Постанова № 9237676, 14.01.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2010 р. Справа № 2-а-49/09/1616 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Шевцової Н.В.,

суддів - Макаренко Я.М., Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Карнаух О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради на постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 07.08.2009р. по справі№2-а-49/09/1616

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області

треті особи Головне управління Державного казначейства України в Полтавській області, Головне управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації

про визнання бездіяльності протиправною, стягнення недоплаченої допомоги при народженні дитини, допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,

ВСТАНОВИЛА:

05.02.2009 року ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради (надалі по тексту перший відповідач), Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області (надалі по тексту другий відповідач), треті особи: Головне управління Державного казначейства України в Полтавській області, Головне управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, в якому просила суд:

- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради щодо нарахування та виплати їй одноразової допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

- стягнути з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради на її користь 1963, 80 грн. недоотриманої виплати допомоги при народженні дитини;

- стягнути з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради на її користь 3045, 74 грн. недоотриманої в 2007 році виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

- стягнути з Державного бюджету України на її користь 1000 грн. витрат на правову допомогу та 3,40 грн. витрат по сплаті державного мита.

Постановою Ленінського районного суду м. Полтава від 07.08.2009 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради в частині недонарахування ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини у відповідності до положень ст. 41 Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку із тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням" та ненарахування допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, передбаченої ст.43 Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", в розмірі прожиткового мінімуму, за період з 22 жовтня по 31 грудня 2007 року протиправною. Зобовязано Управління праці та соціального захисту населення Октябрської районної у м. Полтаві ради здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини відповідно до ст. 41 Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку із тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням" у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на момент народження дитини, визначеного Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” в розмірі 1 963 грн. 80 коп. та допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, передбачену ст. 43 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку із тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням” в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого Законом України “Про державний бюджет України на 2007 рік” за період з 22 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року з урахуванням проведених виплат. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 1000 грн. 00 коп., судовий збір 3 грн. 40 коп., а всього 1003 грн. 40 коп.

Відповідач, не погодившись з постановою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволення позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», приписів Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2007 року № 13 «Деякі питання призначення і виплати допомоги сімям з дітьми», що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка має сина ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1року народження. Позивачка є застрахованою особою в системі загальнообовязкового державного соціального страхування та відповідно мала право на призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Згідно розпорядження Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради позивачу призначено одноразову допомогу при народженні дитини на термін з 01.07.2007 року по 31.07.2008 року в розмірі 8500 грн., в тому числі одноразово 3400 грн. та щомісячно протягом 12 місяців починаючи з 1 серпня 2007 року по 31 липня 2008 року в розмірі по 425 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради в частині недонарахування ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини у відповідності до положень ст. 41 Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку із тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням" та ненарахування допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, передбаченої ст.43 Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", в розмірі прожиткового мінімуму, за період з 22 жовтня по 31 грудня 2007 року протиправною та зобовязання Управління праці та соціального захисту населення Октябрської районної у м. Полтаві ради здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини відповідно до ст. 41 Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку із тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням" у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на момент народження дитини, визначеного Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” в розмірі 1 963 грн. 80 коп. та допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, передбачену ст. 43 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку із тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням” в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого Законом України “Про державний бюджет України на 2007 рік” за період з 22 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року з урахуванням проведених виплат, суд першої інстанції виходив з Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007, яким визнано неконституційним положення статей 29, 36, п.7 ст.71 та інших та абз. 2 ч.2 ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»щодо встановлення розміру допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Таким чином позивачка мала право з 09.07.2007 року на отримання допомоги при народженні дитини у розмірі, передбаченому ст. 41 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку із тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням” та на отримання допомоги по догляду за дитиною до трьох років у розмірі, передбаченому ст. 43 зазначеного Закону.

Між тим, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу призначена і виплачується допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років відповідно до п. 7-11 Порядку призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообовязкового державного соціального страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №13 від 11.01.2007 р. (а.с. 26). Отже, позивач є особою, застрахованою в системі загальнообовязкового державного соціального страхування.

Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Відповідно до визначення термінів, які вживаються у зазначеному Законі субєктом загальнообов'язкового державного соціального страхування є застрахована особа, на користь якої здійснюється відповідне страхування. Страховий випадок подія, з настанням яко ї виникає право у застрахованої особи або членів її сім»ї на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг.

За приписами ч. 1 ст. 35 вказаного Закону, допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї такого страхового випадку, як догляд за дитиною віком до трьох років.

