Рішення № 92375887, 13.10.2020, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/3874/15-ц

Провадження № 2/496/588/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області в складі:

Головуючого судді - Дранікова С.М.

при секретарі - Желяпової О.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просить в рахунок погашення заборгованості в сумі 1194766,05 грн., з яких тіло кредиту - 846254,56 грн.; відсотки - 336126,50 грн.; комісія за ведення кредиту - 12384,99 грн., за кредитним договором №469-0131002/ФКІВП-08 від 14.07.2008 року звернути стягнення на предмет іпотеки з ОСОБА_1 , а саме: земельну ділянку, що розташована на території: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,120 гектарів, під будівлями, лісами та іншими угіддями: 0,016 га, з них під будівлями і дворами - 0,016 га; площі с/г угідь 0,014 га, в т. ч. по угіддям: рілля: - 0,030 га, пасовища - 0,000 га, багаторічних насаджень - 0,074 га; садовий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та складається в цілому з садового будинку, зазначеного в схематичному плані літ. «А», загальною площею 117,90 кв. м., з надвірними спорудами, зазначеними літ. «Б» - вбиральня; І - цистерна, 1 - огорожа, який розташований на вищезазначеній земельній ділянці розміром 0,120 га; а також визнати за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ: 34047020) право власності на: земельну ділянку, що розташована на території : АДРЕСА_1 , загальною площею 0,120 гектарів, під будівлями, лісами та іншими угіддями: 0,016 га, з них під будівлями і дворами - 0,016 га; площі с/г угідь 0,014 га, в т. ч. по угіддям: рілля: - 0,030 га, пасовища - 0,000 га, багаторічних насаджень - 0,074 га.; садовий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та складається в цілому з садового будинку, зазначеного в схематичному плані літ. «А», загальною площею 117,90 кв. м., з надвірними спорудами, зазначеними літ. «Б» - вбиральня; І - цистерна, 1 - огорожа, який розташований на вищезазначеній земельній ділянці розміром 0,120 га. Свої вимоги мотивує тим, що 14 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 469-0131002/ФКІВП-08, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 40 000,00 дол. США з розрахунку 12,5 % річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 14.07.2008 по 13.07.2023 року. З метою забезпечення виконання грошових зобов`язань за вказаним Договором про надання кредитних коштів №469-0131002/ФКІВП-08 від 14.07.2008 року іпотекодавець ОСОБА_1 за договором іпотеки № 469-0131002/Z ФКІВП-08 від 14.07.2008 року передав в іпотеку вищевказане нерухоме майно. В частині надання кредитних коштів ТОВ «Укрпромбанк» свої зобов`язання виконав в повному обсязі. 30.06.2010 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ТОВ «Укрпромбанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює ТОВ «Укрпромбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов`язаннях, а внаслідок передачі від ТОВ «Укрпромбанк» до АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до АТ «Дельта Банк» переходить право вимагати від боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами. Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує, про що неодноразово повідомлявся в тому числі й шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов`язань згідно умов кредитного договору. Однак зобов`язання не виконанні, у зв`язку з чим, станом на 20.07.2015 року за відповідачем наявна заборгованість у сумі 1194766,05 грн., через що представник позивача змушений був звернутись до суду з вказаним позовом.

Заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 07.12.2015 року позовні вимоги було задоволено. Ухвалою від 10.02.2017 року заяву відповідача про перегляд заочного рішення було задоволено, скасовано заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 07.12.2015 року, справу призначено до розгляду в загальному порядку.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 19.09.2018 року позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність, залишено без розгляду.

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 14.11.2018 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» залишено без задоволення, а ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 19.09.2018 року - без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.04.2019 року касаційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» було задоволено, ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 19.09.2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 14.11.2018 року було скасовано та передано справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, але надав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, у якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі і наполягає на їх задоволені.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явились, надавши до суду письмові пояснення щодо необґрунтованості позивних вимог про визнання права власності на предмет іпотеки, в яких наполягали на застосуванні правової позиції, що висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 року по справі №520/6819/14-ц, та згідно якої звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на обтяжене іпотекою майно в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань суперечить статті 39 Закону України «Про іпотеку». З приводу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.11.2018р. по справі № 520/6819/14-ц зазначила, що стаття 37 Закону № 898-IV не вказує про можливість визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем за рішенням суду. Відповідно до статті 37 Закону № 898-IV іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Третя особа - ОСОБА_2 до суду не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що14 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 469-0131002/ФКІВП-08, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 40 000,00 дол. США з розрахунку 12,5 % річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 14.07.2008 по 13.07.2023 року.

