Рішення № 92378827, 23.10.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/2000/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Костецького Н.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Аркона-Україна" до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними і скасування рішень про коригування митної вартості,-

в с т а н о в и в:

приватне підприємство "Аркона-Україна" звернулось до суду з позовом до Львівської митниці ДФС, у якому просить суд визнати протиправними та скасувани рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості:

- від 10.09.2019 року № UA 209000/2019/201442/2;

- від 10.09.2019 року № UA 209000/2019/201439/2;

- від 10.09.2019 року № UA 209000/2019/201436/2;

- від 10.09.2019 року № UA 209000/2019/201443/2;

- від 12.09.2019 року № UA 209000/2019/201451/2;

- від 10.09.2019 року № UA 209000/2019/201444/2;

- від 17.09.2019 року № UA 209000/2019/201461/2;

- від 17.09.2019 року № UA 209000/2019/201464/2;

- від 17.09.2019 року № UA 209000/2019/201465/2;

- від 17.09.2019 року № UA 209000/2019/201469/2;

- від 17.09.2019 року № UA 209000/2019/201462/2;

- від 17.09.2019 року № UA 209000/2019/201463/2;

- від 23.09.2019 року № UA 209000/2019/201487/2;

- від 17.09.2019 року № UA 209000/2019/201470/2;

- від 18.09.2019 року № UA 209000/2019/201474/2;

- від 17.09.2019 року № UA 209000/2019/201466/2;

- від 19.09.2019 року № UA 209000/2019/201479/2;

- від 19.09.2019 року № UA 209000/2019/201480/2;

- від 19.09.2019 року № UA 209000/2019/201481/2;

- від 20.09.2019 року № UA 209000/2019/201484/2;

- від 20.09.2019 року № UA 209000/2019/201483/2;

- від 03.09.2019 року № UA 209000/2019/201488/2;

- від 23.09.2019 року № UA 209000/2019/201486/2;

- від 30.09.2019 року № UA 209000/2019/201536/2;

- від 23.09.2019 року № UA 209000/2019/201489/2;

- від 24.09.2019 року № UA 209000/2019/201500/2;

- від 24.09.2019 року № UA 209000/2019/201501/2;

- від 25.09.2019 року № UA 209000/2019/201512/2;

- від 24.09.2019 року № UA 209000/2019/201504/2;

- від 24.09.2019 року № UA 209000/2019/201505/2;

- від 24.09.2019 року № UA 209000/2019/201502/2;

- від 27.09.2019 року № UA 209000/2019/201523/2;

- від 26.09.2019 року № UA 209000/2019/201516/2;

- від 30.09.2019 року № UA 209000/2019/201537/2;

- від 01.10.2019 року № UA 209000/2019/201544/2;

- від 27.09.2019 року № UA 209000/2019/201534/2;

- від 30.09.2019 року № UA 209000/2019/201535/2;

- від 01.10.2019 року № UA 209000/2019/201542/2;

- від 01.10.2019 року № UA 209000/2019/201543/2;

- від 30.09.2019 року № UA 209000/2019/201533/2;

- від 27.09.2019 року № UA 209000/2019/201532/2;

- від 07.10.2019 року № UA 209000/2019/201555/2;

- від 02.10.2019 року № UA 209000/2019/201547/2;

- від 07.10.2019 року № UA 209000/2019/201559/2;

- від 04.10.2019 року № UA 209000/2019/201551/2;

- від 04.10.2019 року № UA 209000/2019/201552/2;

- від 07.10.2019 року № UA 209000/2019/201556/2;

- від 07.10.2019 року № UA 209000/2019/201558/2;

- від 11.10.2019 року № UA 209000/2019/201594/2;

- від 08.10.2019 року № UA 209000/2019/201563/2;

- від 07.10.2019 року № UA 209000/2019/201560/2;

- від 11.10.2019 року № UA 209000/2019/201592/2;

- від 11.10.2019 року № UA 209000/2019/201579/2;

- від 11.10.2019 року № UA 209000/2019/201593/2;

