Рішення № 92377820, 23.10.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2020 року Справа № 160/3288/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Комунального підприємства "Апостоловеводоканал" Дніпропетровської обласної ради до Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

24.03.2020 року Комунальне підприємство «Апостоловеводоканал» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу на Комунальне підприємство «Апостоловеводоканал» № ДН2821/1511/АВ-ДН15П1511/МГ-ФС/46 від 11 березня 2020 року у розмірі 4 723 000,00 грн.; № ДН2821/1511/АВ-ДН15П1511/ІП-ФС/47 від 11 березня 2020 року у розмірі 4 723,00 грн. та № ДН2821/1511/АВ-ДН15П1511/МГ-ФС/48 від 11 березня 2020 року у розмірі 14 169,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувані постанови про накладення штрафу винесені на підставі акту інспекційного відвідування № ДН2821/1511/АВ-ДН15П1511 від 16.01.2020 року. Відповідно до п. 3 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013 року, справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку. Позивач зазначає, що акт інспекційного відвідування ним було отримано 16.01.2020 року та вважає, що право відповідача ухвалити рішення про накладення штрафу, відповідно до діючого законодавства закінчується 01.03.2020 року. Таким чином, строк накладення штрафу на момент розгляду справи вже сплив, тому відповідач не мав законних повноважень на винесення оскаржуваних постанов. Також, при винесенні постанови № ДН2821/1511/АВ-ДН15П1511/МГ-ФС/46 від 11.03.2020 року, в обґрунтування законності накладення штрафу та його розміру, відповідач послався на абзац 4 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, та призначив штраф виходячи з десятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Проте, на момент здійснення інспекційного відвідування та винесення Акту інспекційного відвідування від 16 січня 2020 року 12 грудня 2019 року набув чинності Закон №1233 від 02.09.2019 року "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України, яким було внесено зміни до ст. 265 КЗпП України, та штраф відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України , за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці було встановлено у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення, тобто не більше 944 600 грн. за виявлене порушення всього. Таким чином, відповідач безпідставно застосував до позивача закон, що погіршує положення останнього та не врахував зміни до законодавства. Крім того, при винесенні постанови № ДН2821/1511/АВ-ДН15П1511/ІП-ФС/47 від 11.03.2020 року, в обґрунтування законності накладення штрафу, відповідач послався на пункт 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013 року №509, проте п.8 виключено на підставі Постанови КМ№ 823 від 21.08.2019 року, тобто законодавство на підставі якого відповідач виніс оскаржуване постанови, втратило чинність. Також, позивач вважає протиправною і постанову № ДН2821/1511/АВ-ДН15П1511/МГ-ФС/48 від 11.03.2020 року, якою на позивача накладено штраф за невиконання вимог припису, оскільки невиконання припису є триваючим порушенням, за його невиконання адміністративні штрафи можуть стягуватись з моменту виявлення факту виконання припису. При цьому факт невиконання припису виявлено відповідачем на підставі акту інспекційного відвідування № ДН2821/1511/АВ-ДН15П1511 від 16.01.2020 року, проте таким чином вказаний факт фіксуватися не може. На підставі викладеного позивач вважає оскаржувані постанови протиправними та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2020 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

