проведення ряду слідчих дій, останньому можливо буде повідомлено про підозру по даному кримінальному провадженні та скеровано справу до суду. Також ОСОБА_1 повідомила, що жодної неправомірної вигоди в ОСОБА_2 не вимагала та не отримувала. На думку ОСОБА_1 , ОСОБА_2 написав заяву про отримання від нього неправомірної вигоди для того, щоб уникнути кримінальної відповідальності по кримінальному провадженні. 19.09.2019 в приміщенні Яворівського ВП ГУНП у Львівській області, а саме в службовому кабінеті ОСОБА_1 , було проведено обшук працівниками ЛУ ДБР розташованого у м. Львові, під час обшуку було вилучено три банківські картки, жіночу сумочку, два мобільні телефони марки «Самсунг» та «Нокіа», ноутбук марки «Асус» та флешку. Під час обшуку жодних коштів у ОСОБА_1 вилучено не було. Крім цього, було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_1 , нічого вилучено не було.

З метою забезпечення проведення об`єктивного та всебічного службового розслідування, 24.10.2019 направлено запит в ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, № З867/05/І3-2019, щодо надання Інформації про встановлення порушення норм чинного законодавства в діях слідчого СВ Яворівського ВП ГУНП у Львівській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 , допущених під час виконання службових обов`язків чи поза службою в процесі проведення досудового розслідування №62019140000000923, про прийняте відносно неї рішення. Однак, враховуючи, що станом на момент затвердження висновку службового розслідування (25.10.2019) відомостей з ТУ ДБР розташованого у м. Львові по вказаному факту не надходило, за результатами службового розслідування було визначено, що рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб Яворівського ВП ГУНП у Львівській області прийняти за наслідками досудового розслідування кримінального провадження неможливо.

Відтак, службове розслідування, згідно з Висновком службового розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни слідчим СВ Яворівського ВП ГУНП у Львівській області лейтенантом поліції ОСОБА_1 , затвердженого 25.10.2019, було припинено.

Проведеним службовим розслідуванням, за результатами якого затверджено висновок від 16.03.2020 установлено, що слідчим першого слідчого відділу СУ ТУ ДБР, розташованого у м. Львові Незнайком С.В. 25.02.2020 повідомлено про підозру та 06.03.2020 висунуто обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. З ст. 368 КК України.

З тексту повідомлення про підозру та обвинувального акту установлено, що ОСОБА_1 , здійснюючи досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019140350000839 від 08.09.2019 за ч. 2 ст. 350 КК України, 11.09.2019 близько і 11:00, перебуваючи в приміщенні Яворівського ВП ГУНП у Львівській області, повідомила ОСОБА_2 про можливість непритягнення його до кримінальної відповідальності, у разі надання їй неправомірної вигоди в сумі 2000 доларів США, що становило, станом на 11.09.2019, згідно з курсом НБУ-49760 грн. 16.09.2019 близько 10:00 ОСОБА_1 , продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на одержання неправомірної вигоди, перебуваючи в приміщенні Яворівського ВП ГУНП, повторно висловила ОСОБА_2 прохання надати неправомірну вигоду в сумі 2000 доларів США, за не притягнення його до кримінальної відповідальності і у кримінальному провадженні № 12019140350000839, за ч. 2 ст. 350 КК України, до 09:30 17.09.2019. 17.09.2019 близько 10:00, ОСОБА_2 перебуваючи в приміщенні Яворівського ВП ГУНП повідомив ОСОБА_1 про відсутність всій суми неправомірної вигоди, на що остання, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, наголосила про необхідність передачі неправомірної вигоди в сумі 2000 доларів США до 18:00 17.09.2019 через інспектора СРПП №1 Яворівського ВП ГУНП Назарова Ю.О., який заздалегідь не був обізнаний з її злочинним планом щодо одержання неправомірної вимоги від ОСОБА_2 за не притягнення його до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні № 12019140350000839, за ч. 2 ст. 350 КК України. У подальшому, протягом 17-18.09.2019 слідча СВ Яворівського ВП ГУНП ОСОБА_1 в ході телефонних розмов та особистої зустрічі в приміщенні Яворівського ВП ГУНП, повторно зазначила про необхідність передачі неправомірної вигоди в сумі 2000 доларів США через інспектора СРПП № 1 Яворівського ВП ГУНП ОСОБА_5 . Надалі, 18.09.2019 о 21:03 ОСОБА_5 , одержав від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 2000 доларів США та передав їх ОСОБА_1 .