- від 15.10.2019 року № UA 209000/2019/201609/2;

- від 15.10.2019 року № UA 209000/2019/201613/2;

- від 15.10.2019 року № UA 209000/2019/201607/2;

- від 11.10.2019 року № UA 209000/2019/201596/2;

- від 15.10.2019 року № UA 209000/2019/201608/2;

- від 15.10.2019 року № UA 209000/2019/201612/2;

- від 15.10.2019 року № UA 209000/2019/201605/2;

- від 16.10.2019 року № UA 209000/2019/201614/2;

- від 15.10.2019 року № UA 209000/2019/201606/2;

- від 15.10.2019 року № UA 209000/2019/201610/2;

- від 15.10.2019 року № UA 209000/2019/201611/2;

- від 25.10.2019 року № UA 209000/2019/201666/2;

- від 18.10.2019 року № UA 209000/2019/201630/2;

- від 21.10.2019 року № UA 209000/2019/201635/2;

- від 22.10.2019 року № UA 209000/2019/201649/2;

- від 21.10.2019 року № UA 209000/2019/201642/2;

- від 21.10.2019 року № UA 209000/2019/201634/2;

- від 22.10.2019 року № UA 209000/2019/201648/2;

- від 22.10.2019 року № UA 209000/2019/201645/2;

- від 22.10.2019 року № UA 209000/2019/201644/2;

- від 22.10.2019 року № UA 209000/2019/201652/2;

- від 22.10.2019 року № UA 209000/2019/201646/2;

- від 24.10.2019 року № UA 209000/2019/201656/2;

- від 24.10.2019 року № UA 209000/2019/201657/2;

- від 28.10.2019 року № UA 209000/2019/201680/2;

- від 25.10.2019 року № UA 209000/2019/201668/2;

- від 28.10.2019 року № UA 209000/2019/201679/2;

- від 28.10.2019 року № UA 209000/2019/201680/2;

- від 28.10.2019 року № UA 209000/2019/201672/2;

- від 29.10.2019 року № UA 209000/2019/201683/2;

- від 28.10.2019 року № UA 209000/2019/201670/2;

- від 31.10.2019 року № UA 209000/2019/201695/2;

- від 31.10.2019 року № UA 209000/2019/201696/2;

- від 31.10.2019 року № UA 209000/2019/201700/2;

- від 04.11.2019 року № UA 209000/2019/201705/2;

- від 01.11.2019 року № UA 209000/2019/201702/2;

- від 01.11.2019 року № UA 209000/2019/201701/2;

- від 04.11.2019 року № UA 209000/2019/201708/2;

- від 05.11.2019 року № UA 209000/2019/201719/2;

- від 05.11.2019 року № UA 209000/2019/201717/2;

- від 08.11.2019 року № UA 209000/2019/201735/2;

- від 04.11.2019 року № UA 209000/2019/201707/2;

- від 06.11.2019 року № UA 209000/2019/201725/2;

- від 05.11.2019 року № UA 209000/2019/201718/2;

- від 06.11.2019 року № UA 209000/2019/201727/2;

- від 07.11.2019 року № UA 209000/2019/201732/2;

- від 11.11.2019 року № UA 209000/2019/201747/2;

- від 11.11.2019 року № UA 209000/2019/201745/2;

- від 12.11.2019 року № UA 209000/2019/201755/2;

- від 11.11.2019 року № UA 209000/2019/201743/2;

- від 11.11.2019 року № UA 209000/2019/201746/2;

- від 11.11.2019 року № UA 209000/2019/201749/2;

- від 11.11.2019 року № UA 209000/2019/201744/2;

- від 12.11.2019 року № UA 209000/2019/201756/2;

- від 12.11.2019 року № UA 209000/2019/201754/2;

- від 15.11.2019 року № UA 209000/2019/201774/2;

- від 14.11.2019 року № UA 209000/2019/201768/2;

- від 15.11.2019 року № UA 209000/2019/201775/2;

- від 18.11.2019 року № UA 209000/2019/201788/2;

- від 18.11.2019 року № UA 209000/2019/201787/2;