16.03.2020 року від Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на адресу суду надійшов відзив на позов, в обґрунтування якого зазначено наступне. Щодо постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН2821/1511/АВ-ДН15П1511/МГ-ФЄ/46 від 11.03.2020 року відповідач, зазначив, що відповідно до штатного розкладу, який затверджено начальником КП «Апостоловеводоканал» ОСОБА_3 та погоджено головою профспілкового комітету ОСОБА_4, підписано головним бухгалтером ОСОБА_1 та головним економістом ОСОБА_2 , з 01.07.2019 року посадовий оклад (тарифна ставка) по кожному працівнику повинен розраховуватись виходячи з встановленого законодавчо прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2007 грн. В той же час, заробітна плата працівників підприємства у липні-вересні 2019 року нараховувалась згідно штатного розпису, який діяв з 01.01.2019 року, де посадовий оклад (тарифна ставка) розраховувались виходячи із встановленого прожиткового мінімуму у розмірі 1921 грн., що свідчить про недотримання мінімальних державних гарантій з оплати праці. Головне управління на підставі абзацу 4 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України (в редакції, що діяла на час складання акту інспекційного відвідування, а саме 16.01.2020 року), наклало на позивача штраф у розмірі 4723000,00 грн. Щодо постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН2821/1511/АВ-ДН15П1511/ІП-ФС/47 від 11.03.2020 року, відповідач, зазначив, що в період з 09.10.2019 року по 23.10.2019 року проведено інспекційне відвідування з питань повноти, своєчасності нарахування, виплати заробітної плати та остаточного розрахунку при звільненні у Комунальному підприємстві «Апостоловеводоканал». Під час проведення інспекційного відвідування було встановлено, що підприємство здійснювало нарахування заробітної плати працівникам у липні-вересні 2019 року із розрахунку посадового окладу (тарифної ставки) зазначеному в штатному розкладі з 01.01.2019 року, а не посадового окладу (тарифної ставки) зазначеному в штатному розкладі з 01.07.2019 року, що свідчить про вчинення порушення інших вимог трудового законодавства, у зв`язку з чим, Головне управління на підставі абзацу 8 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України (в редакції, що діяла на час складання акту інспекційного відвідування, а саме 16.01.2020 року) наклало на позивача штраф у розмірі 4723 грн. Щодо постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН2821/1511/АВ-ДН15П1511/МГ-ФС/48 від 11.03.2020 року, відповідачем зазначено, що в ході інспекційного відвідування зі здійснення контролю за станом виконання раніше виданого припису встановлено, що заборгованість з виплати заробітної плати (станом на 09.10.2019 року) за червень-вересень 2019 року у розмірі 1755083,30 грн, в тому числі перед звільненими працівниками - 200658,78 грн., в повному обсязі не виплачена. Також було встановлено, що в порушення ч. 4 ст. 115 КЗпП України та ст. 21 Закону України № 504, а саме: несвоєчасна виплата заробітної плати за період щорічних відпусток - не усуненні, несвоєчасне проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками - не усуненні. В ході інспекційного відвідування зі здійснення контролю за станом виконання раніше виданого припису встановлено, що в порушення ч. 1 ст. 117 КЗпП України не усуненні, а саме: остаточний розрахунок зі звільненими працівниками проводиться без виплати працівникам середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Таким чином, в ході інспекційного відвідування встановлено, що позивачем вимоги раніше виданого припису № ДН2821/1511/АВ/П від 23.10.2019 року не виконані. Вищевикладене свідчить про порушення встановлених строків виплати заробітної плати, інших виплат, передбачених законодавством, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі, у зв`язку з чим, Головне управління на підставі абзацу 3 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України наклало штраф на позивача в розмірі 14169 грн. Щодо позиції позивача про те, що невиконання припису є триваючим порушенням, за його невиконання адміністративні штрафи можуть стягуватись з моменту виявлення факту невиконання припису, відповідач зазначив, що така позиція не відповідає вимогам законодавства і не підкріплена належними доказами, в розумінні ст. 77 КАС України. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не оскаржуються по суті виявлені порушення вимог трудового законодавства, оскаржуються лише процедурні питання винесення постанов. Також відповідач не погоджується з позицією позивача, що постанові про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН2821/1511/АВ-ДН15П1511/МГ-ФС/46 від 11.03.2020 року нібито невірно зазначена сума штрафу 4723000 грн., оскільки на день винесення постанови діють положення нової редакції статті 265 КЗпП України, оскільки дана позиція є перекрученням, у зв`язку з тим, що редакція абзацу 4 частини 2 статті 265 КЗпП України, на яку посилається позивач набула чинності лише з 02.02.2020 року. Станом на час виявлення порушення - 16 січня 2020 року була чинна редакція абзацу 4 частини 2 статті 265 КЗпП України, на яку посилається відповідач в оскаржуваній постанові, а саме: юридичні та фізичні особи -підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника. Щодо позиції позивача про безпідставне застосування пункту 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509 при винесенні постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН2821/1511/АВ-ДН15П1511/ІП-ФС/47, відповідачем зазначено, що дане посилання є технічною помилкою, при цьому постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН2821/1511/АВ-ДН15П1511/ІП-ФС/47 винесена, також, на підставі статті 259 Кодексу законів про працю України, статті 53 Закону України «Про зайнятість населення», частини третьої статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», та на підставі абзацу 8 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України. Відповідач вважає, що оскаржувані постанови є законними та обґрунтованими, складеними на підставі та у відповідності до норм діючого законодавства, а тому відсутні підстави для їх скасування, у зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Усною ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 року, занесеною до протоколу судового засідання, було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 14.09.2020 року (а.с. 149-152).

