Рішення № 92378407, 23.10.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2020 р. справа № 300/352/19

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Кафарський В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.10.2018, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.10.2018.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є власником об`єктів нежитлової нерухомості, а саме виробничих будівель промислових підприємств, що знаходяться на АДРЕСА_1 , які згідно з положеннями підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктами оподаткування. Відтак, оскаржуваними рішеннями контролюючого органу їй протиправно визначені податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за вказані об`єкти нежитлової нерухомості.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 15.10.2018 за №0133222-5513-0915/2015, №0133222-5513-0915/2016, №0133222-5513-0915

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 26.09.2019 рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення рішення від 15.10.2018 №013322255130915/2015, згідно з яким ОСОБА_1 визначені податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік в розмірі 44 191,77 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Згідно постанови Верховного суду від 05.06.2020 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень 15.10.2018 за №0133222-5513-0915/2016 та №0133222-5513-0915 скасовано, а справу в цій частині позову передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

17.06.2020 адміністративна справа №300/352/19 надійшла до Івано-Франківського окружного адміністративного суду та цього ж дня зареєстрована автоматизованою системою документообігу Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.06.2020 прийнято до провадження Івано-Франківського окружного адміністративного суду адміністративну справу №300/352/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.10.2018 за №0133222-5513-0915/2016 та №0133222-5513-0915 та зобов`язано позивача надати суду належні та допустимі докази на підтвердження того, що об`єкти нежитлової нерухомості, які їй належать (майновий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) є будівлями промисловості та ОСОБА_1 їх використовує у власній господарській діяльності як фізична особа-підприємець.

14.07.2020 представник позивача подав суду клопотання, згідно якого надав свої пояснення щодо суті позовних вимог, а саме стосовно того, що належні позивачу об`єкти нежитлової нерухомості, які їй належать (майновий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) у спірний період використовувались нею у господарській діяльності як фізичною особою-підприємцем (т. 1 а.с. 169-171). На підтвердження вказаного представник ОСОБА_1 додав додаткові письмові докази (т. 1 а.с. 172-200).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.07.2020 витребувано у Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області належні та допустимі докази на підтвердження того, що об`єкти нежитлової нерухомості, які належать позивачу (майновий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) є будівлями промисловості та ОСОБА_1 їх використовує у власній господарській діяльності як фізична особа-підприємець, зокрема, завірену копію акту від 10.04.2019 за №301/09-19-13-05/ НОМЕР_1 з усіма додатками до нього, а також інші акти перевірки, якщо такі проводились щодо позивача (з усіма додатками) за період її діяльності в 2016-2017 роках та зупинено провадження в даній адміністративній справі до 03.09.2020.

21.07.2020 представник відповідача подав суду відзив на позовну заяву, згідно змісту якого щодо заявлених позовних вимог заперечив та в обґрунтування своїх заперечень відмічає, що згідно інформації з реєстру прав власності на нерухоме майно, будівлі, які розташовані на АДРЕСА_1 , належать позивачу як фізичній особі, що унеможливлює ототожнення фізичної особи та промислового підприємства. За таких обставин, будівлі, що розташовані за вищевказаною адресою перебувають у власності фізичної особи та являються об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки. На підставі наведеного, просить у задоволенні позовних вимог відмовити (т. 1 а.с. 209-212).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 продовжено строк Головному управлінню Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області для надання належних та допустимих доказів на підтвердження того, що об`єкти нежитлової нерухомості, які належать позивачу (майновий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) є будівлями промисловості та ОСОБА_1 їх використовує у власній господарській діяльності як фізична особа-підприємець, зокрема, завірену копію акту від 10.04.2019 за №301/09-19-13-05/ НОМЕР_1 з усіма додатками до нього, а також інші акти перевірки, якщо такі проводились щодо позивача (з усіма додатками) за період її діяльності в 2016-2017 роках.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 поновлено провадження у справі №300/352/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.10.2018.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 здійснено заміну відповідача у справі №300/352/19 - Головного управління ДФС в Івано-Франківській області її правонаступником - Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області (вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 43142559).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.