- від 04.11.2019 року № UA 209000/2019/201705/2;

- від 18.11.2019 року № UA 209000/2019/201784/2;

- від 18.11.2019 року № UA 209000/2019/201786/2;

- від 19.11.2019 року № UA 209000/2019/201803/2;

- від 18.11.2019 року № UA 209000/2019/201785/2;

- від 18.11.2019 року № UA 209000/2019/201783/2;

- від 18.11.2019 року № UA 209000/2019/201802/2;

- від 19.11.2019 року № UA 209000/2019/201795/2;

- від 20.11.2019 року № UA 209000/2019/201806/2;

- від 18.11.2019 року № UA 209000/2019/201791/2;

- від 21.11.2019 року № UA 209000/2019/201811/2;

- від 21.11.2019 року № UA 209000/2019/201810/2;

- від 21.11.2019 року № UA 209000/2019/201813/2;

- від 26.11.2019 року № UA 209000/2019/201842/2;

- від 25.11.2019 року № UA 209000/2019/201822/2;

- від 28.11.2019 року № UA 209000/2019/201859/2;

- від 25.11.2019 року № UA 209000/2019/201834/2;

- від 25.11.2019 року № UA 209000/2019/201821/2;

- від 26.11.2019 року № UA 209000/2019/201843/2;

- від 29.11.2019 року № UA 209000/2019/201865/2;

- від 29.11.2019 року № UA 209000/2019/201866/2;

- від 25.11.2019 року № UA 209000/2019/201823/2;

- від 29.11.2019 року № UA 209000/2019/201869/2;

- від 29.11.2019 року № UA 209000/2019/201867/2;

- від 29.11.2019 року № UA 209000/2019/201873/2.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідачем за результатами перевірки митних декларацій та доданих документів винесено рішення про коригування митної вартості. Зазначає, що позивачем надано достатньо документів для підтвердження митної вартості товару за основним методом, відтак у митного органу були відсутні підстави для відмови позивачу в митному оформленні товару за основним методом і застосування резервного методу. Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів та витребувати від декларанта додаткові документи, є наявність обґрунтованих сумнів пов`язаних із тим, що надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни. Натомість наведені митним органом сумніви для витребування у декларанта додаткових документів не відповідають наведеним критеріям. Окрім того, позивач зазначає, що контролюючим органом не дотримано встановленого порядку визначення митної вартості товару, передбаченого статтею 57 Митного кодексу України. Згідно з вказаною статтею основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Ухвалою від 16.03.2020 суд відкрив загальне позовне провадження у справі.

Представник відповідача подов до суду відзив на позовну заяву від 31.03.2020 (вх. № 17518). Вказує, що Львівською митницею ДФС встановлені невідповідності у поданих позивачем документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлене числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Відтак, відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України декларанту скерована вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість може бути визнана. Звертає увагу, що приватним підприємством "Аркона-Україна" не надано належних платіжних документів, висновок експертного товарознавчого дослідження від 09.09.2019 №19/1/325 містить суттєві недоліки та посилання на джерела інформації, які неможливо перевірити (що є порушенням вимог п. 1 ч. 5 ст. 54 МК України), а тому не може слугувати належним джерелом інформації для підтвердження заявленого рівня митної вартості. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували митні декларації № UA205090/2019/90119 від 26.07.2019, № UA 206010/2019/8121 від 03.09.2019, № UA206010/2019/90119 від 28.10.2019, № UA206010/2019/11636 від 18.11.2019. Звертає увагу суду, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в тому числі обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів.

09.04.2020 на адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 19039), в якій представник позивача вказує, що як зазначено у позовній заяві та і не спростовується у відзиві на позовну заяву відповідачем, декларантом було подано всі наявні документи, що визначає ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є не підтвердженими, чому з поданих документів не можливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Зазначених вимог чинного законодавства України відповідачем не дотримано. Окрім того, визначаючи вартість товару за другорядним методом, митний орган не навів жодних розрахунків визначеної ним митної вартості та не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі та які складові вплинули на формування зазначеної вартості.

