Ухвала суду № 92376179, 23.10.2020, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/30253/20

Провадження № 1-кс/947/15971/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2020 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження №12020160000001205 від 06.10.2019 року, за ознаками скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 368-4 КК України КК України, -

ВСТАНОВИВ:

1.Фактичні обставини даного кримінального провадження та обґрунтування поданого клопотання.

У провадженні слідчого управління ГУНП в Одеській області знаходиться кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020160000001205 від 16.10.2020 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 368-4 КК України.

Підставою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань послужило повідомлення про вчинення злочину приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 , про те, що невстановлені особи за попередньою змовою мають намір заволодіти обманним шляхом майном в особливо великих розмірах, а саме будинком АДРЕСА_1 , загальною площею 2196,8 км.м, яке зареєстровано 01 вересня 2017 року за Державою в особі ДЕРЖАВНОЇ ФІСКАЛЬНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ, та пропонують йому неправомірну вигоду за державну реєстрацію права власності на вказане майно за ОСОБА_6 .

У ході розслідування було встановлено, що на початку жовтня 2020 року ОСОБА_7 вступив у попередню змову з ОСОБА_6 та невстановленими слідством особами направлену на заволодінні чужим майном та придбання права на майно шляхом обману вчинене в особливо великих розмірах, а саме будинком АДРЕСА_1 , загальною площею 2196,8 квадратних метрів, яке зареєстровано 01 вересня 2017 року за Державою в особі Державної фіскальної служби України, після чого склали план та розподілили між собою ролі.

З цією метою невстановлені слідством особи у невстановлений час та у невстановленому слідством місці, діючи згідно розробленого плану та відведеної ролі, виготовили завідомо підроблені документи, у які внесли завідомо неправдиві відомості, а саме:

- протокол № 031319/11 проведення аукціону з реалізації нерухомого майна, яке належить Державній податковій службі України (ДПС України), затверджений заступником Голови ДПС України ОСОБА_8 від 07 листопада 2011 року, згідно якого нібито ОСОБА_6 визнаний переможцем аукціону з реалізації нерухомого майна, яке належить Державній податковій службі України, а саме будинку загальною площею 2196,8 квадратних метрів за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 20, та підписали від імені ліцитатора ОСОБА_9 та ОСОБА_6

- акт приймання-передачі майна від 09 листопада 2011 року, згідно якого Державна податкова служба України в особі заступника Голови ДПС України ОСОБА_8 нібито передала об`єкт нерухомого майна будівлю загальною площею 2196,8 квадратних метрів за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) прийняв його яке придбав на аукціоні від 07.11.2011 року, та оплата здійснена у повному обсязі.

Продовжуючи свої злочинні дії, умисно із корисливих мотивів, з метою державної реєстрації права власності на нерухоме майно на ім`я ОСОБА_6 , 15.10.2020 року біля 16 години ОСОБА_7 прибув в офіс приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 .

Знаходячись у нотаріальній конторі, ОСОБА_7 пред`явив для ознайомлення нотаріусу завідомо підроблені документи, та умисно приховав це, та коли почув, що з документами не все гаразд, запропонував приватному нотаріусу ОСОБА_5 , який є спеціальним суб`єктом, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і який має печатку такого реєстратора, неправомірну винагороду за прийняття згоди на державну реєстрацію права власності на вказане майно за ОСОБА_6 .

Реалізуючи свій злочинний умисний направлений на заволодінні чужим майном та придбання права на майно шляхом обману вчинене в особливо великих розмірах, 20.10.2020 року біля 14 годин ОСОБА_7 разом з ОСОБА_6 прибули до офісу приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 , та пред`явили завідомо підроблені документи, у яких були внесені завідомо неправдиві відомості, а саме:

- протокол № 031319/11 проведення аукціону з реалізації нерухомого майна, яке належить Державній податковій службі України (ДПС України), затверджений заступником Голови ДПС України ОСОБА_8 від 07 листопада 2011 року, згідно якого нібито ОСОБА_6 визнаний переможцем аукціону з реалізації нерухомого майна, яке належить Державній податковій службі України, а саме будинку загальною площею 2196,8 квадратних метрів за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 20, та підписали від імені ліцитатора ОСОБА_9 та ОСОБА_6

- акт приймання-передачі майна від 09 листопада 2011 року, згідно якого Державна податкова служба України в особі заступника Голови ДПС України ОСОБА_8 нібито передала об`єкт нерухомого майна будівлю загальною площею 2196,8 квадратних метрів за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) прийняв його яке придбав на аукціоні від 07.11.2011 року, та оплата здійснена у повному обсязі.

Після чого ОСОБА_7 разом ОСОБА_6 запропонували приватному нотаріусу здійснити державну реєстрацію нерухомого майна, а саме на будівлю загальною площею 2196,8 квадратних метрів за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_6 на підставі наданих підроблених документів.

