Рішення № 92376885, 15.10.2020, Приморський районний суд м. Одеси

15.10.20

Справа № 522/3702/19

Провадження № 2-а/522/193/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2020 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Чернявської Л.М.

При секретарі судового засідання Пейкова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про скасування постанови №118/19 від 21.02.2019 року по справі про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

05 березня 2019 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання незаконною та скасування постанови №118/19 від 21.02.2019 року по справі про адміністративні правопорушення, за фактом притягнення до відповідальності за ч.9 ст. 96 КУпАП, у зв'язку з відсутністю у діях складу адміністративного правопорушення.

Посилається на те, що 07.02.2019 р. Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради було здійснено позапланову перевірку щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил будування будівлі сараю №7 площею 26,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1. За результатами вказаної перевірки, посадовими особами ДАБІ складено Протокол про адміністративне правопорушення, згідно якого виявлені порушення дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних, норм, стандартів і правил, а саме: експлуатація обєкту не введенного в експлуатацію, чим порушено вимоги ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №461 від 13 квітня 2011 року. На підставі акту складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності за № 000205 від 07.02.2019 року; протоколу про адміністративне правопорушення від 07.02.2019 р. відповідно до ч. 9 статті 96 КУпАП; припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 07.02.2019 року за № 061/19, виконуючим обов'язки начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Якименко Р.К. було складено Постанову №118/19 від 21.02.2019 р. про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності та визнано ОСОБА_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 9 статті 96 КУпАП, накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі: 10 200 (десять тисяч двісті) гривень. При цьому, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 07.02.2019 р., перевірка проводилася у присутності представника за довіреністю від 21.11.2018 р., їй не роз'яснювались права, вона відмовилася від надання пояснень, підпису та отримання протоколу. Складення протоколу та відмови від підпису проводилося за відсутністю свідків головним спеціалістом інспекційного відділу №1 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради ОСОБА_8

У протоколі та постанові зазначені факти, які не відповідають дійсності, а саме: у постанові, а так само і в протоколі, акті та приписі вказані недостовірні дані щодо паспорта ОСОБА_1 та адреса реєстрації. Крім того, незрозуміло, який саме об'єкт підлягав перевірці, господарча будівля сараю, яка зареєстрована 20.12.2018 р. чи господарча будівля гаражу, який, відповідно до постанови, протоколу, акту, припису, зареєстрований за ОСОБА_1 04.10.2018 р. На час проведення позапланової перевірки 07.02.2019 р. право власності на господарчу будівлю (сарай) №7, загальною площею 26,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 було зареєстровано 20.12.2018 р. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1, на підставі виписки, серії та номер 424, виданої 05.10.1991 р. Виконавчим комітетом ОМР та технічного паспорту від 14.12.2018 р., у якому зазначено, що дана господарча будівля не є самочинним, що підтверджується витягом від 13.02.2019 р. Отже, законодавтвом не передбачено введення спірної будівлі в експлуатацію.

Головний спеціаліст інспекційного відділу управління ДАБК Одеської міської ради ОСОБА_8, складаючи вищевказані акти перевірки приписи та протоколи про адміністративне правопорушення, свідомо та навмисне вніс до них недостовірні дані про недостовірні відомості «……внесені до технічного паспорту та те, що дане приміщення сараю не виділялося ОСОБА_1 в користування 05.10.1991 р., оскільки АДРЕСА_1 була придбана на підставі договору купівлі-продажу за №1481 від 20.11.2018 р…..», чим фактично сфальсифікував докази по даній справі, оскільки ці дані надумані та не підтверджені жодним доказом. Виписка та технічний паспорт до теперішнього часу, чинні, а посилання на купівлю квартири взагалі не зрозуміло яким чином відноситься до сараю, право власності на яку зареєстрована окремо.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення виконуючий обов'язки начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Якименко Р.К. не пересвідчився в наявності інших матеріалів (доказів) окрім акту перевірки, припису та протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема відсутня фото та відеофіксація процесу проведення перевірки, немає жодних свідків адміністративного правопорушення, не було залучено представників органів державної влади та місцевого самоврядування, що свідчить про необ'єктивність та однобічність адміністративного провадження. Відповідачем не доведено на підставі належних та допустимих доказів, що на момент проведення позапланової перевірки (07.02.2019 р.) взагалі позивачем виконувались будь-які самовільні будівельні роботи за адресою АДРЕСА_1.