Також, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 року було здійснено заміну позивача на Комунальне підприємство "Апостоловеводоканал" Дніпропетровської обласної ради.

В судове засідання сторони не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

11.09.2020 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження. Відповідач проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи, не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, а також відсутність перешкод для розгляду справи за відсутності учасників процесу судом вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши матеріали всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області від 02.01.2020 року № 4-І та направлення від 02.01.2020 року №4-Н інспектором праці Шаповаловою С.М. у період з 10.01.2020 року по 16.01.2020 року було здійснено інспекційне відвідування Комунального підприємства "Апостоловеводоканал" Дніпропетровської обласної ради зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виконання раніше виданого припису від 23.10.2019 року № ДН2821/1511/АВ/П.

Під час інспекційного відвідування було виявлено наступні порушення:

- порушення термінів виплати заробітної плати, ч. 1, 2 та 4 ст.115, ч. 4 ст. 97 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 року, із змінами і доповненнями (далі - КЗпП України), ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» № 108 від 24.03.1995 року (далі - Закон України № 108), ст. 21 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 року № 504/96-ВР (далі - Закон України №504);

- компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати на підприємстві не провадилась, чим порушено статтю 34 Закон України № 108;

- остаточний розрахунок зі звільненими працівниками проводився несвоєчасно, частками, без виплати працівникам середнього заробітку за весь час затримки по день фактичної розрахунку, чим порушені ч. 1 ст. 116, ч. 1 ст. 117 КЗпП України;

- нарахування заробітної плати працівникам КП «Апостоловеводоканал» у липні-вересні 2019 року проводилося із розрахунку посадового окладу (тарифної ставки) зазначеному в штатному розписі з 01.01.2019 року, а не посадового окладу (тарифної ставки) зазначеному в штатному розписі з 01.07.2019 року, чим порушено вимоги частини першої статті 94, частини 4 статті 97 КЗпП України, частини першої статті 1, ст. 12 ЗУ № 108;

Крім того, за результатами попереднього інспекційного відвідування було винесено Припис від 23.10.2019 року № ДН2821/1511/АВ/П. Згідно наказу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 02.01.2020 року № 4-І, направлення від 02.01.2020 № 4-Н, проведено позаплановий захід - інспекційне відвідування зі здійснення контролю за станом виконання раніше виданого припису № ДН2821/1511/АВ/П від 23.10.2019 року, за результатами якого встановлено невиконання вимог ч, 1, 2 ст.115, ч. 4 ст. 97 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України № 108 - в частині термінів виплати заробітної плати; ч. 4 ст. 115 КЗпП України та ст. 21 Закону України № 504 - в частині несвоєчасної виплати нарахованої заробітної плати за весь час відпусток; ч. 1 ст. 116, ч. 1 ст. 117 КЗпП України - в частині виплати остаточного розрахунку звільненим працівникам, а саме - виплата остаточного розрахунку звільненим працівникам проводиться несвоєчасно, частками без виплати працівникам їх середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку; ч. 1 ст. 94, ч. 4 ст. 97 КЗпП України, ч. 1 ст. 1, ст. 12 ЗУ № 108 - в частині нарахування заробітної плати працівникам КП «Апостоловеводоканал» у липні-вересні 2019 року, зокрема проведення розрахунку посадового окладу (тарифної ставки) зазначеному в штатному розписі з 01.01.2019 року не посадового окладу (тарифної ставки) зазначеному в штатному розписі з 01.07.2019 року. Спискова чисельність працівників складає 91 особа.

За результатами інспекційного відвідування відповідачем було складено акт № ДН2821/1511/АВ-ДН15П1511 від 16.01.2020 року.