Ухвалою від 22.07.2020 суд закрив підготовче провадження та призначення справи до судового розгляду.

Протокольною ухвалою в судовому засіданні 24.09.2020 суд замінив відповідача на належного - Галицьку митницю Держмитслужби.

В судовому засіданні 24.09.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, просив позов задовольнити.

В судовому засіданні 24.09.2020 представник відповідача заперечив щодо задоволення позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просив відмовити в задоволенні позову.

13.10.2020 у судовому засіданні суд дослідив письмові докази та перейшов до розгляду справи в письмове провадження.

Представник позивача та представник відповідача підтримали перехід до розгляду справи в письмове провадження.

Заслухавши пояснення предстаника позивача, представника відповідача, дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

02.08.2019 між Компанією Developinvest Spolka z Organiczona Odpowiedziainoscia (Полща) (продавцем) та приватним підприємством «Аркона-Україна (покупцем) укладено контракт купівлі-продажу № 1, відповідно до якого продавець зобов`язується передати покупцю продукцію (товар) згідно з фактурою. Товар, що підлягає продажу за цим Контрактом поставляється покупцю комплектно в кількості, що визначена в фактурі. Сторони погодили, що загальна вартість товару за цим контрактом становить 2000000,00 євро. За домовленістю сторін можлива передоплата.

Відповідно до вказаного контракту приватним підприємством «Аркона-Україна» ввезено товар згідно фактурою та подано до митного контролю відповідні декларації по. Разом з митними деклараціями відповідачу подано товарно-супровідні документи: рахунки-фактури (інвойси), автотранспортні накладні, та вказано у графі 44 про наявні у митниці дозвільні висновки та сертифікати, що свідчать про виконання нетарифних заходів реагування зовнішньої торгівлі позивачем.

Проте, Львівська митниця ДФС скерувала приватному підприємствоу «Аркона-Україна» повідомлення про те, що відповідно до ч.3 - 4 ст. 53 МК України необхідно надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості: - зовнішньоекономічний договір (контракт) та додатки до нього; - якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписки з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, каталоги, специфікації, прайс-листи. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару".

На вимогу Львівської митниці ДФС приватне підприємство «Аркона-Україна» подало додаткові документи, а саме: банківські платіжні документи, виписки з бухгалтерської документації, копії митних декларацій країни відправлення, прайс - лист фірми продавця, Висновок експортного товарознавчого досліджунняї від 09.09.2019 №19/1/325.

Окрім того, позивачем повідомлено про те, що сторони у відповідності до умов зовнішньоекономічного договору дійшли згоди щодо передоплати за товар, що поставляється вперше продавцем в рамках цього контракту здійснюєтьмя загальною вартістю 284000 євро. Від початку дії контракту позивачем імпортовано (без врахування митної декларації, по якій здійснюється консультування) товар на загальну вартість до 284000 євро. Вказані декларації оформлялись Львівською митницею ДФС та є в її наявності.

Проте, митним органом були прийняті оскаржувані рішення про коригування митної вартості, якими визначено вартість імпортованого товару за 6 (резервним) методом митної вартості. У графі 33 спірних рішень про корегування митної вартості, що містить назву "Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" відповідач зазначив - серед додаткових поданих документів для вказаних декларацій відсутні такі, які підтверджували б заявлені числові значення митної вартості, визначені за основним методом. Джерело інформації, на яке посилається декларант при визначенні митної вартості, не відповідає вимогам ст. 64 МКУ та ст. 7 Угоди про застосування статті VII ГАТТ. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 3 і п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з невідповідністю обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, а також неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця ДФС не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 60 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували митні декларації.

Позивач, не погодившись із наведеними рішеннями відповідача про коригування митної вартості відповідача, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між учасниками справи, суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

У відповідності до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч. 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч. 6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Як встановлено ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 ст. 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 Митного кодексу України).

Відповідно до ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до ч. 2 цієї статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно із частинами 3-7 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 8 ст. 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не повязані між собою особи або хоч і повязані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обовязковою при її обчисленні.