Отже, позивач вважає, що її було безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 9 ст. 96 КУпАП, оскільки в матеріалах про скоєння адміністративного правопорушення відсутні докази скоєння цього правопорушення та з огляду на допущені відповідачем порушення прав позивача та порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, що дає підстави вважати, що у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення.

11 березня 2019 року відкрито провадження по справі, встановлено розглядати справу за правилами спрощеного провадження та призначено судове засідання на 29 березня 2019 року.

29 березня 2019 року представником Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на електронну адресу суду подано відзив на позовну заяву.

Відзив мотивований тим, що Управління не згодне з позовними вимогами позивача та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне. В ході проведення позапланової перевірки, враховуючи пред'явлені, надані та наявні документи, встановлено, що ФОП Лукашевським Б.Й. за підписом експерта Лукашевського Б.Й. (сертифікат АЕ № 002118 від 05.04.2013 року), виготовлено технічний паспорт інвентаризації нерухомого майна на ім'я ОСОБА_1. станом на 14.12.2018 року, відповідно до якого господарча будівля сараю літ. «А» по АДРЕСА_1 у м. Одеса загальною площею 26,1 кв.м побудована до 05.08.1992 року та відповідно до п. 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року за № 127, не є самочинним. Вимоги та положення п. 3.2. вказаної Інструкції розповсюджуються лише на садибні, дачні та садові будинки. Проте, під час проведення позапланового заходу, зафіксовано, що дане приміщення господарчої будівлі сараю № 7 знаходиться на прибудинковій території багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 та знаходиться в межах історичного ареалу м. Одеса. Тобто, на підставі викладеної інформації, можна зробити висновок, що на даний об'єкт положення п. 3.2. вказаної Інструкції не розповсюджується.

Таким чином, є підстави вважати, що в зазначений технічний паспорт, виготовлений ФОП Лукашевським Б.Й. за підписом експерта Лукашевського Б.Й. (сертифікат АЕ № 002118 від 05.04.2013 року), було внесено недостовірні відомості та під час його виготовлення були допущені порушення Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року за № 127. Надалі позивачем отримано право власності на господарчу будівлю сараю № 7 площею 26,1 кв.м на підставі вказаного технічного паспорту інвентаризації нерухомого майна, виготовленого ФОП Лукашевським Б.Й. за підписом експерта Лукашевського Б.Й. (сертифікат АЕ № 002118 від 05.04.2013 року) станом на 14.12.2018 року та виписки за № 424 від 05.10.1991 року, відповідно до якої дане приміщення виділене позивачу в користування. Однак, враховуючи наявні матеріали, можна дійти висновку, що дане приміщення сараю не виділялося позивачу в користування 05.10.1991 року, оскільки позивач мешкає за даною адресою лише з 20.11.2018 року, підтвердженням даного факту, слугує договір купівлі-продажу за № 1481 від 20.11.2018 року, на підставі якого позивачем була придбана АДРЕСА_1. Зважаючи на дану обставину, є незрозумілим, яким чином позивач отримав виписку за № 424 від 05.10.1991 року. Водночас, відповідно до даних Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, відсутня інформація стосовно реєстрації дозвільних документів на проведення будівельних робіт за даною адресою. З урахуванням значних порушень, та невідповідність документів - право власності на господарчу будівлю сараю за позивачем зареєстроване 04.10.2018 року комунальним підприємством «Агенція реєстраційних послуг», реєстратор - Мельник Т.І. Отже, позивач експлуатує не введений в експлуатацію вказаний об'єкт будівництва, тобто позивачем порушенні норми містобудівного законодавства, а саме: ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13 квітня 2011 року.