ОСОБА_1 згідно копії свідоцтва про державну реєстрацію серії НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 11) є фізичною особою-підприємцем з 24.07.1998 та відповідно до витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань займається наступними видами діяльності:

- Код КВЕД 10.13 Виробництво м`ясних продуктів (основний);

- Код КВЕД 10.20 Перероблення та консервування риб, ракоподібних та молюсків;

- Код КВЕД 10.39 Інші види перероблення та консервування фруктів і овочів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання;

- Код КВЕД 10.73 Виробництво макаронних виробів і подібних борошняних виробів;

- Код КВЕД 10.85 Виробництво готової їжі та страв;

- Код КВЕД 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах;

- Код КВЕД 10.92 Виробництво готових кормів для домашніх тварин;

- Код КВЕД 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів;

- Код КВЕД 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками;

- Код КВЕД 82.92 Пакування;

- Код КВЕД 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами;

- Код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт;

- Код КВЕД 52.59 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту;

- Код КВЕД 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування;

- Код КВЕД 56.29 Постачання інших готових страв;

- Код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна;

- Код КВЕД 71.20 Технічні випробування та дослідження;

- Код КВЕД 73.12 Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації;

- Код КВЕД 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки (т. 1 а.с. 12-13).

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.04.2011, позивач є власником майнового комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Даний майновий комплекс включає:

- цегляний холодильник, адміністративний комплекс, компресорну, які зазначені в плані літерою «А» загальною площею 5 185,4 кв. м.;

- прохідну, магазин, контори, які зазначені в плані літерою «В» загальною площею 233,3 кв. м;

- гараж-майстерню, зазначеного в плані літерою «З», загальною площею 569,0 кв. м;

- сховище, зазначене в плані літерою «К», загальною площею 133,4 кв. м;

- вагову, зазначену в плані літерою «В1», загальною площею 55,7 кв. м.;

- товарний склад, зазначений в плані літерою «Г», загальною площею 237,1 кв. м. (т. 1 а.с. 15-17).

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 07.03.2008, позивач є власником охолоджувальних складів, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 18).

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.02.2009, позивач є власником складу консервів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (т. 1 а.с. 20).

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.02.2009, позивач є власником складу аміаку, зазначеного в плані літерою «Ж», загальною площею 229,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (т. 1 а.с. 21).

15.10.2018 Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області винесено, зокрема, податкові повідомленням рішеннями за формою «Ф» за №0133222-5513-0915/2016, №0133222-5513-0915, якими на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов`язання за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та визначено суми грошового зобов`язання за вказаними податковими повідомленнями рішеннями, зокрема, за податковим повідомленням-рішенням №0133222-5513-0915/2016 - 70 706,83 грн.; податковим повідомленням-рішенням №0133222-5513-0915 - 102 622,40 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернулася до суду із даним позовом за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, визначає і регулює Податковий кодекс України.

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Згідно підпункту 3.1 статті 3 ПК України, податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1 статті 36 вказаного Кодексу).

Питання податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, врегульовано статтею 266 ПК України.

Згідно з підпунктом 266.1.1. пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування, згідно з положеннями підпункту 266.2.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України, є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК ).

Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК, законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

При цьому обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості», лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 05.06.2020 в даній адміністративній справі №300/352/19. Так, Верховний Суд у вказаній постанові наголосив на тому, що на підставі довідки Івано-Франківської філії Державного підприємства «Український Державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» ім. Ю.М. Білоконя» від 04.12.2018 за №8/537, а також застосовуючи норми Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 за №507, об`єкти нежитлової нерухомості, які належать ОСОБА_1 , є будівлями промисловості у відповідності з такими кодами ДК 018-2000: 1252.5 («склади спеціальні товарні» - склад аміаку (1А, корпус 3), товарний склад (1А корпус Г), склад консервів (1А корпус Д)), 1256.6 («холодильники» - склад-холодильник (1А корпус А)), 1220.5 («адміністративно-побутові будівлі промислових підприємств» - адмінбудинок (1А корпус А3), 1230.9 («будівлі торгівельні інші» - прохідна, магазин (1А корпус В1)), 1242.1 («гаражі наземні» - гараж-мийка (1А корпус 3)), 1252.9 «склади та сховище інші» - сховище (1А корпус К)). Як будівлі промисловості вони згідно з нормою підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК не є об`єктами оподаткування.

Таким чином, суд відхиляє доводи відповідача стосовно того, що оскільки будівлі, які розташовані на АДРЕСА_1 , належать позивачу як фізичній особі, а не промисловому підприємству, то вони є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

При цьому, cама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме: статусу будівлі промисловості - не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його використання у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм, у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема нормою підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК, спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків, зменшення податкового навантаження на тих платників податків (фізичних та юридичних осіб), які є власниками певних об`єктів нерухомості, з метою стимулювання їх використовувати ці об`єкти за функціональним призначенням.