З метою забезпечення виконання грошових зобов`язань за вказаним Договором про надання кредитних коштів № 469-0131002/ФКІВП-08 від 14.07.2008 року іпотекодавець ОСОБА_1 за договором іпотеки №469-0131002/ZФКІВП-08 від 14.07.2008 року передав в іпотеку нерухоме майно:

- земельну ділянку, що розташована на території: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,120 гектарів, під будівлями, лісами та іншими угіддями: 0,016 га, з них під будівлями і дворами - 0,016 га; площі с/г угідь 0,014 га, в т. ч. по угіддям: рілля: - 0,030 га, пасовища - 0,000 га, багаторічних насаджень - 0,074 га.

- садовий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та складається в цілому з садового будинку, зазначеного в схематичному плані літ. «А», загальною площею 117,90 кв. м., з надвірними спорудами, зазначеними літ. «Б» - вбиральня; І - цистерна, 1 - огорожа, який розташований на вищезазначеній земельній ділянці розміром 0,120 га.

30.06.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі- продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ТОВ «Укрпромбанк» передає АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює ТОВ «Укрпромбанк» як кредитора у зазначених зобов`язаннях, а внаслідок передачі від ТОВ «Укрпромбанк» до АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до АТ « Дельта Банк» переходять право вимагати від боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Відповідно до п. 4.1. Іпотечного договору №469-0131002/ZФКІВП-08, іпотекодержатель набуває права звернути та реалізувати Предмет іпотеки у наступних випадках : якщо у момент настання строку виконання основного зобов`язання за кредитним договором воно не буде виконано належним чином, а саме: при повному або частковому неповерненні кредиту або при несплаті, частковій несплаті процентів та при несплаті або частковій несплаті штрафних санкцій у встановлені кредитним договором строки.

Відповідно до п. 4.2. у випадку порушення іпотекодавцем обов`язків за договором іпотеки та або кредитним договором іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та позичальнику письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги.

Відповідно до п. 4.3. звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з порядком задоволення вимог іпотекодержателя, передбаченим п. 4.4. договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши ОСОБА_2 кредит, у розмірі, встановленому зазначеним договором.

В свою чергу, позичальник свої зобов`язання за кредитним договором не виконує, у зв`язку з чим станом на 20.07.2015 року перед банком утворилась заборгованість у розмірі 1194766.05 гривень з яких: тіло кредиту - 846254,56 гривень; відсотки - 336126,50 гривень; комісія за ведення кредиту -12384.99 гривень.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 2.1.6 іпотечного договору, укладеного 14.07.2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 , у випадку порушення іпотекодавцем та/або позичальником обов`язків за цим та/або кредитним договором, в тому числі прострочення сплати чергових платежів по поверненню кредитних коштів та/або процентів та/або комісій, штрафів, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченого Законом України «Про іпотеку» та цим Договором.

Тобто, в іпотечному договорі міститься відповідне застереження, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в разі порушення кредитних зобов`язань.

Розділом 4 вищевказаного договору іпотеки врегульовано питання звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

За пунктом 4.3 цього договору, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з порядком задоволення вимог іпотекодержателя, передбаченим п.4.4 цього договору.

Відповідно до пункту 4.4. у випадку настання будь-якої з підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачених п.4.1 цього договору, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги одним з наступних способів:

- шляхом набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу. У випадку прийняття іпотекодержателем предмету іпотеки у власність це застереження вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя і цей іпотечний договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки (п.4.4.1.).

- шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу (п.4.4.2.).

За пунктом 4.5 цього договору, у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення судку чи виконавчого напису нотаріуса реалізація предмета іпотеки здійснюється шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Тобто сторони, підписавши іпотечний договір, обумовили всі його умови, у тому числі вирішили питання щодо позасудового врегулювання спору і не передбачили можливості звернення до суду іпотекодержателя з позовом про визнання за ним права власності на предмет іпотеки.

У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018р. по справі №520/6819/14-ц зазначено, що у статті 12 Закону України «Про іпотеку» вказано, що в разі порушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 33 цього Закону передбачає, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

1) передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»;

2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому необхідно врахувати, що стаття 37 Закону України «Про іпотеку» не містить можливості визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем за рішенням суду.

Відповідно до цієї статті іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржене іпотекодавцем у суді.

Можна констатувати, що чинним законодавством передбачене право оспорити в суді державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за іпотекодавцем, набутого в позасудовому порядку.

При цьому позивач не позбавлений відповідно до статей 38, 39 ЦК України можливості звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в інший спосіб, ніж визнання права власності на нього.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права у подібних відносинах також викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 14-38цс18.

Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі.

З урахуванням вимог статей 328, 335, 392 ЦК України у контексті статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання право власності на нього за іпотекодержателем.

Таким чином, враховуючи вищенаведене суд, приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 16, 328, 335, 392, 526, 527, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 33 - 39 ЗУ «Про іпотеку», -

У Х В А Л И В:

В задоволені позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 22.10.2020 року.

Суддя С.М. Драніков