03.02.2020 року Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області на адресу КП «Апостоловеводоканал» було складено повідомлення щодо одержання копії акту інспекційного відвідування № ДН2821/1511/АВ-ДН15П1511 від 16.01.2020 року (а.с.107), яке 03.02.2020 року було направлено на адресу позивача, що підтверджується реєстром поштових відправлень та чеком АТ «Укрпошта» (а.с.108).

11.03.2020 року Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області було винесено постанову № ДН2821/1511/АВ-ДН15П1511/МГ-ФС/46 про накладення на КП «Апостоловеводоканал» штрафу на підставі абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України за недотримання мінімальних державних гарантій з оплати праці у розмірі 4 723 000,00 грн.

11.03.2020 року Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області було винесено постанову № ДН2821/1511/АВ-ДН15П1511/МГ-ФС/47 про накладення на КП «Апостоловеводоканал» штрафу на підставі абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України за вчинення інших порушень у розмірі 4 723,00 грн.

11.03.2020 року Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області було винесено постанову № ДН2821/1511/АВ-ДН15П1511/МГ-ФС/48 про накладення на КП «Апостоловеводоканал» штрафу на підставі абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП України за порушення встановлених строків виплати заробітної плати, інших виплат, передбачених законодавством, більш як за один місяць, виплату їх не в повному обсязі, у зв`язку з невиконанням вимог раніше виданого припису №ДН2821/1511/АВ/П від 23.10.2019 року у розмірі 14 169,00 грн.

Не погодившись із вказаними постановами позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Підпунктом 54 пункту 4 Положення передбачено, що Державна служба України з питань праці має право накладати у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.

Державна служба України з питань праці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).

Процедуру проведення Управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року № 877-V (далі - Закон №877-V).

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (ст.3 Закону №877-V).

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019р. №823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю", затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №823), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених, зокрема, Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Відповідно до п. 2 Порядку № 823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до п. 19 Порядку № 823 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) (далі - акт), і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення.

Згідно з п. 20 Порядку № 823 акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою.

Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Відповідно до п. 21 Порядку № 823 якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дня, що настає за днем підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

У відповідності до п. 23 Порядку № 823 припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Згідно з п. 27 Порядку № 823 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

У разі виконання припису в установлений у ньому строк, заходи до притягнення об`єкта відвідування до відповідальності не вживаються (п. 28 Порядку № 823).

Постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17 липня 2013 року затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок № 509).

Пунктом 1 Порядку №509 передбачено, що ним визначено механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення».

Відповідно до п. 2 Порядку №509 штрафи накладаються, зокрема, на підставі акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису.

Пунктом 3 Порядку №509 передбачено, що справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку. Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Згідно з п. 5 Порядку №509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Відповідно до п. 4 Порядку №509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

Отже, підставою для накладення штрафів є виявлені під час перевірки суб`єкта господарювання порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, зафіксовані в акті перевірки. Відповідальність за порушення законодавства про працю несуть юридичні особи, які використовують найману працю.

Відповідно до абзацу 5 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

Відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Відповідно до абзацу 8 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Суд звертає увагу на те, що позивач по суті виявлених порушень, зафіксованих в акті інспекційного відвідування № ДН2821/1511/АВ-ДН15П1511 від 16.01.2020 року не заперечував.

Позивач зазначав, що оскаржувані постанови є протиправними оскільки прийняті з порушенням процедури їх прийняття.

Проте, вказані доводи позивача не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Так, судом не приймаються до уваги твердження позивача, про те, що оскаржувані постанови було прийнято з пропуском, встановленого п. 3 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013 року, строку для їх прийняття, оскільки судом було встановлено, що акт інспекційного відвідування № ДН2821/1511/АВ-ДН15П1511 від 16.01.2020 року було отримано уповноваженою посадовою особою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області 03.02.2020 року, про що повідомлено КП «Апостоловеводоканал» 03.02.2020 року, що підтверджується реєстром поштових відправлень та чеком АТ «Укрпошта» (а.с.108), а оскаржувані постанови прийнято 11.03.2020 року, тобто з дотриманням встановленого 45-денного строку для розгляду справи про накладення штрафу.