Таким чином, застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2020 у справі №820/3556/17 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Суд враховуючи вказану правову позицію, а також висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.06.2020 по даній справі №300/352/19 щодо встановлення функціонального використання будівель ОСОБА_1 - майнового комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у 2016-2017 роках, зазначає наступне.

Так, суд, приймаючи до розгляду дану справу, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.06.2020 зобов`язав, серед іншого, позивача надати суду належні та допустимі докази на підтвердження того, що об`єкти нежитлової нерухомості, які їй належать (майновий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) є будівлями промисловості та ОСОБА_1 їх використовує у власній господарській діяльності як фізична особа-підприємець.

Також, як уже було вказано вище, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.07.2020 витребувано у Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області належні та допустимі докази на підтвердження того, що об`єкти нежитлової нерухомості, які належать позивачу (майновий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) є будівлями промисловості та ОСОБА_1 їх використовує у власній господарській діяльності як фізична особа-підприємець, зокрема, завірену копію акту від 10.04.2019 за №301/09-19-13-05/ НОМЕР_1 .

Представник позивача, на виконання вимог ухвали від 22.06.2020, надав суду письмові докази, які підтверджують використання позивачем у спірний період у своїй господарській діяльності майнового комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, в матеріалах справи міститься експертний висновок Івано-Франківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів №002413 п/17 від 04.12.2017, згідно якого замовником висновку є ОСОБА_1 ; продукція, яку відбирали для висновку - пельмені ситні «Малюки» від партії 120 кг; місцем відбору продукції є АДРЕСА_1 ; термін проведення дослідження - 28.11.2017-04.12.2017 (т. 1 а.с. 191).

Також представник позивача надав суду експлуатаційні дозволи для потужностей (об`єктів) з виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів №09-15-99Mt та №09-15-12Mt, які надано управлінням ветеринарної медицини Державного комітету ветеринарної медицини в м. Івано-Франківську та згідно яких ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 дозволено здійснювати виробництво та реалізацію напівфабрикатів та заморожених напівфабрикатів (т. 1 а.с. 194, 195).

Крім того, як слідує із акту перевірки від 10.04.2019 за №307/09-19-13-05/ НОМЕР_1 , відповідач констатує про те, що фактично у період з 01.01.2016 по 21.12.2018 ФОП ОСОБА_1 здійснювала такі види діяльності як виробництво м`ясних продуктів, виробництво напівфабрикатів, оптова торгівля продуктами харчування та ін., а також для здійснення діяльності використовувала власні приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (майновий комплекс) та приміщення під магазини згідно договорів найму (оренди), позички.» (т. 2 а.с. 6-7).

Також на аркуші 35 акту перевірки контролюючий орган зробив висновок, ФОП ОСОБА_1 здійснювала торгівлю продуктами харчування (в основному морозивом вітчизняного виробництва, замороженою продукцією та напівфабрикатами), алкогольними напоями та тютюновими виробами, діяльність у торговельно-виробничій сфері (громадське харчування), здавача в оренду нерухоме майно, надавала транспортні послуга, здійснювала виробництво та реалізацію макаронних виробів та подібних борошняних виробів. Крім того, ФОП ОСОБА_1 здійснює виробництво та реалізацію пельменів та вареників (т. 2 а.с. 19).

Все вищевказане підтверджує те, що позивач у своїй господарській діяльності використовувала об`єкти нежитлової нерухомості, які їй належать (майновий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) та які є будівлями промисловості.

Як наслідок, в даному випадку належні ОСОБА_1 об`єкти нежитлової нерухомості - майновий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 підпадають під дію підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України та не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

Згідно частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Під час розгляду справи відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатньо належних і достовірних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки про порушення позивачем вимог закону, та, як наслідок, не довів правомірності оскаржених податкових повідомлень-рішень, а тому останні підлягають скасуванню.

З огляду на вищенаведені обставини, суд дійшов висновку що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення.

Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір у розмірі 1 733,30 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 43142559) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.10.2018 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.10.2018 за №0133222-5513-0915/2016.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.10.2018 за №0133222-5513-0915.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 43142559) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1 733 (одна тисяча сімсот тридцять три) грн. 33 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Кафарський В.В.