Згідно з частинами 4-5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на повязаних із продавцем осіб для виконання зобовязань продавця.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннямистатті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

За приписами частин 1, 2, 4 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Таким чином, декларантом із митною декларацією надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару, а саме: рахунки-фактури (інвойси), автотранспортні накладні, та вказано у графі 44 про наявні у митниці дозвільні висновки та сертифікати, що свідчать про виконання нетарифних заходів реагування зовнішньої торгівлі позивачем.

Однак, Львівською митницею ДФС скеровано вимогу щодо необхідності подання позивачем додаткових документів для підтвердження вартості товару.

Суд звертає увагу на те, що в силу ч. 1 ст. 55 МК України митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 809/784/16 (№ К/9901/17149/18).

Законодавством визначений чіткий перелік підстав за наявності яких митний орган вправі витребовувати від декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів. Такими підставами, зокрема є наявність розбіжностей у документах; наявність ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Представником видповідача не доведено та не встановлено судом, які з перелічених обставин слугували підставою для витребування від позивача додаткових документів, оскільки приватним підприємством "Аркона-Україна" надано всі необхідні документи , передбачені ч.2 ст.53 МК України.

Суд звертає увагу, що згідно контркут, на підставі якого було ввезено позивачем товар продавець зобов`язується передати покупцю продукцію (товар) згідно з фактурою. Товар, що підлягає продажу за цим Контрактом поставляється покупцю комплектно в кількості, що визначена в фактурі. Сторони погодили, що загальна вартість товару за цим контрактом становить 2000000,00 євро. За домовленістю сторін можлива передоплата.

Окрім того, позивачем повідомлено про те, що сторони у відповідності до умов зовнішньоекономічного договору дійшли згоди щодо передоплати за товар, що поставляється вперше продавцем в рамках цього контракту здійснюєтьмя загальною вартістю 284000 євро. Від початку дії контракту позивачем імпортовано (без врахування митної декларації, по якій здійснюється консультування) товар на загальну вартість до 284000 євро. Вказані декларації оформлялись Львівською митницею ДФС та є в її наявності.

До матеріалів справи представник позивача долучив платіжні докумерти, згідно яких продавцю перераховані кошти на загальну суму 284000 євро6 платіжне доручення від 22.08.2019 № 1, платіжне доручення від 29.08.2019 № 2, платіжне доручення від 02.09.2019 № 3.

Дані обставини свідчать про те, що витребовуючи від позивача додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів відповідач діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства, вимог Митного кодексу України.

Що стосується посилань відповідача на те, що поданий позивачем Висновок експертного товарознавчого дослідження від 09.09.2019 року за № 19/1/325 містить суттєві недоліки та посилання на джерела інформації, які неможливо перевірити, то такі самі по собі не можуть свідчити про правомірність прийняття оскаржуваних рішень, оскільки вказаний висновок являється одним із документів, поданих декларантом на підтвердження митної вартості товару, а тому повинен оцінюватись митним органом в сукупності з іншими поданими документами.

Суд звертає увагу, також, що в частині оскаржуваних рішень митний орган вказує, що засновниками польської фірми, з якою укладено зовнішньоекономічний контракт відповідно до даних мережі Інтернет є громадяни України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , котрі є також засновниками ТОВ «Укрриба ЛТД». Виданий сертифікат дезінфекції містить підпис та печатку ідентичну як у прайс-листі, проте у прайс-листі зазначено прізвище та ім`я ОСОБА_1 , а у сертифікаті дезінфекції директором виступає ОСОБА_3. Зовнішньоекономічний контракт укладено з польською фірмою DEVELOPINVEST SPOLSKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA, директор цієї фірми ОСОБА_1. Відповідно до інформації, що міститься у прайс-листі директором є ОСОБА_1. Суд вказує, що дані мережі Інтернет не можуть бути належною підставою та належним доказом для висновку про те, що документи подані позивачем, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості чи про наявні ознаки підробки поданих документів.

Також суд вказує, що представником не доведено в чому полягає порушення приватним підприємством "Аркона-Україна" Конвенції про Договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів.

