Рішення № 92378424, 23.10.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2020 р. справа № 344/3310/16-а

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання дій неправомірними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання дій неправомірними та зобов`язання до вчинення дій.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21.06.2016 року, позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії залишено без розгляду (т.1 а.с.232-233).

Згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016 року ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21.06.2016 року про залишення без розгляду позовної заяви в справі № 344/3310/16-а скасовано, справу № 344/3310/16-а направлено для продовження розгляду до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області (т.1 а.с.268-271).

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23.10.2016 року в позові ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії відмовлено (т.1 а.с.276-278).

Відповідно до ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016 року постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23.10.2016 року у справі № 344/3310/16-а - залишено без змін (т.2 а.с.35-37).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.01.2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі (т.2 а.с.41).

Згідно ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у порядку письмового провадження (т.2 а.с.107-108).

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.06.2020 року, постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23.10.2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції (т.2 а.с.109-116).

Відповідно до ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01.07.2020 року, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії передано на розгляд до Івано-Франківському окружного адміністративного суду за підсудністю (т.2 а.с.121-122).

07.09.2020 року справа № 344/3310/16-а супровідним листом Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області за № 58510 надійшла до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2020 року, справа передана головуючому судді Матуляку Я.П.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від14.09.2020 дану справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач призначив позивачу пенсію за шифром 415 і цим позбавив позивача права на пенсію по списку №2; доказів участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не має і не надавав відповідачу, має посвідчення особи, евакуйованої із зони відчуження. В довідках МСЕК зазначено інформацію про те, що причиною інвалідності позивача є загальне захворювання. Позивач дізнався про порушення свого права 22.05.2016 року з мережі «інтернет», побачивши зміст шифру 425. Заробіток взято позивачу за 2007 рік. Просив суд:

- визнати дії відповідача з розрахунку пенсії по інвалідності першої групи по шифру 415 неправомірними з 19.03.2008 по 07.06.2011;

- визнати дії відповідача з розрахунку пенсії на загальних підставах по шифру 150 згідно зі статтею 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» неправомірними з 08.06.2011, при нарахуванні пенсії взяти заробіток позивача з персоніфікованого обліку за 2 останні роки, перед інвалідністю;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії відповідно до статей 49, 51, 55, частини другої статті 56, статей 67, 70, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пункту «б» статті 13, статей 15, 23, 25, 29, 33, 87, 94 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 19.03.2008 по 07.06.2011, з компенсацією втрати частини пенсії, що утворилась;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача відповідно до вимог статей 49, 51, 55, ч. 2 ст. 56, 67, 70, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та пункту «б» статті 13, статей 15, 23, 25, 29, 33, 87, 94 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 08.06.2011.

Згідно наявного в матеріалах справи заперечення проти позову, відповідач вказує на те, що з 19.03.2008 за поданням підприємства та відповідною заявою позивачу виплачувалась пенсія по інвалідності І групи відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 08.06.2011 позивачем подано заяву про переведення з пенсії по інвалідності та призначення пенсії по віку. Право на отримання пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не виникло у позивача до досягнення 55 річного віку у 2015 році. Відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсійний вік позивача було знижено за однієї з підстав, що передбачені законом, а саме як потерпілому від Чорнобильської катастрофи та евакуйованого із 10-кілометрової зони відчуження у 1986 році. Відтак, вказує на те, що прав позивача не порушив та просив в задоволенні позову відмовити.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, врахувавши рекомендації Верховного Суду, викладені в постанові від 17.06.2020 у даній справі встановив наступне.

За заявою ОСОБА_1 та поданням Дочірнього підприємства Івано-Франківське СУ-53 ВАТ «ЦСК» від 19.05.2008, позивачу з 19.03.2008 призначена пенсія по інвалідності І групи відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і встановлено додаткову пенсію як потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії (евакуйовані із зони відчуження у 1986) відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», шифр -«415» (а.с.130, 131).

08.06.2011 позивачем подано заяву про переведення з пенсії по інвалідності та призначення пенсії по віку, у зв`язку з набуттям відповідного права (а.с.129).

У вказаній заяві позивачем зазначено дві підстави - «по віку ЧАЕС + список №2».

На підставі вказаної заяви, відповідачем проведено переведення позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком потерпілим внаслідок аварії на ЧАЕС відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», шифр - «150».

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані положеннями Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до положень статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції чинній на момент звернення позивача із заявою про переведення на пенсію за віком) особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій:

- потерпілим від Чорнобильської катастрофи - евакуйовані з 10-кілометрової зони відчуження у 1986 році, пенсії призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання пенсій на 10 років;

- потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які відпрацювали на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 (чоловіки - 12 років 6 місяців і більше, жінки - 10 років і більше), вік виходу на пенсію зменшується додатково на один рік понад передбачений цією статтею.

Суд зазначає, що у позивача на момент звернення із заявою про перехід з пенсії одного виду на інший, були наявні обидві вищевказані підстави для призначення пенсії по віку зі зниженням пенсійного віку на 10 років. Вказана обставина не заперечується відповідачем.

В той же час, статтею 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше.

Згідно частини 2 статті 56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку.

Як зазначалось судом вище 08.06.2011 позивачем подано заяву про переведення з пенсії по інвалідності та призначення пенсії по віку, у зв`язку з набуттям відповідного права, в якій зазначено обидві підстави - «по віку ЧАЕС + список №2».

Як наслідок, відповідачем згідно вимог ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було знижено пенсійний вік позивача з однієї з підстав, а саме як потерпілому від Чорнобильської катастрофи та евакуйованого із 10-кілометрової зони.

Отже, підсумовуючи все вищевикладене суд зазначає, що відповідач як при первинному призначенні пенсії позивачу, так і при переведенні позивача з одного виду пенсії на інший, прав діяв у відповідності до норм чинного на той час законодавства та на підставі відповідних звернень (заяв) позивача.

Твердження позивача щодо того, що відповідачем протиправно проведено розрахунок пенсій за шифрами «415» та «150» є необґрунтованими, оскільки саме ці шифри відповідають обраним позивачем підставам для призначення пенсій згідно поданих заяв разом із підтверджуючими документами, та вказують на правильність визначення підстав та обраного виду пенсії.

Також, суд звертає увагу на ту обставину, що при вирішенні питання про призначення (переведення) пенсії позивачу, у відповідача не було підстав для застосування положень ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Так, згідно вказаної норми, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці - за списком №2 виробництв, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. В той же час, позивач досягнув 55-річного віку в 2015 році.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідач прав позивача не порушив, діяв на підставі, у межах наданих йому повноважень та у спосіб визначений нормами діючого пенсійного законодавства, тому заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання дій неправомірними та зобов`язання до вчинення дій - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.