Рішення № 92377416, 30.09.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

30 вересня 2020 р. Справа № 120/2829/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мультян М.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання: Бабія М.С.

представника позивача: Тетевої-Родюк І.О.

представника відповідача: Заїки О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, в якій просив: визнати протиправним та скасувати Рішення про заборону в`їзду в Україну, затверджене Начальником Управління ДМС України у Вінницькій області Б.О. Наливайко 18.03.2019 року, яким заборонено громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в`їзд в Україну строком на 3 роки.

В обґрунтування заявленої позовної вимоги зазначає, що 18.03.2019 року Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області винесено Рішення про заборону в`їзду в Україну, відповідно якого позивачу заборонено в`їзд в Україну строком на три роки. Підставою винесення такого Рішення зазначено пункт 7 частини 1 статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року, відповідно до якого в`їзд в Україну іноземцю не дозволяється якщо під час попереднього перебування на території України іноземець не виконав рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення.

Так, відповідно постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 04.09.2018 року, позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

У подальшому, вказує, що ним було здійснено виїзд за межі України до місця свого проживання у Російській Федерації. Про те, що сплата штрафу можлива при наступному візиті до батьків в Україну, він довідався під час перетину українсько-російського кордону, де ніяких претензій стосовно невиконання зобов`язань перед Державою Україна прикордонниками не виставлялось, перепон до виїзду з України у нього не було.

Однак, в подальшому при в`їзді на територію України, прикордонниками було відмовлено з усною мотивацією, що інформація про заборону в`їзду стосовно нього наявна у базі даних. Тому, 18.04.2019 року було оплачено всі штрафні санкції, які на нього накладено у добровільному порядку.

З огляду на викладене, а також те, що зобов`язання перед Державою Україна виконані у повному обсязі, вважає, що Рішення про заборону в`їзду в Україну від 18.03.2019 року є протиправним і таким, що порушує його права та законні інтереси, відтак звернувся до суду з вимогою про його скасування.

Ухвалою суду від 01.07.2020 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Даною ухвалою встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву, з поясненнями по суті заявлених вимог та доданням підтверджуючих документів.

У встановлений ухвалою суду строк, представником Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області надано до суду відзив на позовну заяву, в якому він позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позову. Відзив мотивований тим, що станом на час звернення ГУНП у Вінницькій області про заборону ОСОБА_1 в`їзду на територію України, а саме 21.01.2019 року штраф накладений відповідно постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 04.09.2018 року, боржником сплачено не було. Тобто громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 не вжито необхідних та можливих заходів з метою виконання вказаної постанови.

Відповідно до Інструкції про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом МВС України № 1235 від 17.12.2013 року, рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства приймається ДМС та її територіальними органами за наявності підстав, зазначених в абзацах другому, третьому та сьомому частини першої статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 року.

Тому, враховуючи, що іноземцем не виконано рішення суду під час перебування на території України, управлінням з метою забезпечення вимог абзацу сьомого частини першої статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 року прийнято рішення про заборону в`їзду ОСОБА_1 на територію України.

Щодо посилань позивача на оплату штрафу 18.04.2019 року (через 7 місяців від дати винесення постанови Вінницького міського суду Вінницької області), представник управління вказав, що така не є підставою для скасування рішення про заборону в`їзду в Україну, оскільки на день винесення рішення штраф сплачено не було. З урахуванням викладеного просив відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 08.09.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового засідання по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні щодо заявленого позову заперечував, з підстав викладених у відзиві та просив відмовити у його задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На адресу Управління ДМС України у Вінницькій області надійшло звернення Управління боротьби зі злочинами пов`язаними з торгівлею людьми ГУ НП України у Вінницькій області від 18.01.2019 року про заборону в`їзду в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 .

З даного звернення стало відомо, що громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 , 15.06.2018 року о 16.20 год. в м. Вінниці по вул. Кн. Коріатовичів, 79, порушив вимоги п. 2.9 "а" Правил дорожнього руху України, керував транспортним засобом «Yamaha Jog» без номерного знаку, в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку проводився у лікаря нарколога в КП «ВОНД «Соціотерапія», висновок №1595, результат позитивний 1,42 проміле.