В зв'язку з чим, за результатами проведення даної позапланової перевірки був складений акт про дотримання суб'єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних норм № 000205 від 07.02.2019 року (далі - акт), протокол про адміністративне правопорушення від 07.02.2019 року (далі - протокол) та виданий припис про усунення порушень вимог законодавств у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 07.02.2019 року № 061/19 (далі - припис). Стосовно даних паспорта позивача - головним спеціалістом інспекційного відділу № 1 ОСОБА_8 виконана описка. Матеріали вказаної перевірки, а саме акт, протокол та припис по причині відмови в отриманні, були надіслані позивачу супровідним листом № 01-10/49-ЗГ від 07.02.2019 року поштою, підтвердженням слугує список № 304 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих відправлень за номером відправлення, поштове відстеження за номером поштового відправлення № 6506503255424. Матеріали перевірки отриманні особисто позивачем 09.02.2019 року. Разом з тим, з боку представника позивача, який був присутнім під час проведення позапланового заходу, не надано пояснень щодо спростування обставин та фактів встановлених та вказаних в ході здійснення даної позапланової перевірки. Позивач у даній позовній заяві наводить твердження, які не відповідають дійсності та є хибними.

Необґрунтованим є твердження позивача відносно того, що заступник начальника управління - начальник інспекційного відділу № 1 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Якименко Р.К. не мав права розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Відтак, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

02 липня 2019 року, 09 липня 2019 року до суду представником позивача адвокатом Манаєнко М.М. надано відповідь на відзив, в якій вказано, що позивач не погоджується із доводами відповідача, вважає, що вони не спростовують доведеність позовних вимог та підлягають відхиленню виходячи із наступних пояснень та аргументів.

Твердження відповідача, що позапланова перевірка не передбачає завчасного попередження суб'єктів містобудування спростовується Пунктом 9 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою КМУ від 23 травня 2011 в. N 553, який містить імперативну норму про те, що «Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва. У разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, щодо якого неможливо встановити суб'єкта містобудування, який будує чи збудував такий об'єкт, перевірка проводиться із залученням представників органів місцевого самоврядування та органів внутрішніх справ. Документи, оформлені за результатами такої перевірки, надсилаються до відповідного органу внутрішніх справ для встановлення особи суб'єкта містобудування». Також даний факт встановлено рішенням Приморського районного суду м. Одеси по справі № 522/1992/17 від 17.01.2019 року, яке залишено в силі Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2019 р. та доведенню на підлягають. Відповідач зазначає, що йому невідомі причини ствердження позивачем про її відсутність при проведенні позапланової перевірки, але ОСОБА_1 була відсутня в країні, а тим паче при проведені даної перевірки. Присутність її представника за довіреністю не заперечується, але ОСОБА_4 не роз'яснювались права, вона відмовилася від надання пояснень, підпису та отримання Протоколу, оскільки не мала можливості скористуватися своїм правом на правову допомогу, їй не було надано можливості скористатися допомогою адвоката, а вона не юрист та сама не може належним чином захистити порушені свої та своєї дочки права.

