Ухвала суду № 92376868, 22.10.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/18445/20

Провадження № 2/522/6739/20

У Х В А Л А

22 жовтня 2020 року Приморський районний суду м.Одеси в складі:

головуючого-судді Чернявської Л.М.,

за участю секретаря судових засідань Пейкова О.О.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

встановив:

21 жовтня 2020 року до суду надійшов позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс», третя особа ОСОБА_2 про скасування реєстрації права власності. Позивач просить: визнати протиправним і скасувати запис в Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності на квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» від 25 вересня 2020 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2181030551101, номер об`єкта в РПВН 13611138; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» (04073, м. Київ, проспект Бандери, 28-а), код ЄДРПОУ - 38004195, судові витрати в розмірі 10 000 грн.; звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору як інваліда 2-ї групи.

Ухвалою від 22 жовтня 2020 року відкрито провадження по справі.

Одночасно з пред`явленням позову заявник звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, шляхом заборони ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» проводити виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 без рішення суду про їх виселення, а також вселяти будь-яких осіб в цю квартиру до розгляду справи по суті.

Мотивує вимоги тим, що 07 жовтня 2020 року коли ОСОБА_1 не було в квартирі, невідомі особи проникли в квартиру і, застосувавши фізичне насилля, випхали його мати, ОСОБА_2 з квартири без майна, що залишилося в квартирі. Невідомі особи представилися представниками ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс», що на цей час вже є власником квартири.

В подальшому ОСОБА_1 намагався вияснити у невідомих осіб, чи є рішення суду про їх виселення; на підставі чого було оформлено право власності на квартиру за ТОВ, коли є пряма заборона діючого законодавства. Відповіді не надходило, що свідчить про протиправність дій невідомих осіб. ОСОБА_2 перенесла нервовий стрес, стан здоров`я її значно погіршився, вона злягла, знаходиться у знайомих. ОСОБА_1 12 жовтня 2020 року звернувся до Шевченківського ВП Приморського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області з заявою про скоєння кримінального правопорушення працівниками ТОВ за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.

20 жовтня 2020 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 змогли зайти у квартиру. Вони виявили пропажу речей, грошей, тому по «102» викликали поліцію. До приїзду поліції прибули «представники ТОВ», які вели себе неналежним чином, почали погрожувати фізичною розправою. Старший серед них по імені « ОСОБА_4 » посміхаючись заявив, що поліцію, яку викликав ОСОБА_1 , останній не дочекається, це він гарантує. А вночі, або на наступний день він викине ОСОБА_1 разом з матір`ю з квартири без речей та іншого майна, або він поселить в квартиру чоловік десять грузин, які зроблять їх проживання нестерпним. Декілька разів вони намагалися зламати двері тамбура, щоб незаконно проникнути у квартиру. ОСОБА_1 просив надати судове рішення про виселення; пояснити, де державний виконавець, оскільки тільки він має право виселяти; документи, на підставі яких було переоформлено право власності на квартиру за ТОВ. Однак, представники ТОВ відмовилися надати документи, але попередили, що у будь-якому випадку ОСОБА_5 «викинуть» з квартири. Коли прибула СОГ поліції, то представники ТОВ сховалися. Погрози продовжуються по телефону. Невідомі особи постійно стежать за ОСОБА_5 і квартирою. Тобто, погрози про незаконне виселення ОСОБА_5 , вселення невідомих осіб існує, що буде перешкоджати, утруднить виконання судового рішення у подальшому, якщо суд вирішить справу на користь ОСОБА_1 .. Крім цього, забезпеченням позову ТОВ шкода не наноситься, оскільки воно не є фактичним власником квартири і не може бути; цією квартирою ніколи не користувалися, комунальні платежі за квартиру не оплачують. На підтвердження своїх доводів ОСОБА_1 посилається на правові висновки ВС, що висловлені в постанові від 23 лютого 2019 року справі №924/789/18.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

У відповідності до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Отже, при розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 15 жовтня 2020 року у справі № 522/17959/20 заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позову задоволено частково. Накладений арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка на даний час належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс». В задоволенні вимог в частині накладення заборони проведення будь-яких дій по виселенню ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з квартири відмовлено, оскільки заявником в заяві зазначено, що даних осіб вже виселено з квартири, тому заборона проведення будь-яких дій з даного приводу не є доцільною.

Заявник не навів обґрунтування щодо співмірності вимог щодо заборони ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» проводити виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 без рішення суду про їх виселення, а також вселяти будь-яких осіб в цю квартиру із заявленими позивачем вимогами про визнання протиправним і скасування запису в Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Позивачем до матеріалів справи не надано взагалі ніяких доказів на підтвердження заявлених вимог про забезпечення позову.

Виходячи з вищевикладеного, заяву про забезпечення позову суд визнає необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 153 ЦПК України, суд

постановив:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення його позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс», третя особа ОСОБА_2 про скасування реєстрації права власності залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд міста Одеси протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали.

Суддя Л.М. Чернявська