Опитана з даного приводу ОСОБА_1 пояснила, що 25.02.2020 їй було повідомлено про підозру за ч. З ст. 368 КК України. Також повідомила, що з підозрою, з якою вона ознайомилась, категорично не згідна та факти, викладені у ній заперечує. Своєї вини не визнає. Крім цього, ОСОБА_1 додатково пояснила, що з жовтня 2019 року перебуває на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції Яворівського ВП ГУНП. Також додала, що під час перебування на посаді розглядала звернення громадян та адміністративні матеріали, у яких могли бути виправлення, оскільки раніше з такими матеріалами не працювала. Та додала, що за три роки служби в поліції ні від громадян, а також від керівництва Яворівського ВП ГУНП на її роботу скарг не надходило.

Опитаний начальник сектору превенції Яворівського ВП ГУНП у Львівській області старший лейтенант поліції ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Національній поліції з 10.03.2017, у займаній посаді з 13.12.2019, діючих дисциплінарних стягнень не має, пояснив, що ДОП Яворівського ВП ГУНП лейтенант поліції ОСОБА_1 перебувала у його безпосередньому підпорядкуванні близько двох місяців. За вказаний період часу зарекомендувала себе як виконавчий працівник службової дисципліни не порушувала. На роботу ОСОБА_1 скарг від громадян не надходило. Щодо факту отримання неправомірної вимоги ОСОБА_1 від громадянина ОСОБА_2 за непритягнення його до кримінальної відповідальності, ОСОБА_6 нічого не відомо.

ОСОБА_5 надав пояснення, що ніякого відношення до факту отримання вигоди не має, та ніяких грошових коштів від громадянина ОСОБА_2 для передачі ОСОБА_1 не отримував.

Аналізом вищезазначеного повідомлення про підозру та обвинувального акту у вчиненні кримінального правопорушення, безпосередньої умисної злочинної дії чи бездіяльності, пов`язаної з отриманням ОСОБА_1 неправомірної вигоди, зі сторони ОСОБА_5 , на даний час досудовим розслідуванням не установлено.

Установлено, що 22.01.2020 у лейтенанта поліції ОСОБА_1 було відібрано розписку-попередження щодо неприпустимості випадків вчинення порушень службової дисципліни, як у робочий, так і поза робочий час, а також 31.10.2019 ОСОБА_1 була ознайомлена з обмеженнями, пов`язаними зі службою в поліції та вимогами антикорупційного законодавства, а саме з вимогами Конституції України, Законів України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та нормативно-правових актів, які регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського.

У Висновку від 16.03.2020 також установлено, що інформація про надзвичайну подію за участю слідчої ОСОБА_1 була висвітлена регіональними засобами масової інформації, набула широкою розголосу та викликала суспільний резонанс, що негативно вплинуло на формування у населення думки про діяльність поліції, та про проведені реформи, спрямовані на забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, професійного виконання поліцейськими своїх службових обов`язків відповідно до вимог нормативно-правових актів, що регламентують їх діяльність. Вказана інформація розмішена на веб-сайтах інтернет-видань: «zaxid.net», « 032.ua» та інших.

Дисциплінарна комісія у Висновку від 16.03.2020 зазначила, що будучи працівником правоохоронного органу та представником влади, ігноруючи вимоги нормативно правових актів, регламентуючих діяльність поліції, нехтуючи цінностями, які ОСОБА_1 присягнула захищати, остання допустила грубе порушення службової дисципліни та вчинила дії з ознаками кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 368 КК України, у чому їй висовується обгрунтоване обвинувачення.

У Висновку від 16.03.2020 зазначено, що згідно зі службовою характеристикою ДОП СППП лейтенант поліції ОСОБА_1 зарекомендувала себе посередньо, до виконання поставлених завдань відноситься не з повною відповідальністю. Працюючи в займаній посаді не в повній мірі організовувала роботу на вирішення поставлених перед нею завдань.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення, як зазначено у Висновку, враховано тяжкість дисциплінарного проступку, вчиненого ОСОБА_1 , обставини, за яких його скоєно, а також скоєння вчинку, що дискредитує та підриває авторитет поліції.

В той же час, проаналізувавши сукупність встановлених обставин допущеного ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, те, що остання замість безумовного виконання закріплених законами перед поліцією завдань, їх грубо проігнорувала, відтак своїм вчинком дискредитувала та підірвала автори і сі поліції та поставила під сумнів доцільність свого подальшого проходження служби в органах Національної поліції, дисциплінарна комісія прийшла до висновку про необхідність застосування відносно ОСОБА_1 найсуворішої о заходу дисциплінарного впливу, передбаченого ст. 1З Дисциплінарного статуї у Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII.