Також безпідставні та надумані міркування відповідача, не спростовані будь-якими доказми про те, що позивач не могла отримати в користування сарай 05.10.1991 року, оскільки лише з 20.11.2018 року є власницею квартири АДРЕСА_1, оскільки не зрозумілий зв'язок між сараєм та квартирою та чим реєстрація права власності на квартиру спростовує право користування сараєм. Посилання відповідача на те, що ФОП Лукашевським Б.Й. зазначено у технічному паспорті недостовірні відомості не можна брати до уваги, оскільки у Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради відсутні повноваження спростовувати інформацію, зазначену сертифікованим експертом та визнавати її недійсною, а підтвердження недостовірності зазначеної інформації, визнану компетентним органом, відповідачем не надано. Відповідачем не доведено, не надано жодного доказу, що ОСОБА_1 були проведені будівельні роботи, та які саме, сарай їй наданий у користування ще у 1991 році, тому не зрозуміло проведення перевірки саме в 2019 році. Щодо фото фіксації, нічим не підтверджено коли саме зроблено фото, надане до матеріалів справи та відсутня ідентифікація та підтвердження того, що на наданому фото сарай, який розташований саме за адресою: АДРЕСА_1, а не на АДРЕСА_1 на який скаржився ОСОБА_9 де він проживає. Як і не зрозуміло, чому Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради провело позапланову перевірку сараю за адресою: АДРЕСА_1 за скаргою ОСОБА_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 та скаржиться на захоплення у дворі його будинку сараю.

08 серпня 2019 року представником відповідача надано до суду письмові пояснення, в яких вказано, що до Управління надійшов лист Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради» від 22.03.2019 року № 881-17/51 (вх.№ 01-10/49-ЗГ від 27.03.2019 року), в якому вказано, що відсутня реєстрація права власності на об'єкт нерухомості-господарчої будівлі (сарай) № 7, станом на 21.12.2012 року, яка розташована у АДРЕСА_1. Інвентаризаційна справа за цією адресою також не зареєстрована, оскільки інвентаризація даного об'єкту не проводилася (копія листа надається до додатків відзиву по даній справі). Водночас, перевіркою встановлено, що господарча будівля сараю за Позивачем експлуатується за призначенням за адресою: АДРЕСА_1. Таким чином, позивач експлуатує не введений в експлуатацію вказаний об'єкт будівництва, тобто позивачем порушенні норми містобудівного законодавства, а саме: ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13 квітня 2011 року.

15 жовтня 2019 року на підставі розпорядження керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси № 2356/19 від 15.10.2019 року, а також службової записки секретаря судового засідання та помічника судді Приморського районного суду м. Одеси, здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями, справа надійшла в провадження судді Чернявської Л.М.

18 жовтня 2019 року ухвалою суду справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судових засіданнях позивач та її представник свої вимоги підтримали, просили задовольнити повністю.

В судове засідання 15 жовтня 2020 року сторони не з'явились, представник позивача звернулась до суду з заявою, в якій просила розглядати справу за її відсутності, задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

15 жовтня 2020 року представник відповідача звернулась до суду з заявою, в якій заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на обставини, викладені у відзиві та поясненнях, просили відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1., пояснивши, що дії Управління обґрунтовані, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

У відповідності до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.3 ст.3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (ч.1 ст. 122 КАС України).

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст. 122 КАС України).

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.3 ст. 122 КАС України).

Згідно зі статтею 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Законом України «Про архітектурну діяльність», Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», «Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю» (затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011р. №553), «Порядком виконання підготовчих та будівельних робіт» (затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011р. №466), ЦК України та іншими законодавчими актами, в редакціях, що діяли на момент проведення спірних перевірки та винесення позивачем оскаржуваних приписів та постанов.

Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI від 17.02.2011р. встановлює правові і організаційні основи містобудівної діяльності та спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Як слідує зі змісту положень ч.1 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI, «державний архітектурно-будівельний контроль» - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що відповідно до статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та згідно з Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553, на підставі наказу в.о. начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради № 01-13/1ДАБК від 02.01.2019 року та звернення фізичної особи вх. № 01-10/49-30 від 04.02.2019 року, проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ОСОБА_8 господарчої будівлі сараю № 7, площею 26,1 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1. Згідно із направленням для проведення позапланової перевірки від 04.02.2019 року № 000205, строк проведення вказаної перевірки становить з 04.02. - 07.02.2019 року.