Відповідно до постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 04.09.2018 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 10200 (десять тисяч двісті) гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Також стягнено на користь держави 352 (триста п`ятдесят дві) гривні 40 копійок судового збору.

Посадовими особами Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області 20.08.2018 року відносно боржника громадянина іноземної держави ОСОБА_1 відкрито виконавче провадження.

Через відсутність у боржника громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 грошових коштів та майна, за рахунок яких можливе було виконання постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 04.09.2018 року, зазначена постанова відповідно до пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», повернута стягувачу без виконання.

Громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 з свого боку не вжив необхідних та можливих заходів з метою виконання постанови суду щодо призначеного йому судом адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 гривень та 352 гривні 40 копійок судового збору.

Враховуючи наявні матеріали та інші докази, 18.03.2019 року Управлінням Державної міграційної служби України у Вінницькій області прийнято рішення про заборону громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово проживаючому за адресою АДРЕСА_1 , паспорт громадянина Російської Федерації № 75 1118078, в`їзду в Україну строком на 3 (три) роки.

В подальшому громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 , мав намір в`їхати на територію України, проте на пункті пропуску через державний кордон України було встановлено, що вищевказаному громадянину заборонено в`їзд в Україну строком на 3 (три) роки.

09.04.2019 року та 18.07.2019 штрафи по виконавчих провадженнях, відкритих стосовно громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 були погашені, що підтверджується копіями квитанцій, а державним виконавцем, в свою чергу, винесені постанови про закінчення виконавчих проваджень.

Оскільки обставини, які стали причиною для заборони в`їзду в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 відпали, рішення щодо заборони в`їзду в Україну від 18.03.2019 року на думку позивача підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання з приводу спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Статтею 18 Загальної декларації прав людини передбачено, що кожна людина має право вільно пересуватися і обирати собі місце проживання у межах кожної держави.

Протоколом № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території.

Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Частиною 1 статті 26 Конституції України встановлено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Відповідно до частини 1 статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України встановлює Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".

Статтею 3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб`єктності та основних прав і свобод людини.

Іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється:

- в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю;

- якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;

- якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;

- якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі;

- якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні;

- якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну;

- якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в`їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в`їзду-виїзду.

За наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в`їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.

Рішення про заборону в`їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону, або уповноваженим підрозділом Національної поліції України. У разі невиконання рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства забороняється подальший в`їзд в Україну на десять років, що додається до частини строку заборони в`їзду в Україну, який не сплив до моменту прийняття повторного рішення про заборону в`їзду в Україну.

Вказаний вище перелік підстав для заборони в`їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Таким чином, норма Закону прямо забороняє вїзд на територію України іноземцю, який не виконав рішення щодо накладення на нього адміністративного стягнення.

Порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства (далі - особи), перебування яких на території України не дозволяється визначає Інструкція про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.12.2013 року №1235 (далі по тексту - Інструкція).

Пунктами 4-6 Інструкції передбачено, що рішення про заборону в`їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за ініціативою: Рішення про заборону в`їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за ініціативою: а) підрозділів Робочого апарату Укрбюро Інтерполу - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам у процесі співробітництва з правоохоронними органами інших держав та міжнародних правоохоронних організацій; б) підрозділів кримінальної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам під час здійснення оперативно-розшукової діяльності; в) органів досудового розслідування поліції - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам під час здійснення кримінального провадження; г) підрозділів патрульної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам під час провадження в справах про адміністративні правопорушення, підготовки або здійснення заходів із забезпечення громадського порядку; ґ) органів охорони здоров`я - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; д) за власною ініціативою або за поданням державного, приватного виконавця – у разі якщо під час попереднього перебування на території України особа не виконала рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або має інші невиконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну.