Як видно зі змісту позову, позивач вважає, що її звільнили саме у зв`язку з наявністю щодо неї відкритого кримінального провадження.

Суд встановив, що зміст встановленого службовим розслідуванням, висновок якого затверджено 16.03.2020, відповідає наявному у матеріалах справи повідомленню про підозру від 25.02.2020 та обвинувальному акту, затвердженому 06.03.2020 (а.с.138-146).

Суд бере до уваги доводи позивачки, що рішення про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, прийняте ГУНП тільки на підставі відомостей, наявних в матеріалах кримінального провадження, та не ґрунтується на самостійних правових підставах, про що прямо свідчить зміст Висновку від 16.03.2020.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі № 804/4096/17 (п.41), такі підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності.

Частиною 5 ст. 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Правовою позицією Верховного Суду, викладеною в аналогічних справах (притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, у зв`язку з проведенням службового розслідування за фактом порушення кримінального провадження), є те, що предметом оскарження у відповідній адміністративній справі є дії та рішення відповідача щодо накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Питання про наявність підстав для застосування до особи дисциплінарного стягнення з`ясовується під час службового розслідування. Правова оцінка правильності рішення про притягнення, у цьому випадку працівника поліції, до дисциплінарної відповідальності повинна бути зосереджена насамперед на тому, чи таке рішення прийнято в межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України, чи дійсно у діях працівника, якого притягнули до дисциплінарної відповідальності, є встановлені законом підстави для застосування певного виду дисциплінарного стягнення і лише тоді робити висновки про правомірність спірного рішення.

На відміну від звільнення у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду (якщо такий є), звільнення, зокрема, працівника поліції, у зв`язку з накладенням стягнення в дисциплінарному порядку, не пов`язано із кримінально-правовою кваліфікацією тих самих дій, які водночас стали підставою і для службового розслідування, і для кримінального провадження. Вирішення питання про правомірність притягнення особи до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію ці ж самі дії особи отримали в межах кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.

Рішення про притягнення позивача прийнято на підставі відомостей, наявних в матеріалах кримінального провадження, розпочатого відносно поліцейського за скоєння кримінального правопорушення, повинно ґрунтуватися на самостійних правових підставах. У такому висновку відповідача не вирішується питання про обґрунтованість обвинувачення позивача, яке здійснюється в межах досудового розслідування, а лише встановлюються порушення службової дисципліни.

Верховний Суд у своїх рішеннях вважав неправомірними рішення про притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, висновок службового розслідування відносно яких ґрунтується лише на описі вчиненого позивачем корупційного діяння, що має ознаки кримінального правопорушення, а причини та умови вчинення дисциплінарного проступку та його об`єктивна сторона не встановлені.

Висновок повинен ґрунтуватися на самостійних правових підставах та обставинах, встановлених під час проведення службового розслідування, а не лише на відомостях, наявних в матеріалах кримінального провадження, розпочатого відносно особи.

Верховний Суд зазначив, що за умови встановлення ГУНП у висновку службового розслідування лише фактичних обставин кримінального правопорушення, які містяться у письмовому повідомленні про підозру, вказані обставини є підставою для звільнення позивача лише за умови наявності вироку суду в межах розгляду кримінального провадження.

Вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів внутрішніх справ до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з`ясовувати саме склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи, отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи (постанови Верховного Суду від 28.11.2019 року по справі № 802/1969/17-а, від 20.11.2019 року по справі № 802/1774/17-а, від 04.12.2019 року по справі № 804/4811/17, від 22.01.2010 року по справі № 160/1750/19, від 23.07.2019 року по справі № 817/1275/16, від 16.10.2019 року по справі № 802/411/17-а, від 18.08.2019 року по справі № 804/2146/18, від 29.08.2019 року по справі № 1140/2824/18, від 12.09.2019 року по справі № 420/5153/18, від 29.03.2019 року по справі № 826/6687/18).

Верховний Суд у постанові (пункти 46, 48, 50-52) від 12.09.2019 року по справі № 420/5153/18 зазначив, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов`язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду. А наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни.

Хоча підставою службового розслідування щодо ОСОБА_1 за фактом грубого порушення службової дисципліни працівниками Яворівського ВП ГУНП у Львівській області, зокрема, лейтенантом поліції ОСОБА_1 , за результатами якого складено Висновок службового розслідування за фактом грубого порушення службової дисципліни працівниками Яворівського ВП ГУНП у Львівській області, зокрема, лейтенантом поліції ОСОБА_1 , затверджений начальником ГУНП у Львівській області 16.03.2020, стала наявність кримінального провадження, відкритого щодо ОСОБА_1 , водночас, в ході службового розслідування не було встановлено невиконання чи неналежне виконання поліцейською службової дисципліни.