Під час перевірки було встановлено, що «позивачем ОСОБА_1 отримано право власності на господарчу будівлю сараю № 7 площею 26,1 кв.м на підставі вказаного технічного паспорту інвентаризації нерухомого майна, виготовленого ФОП Лукашевським Б.Й. за підписом експерта Лукашевського Б.Й. (сертифікат АЕ № 002118 від 05.04.2013 року) станом на 14.12.2018 року та виписки за № 424 від 05.10.1991 року, відповідно до якої дане приміщення виділене позивачу в користування.

За результатами перевірки складено Акт за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності № 000205 від 07.02.2019 року.

Відповідно до даного Акту, в ході проведення позапланової перевірки, враховуючи пред'явлені, надані та наявні документи, встановлено, що ФОП Лукашевським Б.Й. за підписом експерта Лукашевського Б.Й. (сертифікат АЕ № 002118 від 05.04.2013 року), виготовлено технічний паспорт інвентаризації нерухомого майна на ім'я ОСОБА_1. станом на 14.12.2018 року, відповідно до якого господарча будівля сараю літ. «А» по АДРЕСА_1 у м. Одеса загальною площею 26,1 кв.м побудована до 05.08.1992 року та відповідно до п. 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року за № 127, не являється самочинним.

Вимоги та положення п. 3.2. Інструкції розповсюджуються лише на садибні, дачні та садові будинки.

Однак перевіркою зафіксовано, що дане приміщення господарчої будівлі сараю № 7 знаходиться на прибудинковій території багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 та знаходиться в межах історичного ареалу м. Одеса.

Враховуючи викладене є підстави вважати, що в зазначений технічний паспорт, виготовлений ФОП Лукашевським Б.Й. за підписом експерта Лукашевського Б.Й. (сертифікат АЕ № 002118 від 05.04.2013 року), було внесено недостовірні відомості та під час його виготовлення були допущені порушення Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року за № 127.

В подальшому ОСОБА_1 отримано право власності на господарчу будівлю сараю № 7 площею 26,1 кв.м на підставі технічного паспорту інвентаризації нерухомого майна, виготовленого ФОП Лукашевським Б.Й. за підписом експерта Лукашевського Б.Й. (сертифікат АЕ № 002118 від 05.04.2013 року) станом на 14.12.2018 року та виписки за № 424 від 05.10.1991 року, відповідно до якої дане приміщення виділене ОСОБА_1 в користування.

Зважаючи на наявні матеріали можна дійти висновку, що дане приміщення сараю не виділялося ОСОБА_1 в користування 05.10.1991 року, оскільки ОСОБА_1 мешкає за даною адресою лише з 20.11.2018 року, оскільки АДРЕСА_1 була придбана на підставі договору купівлі-продажу за № 1481 від 20.11.2018 року.

Відповідно до даних єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, відсутня інформація стосовно реєстрації дозвільних документів на проведення будівельних робіт за даною адресою.

Право власності на господарчу будівлю гаражу за ОСОБА_1 зареєстроване 04.10.2018 року комунальним підприємством «Агенція реєстраційних послуг», реєстратор - Мельник Т.І.

Відповідно до п. 3.15 ДБН В.1.2-14-2009 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ» експлуатація будівлі (споруди) - використання об'єкта за функціональним призначенням (з проведенням необхідних заходів щодо збереження стану конструкцій), за якого він здатен виконувати задані функції, зберігаючи значення параметрів, встановлені вимогами технічної документації.

У відповідності до ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13 квітня 2011 року, експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Згідно з п. 13 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13 квітня 2011 року, зареєстрована декларація або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об'єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об'єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.

Перевіркою встановлено, що господарча будівля гаражу за даною адресою ОСОБА_1 експлуатується за призначенням.

Відповідно до даних єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, відсутня інформація стосовно реєстрації документів, які б посвідчували готовність об'єкту до експлуатації за адресою: м. Одеса, Приморський район, АДРЕСА_1.

Таким чином, ОСОБА_1 проводить експлуатацію об'єкту не введеного в експлуатацію відповідно до вимог чинного містобудівного законодавства, чим порушено ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13 квітня 2011 року».