Посилання позивача на те, що в постанові про накладення штрафу № ДН2821/1511/АВ-ДН15П1511/МГ-ФС/47 від 11.03.2020 року зазначено пункт 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509, однак пункт 8 згаданої постанови виключений на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 823 від 21 серпня 2019 року «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю», як на підставу протиправності оскаржуваної постанови суд також не враховує, оскільки такий недолік спірного рішення відповідача жодним чином не заперечує вчинені позивачем порушення законодавства про працю та не може слугувати підставою для його скасування.

Проте, Законом України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» №378-IX від 12.12.2019 р., який набрав чинності 02.02.2020 р. внесено зміни, серед іншого до абзц. 5 ч. 2 статті 265 КЗпП України, яким визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

Суд звертає увагу, що постанова № ДН2821/1511/АВ-ДН15П1511/МГ-ФС/46 була винесена 11.03.2020 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» №378-IX від 12.12.2019 р., яким було пом`якшено відповідальність за порушення норм законодавства про працю в частині недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, отже відповідач був зобов`язаний застосувати норму закону, яка є чинною на момент прийняття рішення про притягнення підприємства до відповідальності.

Станом на 11.03.2020 року чинна редакція абз. 5 ч. 2 ст. 265 КЗпП України передбачала накладення штрафу у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

Враховуючи, що порушення, яке полягало у недотриманні мінімальних державних гарантій в оплаті праці у зв`язку з тим, що на підприємстві було допущено нарахування заробітної плати працівникам у період з липня по вересень 2019 року згідно штатного розпису, який діяв з 01.01.2019 року (де посадовий оклад, тарифна ставка розраховувалась, виходячи із прожиткового мінімуму у розмірі 1921,00 грн.), а не з 01.07.2019 року - було встановлено щодо 100 осіб, розмір штрафу повинен був складати 944 600,00 грн. ((4723,00 грн. х 2) х 100 = 944 600,00 грн.).

Таким чином, постанова № ДН2821/1511/АВ-ДН15П1511/МГ-ФС/46 від 11.03.2020 року в частині нарахування штрафу 3 778 400,00 грн. (4 723 000,00 грн - 944 600,00 грн. = 3 778 400,00 грн.) є протиправною та підлягає скасуванню.

Суд також вважає протиправною постановою № ДН2821/1511/АВ-ДН15П1511/МГ-ФС/47 від 11.03.2020 року, оскільки вона винесена з підстав аналогічних, тим, які викладені в постанові № ДН2821/1511/АВ-ДН15П1511/МГ-ФС/46 від 11.03.2020 року, проте абз. 8 частини 2 статті 265 Кодексу передбачає відповідальність в разі порушення вимог трудового законодавства відмінних від тих, що передбачені абзацами другим - сьомим ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України, при цьому відповідачем не зазначено, які саме «інші вимоги трудового законодавства» були порушені позивачем, у зв`язку з чим постанова № ДН2821/1511/АВ-ДН15П1511/МГ-ФС/47 від 11.03.2020 року підлягає скасуванню.

Одночасно з тим, ознак протиправності постанови № ДН2821/1511/АВ-ДН15П1511/МГ-ФС/48 від 11.03.2020 року судом не встановлено, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині її скасування задоволенню не підлягають.

Суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 21 020,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 0685 від 09.06.2020 року (а.с.43 зв).

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню з Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 15 765,00 грн. (75%).

Керуючись ст. 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Комунального підприємства "Апостоловеводоканал" Дніпропетровської обласної ради до Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № ДН2821/1511/АВ-ДН15П1511/МГ-ФС/46 від 11.03.2020 року в частині нарахування штрафу у розмірі 3 778 400,00 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № ДН2821/1511/АВ-ДН15П1511/МГ-ФС/47 від 11.03.2020 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Комунального підприємства "Апостоловеводоканал" Дніпропетровської обласної ради (53800, Дніпропетровська область, м. Апостолове, вул. Криворізька, 11А, код ЄДРПОУ 24246778) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 15 765,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (49107, м. Дніпро, вул. Казакова, будинок 3, код ЄДРПОУ 39788766).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Серьогіна