Водночас, дійсно у Висновку від 16.03.2020 зазначено, що згідно зі службовою характеристикою ДОП СППП лейтенант поліції ОСОБА_1 зарекомендувала себе посередньо, до виконання поставлених завдань відноситься не з повною відповідальністю. Працюючи на займаній посаді не в повній мірі організовувала роботу на вирішення поставлених перед нею завдань. Однак, у чому саме полягало виконання ОСОБА_1 покладених на неї завдань не з повною відповідальність, які саме завдання виконувалися позивачкою не з повною відповідальністю, - відповідач у Висновку службового розслідування взагалі не зазначив. Це суперечить нормам ст.14 Дисциплінарного статуту щодо об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку.

Суд наголошує, що будь-які рішення щодо особи, прийняті у кримінальному провадженні, не можуть свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєнні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у цьому випадку надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставі КК України. Предметом же цього спору є порушення позивачем службової дисципліни.

Суд дослідив матеріали службового розслідування та вважає, що висновок службового розслідування ґрунтується лише на матеріалах кримінального провадження, розпочатого відносно ОСОБА_1 , що стало підставою для початку службового розслідування особи, а не на самостійному дослідженні дисциплінарною комісією обставин та наявності в діяхх ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.

Під час службового розслідування, призначеного на підставі інформації щодо наявності кримінального провадження, розпочатого відносно ОСОБА_7 , під час проведення службового розслідування не встановлено порушень службової дисципліни з боку ОСОБА_1 .

Таким чином, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржувані накази, ГУНП ототожнило застосування до ОСОБА_1 заходів дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни, що є окремою підставою для звільнення, із порушенням щодо неї кримінального провадження, що є протиправно.

Щодо зазначеного у Висновку службового розслідування від 16.03.20 про те, що інформація про надзвичайну подію за участю слідчої ОСОБА_1 була висвітлена регіональними засобами масової інформації, набула широкою розголосу та викликала суспільний резонанс, що негативно вплинуло на формування у населення думки про діяльність поліції, та про проведені реформи, спрямовані на забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, професійного виконання поліцейськими своїх службових обов`язків відповідно до вимог нормативно-правових актів, що регламентують їх діяльність, із зазначенням у цьому ж Висновку, що вказана інформація розмішена на веб-сайтах інтернет-виданнь: «zaxid.net», « 032.ua» та інших, то суд зазначає таке.

Інформація про те, що на «Яворівщині поліцейську підозрюють в отриманні 2000 доларів хабаря», «на Львівщині слідчу підозрюють в отриманні хабара в 2000 доларів США» розміщено у зазначених вище інтернет-виданнях (а.с.205-206).

Водночас, про те, що саме вчинок ОСОБА_1 спровокував розголос та суспільний резонанс, що негативно вплинуло на формування у населення думки про діяльність поліції, суд вважає передчасним з тих підстав, що, відповідно до ст.62 Конституції України, ч.2 ст.2 Кримінального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Зазначені принципи, як видно зі змісту публікацій у вказаних інтернет-виданнях, були порушені, тому підстави стверджувати, що саме вчинки ОСОБА_1 призвели до формування негативної суспільної думки про поліцію в Україні, - відсутні. Відтак, неможливо стверджувати, що ОСОБА_1 порушила правила службової етики.

Суд також звертає увагу про недотримання відповідачем принципу неупередженості при проведенні службового розслідування, який закріплений у ст.14 Дисциплінарного статуту (ч.6 ст.14), що виявилося у наданні протилежного змісту характеристики позивачки її безпосереднім керівником ОСОБА_6 , про що зазначено у Висновку службового розслідування від 16.03.20 (а.с.94, 132). Водночас, суд звертає увагу на позитивну характеристику ОСОБА_1 , надану також її прямим керівником (а.с.103). Однак, як видно з висновку службового розслідування від 16.03.2020, така до уваги не бралася.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування наказів відповідача, якими позивача було притягнуто до відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Відповідно до ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Суд зауважує, що із аналізу норм статті 235 КЗпП України убачається, що у разі встановлення факту незаконного звільнення, орган, який вирішує спір, поновлює особу на посаді, яку вона займала до звільнення.

Враховуючи встановлений судом факт незаконного звільнення позивачки, суд дійшов висновку про поновлення її на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції патрульної поліції Яворівського ВП ГУНП у Львівській області з 01.04.2020.

Згідно з ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч.1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).

