Рішення № 92378025, 22.10.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2020 р. Справа№200/3533/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків)

третя особа: Маріупольська міська рада Донецької області

про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 12.03.2020 року ВП № 61393724

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), третя особа: Маріупольська міська рада Донецької області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 12.03.2020 року ВП № 61393724.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що постанова про відкриття провадження була отримана 12.03.2020 року. 14.03.2020 року при вході до Автоматизованої системи виконавчого провадження було виявлено постанову про накладення штрафу від 12.03.2020 року, яка позивачем не отримувалась. З метою оскарження постанови про відкриття провадження та накладення штрафу звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області було відкрито провадження у справі № 265/962/19 в частині оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.02.2020 року № 61393724. В частині оскарження постанови про накладення штрафу відмовлено, у зв`язку з чим, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом про скасування постанови про накладення штрафу.

В обґрунтування позову, щодо скасування постанови про накладення штрафу позивач зазначає, що відповідно до положень ч. 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Постанова про відкриття провадження отримана 12.03.2020 року, в якій зазначено про необхідність виконання рішення суду впродовж 10-ти днів, однак вже 12.03.2020 року державним виконавцем була прийнята постанова від 12.03.2020 року про накладення штрафу, що суперечить вимогах Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з чим, постанова про накладення штрафу є передчасною, протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами Глави 11 Розділу 2 «Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ» КАС України та призначено засідання на 05 травня 2020 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 травня 2020 року у задоволенні заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 травня 2020 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 265/962/19.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року поновлено провадження у справі.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином.

Державним виконавцем Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надано відзив на позовну заяву (а.с. 30-31). В обґрунтування незгоди з позовною заявою зазначає, що на виконанні Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) перебуває виконавчий лист № 265/962/19, виданий Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя Донецької області 19.02.2020 року про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її до придатного використання стану.

26.02.2020 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа. Станом на 12.03.2020 року боржником вимог виконавчого листа не виконано. Документів, підтверджуючих виконання рішення суду або причин невиконання, до відділу не надано.

Враховуючи зазначене, 12.03.2020 року державним виконавцем було винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 1700,00 гривень на боржника та зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів.

З зазначених причин відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

22 жовтня 2020 року на електрону пошту суду старшим державним виконавцем направлено лист в якому зазначено, що виконавче провадження завершено на підставі п. 5 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавчий документ на підставі якого було відкрито виконавче провадження скасовано ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області (а.с. 75).

Представник третьої особи надав письмові пояснення (а.с. 57-58), в яких зазначає, що Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя Донецької області прийнято заочне рішення, яким зобов`язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку під розміщення металевої споруди (складу) із земель житлової та громадської забудови шляхом монтажу споруди.

На виконання рішення суду видано виконавчий лист, який направлено на виконання до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

У зв`язку з невиконанням рішення суду в частині звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки на ОСОБА_1 було накладено штраф у розмірі 1700,00 гривень.

Таким чином, вважає дії державного виконавця щодо прийняття постанов у виконавчому провадженні законними та обґрунтованими.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 (а.с. 23). Згідно паспортних даних позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 23 зв.бік).

05 грудня 2019 року заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області у справі № 265/962/19, яке набрало законної сили 08 січня 2020 року, зобов`язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку в АДРЕСА_2 , площею 0,0052 га, під розміщення металевої споруди (складу) із земель житлової та громадської забудови шляхом монтажу споруди (а.с. 76-77).

На виконання вищезазначеного рішення 19 лютого 2020 року Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя Донецької області видано виконавчий лист у справі № 265/962/19 (а.с. 40).

26 лютого 2020 року державним виконавцем Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа, боржнику надано строк для виконання рішення суду протягом 10 робочих днів (а.с. 39).

Вказана постанова отримана боржником 12.03.2020 року, під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, що не спростовується та не заперечується сторонами.

12 березня 2020 року державним виконавцем Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) винесено постанову про накладення на боржника штрафу за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, у розмірі 1700,00 гривень та зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальністю за умисне невиконання рішення (а.с. 34).

В матеріалах справи відсутні докази направлення та отримання постанови про накладення штрафу ОСОБА_1 .

Однак, дізнавшись про винесення постанови про накладення штрафу ОСОБА_1 не погодившись з постановою про відкриття виконавчого провадження та про накладення штрафу 16 березня 2020 року через свого представника звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області зі скаргою на дії державного виконавця.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 17 березня 2020 року у справі № 265/962/19 відкрито провадження у справі в частині оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження. В частині оскарження постанови про накладення штрафу відмовлено у відкритті провадження та роз`яснено, що необхідно звернутись до Донецького окружного адміністративного суду з позовом про скасування постанови про накладення штрафу (а.с. 8-11).

Враховуючи викладене, спірним питанням цієї справи є правомірність винесення постанови про накладення штрафу у виконавчому провадженні ВП № 61393724 від 12 березня 2020 року, яка винесена державним виконавцем Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у зв`язку із невиконанням рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05.12.2019 у справі № 265/962/19.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1404 примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною 1 статті 18 Закону № 1404 встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Приписами частини 1 статті 28 Закону № 1404 визначено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до ст. 63 Закону № 1404 за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Приписами ст. 75 Закону № 1404 передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника юридичну особу 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

За невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог цього Закону, у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання боржником на вимогу виконавця декларації чи зазначення у декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну таких відомостей, неповідомлення боржником про зміну місця проживання (перебування) чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом виконавця, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

За наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи в інший спосіб порушує вимоги закону про виконавче провадження, виконавець складає акт про порушення і звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (стаття 76 Закону України «Про виконавче провадження»).