На підставі даного Акту складено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 07.02.2019 року та протокол про адміністративне правопорушення від 07.02.2019 року щодо відповідальності передбаченої ч. 9 ст. 96 КУпАП, які були надіслані поштою (відправлення 6506503255424) та отримані позивачем 09.02.2019 року.

Між тим, особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, було повідомлено в протоколі про дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме 21.02.2019 року о 15.00 год.

21.02.2019 року була винесена постанова № 116/19 по справі про адміністративне правопорушення та було визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 9 статті 96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 10200 гривень.

Відповідно до ч.5 ст. 96 КУпАП, експлуатація об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації, вчинені щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), крім порушень, передбачених частиною восьмою цієї статті, тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятисот (8500 грн.) до шестисот (10200 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, позивач посилається на те, що перевірка проводилась за її відсутності, чим було порушено її право на захист.

Проте, суд не в змозі погодитись з даними твердженням позивача, оскільки як слідує з вищевказаних Акту та Припису від їх підпису та отримання відмовилась представник ОСОБА_1, а як вбачається з Протоколу, позивач ОСОБА_1 відмовилась від підпису, і ОСОБА_1 відмовилась від отримання.

Також, згідно оскаржуваної постанови, її копію одержав представник за довіреністю від 21.02.2019 року за № 199 Русева Ольга Миколаївна, про що проставлено її підпис та дату «21.02.2019».

При цьому, на переконання суду, «відмова від підпису/отримання» ніяким чином не свідчить на користь твердження позивача про проведення, в даному випадку, перевірки за відсутності відповідача.

Попри це, відмітка «відмовилась» в графі протоколу «особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, розяснено її права та обовязки, передбачені ст. 268 КУпАП…» жодним чином не свідчить про те чи дійсно були роз'яснені даній особі її права чи обов'язки, чи ні, оскільки з даної відмітки не зрозуміло, чи особа відмовилась від підспису, чи відмовилась від роз'яснення положень ст. 268 КУпАП.

Відповідно до ч.4 ст. 256 КУпАП, при складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, розяснюються його права і обовязки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Постановою Верховного суду України від 9 липня 2012 року по справі 5-Зкс11 встановлено, що, зважаючи на конкретні обставини справи, позивачі були позбавлені можливості належним чином ознайомитися з висунутим проти неї обвинуваченням та доказами, чим позбавило позивачку права на захист. За висновками Верховного суду, такі дії є порушенням конвенційних положень права на справедливий суд. Такі оцінки і висновки повністю узгоджуються з відповідними положеннями статей 268 і 271 КУпАП, які гарантують особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, право на захист.

Відтак, враховуючи, що позивач стверджує про те, що їй, як особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, не були роз'яснені її права та обовязки, передбачені ст. 268 КУпАП, суд змушений прийти до висновку, що таким чином дійсно було порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, що призвело до порушення права позивача на захист та доведення своєї позиції щодо причетності до інкримінованого їй правопорушення.

Інших доказів на спростування даної тези, відповідачем не надано.

Разом з тим, як зазначає відповідач, до Управління надійшов лист Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради» від 22.03.2019 року № 881-17/51 (вх.№ 01-10/49-ЗГ від 27.03.2019 року), в якому вказано, що відсутня реєстрація права власності на об'єкт нерухомості-господарчої будівлі (сарай) № 7, станом на 21.12.2012 р., яка розташована у АДРЕСА_1. Інвентаризаційна справа за цією адресою також не зареєстрована, оскільки інвентаризація даного об'єкту не проводилася.