Щодо правомірності визначення митної вартості товару відповідачем за шостим (резервним) методом суд зазначає наступне

Законодавцем встановлений чіткий алгоритм яким повинен керуватись митний орган при виборі методу визначення митної вартості товару, зокрема кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували обставини того, що відповідач застосовував чи намагався застосувати інші методи визначення митної вартості товару, які передують резервному. Також, відповідачем не надано обґрунтувань неможливості застосування таких методів.

Згідно з вимог ч.2 ст.64 МК України, митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до вимог п.2 ч.3 даної статті, митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей.

Згідно змісту оскаржуваних рішень про коригування митної вартості, джерелом інформації для коригування митної вартості слугували митні декларації.

Суд враховує позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15, згідно з якою, у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України.

Дані обставини, на думку суду свідчать про те, що відповідач не дотримався порядку визначення митної вартості товару, передбаченого ст.57 МК України, як наслідок ним було порушено принцип належного урядування відповідно до якого у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення ЄСПЛ у справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04) від 20.10.2011 року).

За таких обставин, відповідачем було застосовано шостий (резервний) метод визначення митної вартості всупереч вимогам п.2 ч.3 ст.64 МК України, чим порушено необхідний баланс між приватним інтересом особи з одного боку та інтересом держави з іншого.

Згідно змісту оскаржуваних рішень про корегування митної вартості, причиною їх прийняття та застосування шостого (резервного) методу стала неможливість застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (стаття 60 МКУ) з причин відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (стаття 63 МКУ) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів.

При цьому, в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості відповідачем не зазначено, які саме документи, передбачені ст.53 МК України, не подані декларантом; які відомості відсутні у поданих документах, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також не обґрунтовано причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі додатково поданих декларантом документів.

Відтак, спірні рішення, як наслідок не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, суд вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, при цьому сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на припущеннях та жодним чином не обґрунтовані та не підтверджені. Суд вважає, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які не мали розбіжностей, ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню і підтверджували усі складові митної вартості імпортованого товару.

На підставі наведеного суд зазначає що оскаржувані рішення Львівської митниці є протиправними та підлягають скасуванню.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов приватного підприємства "Аркона-Україна" (вул. Шевченка, 327, м. Львів, код ЄДРПОУ 40746310) до Галицької митниці Держмитслужби (вул. Костюшка, 1, м. Львів, код ЄДРПОУ 43348711) про визнання протиправними і скасування рішень про коригування митної вартості - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості:

- від 10.09.2019 року № UA 209000/2019/201442/2;

- від 10.09.2019 року № UA 209000/2019/201439/2;

- від 10.09.2019 року № UA 209000/2019/201436/2;

- від 10.09.2019 року № UA 209000/2019/201443/2;

- від 12.09.2019 року № UA 209000/2019/201451/2;

- від 10.09.2019 року № UA 209000/2019/201444/2;

- від 17.09.2019 року № UA 209000/2019/201461/2;

- від 17.09.2019 року № UA 209000/2019/201464/2;

- від 17.09.2019 року № UA 209000/2019/201465/2;

- від 17.09.2019 року № UA 209000/2019/201469/2;

- від 17.09.2019 року № UA 209000/2019/201462/2;

- від 17.09.2019 року № UA 209000/2019/201463/2;

- від 23.09.2019 року № UA 209000/2019/201487/2;

- від 17.09.2019 року № UA 209000/2019/201470/2;

- від 18.09.2019 року № UA 209000/2019/201474/2;

- від 17.09.2019 року № UA 209000/2019/201466/2;

- від 19.09.2019 року № UA 209000/2019/201479/2;

- від 19.09.2019 року № UA 209000/2019/201480/2;

- від 19.09.2019 року № UA 209000/2019/201481/2;

- від 20.09.2019 року № UA 209000/2019/201484/2;

- від 20.09.2019 року № UA 209000/2019/201483/2;

- від 03.09.2019 року № UA 209000/2019/201488/2;

