Ухвала суду № 923767, 19.06.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

ПОСТАНОВА

Іменем України

“19” червня 2007 р. Справа № А5/2239-2/374 к/с № К-23220/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судових засідань: Міненко О.М.,

розглянувши касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Львівський керамічний завод»

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.05.2006 року

у справі № А5/2239-2/374

за позовом Закритого акціонерного товариства «Львівський керамічний завод»

доДержавної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2005 року Закрите акціонерне товариство «Львівський керамічний завод» звернулося до господарського суду Львівської області з позовною заявою про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова № 0001662320/0/7740 від 09.08.2004 року.

Постановою Господарського суду Львівської області від 14.03.2006 року позов задоволено частково: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова № 0001662320/0/7740 від 09.08.2004 року в частині застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 95424,17 грн.; стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.05.2006 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що податковою інспекцією правомірно здійснено нарахування штрафних санкцій відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

В касаційній скарзі ЗАТ «Львівський керамічний завод» просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.05.2006 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що судом неправильно застосовано положення пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-III.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що зарезультатами планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ «Львівський керамічний завод» за період з 01.01.2002 року по 01.01.2004 року складеноакт № 713/23-2/00293605 від 30.07.2004 року.

Перевіркою, зокрема, було встановлено, що позивачем безпідставно проведено коригування податкового кредиту в вересні 2002 року та не сплачено штрафні санкції, передбачені п.17.2 ст. 17 Закону № 2181-III.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 08.04.2005 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001662320/0/7740, яким позивача згідно з пп. «б» п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 та відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст.1 7 Закону № 2181-ІІІ та пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»зобовязано сплатити штрафні (фінансові) санкції в сумі 190848,35 грн. (десять відсотків).

Окрім того, судами встановлено, що 21.05.2002 року ВАТ "Львівський керамічний завод" (покупець) уклало з ТОВ "Натан" (постачальник) договір № 9 на поставку продукції, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити продукцію згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору, шляхом перерахування останнім грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

На виконання умов даного договору, ТОВ "Натан" згідно накладної № 9 від 22.05.2002 року відвантажило позивачу промисловий комплекс фільтрації, очистки та структуризації води для харчової промисловості (кількість одна штука) загальною вартістю 11827635,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 1971272,50 грн., який покупець відніс до податкового кредиту в травні 2002 року і відобразив в книзі придбання товарів (робіт, послуг) відповідного податкового періоду.

Однак позивачем було повернуто промисловий комплекс фільтрації, очистки та структуризації води для харчової промисловості ТОВ "Натан", про що свідчить акт повернення матеріальних цінностей від 12.08.2002 року, розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 5 від 12.08.2002 року та накладна б/н від 12.08.2002 року на повернення товару. Позивач фактично зменшення податкового кредиту по вищезазначеній операції провів в вересні 2002 року, а не в серпні 2002 року.

Підпунктом 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (з відповідними змінами та доповненнями) встановлено, що у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Правовий аналіз наведеної норми законодавства дозволяє зробити висновок, що законодавцем передбачено єдину підставу для нарахування сум штрафних санкцій відповідно до пп.. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону, а саме - нарахування суми податкового зобовязання (основного платежу) податковим органом.

Враховуючи, що ДПІ у Залізничному районі м. Львова податкове зобовязання позивачу донараховано не було, включення суми основного платежу до складу податкового зобовязання проведено платником самостійно в наступному податковому періоді, нарахування податковою інспекцією штрафних санкцій ЗАТ «Львівський керамічний завод» здійснено безпідставно та всупереч вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Отже, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог Закритого акціонерного товариства «Львівський керамічний завод» в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Львівський керамічний завод» задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.05.2006 року у справі № А5/2239-2/374 скасувати. Позов задовольнити.

Справу № А5/2239-2/374 повернути до Господарського суду Львівської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

підписГолубєва Г.К.Судді

підписБрайко А.І.

підписКарась О.В.

підписРибченко А.О.

підписФедоров М.О.

З оригіналом згідно

Суддя Голубєва Г.К.