Отже, обов`язковою складовою притягнення боржника або його повноважної особи законодавець встановлює вину цієї особи, а саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними в розумінні наведених норм статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Частиною першою статті 13 Закону № 1404 визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону № 1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Частиною 3 статті 18 Закону 1404 визначені права виконавця під час здійснення виконавчого провадження, зокрема: державний виконавець проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Частиною 4 статті 18 Закону № 1404 передбачено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Інструкцією з організації примусового виконання рішень затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року N 512/5 яка розроблена відповідно до Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», Закону України «Про виконавче провадження», інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню, визначено наступне.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами (пункт 6 Інструкції).

Відповідно до пункту 9 Інструкції вимога виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов`язковою для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення.

Вимога підписується виконавцем та надсилається поштою чи іншими засобами зв`язку або вручається виконавцем особі, яка зобов`язана вчинити дії.

У вимозі виконавця обов`язково зазначаються: найменування органу державної виконавчої служби, прізвище, ім`я та по батькові державного виконавця або прізвище, ім`я та по батькові приватного виконавця; дата відкриття та номер виконавчого провадження; реквізити виконавчого документа; строк виконання; наслідки невиконання (пункт 12 Інструкції).

Відповідно до пункту 8 Інструкції, акт це документ, що підтверджує певні встановлені факти або події. Текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об`єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин. У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові виконавця, підстава для складання акта, особи, які були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт. У констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції.

Суд зазначає, що Законом № 1404 передбачено, що державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, проводить перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону та приймає відповідне рішення в рамках виконавчого провадження.

Передумовою для прийняття постанови про накладення штрафу є проведення перевірки виконавчого провадження, щодо виконання рішення боржником, суд зазначає, що державний виконавець повинен пересвідчитись чи отримав боржник постанову про відкриття виконавчого провадження, чи сплив строк визначений на виконання рішення боржником визначений постановою про відкриття виконавчого провадження а також пересвідчитись у поважності причин у разі невиконання рішення боржником. За результатами чого державний виконавець складає вимогу про виконання боржником виконавчого документа з визначенням строку виконання рішення а також складає акт в якому зазначаються суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції.

Суд зазначає, що державним виконавцем не надано докази направлення та отримання постанови про накладення штрафу, що є порушенням Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, суд звертає увагу на те, що постанову про відкриття провадження у справі позивачем отримано лише 12 березня 2020 року, в той самий день, коли складено акт державного виконавця про невиконання рішення суду та винесено постанову про накладення штрафу.

З наведених положень статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» випливає, що накладення штрафу за невиконання рішення, яке зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення). Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому, чи правомірно на боржника накладено штраф за невиконання судового рішення, потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення. Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 року в справі № 821/1568/16.

Отже, державний виконавець зобов`язаний провести перевірку виконання судового рішення боржником, а підставою для накладення штрафу є невиконання рішення боржником без поважних причин. Тобто, державний виконавець має встановити відсутність поважних причин невиконання рішення.

Поважними в розумінні Закону України «Про виконавче провадження» можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення. Аналогічна позиція висловлена постановою Верховного Суду від 07.03.2018 року у справі №127/3770/17.

Матеріали справи свідчать про те, що лише 12 березня 2020 року ОСОБА_1 дізнався про відкрите виконавче провадження та необхідність протягом 10 робочих днів виконати рішення суду, що ніяким чином не спростовано відповідачем, а більше підтверджується відповідачем, про що останній зазначив у відзиві на позовну заяву (а.с. 30 зв.бік). Таким чином, позивач фізично не міг виконати вимоги постанови про відкриття виконавчого провадження.

Позивач не погоджуючись з постановою про відкриття виконавчого провадження та про накладення штрафу 16 березня 2020 року звернувся до суд зі скаргою, що свідчить про вчинення дій, які направлені на встановлення всіх обставин та з`ясування і оцінки підстав виникнення виконавчого провадження та відповідних наслідків у вигляді постанови про накладення штрафу, що виключає юридичну відповідальність боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання, а саме звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її до придатного стану.

Разом з тим, станом на день розгляду справи, судом встановлені наступні обставини, що ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 серпня 2020 року поновлено адвокату Кравченко Тетяні Володимирівні, яка діє в інтересах ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення. Заяву про перегляд заочного рішення прийнято до провадження та призначено судове засідання на 12 серпня 2020 року (а.с. 78-79).

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 серпня 2020 року заяву адвоката Кравченко Тетяни Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 грудня 2019 року задоволено, заочне рішення скасовано та призначено підготовче засідання на 07 вересня 2020 року (а.с. 80).

04 вересня 2020 року у зв`язку із скасуванням заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 грудня 2019 року, старшим державним виконавцем Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 82).

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07 вересня 2020 року позов Маріупольської міської ради Донецької області до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої ділянки та приведення її до придатного для використання стану залишено без розгляду (а.с. 81).

Таким чином, станом на день розгляду справи відсутнє рішення суду, яким зобов`язано ОСОБА_1 здійснити певні дії, а саме - звільнити самовільно зайняту ділянку шляхом демонтажу споруди, тому й відсутні наслідки, які передбачені ст. 75 Законом України «Про виконавче провадження» за невиконання рішення суду.

Отже, постанова про накладення штрафу від 12 березня 2020 року ВП № 61393724 є протиправною у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 12.03.2020 року ВП № 61393724.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до п. 9 ч. 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, як інвалід ІI групи. Докази понесення позивачем інших судових витрат суду не надано, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.

Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації відповідно паспорта громадянина України: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 87516, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Московська, буд. 7, код ЄДРПОУ 34908763), третя особа: Маріупольська міська рада Донецької області (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т. Миру, буд. 70, код ЄДРПОУ 33852448) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 12.03.2020 року ВП № 61393724 - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 12 березня 2020 року у розмірі 1700,00 гривень по ВП № 61393724.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 22 жовтня 2020 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Л.Б. Голубова