- від 23.09.2019 року № UA 209000/2019/201486/2;

- від 30.09.2019 року № UA 209000/2019/201536/2;

- від 23.09.2019 року № UA 209000/2019/201489/2;

- від 24.09.2019 року № UA 209000/2019/201500/2;

- від 24.09.2019 року № UA 209000/2019/201501/2;

- від 25.09.2019 року № UA 209000/2019/201512/2;

- від 24.09.2019 року № UA 209000/2019/201504/2;

- від 24.09.2019 року № UA 209000/2019/201505/2;

- від 24.09.2019 року № UA 209000/2019/201502/2;

- від 27.09.2019 року № UA 209000/2019/201523/2;

- від 26.09.2019 року № UA 209000/2019/201516/2;

- від 30.09.2019 року № UA 209000/2019/201537/2;

- від 01.10.2019 року № UA 209000/2019/201544/2;

- від 27.09.2019 року № UA 209000/2019/201534/2;

- від 30.09.2019 року № UA 209000/2019/201535/2;

- від 01.10.2019 року № UA 209000/2019/201542/2;

- від 01.10.2019 року № UA 209000/2019/201543/2;

- від 30.09.2019 року № UA 209000/2019/201533/2;

- від 27.09.2019 року № UA 209000/2019/201532/2;

- від 07.10.2019 року № UA 209000/2019/201555/2;

- від 02.10.2019 року № UA 209000/2019/201547/2;

- від 07.10.2019 року № UA 209000/2019/201559/2;

- від 04.10.2019 року № UA 209000/2019/201551/2;

- від 04.10.2019 року № UA 209000/2019/201552/2;

- від 07.10.2019 року № UA 209000/2019/201556/2;

- від 07.10.2019 року № UA 209000/2019/201558/2;

- від 11.10.2019 року № UA 209000/2019/201594/2;

- від 08.10.2019 року № UA 209000/2019/201563/2;

- від 07.10.2019 року № UA 209000/2019/201560/2;

- від 11.10.2019 року № UA 209000/2019/201592/2;

- від 11.10.2019 року № UA 209000/2019/201579/2;

- від 11.10.2019 року № UA 209000/2019/201593/2;

- від 15.10.2019 року № UA 209000/2019/201609/2;

- від 15.10.2019 року № UA 209000/2019/201613/2;

- від 15.10.2019 року № UA 209000/2019/201607/2;

- від 11.10.2019 року № UA 209000/2019/201596/2;

- від 15.10.2019 року № UA 209000/2019/201608/2;

- від 15.10.2019 року № UA 209000/2019/201612/2;

- від 15.10.2019 року № UA 209000/2019/201605/2;

- від 16.10.2019 року № UA 209000/2019/201614/2;

- від 15.10.2019 року № UA 209000/2019/201606/2;

- від 15.10.2019 року № UA 209000/2019/201610/2;

- від 15.10.2019 року № UA 209000/2019/201611/2;

- від 25.10.2019 року № UA 209000/2019/201666/2;

- від 18.10.2019 року № UA 209000/2019/201630/2;

- від 21.10.2019 року № UA 209000/2019/201635/2;

- від 22.10.2019 року № UA 209000/2019/201649/2;

- від 21.10.2019 року № UA 209000/2019/201642/2;

- від 21.10.2019 року № UA 209000/2019/201634/2;

- від 22.10.2019 року № UA 209000/2019/201648/2;

- від 22.10.2019 року № UA 209000/2019/201645/2;

- від 22.10.2019 року № UA 209000/2019/201644/2;

- від 22.10.2019 року № UA 209000/2019/201652/2;

- від 22.10.2019 року № UA 209000/2019/201646/2;

- від 24.10.2019 року № UA 209000/2019/201656/2;

- від 24.10.2019 року № UA 209000/2019/201657/2;

- від 28.10.2019 року № UA 209000/2019/201680/2;

- від 25.10.2019 року № UA 209000/2019/201668/2;

- від 28.10.2019 року № UA 209000/2019/201679/2;

- від 28.10.2019 року № UA 209000/2019/201680/2;