20.10.2020 року о 14.58 годин приватним нотаріусом ОСОБА_5 на підставі підроблених документів, була зареєстрована заява про державну реєстрацію прав на нерухоме майно від імені ОСОБА_6 під номером 42052620 та роздрукована о двох примірниках, підготовлена заява на видачу свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів та свідоцтво.

Після чого ОСОБА_7 разом з невстановленою слідством особою передали приватному нотаріусу ОСОБА_5 40.000 доларів США, як неправомірну винагороду за видачу свідоцтва та реєстрацію права власності на ім`я ОСОБА_6 на будівлю за адресою: АДРЕСА_1 .

Після чого приватний нотаріус ОСОБА_5 роздрукував на бланку НМК 233185 свідоцтво, згідно якого ОСОБА_6 належить на праві власності нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , яке він придбав на аукціоні за 926018,84 грн., та яке раніше належало Державній Фіскальній службі України, та разом з технічним паспортом передав ОСОБА_6 .

Таким чином ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_6 та невстановленими особами, шляхом обману, з використанням підроблених документів заволоділи чужим майном в особливо великих розмірах, а саме будинком загальною площею 2196,8 км.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить державі в особі Державної фіскальної служби України.

20.10.2020 року у нотаріальній конторі приватного нотаріуса за адресою АДРЕСА_2 , безпосередньо на місті скоєння злочину, в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочинів передбачених ч. 4 ст. 190, ч 2 ст. 368-4 КК України слідчим були затримані ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .

Під час досудового слідства, також встановлено, що підозрюваний ОСОБА_7 , пересувається на автомобілі марки «SKODAOCTAVIA» VINCODTMBAC 2 № НОМЕР_2 , д/з НОМЕР_3 , яка належить йому на праві власності.

На підставі вищевикладеного, враховуючи, що санкція ч. 4 ст. 190 КК України передбачає конфіскацію майна, виникла необхідність у накласти арешт на вказаний автомобіль.

2. Позиції учасників з приводу порядку розгляду даного клопотання.

Від прокурора надійшла заява про розгляд клопотання без його участі .

Від представника власника майна адвоката ОСОБА_10 надійшла заява про розгляд клопотання без його участі. Відповідно до заяви, власник майна просив відмовити у задоволенні клопотанні.

3. Висновки слідчого судді.

Дослідивши подане клопотання та долучені в його обґрунтування матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

3.1. Норми законодавства, якими керується слідчий суддя при вирішенні клопотання про арешт майна.

Ч. 3 ст. 132 КПК України - застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Ч. 1 ст.170КПКУкраїни - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

Ч. 2 ст.170КПКУкраїни - арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

3.2. Правова підстава та мета арешту майна.

21.10.2020 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 368-4 КК України.

Відповідно до долученого до матеріалів клопотання витягу, автомобіль марки «SKODA OCTAVIA» VIN COD НОМЕР_4 , д/з НОМЕР_3 , на праві приватної власності належить ОСОБА_7 .

Слідчий суддя зазначає, що ОСОБА_7 повідомлено про підозру, зокрема, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, санкція якої передбачає додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, що свідчить про наявність правових підстав для накладення арешту на майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_7 , в цілях забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

У зв`язку з викладеним, слідчий суддя приходить до переконання про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, оскільки існує необхідність в забезпечення в подальшому можливої конфіскації майна, як виду покарання, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

3.3. Завдання та необхідність арешту частини майна, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Як вбачається з підстав та мети застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, транспортний засіб необхідний для забезпечення ймовірної конфіскації майна як виду покарання, у зв`язку з чим, слідчий суддя вважає, що існує ризик його можливого відчуження, зміни, в цілях подальшого ймовірного уникнення передбаченої законом відповідальності за ймовірно вчинені дії, у випадку підтвердження їх факту у встановленому законом порядку.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У зв`язку з викладеним, з метою забезпечення досягнення завдань кримінального провадження наявна необхідність в накладенні арешту майна на транспортний засіб.

3.4. Розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Слідчим суддею встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавлених осіб пов`язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити конфіскацію майна, як вид покарання, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності окремих осіб, адже досягнення мети забезпечення конфіскації майна як виду покарання неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.

При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального провадження буде спростовано необхідність арешту транспортного засобу, зацікавлені особи в порядку ст. 174 КПК України мають процесуальне право на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.

3.5. Висновки слідчого судді.

На підставі викладеного, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, оскільки існує необхідність в забезпеченні, з метою забезпечення в подальшому можливої конфіскації майна, слідчий суддя приходить до переконання, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та інтереси власника майна, про які йдеться в клопотанні, та якого така особа зазнає внаслідок застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, тому клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження №12020160000001205 від 06.10.2019 року, за ознаками скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 368-4 КК України КК України задовольнити.

Накласти арешт на автомобіль марки «SKODA OCTAVIA», VIN COD НОМЕР_4 , д/з НОМЕР_3 , який належить підозрюваному ОСОБА_7 .

Виконання ухвали покласти на слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 ..

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1