Статтею 43 цього Закону визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі в розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

При цьому, відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень вищевказаного Закону визначено, що до стабілізації економічного становища в Україні розмір виплат, передбачених статтями 41, 43, 46 цього Закону, визначається Верховною Радою України щороку виходячи з рівня забезпечення прожиткового мінімуму одночасно з встановленням розміру страхових внесків з поступовим наближенням виплат до прожиткового мінімуму.

Таким чином, виходячи із системного аналізу приписів Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», права на отримання допомоги за цим законом має особа, застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, при настанні страхового випадку. При цьому розмір такої допомоги визначається щорічно Верховною Радою України.

Між тим, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»на 2007 рік дію статті 43 зупинено, та статтею 56 цього Закону встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду від 09.07.2007 року визнано неконституційним положення статті 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», в частині визначення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років. Також цим же рішенням, визнано неконституційними положення п. 7 ст. 71 вказаного Закону, в частині зупинення на 2007 рік дії частини першої статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Отже, починаючи з 9 липня 2007 р. набула чинності, як ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», так і пункт 5 Перехідних положень цього закону.

Враховуючи, що позивач, яка є застрахованою особою, народила дитину у неї настав страховий випадок у вигляді необхідності догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. При цьому, у позивачки виникло право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у формі матеріального забезпечення, передбаченого ст. 43, в розмірі, визначеному п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Відповідно до ч. 1 ст. 50 зазначеного Закону матеріальне забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 6 цього Закону, призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених застрахованими особами страхових внесків (крім видів матеріального забезпечення, передбачених пунктами 1, 2 статті 34 цього Закону, яке надається за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Отже, обовязок щодо надання позивачу матеріального забезпечення у вигляді допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку покладено на роботодавця за основним місцем роботи, а не на відповідача по справі.

Проте, постановою Кабінету Міністрів України за №32 від 16 січня 2007 р. встановлено, що в 2007 році допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям (далі - субвенція) з 1 січня 2007 р. призначається органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання застрахованих осіб;

Зазначена постанова Кабінету Міністрів України суперечить ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»щодо порядку призначення та надання вказаних виплат застрахованої особі.

Для подолання цієї колізії необхідно виходити з приписів ч. 4 ст. 9 КАС України, відповідно до яких, уразі невідповідності нормативно-правового акта закону України або іншому правовому акту, суд застосовує акт, що має вищу юридичну силу.

Виходячи із зазначеного принципу про пріоритетність законів над підзаконними нормативними актами, колегія суддів приходить до висновку, що починаючи з 9 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р. у відповідача був відсутній обовязок по призначенню, нарахуванню та сплаті позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, оскільки такий обовязок відповідно до ст. 50 України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»було покладено на роботодавця, а тому позовні вимоги в частині покладення на відповідача обовязку здійснити виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 рік задоволенню не підлягають.

Крім того не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо зобовязання відповідача здійснити перерахунок та виплату недоотриманої допомоги при народженні дитини за 2007 рік, з наступних підстав.

Виходячи з приписів ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг, як допомога при народженні дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" застрахованій особі (одному з батьків дитини, усиновителю чи опікуну) при народженні дитини надається одноразова допомога.

Відповідно до ст.. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»допомога при народженні дитини надається у сумі кратній 22, 6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини. Виплата допомоги здійснюється одноразово у девятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта протягом наступних 12 місяців у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Між тим, пунктом 7 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»зупинено на 2007 рік дію ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Статтею 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»встановлено, що допомога при народженні дитини відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі 8500 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово при народженні дитини в сумі 3400 гривень, решта - протягом наступних 12 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України .

Таким чином, право особи на їх отримання та обовязок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняються з моменту нарахування та виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за № 6-рп/2007 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 7 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України з дати ухвалення рішення Конституційним Судом України про визнання неконституційними п. 7 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»діючою стала на ряду зі ст.. 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» і ст.. ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Однак в зазначених нормах законів по різному визначається розмір допомоги при народженні дитини.

Отже, починаючи з 09.07.2007 р. існували дві норми закону, які встановлювали різний розмір допомоги при народженні дитини.

При цьому колегія суддів зазначає, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної ради України.