Однак, як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, ОСОБА_1 є власником у розмірі частки 1/1 та формі власності «приватна» господарчої будівлі (сарай) №7, загальною площею 26,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1. Підставою виникнення права власності вказано: виписка, серія та номер: 424, виданий 05.10.1991, видавник: Виконавчий комітет ОМР; технічний паспорт, серія та номер: бн, виданий 14.12.2018, видавник: ФОП Лукашевський Б.Й. та підставою внесення запису було: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44867748 від 27.12.2018 14:57:04, Мельник Тетяна Іванівна, Комунальне підприємство "Агенція реєстраційних послуг", Одеська область.

В обґрунтування вказаного позивачем також надано копію технічного паспорту, виготовленого ФОП Лукашевським Б.Й. та виписки з рішення виконкому Одеської міської Ради депутатів трудящих за № 424 від 05.10.1991 року, в якій вирішено віднести наступну земельну ділянку під нежитлове будівництво ОСОБА_1 пл. 26 кв. метрів по АДРЕСА_1.

Тобто, ОСОБА_1 є повновправним власником вказаної господарчої будівлі (сараю) №7 за адресою: АДРЕСА_1 та відповідно до положень ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, а на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

В той же час, відповідач стверджує, що позивач експлуатує не введений в експлуатацію вказаний об'єкт будівництва, тобто позивачем порушенні норми містобудівного законодавства, а саме: ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13 квітня 2011 року.

На підтвердження зазначеного, відповідачем надано матеріали фото фіксації виконані в ході проведення позапланової перевірки за адресою: АДРЕСА_1 з зазначенням того, що фото фіксація виконана головним спеціалістом інспекційного відділу № 1 Управління ОСОБА_8

Між тим, суд погоджується з твердженням позивача про те, що з вказаної фото фіксації не вбачається коли саме зроблено фото, відсутня ідентифікація та підтвердження того, що на наданому фото сарай, який розташований саме за адресою: АДРЕСА_1, враховуючи також наявність на фото декількох об'єктів. Також, не зрозумілим залишилось питання щодо того, яким чином відповідач встановив, що господарча будівля гаражу за даною адресою ОСОБА_1 експлуатується за призначенням.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 цього Кодексу.

Як вже зазначалось, відповідно до п. 3.15 ДБН В.1.2-14-2009 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ» експлуатація будівлі (споруди) - використання об'єкта за функціональним призначенням (з проведенням необхідних заходів щодо збереження стану конструкцій), за якого він здатен виконувати задані функції, зберігаючи значення параметрів, встановлені вимогами технічної документації.

Відтак, відповідачем не надано доказів того, що за адресою: АДРЕСА_1 позивачем здійснюється експлуатація об'єкту нерухомості - господарчої будівлі (сараю) № 7 чи проводяться якісь будівельні роботи, про які зазначає у своєму зверненні до відповідача та інших органів ОСОБА_2, що стало однією з підстав для проведення перевірки, за результатми якої винесено оскаржувану позивачем постанову.

Крім того, згідно ст. 376 Цивільного Кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документу, який надає право на виконання будівельних робіт чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно до п.1 ч.1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 13 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 466 від 13 квітня 2011 року, повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, та повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), повідомлення про зміну даних у зазначених повідомленнях за формою згідно з додатками 1, 2 і 2 1 до цього Порядку подається замовником (його уповноваженою особою) особисто або надсилається рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронну систему здійснення декларативних та дозвільних процедур у будівництві до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю за місцезнаходженням об'єкта не пізніше ніж за один календарний день до початку виконання підготовчих або будівельних робіт.

Враховуючи наявні документи та відсутності підтвердженого факту проведення будівельних робіт, відповідно до вказаних норм будівельного законодавства, даний об'єкт не вважається самочинним будівництвом.

Більш того, згідно законодавчого визначення, сарай належить до допоміжних (нежитлових) приміщень - господарських (присадибних) будівель, до яких також належать хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо.

Поряд з цим, якщо виходити з вказаних відповідачем положень п. 13 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13 квітня 2011 року, то є очевидним, що дані норми стосуються житлових об'єктів, а сарай не є об'єктом житлової нерухомості, що також не заперечується відповідачем.

