Рішення № 92378592, 22.10.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/3341/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Притули К.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення у формі Наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» від 11.03.2020 № 11-3977/14-20-СГ, яким відмовлено ОСОБА_1 у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Мар`янівської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, орієнтовний розмір земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю), із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно, з урахуванням висновків суду, розглянути заяву (клопотання) ОСОБА_1 від 05.02.2020 вх.№ Б-1657/0/16-20 про падання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства, у розмірі земельної частки (паю), за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, загальною площею 21,95 га з кадастровим номером 3523682700:02:000:0355, розташованої па території Мар`янівської сільської ради, Новоархангельського району. Кіровоградської області яка перебуває у постійному користуванні ОСОБА_2 згідно Державного акту серії КР виданого Новоархапгельською районною радою 21 грудня 2001 року, для ведення фермерського господарства, та прийняти законне та обґрунтоване рішення, яким надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області подати звіт про виконання судового рішення протягом 30 днів з дня набрання законної сили рішенням суду;

- стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати па сплату судового збору в сумі 840 гривень 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що вона 18.12.2019 звернулась до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства - у розмірі земельної частки (паю), за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, загальною площею 21,95 га з кадастровим номером 3523682700:02:000:0355, розташованої па території Мар`янівської сільської ради, Новоархангельського району, Кіровоградської області.

На думку позивача, нею до заяви додано усі необхідні документи. Натомість ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області відмовило їй у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою. Позивач не погоджується з даною відмовою та вважає її незаконною.

21 серпня 2020 року ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, прийнято рішення здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено сторонам порядок та строк для виконання процесуальних дій (а.с.1-3).

21.01.2019 (вх. №1142) представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи це тим, що позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою на підставі, того, що позивачем до заяви було додано копію виписки з трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 про стаж роботи у сільському господарстві засвідчену (підписану) власником трудової книжки - ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 2.7. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України. Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 N 58, у разі необхідності власник підприємства або уповноважений ним орган видає працівникам на їх прохання завірені виписки з трудових книжок відомостей про роботу.

Таким чином, виписка з трудової книжки громадянина, не засвідчена підписом власника підприємства або уповноваженою ним органу з відповідними реєстраційними атрибутами та печаткою підприємства, не є документом, який належним чином підтверджує наявність його досвіду роботи в сільському господарстві.

Вважає, відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою законною та просить в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою (клопотанням) від 18.12.2019 вх.№ Б-14583/0/16-19 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства - у розмірі земельної частки (паю), за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, загальною площею 21,95 га з кадастровим номером 3523682700:02:000:0355, розташованої на території Мар`янівської сільської ради, Новоархангельського району, Кіровоградської області яка перебуває у постійному користуванні ОСОБА_2 згідно Державного акту серії КР виданого Новоархангельською районною радою 21 грудня 2001 року, для ведення фермерською господарства (а.с.13).

До зазначеної заяви (клопотання), позивачем було додано: графічні матеріали на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; копія паспорта та ідентифікаційного номера; копія заяви погодження землекористувача; копія листа звернення про розмір середньої частки (паю) по Мар`янівській сільській раді; виписка з трудової книжки; копія довідки про відсутність на земельній ділянці нерухомого майна; копія листа про розгляд звернення про невикористання права на приватизацію земельної ділянки за цільовим призначенням; копія державного акта; копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права індексний номер витягу № 188869455 від 15.11.2019 (а.с.14-33, 35-36).

Позивач, відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» від 20.01.2020 року № 11-1061/14-20-СГ, повторно звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою (клопотанням) від 05.02.2020 року вх.№ Б-1657/0/16-20 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства, у розмірі земельної частки (паю), за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, загальною площею 21,95 га з кадастровим номером 3523682700:02:000:0355, розташованої на території Мар`янівської сільської ради, Новоархангельського району, Кіровоградської області, яка перебуває у постійному користуванні ОСОБА_2 згідно Державного акту серії КР виданого Новоархангельською районною радою 21 грудня 2001 року, для ведення фермерського господарства.

До даного клопотання, крім інших документів, позивачем було долучено Статут фермерського господарства Бур`яна Геннадія Миколайовича, який, як і виписка з трудової книжки серії НОМЕР_1 , підтверджує те, що ОСОБА_1 є членом фермерського господарства та має право на одержання земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства.

За результатами розгляду заяви (клопотання) позивача, відповідачем видано наказ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» від 11.03.2020 року № 11-3977/14-20-СГ, згідно якого позивачу відмовлено у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Мар`янівської сільської ради Новоархангсльського району Кіровоградської області, орієнтовний розмір земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю), із цільовим призначенням -для ведення фермерського господарства з таких підстав: подані матеріали не відповідають вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів» та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, у відповідності до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України.

Позивач не погоджуючись з відмовою в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність, вважаючи її протиправною, звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України, а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до пункту б) частин першої статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до частин першої-третьої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина третя статті 116 Земельного кодексу України).

У статті 121 Земельного кодексу України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, зокрема, для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

З огляду на це, позивачі, які є громадянами України, мають право на набуття права власності на земельні ділянки для ведення фермерського господарства.

Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас, ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.

Окрім того, відповідачем не враховано, що позивач є членом фермерського господарства і орендарем земельної ділянки державної власності, що є у користуванні ОСОБА_2 , яким подано відповідачу заяву (погодження) від 03.02.2020 на поділ орендованої ним земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства громадянам України із зазначенням переліку прізвищ громадян України, які є членами фермерського господарства (а.с.17).

У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України така процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у статті 118 Земельного кодексу України. Відповідно до положень частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

У частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У цій же частині статті 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Перелік документів, які повинен подати заявник, визначений законом. Вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені законом, забороняється. Підстави відмови у наданні дозволу є вичерпними. Відтак, будь-які дії, спрямовані на отримання від особи, яка звернулася за дозволом, додаткових матеріалів, в тому числі їх уточнення, прямо суперечать закону та є протиправними.

В свою чергу, такі дії (у разі їх вчинення) не є законним способом поведінки органу, є проміжними відповідями на звернення, не містять чіткого та однозначного рішення про відмову, а отже не можуть вважатися "відмовою у наданні дозволу" у розумінні частини сьомої статті 118 ЗК України.

Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту.

Отже, мотиви відмови зазначені в наказах відповідача не відповідають вимогам ст.118 ЗК України.

Відповідно до ч.1 ст.32, 121 Земельного кодексу України та ч.2 ст.13 Закону України "Про фермерське господарство", громадянин, як член фермерського господарства, має право на отримання безоплатно у приватну власність із раніше наданої йому у користування земельної ділянки у розмірі земельної (частки) паю члена сільськогосподарського підприємства.

Згідно статуту фермерського господарства "Бур`яна Геннадія Миколайовича" від 03.02.2020, ОСОБА_1 є членом фермерського господарства (а.с.25).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2019 року у справі №509/1350/17 оцінюючи ефективність обраного судом способу захисту (зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву) зазначила, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Оскільки, мотиви відмови зазначені в наказах відповідача не відповідають вимогам ст.118 ЗК України, суд визнає причини прийняття рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою протиправними і вважає доцільним способом захисту прав позивача зобов`язати відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою.

Зі змісту позову вбачається, що позивач просить надати їй саме дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення у власність у розмірі земельної частки (паю) із земель фермерського господарства «Бур`яна Геннадія Миколайовича».

Отримання такого дозволу є лише одним із перших етапів процедури відведення безоплатно у приватну власність громадян земельних ділянок. Отже, із заявою про отримання у приватну власність земельної ділянки позивачі і не повинні були звертатись. Отримання земельної ділянки у власність є лише кінцевою метою (завершальним етапом) процедури, передбаченої статтею 118 ЗК України. Відтак, позивачі правильно стверджували, що відмова в наданні зазначеного дозволу порушує їх законне право на отримання у приватну власність земельної ділянки.

Судом враховано, що позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення у власність у розмірі земельної частки (паю) із земель фермерського господарства «Бур`яна Геннадія Миколайовича».

Отримання такого дозволу є лише одним із перших етапів процедури відведення безоплатно у приватну власність громадян земельних ділянок. Отримання земельної ділянки у власність є кінцевою метою (завершальним етапом) процедури, передбаченої статтею 118 ЗК України.

Відтак, відмова в наданні зазначеного дозволу порушує її законне право на отримання у приватну власність земельної ділянки. Позивач хоче отримати земельну ділянку як член фермерського господарства, яка перебуває у користуванні, а не як громадяни, що мають бажання отримати землю в межах норм безоплатної приватизації. Для цього керівник фермерського господарства попередньо прийняв рішення про поділ земельної ділянки, тобто висловив згоду як землекористувач.

Вказане узгоджується з правовою позицією, яка викладена у Постанові Верховного Суду від 18.06.2020 року №822/70/18.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Стосовно вимоги про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання прийнятого судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі. Тобто, питання щодо зобов`язання відповідача подати такий звіт вирішується судом під час постановлення судового рішення.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим суд враховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, підстави зобов`язувати суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення відсутні.

Таким чином, за підсумком наведеного суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 840,80 грн., який підлягає стягненню на користь позивача.

На підставі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з задоволенням адміністративного позову в повному обсязі, судові витрати стягуються з відповідача.

Керуючись ст.ст.139, 143, 241-246, 255, 263 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (ЄДРПОУ 39767636, 25030, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Академінка Корольова, 26) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення у формі Наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» від 11.03.2020 № 11-3977/14-20-СГ, яким відмовлено ОСОБА_1 у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Мар`янівської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, орієнтовний розмір земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю), із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надати ОСОБА_1 дозвів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства, у розмірі земельної частки (паю), за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, загальною площею 21,95 га з кадастровим номером 3523682700:02:000:0355, розташованої па території Мар`янівської сільської ради, Новоархангельського району. Кіровоградської області яка перебуває у постійному користуванні ОСОБА_2 згідно Державного акту серії КР виданого Новоархапгельською районною радою 21 грудня 2001 року, для ведення фермерського господарства.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду К.М. Притула