Рішення № 92377800, 19.10.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2020 року Справа № 160/8095/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Горбалінського В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

15.07.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2019 року №Ф-372-25/51-У.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що у 15.12.2016 року проведену державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особи-підприємця ОСОБА_1 та з цієї дати позивач перестала буди платником ЄСВ. У зв`язку з чим, вимога 14.02.2019 року №Ф-372-25/51-У є протиправною та такою, яка підлягає скасуванню.

18.08.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідачем у встановлений судом строк, письмових заперечень проти позову, пояснень чи доказів щодо заявлених позовних вимог, на підтвердження або спростування обставин, зазначених у позові, не надано, як і заяви про визнання позову.

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області отримало копію ухвали від 18.08.2020 року про відкриття провадження у справі - 01.09.2020 року, що підтверджується підписом представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області у розписці, яка наявна в матеріалах справи.

Згідно із ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно положень ст. 126 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач є належно повідомленим про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

15.12.2016 року проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особи-підприємця ОСОБА_1 , про що зроблений відповідний запис 22240060005031263, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

14.02.2019 року Головним управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області винесено податкову вимогу №Ф-372-25/51-У на загальну суму 18 276,72 грн. по сплаті заборгованості з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

19.03.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Державної податкової служби України із скаргою на податкову вимогу №Ф-372/25/51 У від 14.02.2019 року.

29.04.2020 року Державна податкова служба України рішенням №14893/6/99-00-08-06-01-06 відмовила ОСОБА_1 у задоволенні скарги, посилаючи на те, що станом на 31.01.2019 року заборгованість ОСОБА_1 складала 18 276,72 грн. У зв`язку з чим, ГУ ДФС у Дніпропетровській області сформувало податкову вимогу від 14.02.2019 року №Ф-372-25/51-У, яка станом на 07.10.2019 року є узгодженою відповідно до вимог п.5 розділу VI Інструкції.

17.02.2020 року Головним управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області винесено податкову вимогу №Ф-372-25/51 на загальну суму 29 293,44 грн. по сплаті заборгованості з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

28.04.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Державної податкової служби України із скаргою на податкову вимогу №Ф-372/25/51 від 17.02.2020 року.

01.06.2020 року Державна податкова служба України рішенням №177/2/6/99-00-08-06-01-06 задовольнила скаргу ОСОБА_1 та скасувала вимогу №Ф-372/25/51 від 17.02.2020 року, посилаючись на те, що ОСОБА_1 з 15.12.2016 року припинила підприємницьку діяльність та знято з обліку, як платника податків, про що зроблено відповідну відмітку за номером №22240060005031263, у зв`язку з чим у ОСОБА_1 відсутній обов`язок по сплаті єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування з 15.12.2016 року.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Згідно з п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI встановлено, що до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Приписами п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску

З огляду на вищенаведені положення, платники податків, зокрема фізичні особи-підприємці, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, зобов`язані сплачувати єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, проте Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" в редакції до 01.01.2017 року встановлював право, а не обов`язок платників податків сплачувати єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове соціальне страхування.

Оскільки ОСОБА_1 припинила свою підприємницьку діяльність як фізична особі-підприємець 15.12.2016 року, а з 01.01.2017 року вступили в законну сили зміни до Закону №2464-VI, внаслідок яких платники податків зобов`язані сплачувати єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, обов`язок нарахування та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування у ОСОБА_1 з 15.12.2016 року відсутній.

Отже, вимога Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 14.02.2019 року №Ф-372-25/51-У є протиправною та такою, яку необхідно скасувати у зв`язку з відсутністю у позивача обов`язку щодо нарахування та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування.

Суд звертає увагу, що, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області 14.02.2019 року сформувало податкову вимогу №Ф-372-25/51-У, відповідно до якої, станом на 07.10.2019 року заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування складала 18 276,72 грн.

Проте, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року №537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" Головне управління ДФС у Дніпропетровській області реорганізовано та приєднано до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Головне управління ДФС у Дніпропетровській області утворено 15.04.2019 року, про що зроблений відповідний запис - 12241020000070149, в свою чергу, з 02.08.2019 року Головне управління ДФС у Дніпропетровській області перебуває в стані припинення, про що зроблений відповідний запис 12241270012070149.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Головне управління ДПС у Дніпропетровській області утворено 01.08.2019 року, про що зроблений відповідний запис - 12241020000091388.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що Головне управління ДПС у Дніпропетровській області винесло податкову вимогу раніше, ніж Головне управління ДПС у Дніпропетровській області було утворено та зареєстровано як юридичну особу, у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно з ч. ч. 1 та 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, перевіривши докази надані позивачем, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи відсутність відзиву на позовну заяву, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 840,80 грн сплачений позивачем при поданні позовної заяви до суду, відповідно до квитанції від 02.06.2020 року №1028898, підлягає стягненню з Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись статтями 9, 73-77, 159, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2019 року №Ф-372-25/51-У.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 43145015) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Горбалінський