При цьому, суд не може прийняти до уваги посилання позивача про зазначення в акті, протоколі, приписі та постанові невірної назви приміщень то сараю, то гаражу та вважає їх неспроможними, у зв'язку з очевидною опискою особи, яка складала вказані документи, оскільки як сарай так і гараж є нежитловими приміщеннями.

Відповідно до п.12 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою КМУ від 23 травня 2011 р. N 553: «Посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язані: у повному обсязі, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль у межах повноважень, передбачених законодавством».

Пункт 9 вищевказаного Порядку №553 містить імперативну норму про те, що: «Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва. У разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, щодо якого неможливо встановити суб'єкта містобудування, який будує чи збудував такий об'єкт, перевірка проводиться із залученням представників органів місцевого самоврядування та органів внутрішніх справ. Документи, оформлені за результатами такої перевірки, надсилаються до відповідного органу внутрішніх справ для встановлення особи суб'єкта містобудування.».

Водночас, відповідач вказуючи в оскаржуваній постанові «перевіркою встановлено, що господарча будівля гаражу за даною адресою ОСОБА_1 експлуатується за призначенням» не надає жодних доказів цього, що дало б змогу стверджувати, що ОСОБА_1 дійсно експлуатує об'єкт не введений в експлуатацію відповідно до вимог чинного містобудівного законодавства.

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не було досліджено всіх обставин. Також, як стверджує позивач, дійсно відсутня належна фото та відеофіксація процесу проведення перевірки, немає жодних свідків адміністративного правопорушення, не було залучено представників органів державної влади та місцевого самоврядування, що свідчить про необ'єктивність та однобічність адміністративного провадження.

Отже, розглядаючи позов і лише частково погоджуючись з доводами позивача, суд змушений прийти до висновку про допущення відповідачем порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, а відповідно і прав позивача, що тягне за собою певні наслідки, у вигляді скасування постанови.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні будь-які належні, допустимі та достатні докази, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 вини та повного складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 9 ст.96 КУпАП.

Проте, оскаржуваною постановою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.9 ст.96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200 гривень.

Крім того, варто зазначити, що відповідачем було накладено штраф на ОСОБА_1 у розмірі 10200 гривень, що становить шістсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, без обґрунтування визначення саме такого розміру штрафу, хоча мінімальний штраф за ч. 9 ст. 96 КУпАП складає п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень.

Відповідно до п.21 Порядку № 244 посадова особа інспекції, до повноважень якої належить розгляд справ, під час розгляду справи зобов'язана з'ясувати, чи було вчинено правопорушення у сфері містобудівної діяльності, чи винний відповідний суб'єкт містобудування в його вчиненні, чи підлягає він притягненню до відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Між тим, зазначених вимог відповідачем не виконано.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

У відповідності до положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідач під час розгляду справ про адміністративне правопорушення не виконав вищевказані вимоги чинного законодавства. Так, в порушення ст. 280 КУпАП, відповідач приступив до розгляду справи про адміністративне правопорушення не з'ясувавши: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.».

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідачем дійсно було неповно з`ясовано обставини справи про адміністративне правопорушення.

Аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд у постанові по справі № 489/1815/17 від 20 вересня 2018 року.

За ч.1, ч. 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При тому, відповідачем не надано суду доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 77 КАС України, суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Решта доводів та заперечень сторін по суті позовних вимог не спростовуються. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

За таких обставин, на підставі встановлених в ході розгляду справи обставин по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1.підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 242-246, 250, 286, 293 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 40199728, адреса: м. Одеса, вул. Черняховського, 6) про скасування постанови №118/19 від 21.02.2019 року по справі про адміністративні правопорушення - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 21 лютого 2019 року №118/19, винесену виконуючим обов'язки начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Якименко Русланом Костянтиновичем, якою ОСОБА_1 було визнано винною та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 9 ст. 96КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10200 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23 жовтня 2020 року.

Суддя Л.М. Чернявська