Відповідно до п. 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу п.4 цього Порядку.

Згідно з абз.3 п. 3 Порядку №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Відповідно до п. 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки ГУНП у Львівській області про доходи від 20.09.2020 позивачу нарахована заробітна плата (грошове забезпечення)за лютий 2020 - 10715,72грн., березень 2020 року - 5852,00грн. та індексація грошових доходів за лютий-березень 1858,16грн., яка є складовою доходів; всього - 18425,88 грн., фактична кількість відпрацьованих робочих днів - 60; середньоденна заробітна плата 307,10грн., середньомісячна заробітна плата складає 9213,00 грн.

Період вимушеного прогулу з 01.04.2020 (наступний день після звільнення) до 21.10.2020 (дата ухвалення рішення суду в цій справі) становить 204 календарних дні.

Відтак, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 62648,40грн. (204 календарних дні х 307,10грн. середньоденна заробітна плата).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.02.2019 у справі №826/6583/14, суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника, як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів. Крім того, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, а суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

Отже, стягненню підлягає сума заробітної плати за час вимушеного прогулу без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Відповідно до п.п.2, 3 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Керуючись ст. 371 КАС України, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 9213,00грн.

Звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції призвело до порушення її права на забезпечення житлом, яке пов`язано із проходженням служби в Національній поліції.

Як наслідок застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 та звільнення її зі служби в поліції, відповідач повідомив ОСОБА_9 листом від 09.04.2020 №15022/05/18-2020 про те, що її знято з обліку осіб, які бажають отримати житло у фінансовий лізинг.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних наказів відповідача про притягнення позивача до відповідальності та звільнення з посади, суд дійшов висновку про необхідність відновлення її права, пов`язаного із забезпеченням житлом шляхом зоов`язання ГУНП у Львівській області поновити ОСОБА_1 на обліку осіб, які бажають отримати житло у фінансовий лізинг.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 5000,00грн., то суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення цієї вимоги з огляду на таке.

За приписами частин 1, 2, 3 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом. Згідно із роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами і доповненнями) під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, під моральною шкодою законодавець розуміє втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі.

Зазначене позивачем у позовній заяві про усвідомлення нею ситуації, в якій вона опинилася стосується емоційних переживань, а не втрат немайнового характеру, що не може бути підставою для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди.

Судовий збір, сплачений в цій частині позовних вимог покладається на позивача.

Позивач просить стягнути на її користь витрати, понесені нею, на професійну правничу допомогу на суму 5000,00грн.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу адвоката, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч. 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд зазначає, що на підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися в акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2018 року у справі № 569/17904/17.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано документи, а саме: договір про надання правової допомоги від 06.04.2020, укладений між адвокатом Тимощуком О.І. та ОСОБА_1 ; ордер на надання правничої допомоги; розрахунок вартості робіт адвоката.

Однак, у розрахунку вартості робіт адвоката відсутня погодинна калькуляція робіт, а також усупереч умовам договору від 06.04.2020, не надано доказів оплати ОСОБА_1 вартості послуг адвоката.

Зазначене унеможливлює визнати вартість послуг по наданню правової допомоги дійсними та обґрунтованими. Тому зазначена у позовній заяві вартість послуг на надання професійної правничої допомоги, стягненню з відповідача на користь позивача не підлягає.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд

в и р і ш и в :

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (місцезнаходження: 79000, м.Львів, пл.Генерала Григоренка, 3, код ЄДРПОУ 40108833) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати п.1 наказу начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області №1088 від 16.03.2020 «Про застосування дисциплінарного стягнення до працівників Яворівського ВП ГУНП» щодо застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби у поліції.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області №96 о/с від 31.03.2020 «По особовому складу» про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції патрульної поліції Яворівського ВП ГУНП у Львівській області з 01.04.2020.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області (місцезнаходження: 79000, м.Львів, пл.Генерала Григоренка, 3, код ЄДРПОУ 40108833) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу на суму 62648 (шістдесят дві тисячі шістсот сорок вісім)грн. 40 коп.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції у Львівській області поновити ОСОБА_1 на обліку осіб, які бажають отримати житло у фінансовий лізинг.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції патрульної поліції Яворівського ВП ГУНП у Львівській області з 01.04.2020 та в частині стягнення суми заробітку за один місяць у розмірі 9213(дев`ять тисяч двісті тринадцять)грн.00коп. (з урахуванням належних до сплати податків та інших обов`язкових платежів) допустити до негайного виконання.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п 15.5 п.5 розділу VII Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.10.2020

Суддя Лунь З.І.