Конституція не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України в п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 по справі за № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Таким чином, виходячи з системного аналізу Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», Рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 по справі за № 4-зп, колегія суддів дійшла висновку про небгрунтованість вимог позивача про нарахування та сплату допомоги при народженні дітей, оскільки позивачу була призначена допомога при народженні дітей відповідно до положень статті 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яка діяла на час виникнення у позивача права на отримання такої допомоги і не була визнана неконституційною.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що виходячи з висновків Конституційного Суду України наведених у рішення від 03.10.1997 по справі за № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) до даних правовідносин підлягає застосуванню Закон України «Про Державний бюджет на 2007 рік», який був прийнятий пізніше Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»в редакцій, що діяла на момент виникнення у позивача права на отримання допомоги.

Виходячи з наведеного, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо покладення на органи соціального захисту населення обовязку здійснити перерахунок допомоги при народженні дитини, особам, яким така допомога була нарахована протягом 2007р., у розмірах встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік. Протягом цього часу органи соціального захисту населення діяли у відповідності з приписами діючого законодавства, а враховуючи разовий характер цих виплат, в момент їх нарахування особа реалізувала своє право на їх отримання, і як наслідок, у органу соціального захисту населення припинився обовязок щодо їх нарахування.

Отже, що при нарахуванні та виплаті позивачці допомоги при народженні дитини необхідно було керуватися положеннями статті 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Крім того, задовольняючи позов суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, а саме ст.ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України , що призвело до неправильного вирішення справи.

Так, статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений річний строк звернення до адміністративного суду.

Позивачка звернулася до суду з позовом 05.02.2009 року, отже права позивача підлягають захисту з 05.02.2008 року.

Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачі наполягали на відмові в задоволенні позову з підстав пропущення строку для звернення до адміністративного суду, встановленою ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України ( а.с. 30-32, 42-44).

Позивачкою не доведено поважність причин пропуску строку звернення до суду.

Таким чином, колегія суддів, вважає, що відсутні підстави для задоволення позову щодо покладення на відповідача обовязку здійснити перерахунок та виплату допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною за 2007 рік, через пропущення позивачем строку звернення до суду з позовом та наявності заяви відповідача про застосування наслідків ст..99, 100 КАС України.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо суд апеляційної інстанції змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

У звязку з тим, що суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, підстави для стягнення на користь позивачки судових витрат відсутні.

Відповідачем при подачі апеляційної скарги не сплачено судовий збір.

Відповідно до ч. 7 ст. 187 Кодексу адміністративного судочинства України, п. «З»ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 7-93 «Про державне мито»з наступними змінами та доповненнями, колегія суддів приймає рішення про стягнення з відповідача судового збору у розмірі 1,70 грн. (одержувач: УДК у Жовтневому районі м. Харкова, код ОКПО 24134113, банк: ГУДКУ у Харківській області, МФО 85011, рахунок 31412537700008). Пільг щодо сплати судового збору, відповідно до ст. 4 зазначеного Декрету, відповідач не має.

Керуючись ст.ст. 89, 94, 160, 195, п.3 ст.198, 200, ч. 4 ст.202, ст.205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради задовольнити.

Постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 07.08.2009р. по справі№2-а-49/09/1616 - скасувати в частині визнання бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради в частині недонарахування ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини у відповідності до положень ст. 41 Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку із тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням" та ненарахування допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, передбаченої ст.43 Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", в розмірі прожиткового мінімуму, за період з 22 жовтня по 31 грудня 2007 року протиправною та зобовязання Управління праці та соціального захисту населення Октябрської районної у м. Полтаві ради здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини відповідно до ст. 41 Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку із тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням" у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на момент народження дитини, визначеного Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” в розмірі 1 963 грн. 80 коп. та допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, передбачену ст. 43 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку із тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням” в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого Законом України “Про державний бюджет України на 2007 рік” за період з 22 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року з урахуванням проведених виплат, стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в сумі 1000 грн. 00 коп., судового збору 3 грн. 40 коп., а всього 1003 грн. 40 коп., прийняти нову постанову, якою в задоволенні цієї частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

В іншій частині постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 07.08.2009р. по справі№2-а-49/09/1616 - залишити без змін.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1,70 грн. (одержувач: УДК у Жовтневому районі м. Харкова, код ОКПО 24134113, банк: ГУДКУ у Харківській області, МФО 85011, рахунок 31412537700008).

Постанова набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Шевцова Н.В.

Судді<підпис >

<підпис >Макаренко Я.М. Донець Л.О. <Список ><Текст > Повний текст постанови виготовлений 18.01.2010 р.