- від 28.10.2019 року № UA 209000/2019/201672/2;

- від 29.10.2019 року № UA 209000/2019/201683/2;

- від 28.10.2019 року № UA 209000/2019/201670/2;

- від 31.10.2019 року № UA 209000/2019/201695/2;

- від 31.10.2019 року № UA 209000/2019/201696/2;

- від 31.10.2019 року № UA 209000/2019/201700/2;

- від 04.11.2019 року № UA 209000/2019/201705/2;

- від 01.11.2019 року № UA 209000/2019/201702/2;

- від 01.11.2019 року № UA 209000/2019/201701/2;

- від 04.11.2019 року № UA 209000/2019/201708/2;

- від 05.11.2019 року № UA 209000/2019/201719/2;

- від 05.11.2019 року № UA 209000/2019/201717/2;

- від 08.11.2019 року № UA 209000/2019/201735/2;

- від 04.11.2019 року № UA 209000/2019/201707/2;

- від 06.11.2019 року № UA 209000/2019/201725/2;

- від 05.11.2019 року № UA 209000/2019/201718/2;

- від 06.11.2019 року № UA 209000/2019/201727/2;

- від 07.11.2019 року № UA 209000/2019/201732/2;

- від 11.11.2019 року № UA 209000/2019/201747/2;

- від 11.11.2019 року № UA 209000/2019/201745/2;

- від 12.11.2019 року № UA 209000/2019/201755/2;

- від 11.11.2019 року № UA 209000/2019/201743/2;

- від 11.11.2019 року № UA 209000/2019/201746/2;

- від 11.11.2019 року № UA 209000/2019/201749/2;

- від 11.11.2019 року № UA 209000/2019/201744/2;

- від 12.11.2019 року № UA 209000/2019/201756/2;

- від 12.11.2019 року № UA 209000/2019/201754/2;

- від 15.11.2019 року № UA 209000/2019/201774/2;

- від 14.11.2019 року № UA 209000/2019/201768/2;

- від 15.11.2019 року № UA 209000/2019/201775/2;

- від 18.11.2019 року № UA 209000/2019/201788/2;

- від 18.11.2019 року № UA 209000/2019/201787/2;

- від 04.11.2019 року № UA 209000/2019/201705/2;

- від 18.11.2019 року № UA 209000/2019/201784/2;

- від 18.11.2019 року № UA 209000/2019/201786/2;

- від 19.11.2019 року № UA 209000/2019/201803/2;

- від 18.11.2019 року № UA 209000/2019/201785/2;

- від 18.11.2019 року № UA 209000/2019/201783/2;

- від 18.11.2019 року № UA 209000/2019/201802/2;

- від 19.11.2019 року № UA 209000/2019/201795/2;

- від 20.11.2019 року № UA 209000/2019/201806/2;

- від 18.11.2019 року № UA 209000/2019/201791/2;

- від 21.11.2019 року № UA 209000/2019/201811/2;

- від 21.11.2019 року № UA 209000/2019/201810/2;

- від 21.11.2019 року № UA 209000/2019/201813/2;

- від 26.11.2019 року № UA 209000/2019/201842/2;

- від 25.11.2019 року № UA 209000/2019/201822/2;

- від 28.11.2019 року № UA 209000/2019/201859/2;

- від 25.11.2019 року № UA 209000/2019/201834/2;

- від 25.11.2019 року № UA 209000/2019/201821/2;

- від 26.11.2019 року № UA 209000/2019/201843/2;

- від 29.11.2019 року № UA 209000/2019/201865/2;

- від 29.11.2019 року № UA 209000/2019/201866/2;

- від 25.11.2019 року № UA 209000/2019/201823/2;

- від 29.11.2019 року № UA 209000/2019/201869/2;

- від 29.11.2019 року № UA 209000/2019/201867/2;

- від 29.11.2019 року № UA 209000/2019/201873/2.

3. Судовий збір в розмірі 21020,00 грн стягнути на користь приватного підприємства «Аркона -Україна» за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 23.10.2020.

Суддя Костецький Н.В.