Після отримання даних, які обґрунтовують необхідність заборони в`їзду в Україну особі, органи та підрозділи, визначені у пункті 4 цієї Інструкції, надсилають до ДМС або її територіальних органів обґрунтоване звернення (довідку, рапорт), в якому зазначають такі відомості про особу: а) громадянство (підданство); б) прізвище, ім`я (імена) та по батькові (за наявності) особи в називному відмінку (для громадян Російської Федерації та Республіки Білорусь - російською мовою з дублюванням латиницею, для інших іноземців та осіб без громадянства - латиницею); в) дата народження (день, місяць, рік); г) стать; ґ) місце проживання; д) серія та номер паспортного документа, коли і ким виданий; е) відомості, які згідно з абзацами другим, третім та сьомим частини першої статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" дають підстави для прийняття рішення про заборону особі в`їзду в Україну; є) запропонований строк заборони в`їзду та відомості, які обґрунтовують його тривалість (обставини і характер вчинення іноземцем або особою без громадянства суспільно небезпечного діяння; результати перевірки особи за обліками МВС України, обліками правоохоронних органів іноземних держав та міжнародних правоохоронних організацій; наявність в особи не виконаних майнових зобов`язань перед юридичними або фізичними особами в Україні).

Рішення про заборону в`їзду в Україну особі приймається на підставі обґрунтованого звернення (довідки, рапорту), зазначеного у пункті 5 цієї Інструкції, шляхом винесення рішення про заборону в`їзду в Україну, за формою, наведеною у додатку до цієї Інструкції.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що рішення про заборону в`їзду в Україну приймається на підставі обґрунтованого звернення та після отримання даних, які обґрунтовують необхідність такої заборони.

Судом встановлено, що оскаржуване рішення прийнято на підставі звернення Управління боротьби зі злочинами повязаними з торгівлею людьми ГУ НП України у Вінницькій області про заборону в`їзду в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , зі змісту якого стало відомо, що 15.06.2018 року о 16.20 год. в м. Вінниці по вул. Кн. Коріатовичів, 79 водій громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 , в порушення вимог п. 2.9 "а" Правил дорожнього руху України, керував транспортним засобом «Yamaha Jog», без номерного знаку, в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку проводився у лікаря нарколога в КП «ВОНД «Соціотерапія», висновок №1595, результат позитивний 1,42 проміле.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 04.09.2018 року громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 визнано винним та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 10200 (десять тисяч двісті) гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Оскільки позивач не виконав добровільно постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 04.09.2018 року та не сплатив призначене йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 гривень, постанова суду для примусового стягнення з правопорушника грошових коштів була спрямована до Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області. Через відсутність у боржника громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 грошових коштів та майна, за рахунок яких можливе було виконання постанови Вінницького міського суду від 04.09.2018 року, зазначена постанова відповідно до пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», повернута стягувачу без виконання.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Відтак, суд зазначає, що твердження позивача щодо безпідставності оскаржуваної постанови є необґрунтованими.

Враховуючи доведеність вчинення позивачем адміністративного правопорушення та те, що під час попереднього перебування на території України громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 не виконав постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 04.09.2018 року та не сплатив призначене йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 гривень, за яке статтею 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачена заборона в`їзду в Україну, відповідачем правомірно винесено постанову про заборону вїзду позивачу на територію України терміном на три роки.

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у своїй постанові від 13.06.2018 року по справі №815/5991/15 (провадження №К/9901/11489/18).

Щодо позиції представника позивача про те, що громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 сплатив 09.04.2019 року накладений на нього постановою Вінницького міського суду від 04.09.2018 року штраф, суд зазначає таке.

Як зазначено вище, у матеріалах справи дійсно містяться копії квитанцій про сплату штрафу від 09.04.2019 року та 18.07.2019 року, однак рішення про заборону вїзду винесене 18.03.2019 року, тобто у момент винесення оскаржуваного рішення, позивач добровільно не виконав рішення суду, що є підставою для винесення рішення про заборону вїзду.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що факт сплати штрафу уже після винесення рішення про заборону вїзду, не може слугувати підставою для його скасування та є покаранням для порушника, який у даному випадку є громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 .

Таким чином, приймаючи рішення про заборону вїзду в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством.

Беручи до уваги вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, отже задоволенню не підлягають.

Відповідно до частин 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Питання розподілу судових витрат у відповідності до положень статті 139 КАС України судом не вирішуються.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 )

Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (вул. Пирогова, 4, м. Вінниця, 21018, код ЄДРПОУ 37836770)

Рішення суду у повному обсязі складено 12.10.2020 року, у звязку із перебуванням головуючого судді на лікарняному з 05.10.2020 року.

Суддя Мультян Марина Бондівна